Підготовчий етап. Пошук образу

Формування іміджу - не просто складний трудомісткий процес, це мистецтво створення і використання важливого інструменту для досягнення політичних цілей. Імідж кандидата у великій мірі визначає вірогідність його перемоги на виборах, а значить і результати роботи його команди. Поза сумнівом, існує величезна кількість чинників, що впливають на імідж, які не залежать від роботи команди, наприклад: упереджене відношення незалежних журналістів, підкуп телевізійного каналу конкурентами і так далі Проте, своєчасне відстежування вживання некоректних політичних технологій, безумовно, допоможе мінімізувати їх негативний вплив. Ефективна робота команди є заставою формування ефективного іміджу. Люди тягнуться до успішного політика. До нього йдуть на переговори, пропонують свої послуги, розповідають про можливості і перспективи співпраці.Існує багато принципів підбору команди: особиста відданість або дієздатність, «на безриб'ї і щука паровоз» або «людина, з якою можна йти в розвідку» і так далі.Найкращий спосіб - оточувати себе зірками. Але для цього потрібна сміливість, упевненість в собі і пошана до компетентності. Уміння залучати до себе людей - найбільшу гідність політичного лідера.Політик, що має високі інтелектуальні можливості, прекрасно розуміє, що для зваженого вирішення необхідна опора на колективний розум. В даний час існують багато способів «мозкового штурму», за допомогою яких можна шукати, знаходити і формулювати необхідні рішення.Окрім цього, від команди потрібно гідно представляти політика на самих різних рівнях. Це мають бути гідні представники, причому, часто не лише рівні, гідні, але і перевершуючі.Отже процес створення іміджу політика, відбувається за такими етапами. Передовсім окреслюється політична та економічна платформа політика чи його партії, а також чітко визначається програма кандидата, вивчаються реальні характеристики політика — його характер, звички, манера поведінки тощо. І тільки потім починають вигадувати потрібний типаж (з урахуванням очікувань електорату), оскільки люди легше сприймають саме типаж, а не реальну людину. Ці два процеси тісно взаємозв'язані і, як правило, відбуваються паралельно. Тому вони забезпечують волю просуванню політика,складаючись з трьох операцій:

· З’ясування образу, який існує у масовій свідомості(- відбір тих характеристик, які аудиторія вважає важливими для кандидата на даний пост);

· З’ясування ідеального образу;

· Доведення існуючого образу до ідеалу(- впровадження цих характеристик в образ кандидата; "продаж" цього образу виборцям).

Причому професіонали користуються термінами "продаж", "упаковка" якраз із-за близькості даного процесу до продажу рекламованого товару. Конкретний приклад: якщо для виборців поважно відчувати себе захищеними від страхів - безробіття, підвищення цін і т. д.,- кандидат повинен стати захисником від цих страхів, він повинен побудувати свою кампанію так, щоб показати, що саме він захистить своїх виборців краще за інших. Звідси витікає, що дуже важливим питанням стає дуже сильне і досить диференційоване вивчення своєї аудиторії. Наприклад, для України характерно, що аудиторія до 30 років визнає ринок і все, що з ним пов'язане, а аудиторія за 50 років, навпаки, повністю відкидає цей новий тип життя. При цьому слід врахувати і те, хто саме прийде на вибори, а це, як правило, якраз люди старше 50 років. Тому при такому розкладі "ринковий" кандидат матиме менше шансів на успіх, якщо він не подумає, як "упакувати" свою ринкову ідею для аудиторії старше за п'ятдесят років. Слід ще раз підкреслити, що вивчення аудиторії повинне, поза всяким сумнівом, стояти на найпершому місці.

Іміджмейкери, створюючи, аналізуючи і впроваджуючи політичний імідж лідера в суспільну свідомість, насамперед звертають увагу на фізичні, комунікативні, політико-психологічні дані лідера, оскільки особистісні характеристики мають значну емоційну прив’язку до аудиторії, легше проникають у масову свідомість і міцно засвоюються виборцями.Зокрема задля полегшення і конкретизації іміджу і образу лідера використовуються так звані шаблони-типажі за якими визачається,що «наявне» і,що потрібно доробити в іміджі кандидатаУ політичній літературі існує декілька типологій іміджів. Одну з них запропонував Р. Шварценберг. Його галерея образів політиків повторює набір класичних театральних амплуа:

1) «Рятівник Вітчизни». Театральний аналог - герой, «бог з машини». Цей персонаж вступає на сцену політичного театру в найскладніші і відповідальніші моменти; він овіяний славою і легендами, часто канонізується.

2) «Батько нації». Театральний аналог - благородний батько. Йдеться про авторитарного лідера, царя-батька, який строгий, але справедливий з підданими.

3) «Привабливий лідер». Театральний аналог - перший коханець. Усмішливий і розкутий, намагається не стільки переконати в правоті своїх ідей, скільки просто сподобатися.

4) «Свійський мужик». Театральний аналог - простак. Нічим не примітна людина,що волею долі виявилася серед мешканців політичного Олімпу [1, с.10].

Вітчизняні автори визначають в українській політичній практиці трохи інші, ніж на Заході, але ближчі нам типи політичного іміджу, що використовувалися кандидатами в народні депутати. Зокрема, В. Бебик пропонує таку їх класифікацію:

· “діловий імідж”, який щонайкраще характеризується ідеологією: “ми заробили гроші для себе, заробимо їх і для вас”;

· “інтелектуальний імідж”, що виник на основі твердження: для роботи в парламенті необхідні професіонали;

· “народний імідж” будувався на класичній популістській основі, на прагненні сформувати позитивне ставлення до себе як до “свого хлопця”;

· “політичний імідж” формувався на контрастному протиставленні соціалістів (формальних або прихованих) і націонал-демократів. В обох випадках ставка робилася на певні, добре відомі базові цінності основних політичних сил суспільства, а власне імідж створювався на декларуванні прихильності до цих цінностей, а не на основі особистісних характеристик кандидатів;

· “жіночий імідж” створювався на основі кредо: “Схоже на те, що чоловіки вже нічого не зможуть зробити. Обирайте жінок. Вони зроблять цей світ кращим”;

· імідж “місцевого жителя” будувався на основі постулату “Я – свій, я тут живу і нікуди не дінуся, тому що в мене тут родичі і родина.” [6, с. 52-53].

Останнім часом значно зросла роль особистості політичного лідера, його ділових і моральних якостей, рівень його популярності. З урахуванням маркетингової термінології можна сказати, що спостерігається підвищення ролі іміджевого фактора політичного лідера, зростає його вплив на електоральну поведінку. Особливо актуальним стало питання про імідж харизматичного лідера, що впливає на громадську думку і політичні процеси в суспільстві. Фахівці твердять, що вчинки таких політиків найчастіше суперечать раціональній логіці, їх неможливо “прорахувати”, вгадати, однак ефективність діяльності харизматичного лідера завжди надзвичайно висока.

Рейтингові дослідження найчастіше проводяться через певні відтинки часу, щоб наочніше було видно картину різних тенденцій у формуванні громадської думки. Це, з одного боку, дозволяє цілеспрямованіше впливати на електорат; по-друге, у кандидата з’являється можливість внести певні корективи в проведення виборчої кампанії, у формування свого політичного іміджу. Іміджеві рейтинги допомагають політикам орієнтуватися на сучасному політичному ринку президентських виборів.Отже які положення можна отримати від досліджень? Це зокрема:

· який політик потрібний зараз країні (місту, району);

· якими рисами повинен володіти ідеальний кандидат;

· який політичний образ найпривабливіший для виборців;

· якому конкретному політикові віддається перевага;

· яку рейтингову позицію займає кандидат;

· як виборці характеризируют кандидата як політичного діяча;

· які зміни потрібні регіону зараз і так далі

Необхідною інформацією для іміджевої стратегії є також відомості про домінуючі в суспільстві цінності, проблеми, страхи, потребах і так далі Така інформація використовується для визначення тематики вибіркової кампанії, якому образу обов'язково повинен відповідати імідж лідера.Дослідження повинні відображати також зведення про імідж конкурентів і їх відповідності запитам виборців. Це дає можливість визначити первинні позиції кандидата в порівнянні з конкурентами. Для здобуття такої інформації в ході дослідження виборцям ставлять такі питання, як, наприклад, «За кого б Ви проголосували, якби кандидат, за якого Ви готові віддати голос, не брав участь би у виборах?», «Назвіть в порядку убування 5-6 політиків, яким ви більш всього довіряєте».

Важливим аспектом при проведенні соціологічних опитів, є також правильно певний розмір вибірки респондентів.

Для політиків, імідж яких вже сформувався в суспільній свідомості, поважно також виявити, основну аудиторію, яка його підтримує, налагоджена байдуже і не підтримує. Зазвичай, виборців класифікують по підлозі, зросту, освіті, соціальному положенню, району мешкання. Ця інформація допоможе визначити, які методи дії необхідно застосовувати до різних категорій виборців, за умови, що досліджуються також політичні переваги цих категорій.

Всі приведені вище дані мають бути в повному об'ємі занесені у в інформаційно-аналітичну систему, після чого вони можуть бути проаналізовані і зіставлені з іншими показниками діяльності партії або громадської організації. Результати аналізу сприймаються кращим, коли подаються користувачеві в графічному вигляді. Автоматизована система дозволяє виводити показники на екран в будь-якій формі, вибраній користувачем.

Однак результати однієї, навіть найавторитетнішої соціологічної служби можуть мати погрішності і викликати сумнів у різних політичних акторів. У зв’язку з цим значний інтерес викликають так звані порівняльні аналізи-рейтинги, у яких використовуються результати опитувань, проведених провідними соціологічними службами,порівнюючись між собою вони дають чіткішу картину уявлень і очікувань виборців.

Іміджева політична кампанія будується з використанням набору традиційних прийомів. З одного боку, політик намагається стати одним із нас. З іншого — він не може бути таким як ми, бо навіщо тоді його обирати. У нього мають бути харизматичні риси, він мусить активно демонструвати почуття агресивності, суперництва, його завжди мають супроводжувати різні помічники та охоронці, що додає значущості особі лідера. Що б там з ним не було, але в жодному разі глядачі не повинні помітити, що він хворий, погано себе почуває або є розгубленим чи схвильованим.Український дослідник

Г. Г. Почепцов конкретно виділив прийоми й основні етапи побудови іміджу кандидата-лідера:

· Індивідуалізація (виокремлення серед інших);

· Акцентуація (підкреслення виокремлених характеристик);

· Просунення (використання бажаних характеристик у найоптимальніших контекстах);

Складові технології побудови іміджу:

· Виділення рис, що виділяють політика серед інших;

· Підкреслення особистих рис політика, які вводять його до складу категорії “свій”;

· Вписування образу політика в уявлення про ідеального політичного діяча;

· Вписування образу політика в образ реальних історичних діячів;

· Включення в поведінку політика акторських елементів;

· Створення вербального компоненту іміджу;

· Символізація зовнішнього вигляду політика;

· Впровадження образу у масову свідомість через ЗМІ;

· Боротьба з “автономними джерелами” впливу на імідж.

Дата добавления: 2015-10-13