Читайте также:
|
|
Від самолюбства й зарозумілости породжується в нас і ще одне зло, яке завдає нам великої шкоди, а саме: строгий суд і осудження ближнього, якого маємо за ніщо, якого зневажаємо й принижуємо при нагоді. Такий злий навик і порок, походячи від гордости, нею живиться і розростається, і навпаки — її живить і вирощує; наша гординя після кожного осудження зростає, бо її супроводжує самовпевненість і самозакоханість.
Високо цінуючи себе й маючи про себе високу думку, ми, звичайно, зневажливо ставимось до инших, осуджуємо їх і зневажаємо, бо вважаємо, що ті недоліки, які, як нам здається, мають инші, нам не властиві. А тут ще й ворог наш, використовуючи такий поганий настрій, впевнено почувається біля нас і, відкриваючи нам очі, навчає пильно дивитися за тим, що роблять і говорять инші. Він спонукає робити з цього висновки про їх думки та почуття і на основі цих припущень складати про них свою думку, переважно недобру, з введенням цієї недоброти в закоренілу звичку. Та не помічають і не бачать ці судді, що сам початок осудження — підозра инших у поганому, — навіюється ворогом, і ним же воно роздмухується у впевненість, що вони такі є, хоч насправді це не так.
Однак, брате мій, якщо ворог пильно слідкує за тобою, видивляючи, як би посіяти в тобі зло, то будь ще уважнішим, щоб не потрапити у розставлені ним сіті, і як тільки він підкине тобі думку про якийсь недолік у твоєму ближньому, постарайся чимшвидше відхилити її, не дозволяючи осісти в собі й розростись; витісни її геть із себе, щоб і сліду не залишилось, замінивши її думкою про добрі риси, які є у цього ближнього й які взагалі є в людях. Якщо часто відчуваєш бажання винести осудження, пам'ятай таку істину: не у твоїй це владі, а привласнюючи собі цю владу, ти сам стаєш гідним суду й осудження не перед немічними людьми, але перед всесильним Суддею всіх — Богом.
Така переміна думки є найсильнішим засобом не тільки, щоб відігнати випадкові думки про осудження, але й для того, щоб всім відівчити себе від цієї вади. Другий, також дієвий засіб — це не забувати, що ти нікчемний, переповнений нечистими та злими пристрастями, й відповідно постійно підтримувати в собі почуття власної негідности. Одного й другого, — пристрастей і пристрасних діл, звичайно, в тобі не мало. Якщо ти не махнув на себе рукою, кажучи: буде те, що буде, — то не можеш не турбуватися про лікування цих своїх моральних немочей, які нищать тебе. Але якщо ти це робиш щиро, то в тебе не повинно залишитися часу, щоб займатися ділами инших і складати про них судові вироки; бо тоді, якщо собі це дозволиш, у твоїх вухах безнастанно буде звучати: «...лікарю, зцілися сам; вийми спершу зі свого ока колоду...» (Мт. 7,5).
То того ж, коли ти суворо судиш про який-небудь недобрий вчинок ближнього, то знай, що якийсь корінець цієї ж недоброти є і в твоєму серці, яке через свою пристрасність навчає тебе будувати здогади про инших й осуджувати їх. «Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить» (Мт. 12,35). Навпаки, чисте й безпристрасне око на діла инших дивиться безпристрасно, а не лукаво. «Очі твої занадто чисті, щоб на зло глядіти» (Ав. 1,13). Тому, коли прийде до тебе помисл осудити ближнього за який-небудь прогріх, розсердься сам на себе як виконавця таких самих діл і винного у цьому ж; скажи в своєму серці: «Як, я, мерзотний, знаходячись в такому самому грісі й роблячи ще важчі гріхи, смію підняти голову, щоб бачити прогріхи инших й осуджувати їх!» Діючи так, ти будеш звертати зброю, якою злий помисл навіює тобі вразити иншого, на себе й, замість поранити брата, будеш прикладати пластир на власні рани.
І тоді, коли гріх брата буде явний, всім відомий, ти старайся причину цього бачити не в тому, що навіює недобра пристрасть осудження, а в тому, на що може вказати братолюбне ставлення до нього, ти скажи собі: оскільки брат цей має багато прихованих чеснот, то Бог для збереження їх від ушкодження марнославством допустив упасти йому в теперішній гріх або коротко побути під цим темним покровом, щоб він і самому собі, у власних очах, здавався непотрібним, а ще погорджений иншими, приніс плід смиренномудрія і ще більше став угодним Богові, так що в цьому випадку він отримає більше користи, аніж шкоди. Нехай навіть чийсь гріх буде не тільки явний, але й дуже тяжкий, і походитиме із жорстокого та нерозкаяного серця, але ти й тоді не осуджуй ближнього, а піднеси очі ума твого до недосяжних і дивних судів Божих, і побачиш, як багато людей, що спочатку були беззаконними, потім каялися та досягали високого ступеня святости і навпаки, як инші, які стояли на високому ступені досконалости, падали в глибоку прірву. Пильнуйся, щоб не впасти й тобі в таку біду за осудження.
Тому стій завжди зі страхом і трепетом, боячись більше за себе, ніж за иншого. І будь упевнений, що кожне добре слово про ближнього і радість за нього — це плід і дія в тобі Святого Духа; і навпаки, кожне зле слово про нього та презирливе осудження виходять від твоєї лихої вдачі й диявольського навіювання. Тому, спокусившись якимось недобрим учинком брата, не давай очам своїм сну, поки не виженеш із серця цієї спокуси й цілковито не помиришся з братом.
Дата добавления: 2015-09-06; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Застереження від злих порад диявола в доброму | | | Про молитву |