Державний нагляд за станом ОП

Держнагляд за додержанням законів та інших нормативних актів про ОП здійснюють державні інспектори:

- Держгірпромнагляду

- Держкомітету з питань радіаційної безпеки

- Держпожнагляду

- Державного санітарного нагляду

Органи державного нагляду за ОП підпорядковані безпосереднього Кабінету Міністрів.

Вищий нагляд за дотриманням законів про ОП здійснює Генеральна Прокуратура України і підпорядковані їй прокурори.

11. Завдання страхування від нещасного випадку

Завданням страхування є:

· Проведення профілактичних заходів спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання н/в на виробництві, проф захворюванням та ін. випадкам загрози здоров’ю застрахованим, викликаним умовами праці

· Відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від н/в або захворювань

· Відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Законодавство про страхування від н/в складається: з Основ законодавства України про загальнообов’язкове загальне держ. Соц страхування, Закону України про загально обов’язкове держ.соц страхування, Кодексу законів про працю, Закон України про ОП та інші нормативно правові акти.

12. Обов’язки фонду страхування від н/в

Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється відшкодування збитків потерпілому, нанесених йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, в повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

Через Фонд потерпілому відшкодовуються витрати на лікування (в тому числі санаторно – курортне), протезування, придбання транспортних засобів

(інвалідна коляска), по догляду за ним (сиділка) та інші види медичної і соціальної допомоги (за медичним висновком, який видається в установленому порядку). Роботодавець надає допомогу у вирішенні соціально – побутових питань за рахунок працівника, а по можливості – за рахунок підприємства.

13. Страхові експерти

На страхових експертів покладається виконання статутних функцій та обов’язків фонду.

Страхові експерти з ОП мають право:

· Безперешкодно в будь який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань

· У складі комісій брати участь у розслідування н/в на виробництві а також у перевірці знань з ОП працівників підприємств

· Одержувати від оботодавців інформацію про стан ОП

· Брати участь у роботі комісій з питань ОП підприємств

· Складати протоколи про адмін порушення

14. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких може призвести до загрози життю і здоров'ю працівників та навколишньому середовищу), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим поєднанням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до плану ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому зазначається тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального працівника.

Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.

Керівник підприємства має право наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3-х років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного структурного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів. Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку щодо протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим розпорядженням може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін.

15.Вимоги до інструкцій, що діють на підприємстві

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

Інструкції з охорони праці мають відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються. Інструкції мають містити лише ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дис­ципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно з чинним законодавством.

16. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню?

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров’я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

17. Порядок повідомлення про нещасні випадки і дії роботодавця.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

Отримавши повідомлення, посадова особа зобов’язана:

- терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому,

забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувального закладу;

- повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника профспілки;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників).

Роботодавець, одержавши повідомлення про н. в. зобов’язаний негайно:

- повідомити Фонд страхування від нещасних випадків місце знаходження підприємства;

- підприємство, де працює потерпілий, (якщо він є працівником іншого підприємства);

- утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

18. Обов’язки комісії з розслідування НВ.

До складу комісії включаються: спеціаліст служби ОП (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок(начальник цеху, служби), представник Фонду (за згодою), представник профспілки підприємства.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у т.ч. з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов’язково включається представник Фонду.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан ОП на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, давати пояснення.

Комісія зобов’язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків н. в. і причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про ОП;

- з’ясувати обставини і причини н. в.; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про ОП, розробити заходи щодо запобігання подібним н. в.;

- скласти акт розслідування н.в. за ф. Н – 5 у трьох примірниках, а також акт про н.в., пов'язаний з виробництвом, за ф. Н – 1 у 6 примірниках (або акт форми НВП, якщо н.в. не пов'язаний з виробництвом) і передати їх на затвердження роботодавцю.

19. Які документи оформляються за результатами розслідування нещасного випадку

За результатами розслідування оформляються:

- акт розслідування н/в. за формою Н – 5 у трьох примірниках

- акт про н/в., пов'язаний з виробництвом, за формою Н – 1 у 6 примірниках (або акт форми НВП, якщо н/в. не пов'язаний з виробництвом)

20. Які нещасні випадки беруться на облік зі складанням акту форми Н-1?

Визнаються пов’язаними з виробництвом н. в., що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

- перебування на робочому місці на території підприємства або в іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, у т.ч. протягом робочого і надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що належить підприємству, або транспорті, наданому роботодавцем;

- використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

- виконання дій в інтересах підприємства, де працює потерпілий;

- ліквідації аварії на об’єктах, що використовуються підприємством.;

- надання підприємством. шефської допомоги;

- прямування працівника до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь – якого об’єкта за дорученням роботодавця;

- прямування до/чи з місця відрядження згідно з завданням.

Нещасні випадки, пов’язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв’язку з виконанням ними трудових (посадових) обов’язків чи дій в інтересах підприємства. Такі випадки визнаються пов’язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).

21. Які нещасні випадки не беруться на облік?

Не визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки,

що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспорту, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать підприємству. (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- внаслідок отруєння алкоголем, наркотиками, токсичними чи отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не пов’язане із порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані сп’яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи;

- у разі підтвердженого медичним висновком сп’яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало причиною н. в. за відсутності технічних і організаційних причин його настання;

- під час скоєння ним злочину, що встановлено вироком суду;

- у разі смерті або самогубства.

22. Які дані вносяться в акт форми Н-1?

ПІБ потерпілого, адреса проживання, адреса підприємства де працює потерпілий, адреса місця і час настання н.в. дані про потерпілого, дати прийому на роботу, проходження медоглядів, інструктажів; обставини, за яких стався н.в., причини н.в; діагноз медичного закладу; ПІБ винних осіб; ПІБ свідків н.в; заходи щодо усунення причин н.в; підписи членів комісії.

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або якщо втрата працездатності настала не одразу,розслідується і береться на облік протягом місяця після надходження заявки потерпілого (незалежно від строку, коли він стався).

У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту н.в. розглядається у судовому порядку.

23. Кому видається акт форми Н-1 і порядок його зберігання?

- По примірнику затверджених актів ф. Н–5 і Н–1 (або ф. НПВ) і матеріали розслідування надсилаються роботодавцем в службу ОП підприємства., працівником якого є потерпілий. По примірнику актів ф. Н-5 і Н – 1 надсилаються роботодавцем:

- Потерпілому або особі, яка представляє його інтереси.

- Фонду соцстрахування від н. в.

- Примірник затвердженого акта ф. Н – 1 (або ф. НПВ) протягом трьох діб надсилається роботодавцем:

- Керівникові структурного підрозділу, де стався н.в., для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам.

- Територіальному органу ДГПН.

- Профспілковій організації підприємства.

Копія акта ф. Н – 1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство.

Матеріали розслідування н. в. підлягають зберіганню на підприємстві. протягом 45 років, у разі реорганізації – передаються правонаступникові, а у разі ліквідації підприємства – до державного архіву. У Фонді акти ф.Н- 5 і Н- 1 підлягають зберіганню протягом 45 років.

24. Які НВ підлягають спец розслідуванню і обов’язки роботодавця?

- Нещасні випадки із смертельним наслідком;

- групові н.в,які сталися одночасно з двома і більше працівниками;

- випадки смерті працівників на підприємстві;

- випадки зникнення працівників під час виконання трудових обов’язків

- н.в з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів ДГПН).

В будь - якому з цих випадків роботодавець зобов’язаний повідомити:

- територіальному органу ДГПН;

- прокуратурі;

- Фонду;

- органу, до сфери управління я кого належить підприємство;

- профспілці підприємства.

25.Склад і обов*язки комісії з спецрозслідувань

Комісія з спец розслідування призначається наказом керівника територіального органу ДГПН.

До складу комісії включаються:

- посадова особа територіального органу ДГПН;

- представник Фонду;

- представник органу, до сфери управління якого належить підприємство;

- представник служби ОП підприємства;

- представник профспілки підприємств;

- представник профспілкового органу вищого рівня.

Спец розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло ≥ 5 осіб або травмовано ≥ 10 осіб проводиться спецкомісією, яка призначається наказом Департаменту ДГПН. Спецрозслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб, проводиться спецкомісією, яка призначається наказом територіального органу ДГПН.

Спец розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів.

Спеціальна комісія зобов’язана:

- обстежити місце н.в.,одержати пояснення причетних до цього осіб;

- визначити відповідність умов праці вимогам нормативних документів;

- з’ясувати причини і обставини нещасного випадку;

- визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- встановити винних осіб, розробити заходи щодо запобігання н.в.;

- зустрітися з потерпілими або членами їх сімей з метою розгляду питань щодо розв’язання соціальних проблем.

За результатами розслідування оформлюється акт спецрозслідування визначеної форми.

26. Які нещасні випадки невиробничого характеру підлягають розслідуванню

Розслідуванню підлягають:

· прямування на роботу /з роботи пішки, на громадському, власному чи іншому транспорті що не належить підприємству і не використовувався в інтересах організації

· переміщення повітряним, залізничним, морським, автомобільним транспортом, метро, на канатній дорозі та інших видах транспорту

· виконання громадських обов’язків (рятування людей, власності)

· виконання донорських функцій

· участь у громадських акціях

· участь у культурно масових заходах, спортивних змаганнях

· проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов’язаних з навчально виховним процесом у навчальних закладах

· використання газу в побуті

· користування/контакту зі зброєю, вибухівкою

· виконання робіт у дом. Господарстві, використання побутової техніки

· стихійного лиха

· перебування в громадських місцях, на об’єктах торгівлі, у лікувальних, спортивних, розважальних закладах та інш.

27. Порядок розслідування нещасного випадку невиробничого характеру

Розслідуються комісією утвореною організацією, де працює потерпілий. В склад комісії входять:

· посадова особа назначена керівником (голова комісії)

· керівник відповідного структурного підрозділу

· представник профорганізації

У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців. Розслідування н/в проводиться протягом 10 днів після утворення комісії.

За результатами комісії складається акт НТП який надсилається:

· потерпілому

· місцевому органу влади

· організації де працює (начається) потерпілий

· організації, яка відповідальна за безпечний стан об’єкта де стався н/в

28.Вимоги до обладнання санітарно-побутових і допоміжних приміщень для працюючих в газовому господарстві.

Тривалість перебування працюючого на підприєсмстві викликає необхідність влаштування санітарно-побутових приміщень: гардеробні, душові, умивальні, курильні, вбиральні, приміщення особистої гігієни жінок,кімнати відпочинку і т.д.

В санітарно-побутових приміщеннях повинна бути певна t і відносна вологість повітря згідно санітарних норм (СН).

В гардеробних зберігаються домашній і робочий одяг, в шафах необхідно передбачити місця для головних уборів, взуття, білизни. Біля шаф можуть влаштовуватись сидіння. Стіни гардеробних приміщень фарбуються водостійкими фарбами.

Душові розміщують в приміщеннях поруч з гардеробними, кабіни у всіх душових рекомендується відділяти одну від одної перегородками з водостійких матеріалів, висотою ≥1,75м, не доходячи до підлоги душової на 0,2 м. При душових необхідно передбачати переддушові, які обладнуються лавами шириною 0,3м.

Умивальні можна розміщувати в приміщеннях, суміжних з гардеробними або в самих гардеробних при умові дотримання відстані від умивальників до шаф ≥2м.Якщо дозволяють кліматичні умови, а також влітку допускається влаштовувати умивальні під навісом на відкритому повітрі.

Мило, змивні і знезаражуючі засоби видаються безкоштовно по переліку робіт і професій, що дають право на безкоштовне отримання їх.

Вбиральні на підприємстві необхідно розміщувати так, щоб відстань від них до найвіддаленішого робочого місця не перевищувала 100м.

Курильні необхідно передбачати в тих випадках, якщо за умовами виробництва або пожежної безпеки не допускається куріння у виробничих приміщеннях і на території підприємства. На території підприємства відстань до облаштованого місця куріння повинна бути не більше 150м.

29. Як проводиться санітарний контроль за станом повітря

Контроль проби повітря виконується в зоні дихання людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, якими вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається санітарними нормами та органами санітарного нагляду.

У приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись безперервний контроль. Для інших випадків - періодичний.

Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі поділяються на три групи:

· Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них аналізаторів, що працюють на принципі кольорової реакції між індикаторним порошком і досліджуваним газом або парою, які прокачуються разом з повітрям через індикаторну трубку, заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за об'ємом прореагованого порошку визначають концентрацію досліджуваної речовини. Для аналізів деяких речовин застосовують папір, змочений реагентом, що змінює свій колір під дією хімічної реакції. Недоліки методів - низька точність визначення (похибка ±10%).

· Санітарно-хімічні методи - колориметричний, фотоколори-метричний, хроматографічний, нефелометричний та ін. Здебільшого вони є лабораторними, потребують спеціальних знань і підготовки, коштовні. їх перевага - точність визначення концентрації вимірюваної речовини.

· Безперервно-автоматичні методи - автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі відповідних концентрацій шкідливої речовини. Для цього призначені газоаналізатори і газосигналізатори.

30.Методи виявлення і причини витоку газу з підземних газопроводів.

Найбільш ймовірними місцями витоку газу можуть бути:

- стикові з'єднання газопроводів;

- ділянки, уражені корозією (електричної, блукаючими струмами, атмосферної);

- місця з прихованим (своєчасно непоміченим) заводським або монтажним браком в трубах, деталях (фасонних частинах);

- своєчасно не виявлені під час випробувань місця недостатньо якісної роботи монтажників будівельних та експлуатаційних організацій;

- сальникові ущільнення арматури;

- ділянки, пошкоджені будівельно-монтажними організаціями у процесі виробництва робіт поблизу діючих газопроводів;

- арматура, захищена неправильно встановленими (біг щільною опори) або недостатньо міцний килим при наїздах безрейкового транспорту;

- ділянки газопроводів і місця установки арматури, не забезпечені належними компенсаційними пристроями;

- місця з'єднань труб з різнорідних матеріалів;

- місця, пошкоджені випадково, через недогляд, при виробництві профілактичних або аварійно-пошукових робіт;

- арматура споруд, «загублених» у процесі експлуатації газопроводів і т. д.

Наявність витоків газу визначається:

- по запаху газу;

- галасу газу, що виходить;

- падіння тиску в газопроводах і у газових приладів, що додатково встановлюється при контрольного опресовування;

- за допомогою газоаналізаторів та газосигналізаторів;

- шурфових і бурових оглядів на підземних газопроводах;

- методом нанесення мильної емульсії на стикові фланцеві і нарізні сполучення;

- взимку буріє сніг;

- влітку жовтіє трава;

- якщо над місцем витоку знаходиться вода, то будуть бульбашки.

31. Заходи безпеки при виявленні загазованості колодязів, підвалів, приміщень.

Запах газу в приміщенні

— негайно закрити крани на газових приладах і перед ними (при розміщенні балонів з скрапленим газом додатково закрити вентилі у балонів);

— вжити заходи щодо виведення людей із загазованих приміщень (квартири, дому);

— із не загазованого приміщення за телефоном «104» викликати аварійну газову службу і організувати провітрювання приміщення;

Запах газу в під’їзді

— за телефоном «104» повідомити місцеву аварійну газову службу;

— організувати провітрювання підвалу відкриттям дверей (по можливості і вікон);

— організувати охорону місця загазованості до прибуття бригади аварійної газової служби, не допускати в загазовані приміщення людей

— забороняється користуватись відкритим вогнем, електродзвінками;

Дата добавления: 2015-10-13