Містичне значення (містагогія) відправи

1234 Значення і благодать таїнства Хрещення ясно виявляються в обрядах його відправи. Стежачи уважно за рухами і словами цієї відправи, вірні втаємничуються в багатства, які виражаються і здійснюються цим таїнством у кожному новоохрещеному.

1235 Знак Хреста на початку відправи витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме, і виражає благодать відкуплення, яку здобув для нас Христос Своїм Хрестом.

1236 Проповідування Слова Божого освітлює об'явлену правду кандидатам та згромадженню і викликає відповідь віри, невіддільну від Хрещення. Таким чином, Хрещення є особливим способом «таїнством віри», позаяк воно є таємничим входом у життя віри.

1237 Оскільки Хрещення означає звільнення від гріха і від спокусника до нього, диявола, тому-то виконується один (або декілька) екзорцизмів над кандидатом. Його помазують олією оглашенних або той, що хрестить, кладе на нього руку, а той виразно зрікається сатани. Так підготовлений, оглашенний може визнати віру Церкви, якій він «передається» через Хрещення (Пор. Рим. 6, 17.).

1238 Вода для Хрещення посвячується молитвою Епіклези (або в ту ж хвилину, або в Пасхальну ніч). Церква просить у Бога, щоб через Його Сина сила Святого Духа зійшла на цю воду, щоб ті, що в ній будуть охрещені, «народилися з води і Духа» (Iв. З, 5).

1239 Після цього настає суттєвий обряд таїнства: Занурення (Варtіsmus) у стислому значенні, яке означає і здійснює смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці через уподібнення до Пасхального таїнства Христа. Хрещення виконується найбільш промовистим способом: потрійним зануренням у хрещальну воду. Та від давнини його можна уділяти також потрійним поливанням голови кандидата.

1240 У Церкві латинського обряду таке потрійне поливання супроводжується словами служителя: «(Ім'я), я хрещу тебе в ім'я Отця І Сина І Святого Духа». У східних літургіях до поверненого на схід оглашенного священик каже: «Хрещається раб Божий (ім'я) в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь». І під час називання кожної Особи Пресвятої Трійці священик занурює його у воду і піднімає з неї.

1241 Помазання святим миром, пахучою олією, освяченою, єпископом, означає передавання дару Святого Духа новоохрещеному. Він став християнином, тобто «помазаним» Святим Духом, вщепленим у Христа, помазаного на Первосвященика, Пророка і Царя (Пор. Чин Хрещення немовлят, 62.).

1242 У літургії Східних Церков помазання після Хрещення є таїнством Миропомазання. У римській літургії воно заповідає друге помазання святим миром, яке буде дане єпископом: таїнство Миропомазання (Конфірмація), яка, так би мовити, «підтверджує» й завершує хрещальне помазання.

1243 Білий одяг символізує, що охрещений «одягнувся в Христа» (Гал. 3,27) і воскрес із Христом. Свічка, запалена від пасхальної свічки, означає, що Христос осяяв новоохрещеного. У Христі охрещені є «світлом світу» (Мт. 5,14). (Пор. Флп. 2, 15.)

Новоохрещений уже є Божою дитиною у Єдиному Сині. Він може мовити молитву дітей Божих: «Отче Наш».

1244 Перше євхаристійне Причастя. Ставши Божою дитиною, одягнувши весільне вбрання, новоохрещений допущений на «весільний бенкет Агнця», щоб отримати поживу нового життя - Тіло і Кров Христа. Східні Церкви, зберігаючи живу свідомість сукупності трьох святих таїнств християнського втаємничення, причащають усіх новоохрещених і миропомазаних, навіть малих дітей, пригадуючи собі слова Господа: «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм» (Мк. 10,14). Церква латинського обряду, яка дає святе Причастя тільки тим, хто досягнув свідомого віку, виражає скерування Хрещення до Євхаристії, коли приводить до жертовника новоохрещену дитину для мовлення молитви «Отче наш».

1245 Урочисте благословення завершує відправу Хрещення. Під час Хрещення немовлят благословення матері займає особливе місце.

Дата добавления: 2015-09-07