Історія з географією

Електронний глобус

Валерій ЛИСЕНКО

–...именно я знаю географию лучше всех из джиннов!

Лазарь Лагин. Старик Хоттабыч

Історія з географією

У 1967–83 роках Державна історична бібліотека, спільно з Інститутом історії АН УРСР організували видання багатотомної енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР». Ці грубезні томи й понині не втратили актуальності, хоча головним їх мотивом було звеличення радянської влади. Лише після відміни компартійних заборон на інформацію у продажу з’явилися якісні географічні карти, картосхеми, буклети. Нині ж у краєзнавстві все ширше застосовуються сучасні інформаційні технології.

Початок «електронного краєзнавства» можна віднести до часу Другої світової війни, коли географічні карти з’явилися на екранах радіолокаторів. Розвиваючись і ускладнюючись, електронна картографія нині базується на геоінформаційних системах (ГІС). Створюються спеціалізовані пристрої – широкоформатні екрани та принтери. Але на звичайних, масових дисплеях теж можна побачити багато цікавого.

З початку ХХ ст. у картографії використовувалася авіаційна зйомка. У 60-ті роки почалася доба зйомки космічної, яка дозволила значно збільшити не лише охоплювані території, а й поглибити аналіз зображень. На початку 90-х в Інтернеті почали публікуватися матеріали дрібномасштабної зйомки метеорологічних супутників. На цих зображеннях видно деталі розміром від кількох кілометрів: в основному, обриси хмарності.

У 90-ті роки сайти visicom.ua,transnavi.com перші в Україні запропонували електронні путівники – для перегляду з комп’ютерів, мобілок та інших кишенькових гаджетів. Водночас почала діяти американська система глобального позиціонування NavStar – GPS. Із запізненням на 20 років конкуруючі системи намагаються запустити Європейський союз («Галілео»), Росія («Глонасс»), Китай.

Використання картографічного матеріалу для проектування магістралі. Ілюстрація Центру ГІС-Аналітик РІАЦ ІНТЕК-Україна © giscenter.net

Дата добавления: 2015-10-13