Склад паспорта резервуара СВГ

Паспорт резервуара повинен мати такі дані:

- Основні параметри

- Характеристика матеріалів, арматури, КВП

- Заводський номер

- Товарний знак заводу виготовлювача

- Дата опосвідчення і наступного

- Дата виготовлення

- Емність резервуара

- Маса порожнього і заповненого резервуара

- Номер стандарта(ГОСТУ)

74. Заходи безпеки при зберіганні та транспортуванні балонів

Балони з газами можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, в останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання падіння балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар'єром.
Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію відповідно до вимог санітарних норм проектування виробничих приміщень.
Не дозволяється:

· Зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами.

· Транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок.

· Зберігання балонів із пошкодженим корпусом (вм'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду.

· Ударяти балони один об одний під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу.

· Забороняється зберігати горючі матеріали і проводити роботи з відкритим вогнем навколо складу з балонами на відстані менше 10 м.

· Перевірка стану балонів, що зберігаються, повинна проводитись щоденно.

· Не допускається сумісне зберігання в одному штабелі порожніх і наповнених балонів, а також балонів з різними газами (різного кольору).

Під час переміщення балонів не дозволяється братися за вентилі, скидати і ударяти один об другий. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті у горизонтальному положенні, обов'язково з прокладками між балонами. Всі балони під час перевезення треба укладати вентилями в один бік. Дозволяється перевезення балонів у спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному положенні, обов'язково з прокладками між ними і загорожею від можливого падіння. Транспортування і зберігання балонів мають здійснюватись з накрученими ковпаками. Під час транспортування балони необхідно захищати від прямого попадання сонячних променів та атмосферних опадів, а також від поштовхів і перекочування.

75 Причини аварій і нещасних випадків на виробництві

Причини нещасних випадків в газовому господарстві розрізняють:

- Технічні причини - залежать від рівня досконалості технологічних процесів, конструктивних хиб устаткування, недостатності механізації та автоматизації важких робіт, недосконалості огороджень, захисних пристроїв, засобів сигналізації і блокувань, міцностних дефектів матеріалів, невідомих раніше небезпечних властивостей оброблюваних об'єктів. Ці причини іноді називають конструкторськими або інженерними

- Санітарно-гігієнічні причини - перевищення значень ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони, недостатнє або нераціональне освітлення, збільшені рівні шуму, вібрацій та наявність різноманітних випромінювань вище припустимих значень, порушення правил особистої гігієни.

- Психофізіологічні причини, до яких слід віднести фізичні і нервово-психічні перевантаження. Людина може чинити помилкові дії через стомлення, викликане великою фізичною перевтомою, перевантаженнями - статичними і динамічними, розумовим, перенапругою аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці - стреси (англ. - напруженість, стан організму, який передує хворобам, нещасним випадкам). Часто ці чинники називають людськими факторами.

Причини аварій в газовому господарстві можуть викликатися:технічними і організаційними причинами.

- Технічні причини включають: конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування, пристосувань і інструментів; несправність машин, механізмів, устаткування, пристосувань і інструментів; незадовільний технічний стан будівель, споруд і їх елементів; недосконалість' технологічних процесів.

- До організаційних причин відносяться: порушення технології роботи; порушення правил дорожнього руху; незадовільна організація робіт; відсутність засобів індивідуального захисту; недоліки в інструктажі і навчанні працюючих безпечним прийомам праці; використання працюючих не за фахом; порушення трудової дисципліни; необережність або неуважність працівників(дія зовнішніх чинників, втома, емоційні переживання).

76.Організація і завдання АДС

Аварійно-диспетчерська служба ліквідує аварійні ситуації та витоки газу на міських газопроводах, спорудах на них, в житлових будинках, установах, комунально-побутових підприємствах, підтримує в газових мережах заданий режим тиску, цілодобово приймає заявки від абонентів на усунення витоків газу. АДС також виконує профілактично – технічне обслуговування газового обладнання, приймає заявки від населення на ремонт газового обладнання.

Аварійно-диспетчерська служба працює цілодобово, включаючи вихідні і святкові дні. В склад чергової зміни входить: майстер, диспетчер, слюсарі 4-5 розрядів, водії- слюсарі.

77. Заходи безпеки при ліквідації аварій на підземних газопроводах

Ліквідація аварій на газопроводі починається з відключення його пошкодженої ділянки і перекриття газопроводу запірними пристроями замками, засувками, розташованими на ньому. На загазованій місцевості щоб уникнути вибуху газу забороняється запалювати сірники, палити, користуватися інструментом, що викликає іскроутворення, використовувати машини і механізми з працюючими двигунами. Роботи на газопроводах, що знаходяться під тиском, а також розташованих у приміщеннях, виробляють лише інструментом з кольорового металу. Сталевий інструмент, щоб виключити іскроутворення, повинен бути змазаний мінералізованою мастилом. Для освітлення робочого місця на загазованих ділянках дозволяється застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

81. Заходи безпеки під час ліквідації аварій при виявленні запаху газу в підвалі житлового будинку

При витоку газу в підвалі викликається газова служба. Для ліквідації аварій необхідно:

— Провітрити приміщення

— Відокремити 50 метрову зону

— Евакуювати людей з аварійного та прилеглих житлових будинків

— Проводити роботи в спецодязі, ЗІЗ, використовувати обміднені інструменти,

Забороняється:

— вмикати і вимикати електричні прилади (освітлення, печі, каміни, праски, телевізори, магнітофони, радіо, дрилі та інші);

— користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання;

— користуватися електродзвінком;

— дзвонити по телефону;

— виконувати дії з металевими предметами для виключення удару один об одного;

— користуватися відкритим вогнем (запалювати сірники або запальничку, палити).

82. Заходи безпеки Заходи безпеки під час ліквідації аварій при виявленні запаху газу в квартирі.

Наявність газу в квартирі можна визначити за запахом, по шуму виходу з місця негерметичності, приладом (газоаналізатором, газоіндикатором). Місце витоку газу виявляється з допомогою мильного розчину. Категорично забороняється використовувати відкритий вогонь для відшукання місць негерметичності. При наявності газу необхідно провітрити приміщення, не користуватись електровимикачами, електроприладами, розетками і негайно викликати аварійну службу за тел.104.

Одоризований газ має запах сірководню, подібний до запаху тухлих яєць, гнилої капусти.

Витік газу ліквідовується бригадою аварійної служби СПГГ. В квартирі не повинно бути сторонніх, приміщення повинно провітрюватись. Забороняється користуватись вимикачами, відкритим вогнем. Місце витоку газу визначається з допомогою мильного розчину. Герметичність з’єднання після ліквідації витоку перевіряється обмилюванням. На весь період роботи кватирка повинна бути відчинена.

83. Заходи безпеки під час ліквідації аварій при вибуху газу в приміщенні

· негайно перекрити подачу газу в будинок;

· повідомити аварійну службу газу;

· організувати гасіння пожежі, при необхідності повідомити пожежну охорону за телефоном “101”;

· надати першу медичну допомогу потерпілим, при необхідності, викликати швидку медичну допомогу за телефоном “103”;

· не дозволяти входити стороннім у приміщення, де стався вибух;

85. Заходи безпеки під час ліквідації аварій при отруєнні чадним газом споживачів.

СО в 200-300 раз активніше з’єднується з гемоглобіном крові, ніж кисень.

Ознаки отруєння: блідість обличчя, відчуття важкості в голові, шум у вухах, загальна слабкість, посилене серцебиття, запаморочення, головний біль, нудота, рвота. При сильному отруєнні з’являється відчуття сонливості, важкість в тілі. При більш сильному отруєнні настає втрата свідомості, припинення дихання.

Потерпілого необхідно якнайшвидше вивести або винести з загазованого приміщення, напоїти міцним гарячим чаєм або кавою, тепло закутати і не давати заснути. Якщо потерпілий без свідомості, то давати нюхати нашатирний спирт, звільнити від стискуючого дихання одягу, збризкувати обличчя водою, плескати по щоках. Якщо у потерпілого порушилось дихання, то негайно проводять штучне дихання.

В будь – якому випадку отруєння необхідно викликати лікаря.

87. Вимоги до ЗІЗ для працюючих в газовому господарстві.

До засобів індивідуального захисту належить спецодяг, спецвзуття, спец рукавиці, захисні каски, маски, щитки, а також шлангові протигази типу ПШ-1 або ПШ-2.

Спецодяг повинен щільно прилягати до тіла на шиї, на кінцівках рук і ніг. Не можна працювати в загазованому середовищі в одязі з синтетичних матеріалів. Рятувальний пояс на працюючому повинен бути підігнаний так, щоб кільце для кріплення мотузка розміщувалась не нижче лопаток спини. Протигази перевіряють на герметичність перед виконанням кожної газонебезпечної роботи. При одягненому протигазі кінець гофрованої трубки затискують рукою. Якщо при такому положенні дихати неможливо – протигаз справний. Рятувальні пояси і мотузки піддають випробовуванню кожні шість місяців під керівництвом особи, відповідальної за виконання робіт і призначеної наказом по підприємству. Рятувальні пояси з кільцями для карабінів випробовують наступним чином: до кільця застебнутого пояса прикріплюють вантаж масою 200кг. Через 5хв. вантаж знімають, після чого на поясі не повинно бути слідів пошкоджень. Кожний пояс і мотузок повинні мати інвентарну бирку на якій вказані дата проведеного і наступного випробувань. Перед видачею поясів і мотузки їх стан перевіряють зовнішнім оглядом керівник роботи і особа, яка буде користуватись ними.

Зберігання ЗІЗ повинно бути організовано згідно з вимогами заводів-виробників.

88. Що входить в комплект шлангових протигазів (ПШ) і вимоги до них.

При виконанні газонебезпечних робіть користуються шланговими (ПШ-1 або ПШ-2) протигазами. Застосування фільтрувальних протигазів не допускається! В комплект ПШ-1 входить: три гумові захисні маски різних розмірів, дві м’які гофровані з’єднувальні трубки, один жорсткий армований сталевим дротом шланг довжиною до 10м, фільтр від пилу на кінці шланга, сигнально-рятувальний мотузок, рятувальний пояс з наплічними ременями.

В комплект ПШ-2 входить те ж в подвійній кількості і вентилятор - повітродувка для примусової подачі повітря. Зберігатись ПШ повинні подалі від нагрівальних приладів. Після робіт, пов’язаних з вологістю шланги, мотузки, пояси повинні просушуватись, маски протиратись.

Не рідше одного разу на шість місяців рятувальні пояси і мотузки повинні піддаватись випробуванню навантаженням 200кг. Кожний пояс і мотузок повинні мати інвентарну бирку, на якій зазначається дата проведеного і наступного випробувань.

89.Категорії приміщень за вибухопожежною безпекою

Категорія А (вибухопожежонебезпечна) – горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з t спалаху < 28⁰С в такій кількості, що можуть утворювати вибухопожежонебезпечні газопароповітряні суміші, у випадку загорання котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа. Речовини і матеріали, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, в такій кількості, що надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) – горючий пил, волокна, (ЛЗР) t спалаху > 28⁰С, горючі рідни (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухопожежонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у випадку загорання котрих розвивається надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна) – горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі та важкогорючі рідини, а також речовини і матеріали, котрі можуть при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або лише горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали при умові, що приміщення, в яких вони знаходяться (є в наявності), не належать до категорії А, Б і питоме пожежне навантаження для твердих і рідких легкозаймистих важкогорючих і горючих речовин на окремих ділянках площею > 10м² кожна > 180 МДж/м².

Категорія Г – негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум’я; горючі гази (ГГ), рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

Категорія Д - речовини і матеріали, котрі вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім ГГ) в такій кількості, що їхнє питоме пожежне навантаження для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею <10м² кожна не перевищує 180 МДж/м², а також негорючі речовини та/або матеріали в холодному стані, при умові, що приміщення, в яких в наявності вищевказані речовини і матеріали, не належать до категорій А, Б і В.

90. Застосування, будова і приведення в дію вуглекислотного і порошкового вогнегасників.

Будова вуглекислотного вогнегасника: балон ємкістю 2 (5) літрів заповнений вуглекислотою; сифонна трубка; сифонний пристрій; розтруб; держак; запобіжне кільце. Для приведення в дію необхідно взяти вогнегасник за держак, спрямувати розтруб на вогнище горіння і відкрити вентиль взявшись за розтруб в рукавицях. Останнім часом випускаються ВВ де замість вентиля стоїть сифонний пристрій, для приведення в дію якого необхідно витягнути запобіжне кільце і стиснути ручки сифонного пристрою.

Вогнегасні порошки являють собою мінеральні подріблені солі з різними добавками. Порошки характеризуються найвищою вогнегасною здатністю, крім того вони виявляють універсальну дії, забезпечуючи гасіння навіть таких матеріалів, які неможливо загасити водою та іншими засобами. Порошки діють як інгібітори – сповільнювачі реакції.

Порошкові вогнегасники використовують тоді, коли застосування іншого типу не ефективне або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, вибух).

Дата добавления: 2015-10-13