Державний борг

Державний борг — це сума заборгованості держави перед сво­їми кредиторами. Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості ВВП на умовах строковості, платності та повернення.

Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зов­нішній борг.

Внутрішній державний борг — це сукупність зобов'язань дер­жави перед резидентами (заборгованість держави всім особами, які тримають внутрішні державні облігації).

Зовнішній державний борг — сукупність боргових зобов'я­зань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зо­внішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

- позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

- позик на підтримку національної валюти;

- позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

- гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контракт­них зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

- державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких пе­редбачено державним бюджетом України.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного пе­ріоду та включає операції за цей день.

Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською уго­дою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60 % від ВВП. Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прий­нятої Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996 р. «Про структуру бюджетної класифікації України», як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового зобов'язання.

За типом кредитора:

1. Внутрішній борг:

1) заборгованість перед юридичними особами;

2) заборгованість перед банківськими установами:

• перед НБУ, у тому числі:

а) за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюдже­
ту поточного року (минулих років);

б) за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;

в) сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесени­
ми на державний борг;

г) інша заборгованість перед НБУ;

• заборгованість перед іншими банками;

3) заборгованість перед іншими органами управління;

4) заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2. Зовнішній борг:

1) заборгованість за позиками міжнародних організацій;

2) заборгованість за позиками, наданими іноземними держава­ми, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду;

• заборгованість за позиками, наданими комерційними банками;

• заборгованість за позиками, наданими постачальниками;

• заборгованість за позиками, не віднесена до інших категорій.

За типом боргового зобов'язання:

1. Внутрішній борг:

1) довгостроковий борг;

2) середньостроковий борг;

3) короткостроковий борг;

4) заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету;

5) заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами
одержаними на фінансування дефіциту бюджету;

6) заборгованість за іншими зобов'язаннями.

2. Зовнішній борг:

1) довгостроковий борг;

2) середньостроковий борг;

3) короткостроковий борг;

4) заборгованість за іншими зобов'язаннями. За терміном погашення:

- поточний — підлягає погашенню в поточному році;

- капітальний — сума заборгованості і відсотки за нею, яка не може бути погашеною протягом поточного року.

За недостатньої платоспроможності держави застосовуються такі методи управління державним боргом:

- Конверсія — одностороння зміна доходності позик, коли дер­жава заявляє про зниження для кредиторів доходності за позика­ми, отриманими державою. Може бути спричинена зміною ситуа­ції на фінансовому ринку, при зміні облікової ставки НБУ.

- Консолідація — зміна умов обертання позики в частині термі­ну їх погашення, перенесення зобов'язань за раніше отриманою позикою на нову позику з метою продовження терміну позики.

- Відстрочка погашення — перенесення дати виплати заборго­ваності на пізніший термін.

- Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну. Облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

- Обмін облігацій за регресивним співвідношенням — кілька облігацій попередньої емісії прирівнюються до однієї нової облі­гації з метою скорочення державного боргу.

- Анулювання боргу — відмова держави від своїх зобов'язань. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або ж політичними мотивами.

- Новація — це домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту ін­шим зобов'язанням.

Оскільки застосування методів управління державним боргом порушує перший принцип управління державним боргом — прин­цип безумовності, їх використання вимагає глибокого попереднього вивчення та аналізу подальших економічних і політичних наслідків.

Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, призво­дять до економічної та політичної залежності країни від її кредиторів.

Дата добавления: 2015-09-06