Класифікація видатків

Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу називаються витратами бюджету.

Видаткова частина бюджету, як і доходна, поділена на дві складові — видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

За бюджетною класифікацією існують 4 класифікації видатків бюджету:

- функціональна; - економічна;

- відомча; - програмно-цільова.

Функціональна класифікація видатків будується відповідно до основних функцій держави:

- державні видатки на послуги загального призначення (державне управління, судова влада; міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; національна оборона; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави);

- видатки на суспільні і соціальні послуги (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство; культура та мистецтво; фізична культура і спорт; засоби масової інформації);

- видатки на державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю (організація роботи транспорту, охорона навколишнього середовища, розвиток окремих галузей тощо);

- видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, видатки з цільових, резервних фондів, видатки на проведення виборів і референдумів.

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації створюється реєстр розпорядників бюджетних коштів. Відомча класифікація видатків державного бюджету визначається відповідно до закону про Державний бюджет України (частина 2 статті 22 Бюджетного кодексу України).

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Бюджетним асигнуванням є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов'язання — будь-яке розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі.

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень, тобто їм надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня. Ними можуть бути виключно:

- за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України,

Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;

- за бюджетним призначеннями, передбаченими бюджетом
АРК, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи),
що забезпечують діяльність Верховної Ради АРК та Ради міністрів АРК, а також міністерства та інші органи влади АРК в
особі їх керівників;

- за бюджетним призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники
головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій,виконавчих органів рад.

Головний розпорядник коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, розробляє бюджетні запити (документ, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності розпорядника на наступний бюджетний період) і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу; здійснює контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачання ними бюджетних коштів, одержує звіти розпорядників про витрачання ними бюджетних коштів, проводить аналіз ефективності витрачання бюджетних коштів розпорядниками.

Усі розпорядники бюджетних коштів діляться на 3 ступені.

Головні розпорядники бюджетних коштів є розпорядниками І ступеня, на рівні Державного бюджету — це керівники міністерств і відомств; на рівні місцевих бюджетів — керівники відділів державних адміністрацій, голови сільських і селищних рад.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів II та III ступенів.

Розпорядки II ступеня мають право на розподіл і переказ коштів розпорядникам III ступеню. На рівні Державного бюджету розпорядниками її ступеня є керівники середньої ланки управлін­ня, що мають у своєму розпорядженні установи та організації; на рівні місцевого бюджету розпорядників 11 ступеня не існує. Розпорядники III ступеня на рівні Державного бюджету і місцевого бюджетів — керівники установ і організацій.

Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов'язковим здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на:

- поточні видатки (код 1000) — усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі (видатки на утримання існуючих об'єктів);

- капітальні видатки (код 2000) — платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі та нематеріальних активів, а також капітальні трансферти (видатки на створення нових, розширення існуючих об'єктів);

- нерозподілені видатки (код 3000) — це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів АРК, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;

- кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) — платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб'єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов'язковою умовою є виникнення зобов'язання щодо повернення коштів (операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання пе­ред бюджетом).

Кожен напрямок видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки (1000) за цільовим призначенням спрямувати: на оплату праці працівників бюджетних установ — 1100; нарахування на заробітну плату — 1120; видатки на відрядження — 1140, оплату комунальних послуг та енергоносіїв — 1160. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4100) передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (код 4110) та повернення внутрішніх кредитів (код 4120). Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200) включає кредитування та платежі в рахунок його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам: при цьому надання зовнішніх кредитів має код 4210; повернення зовнішніх кредитів — код 4220.

Залежно від економічного змісту видатки бюджету поділяються на поточні та видатки розвитку. їх групування встановлю­ється за економічною класифікацією видатків бюджету.

До поточних видатків бюджетів належать видатки, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та організацій, надання державою міжбюджетних трансфертів іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій та субвенцій на поточне функціонування.

Видатки розвитку або капітальні видатки — це видатки, що забезпечують інноваційну та інвестиційну діяльність, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; кошти, що надаються як бюджетні позички на інвестиційні цілі юридичним особам; видатки, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що знаходиться у власності держави або органів місцевого самоврядування; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Відповідно до поділу видатків на поточні і капітальні бюджет можна розділяти на поточний бюджет і бюджет розвитку. В Україні відповідно до Бюджетного кодексу відокремлення поточного бюджету від бюджету розвитку не передбачено.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Програмна класифікація видатків бюджету відповідно до вимог частини 3 статті 38- Бюджетного кодексу України щорічно визначається У законі про Державний бюджет України.

В літературі видатки бюджету класифікують за такими критеріями:

- за роллю у відтворенні виробництва: поточні; капітальні;

- за суспільним призначенням:

- на виконання економічних функцій держави (видатки на економічну діяльність і науку);

- на виконання соціальних функцій держави (видатки на соціальний захист і соціальну сферу);

- на виконання оборонної функції держави (видатки на оборону);

- на виконання управлінської функції держави (видатки на органи державної влади та управління, правоохоронні органи, прокуратуру, судову владу, податкову, митну службу тощо);

- на обслуговування державного боргу; за галузями економіки і соціальної сфери: видатки на промисловість; видатки на транспорт; видатки на сільське господарство; видатки на освіту; видатки на охорону здоров'я тощо; за рівнем бюджетної системи: видатки Державного бюджету; видатки місцевих бюджетів; за формами бюджетного фінансування:

- проектне фінансування (фінансування інвестиційних проектів);

- бюджетні кредити (надання фінансової допомоги суб'єктам підприємництва на поворотній основі);

- кошторисне фінансування (виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису); державні трансферти (субсидії, субвенції, дотації).

Дата добавления: 2015-09-06