РОЗДІЛ 2. Аналіз аспектів формування політичного іміджу Сергія Тігіпко під час виборчої кампанії на пост Президента України 2010 року

Імідж політичних лідерів почав розвиватися в Україні не так давно, а тенденції цієї галузі завдяки багатьом виборчим кампаніям стрімко розвиваються приносячи плоди у вигляді багатьох інновацій та неординарних рішень у розвиток політичної іміджелогії. Так останнім яскравим прикладом було формування політичних образів деяких кандидатів балатувавшихся на пост Президента України. Ми вже згадували, які етапи створення політичного іміджу повинні здійснити політтехнологи, щоб досягти вдалого результату. Перший етап є практично основним. Це проведення соціологічних дослідження з метою здійснення моніторингу очікувань громадян від майбутнього президента, наступні ж етапи полягають у тому, щоб вдало використати отриману інформацію.

Відтак, розпочнемо з того, чого ж очікувало населення України. Якого президента громадяни хотіли отримати (за даними Київського міжнародного інституту соціології)?

По-перше, це сильний лідер. Лідер, управління якого буде помітним у всіх сферах суспільної діяльності. Це особа, яка зможе, насправді, навести порядок в країні.

З соціального запиту “сильної руки” випливає запит на відповідальність. Гасло “Бандити сидітимуть в тюрмах” все ще актуальне, тому що цього так і не сталося. Певна частина електорату хотіла, щоб, нарешті, прийшла людина, яка буде відповідати за свої слова.

По-третє, населення хотіло побачити нові обличчя. Це мала б бути особа з новою командою і яка зможе запропонувати і втілити реформи, які змінять ситуацію в країні, виведуть Україну на новий рівень в політичній та економічній сфері [6].

Для кандидатів головним було знайти той запит, якому вони могли б відповідати. Більшість кандидатів схилилися до першого, почали подавати себе як сильних лідерів. Та не всі звернули увагу на те, який імідж серед населення вони вже мають і чи підпадають вони під ту чи іншу категорію.

Виборчу кампанію Сергія Тігіпко експерти називають одною з найбільш вдалих [6]. Він був тим, хто, здавалося б, насправді, відповідав практично усім очікуванням електорату. Підпадав під категорію сильного, саме на цьому було зроблено найбільшу ставку його командою. С. Тігіпко для багатьох був новим обличчям, чи, хоча б маловідомим. Також люди вірили його обіцянкам, йому було надано кредит довіри від населення, оскільки він ще не використав свого шансу, як це зробили В. Ющенко, Ю. Тимошенко чи В. Янукович, яким було необхідно відповідати чи виправдовуватись за свої попередні вчинки. Окрім того, що виступи С. Тігіпка відповідали тому образу, який він формував, то й разом з тим, він вдало використовував і засоби невербальної комунікації. Його жести, міміка, стриманість та зовнішній вигляд цілком відповідали іміджу сильного президента.

Сергій Леонідович Тігіпко входив до групи цих кандидатів і запам’ятався як виборцям так і опонентам цікавою побудовою і власне втіленним образом кандидата у Президенти. Що ж такого особливого створили іміджологі і ПРмени? На основі попередніх відділів роботи, а також додаткового аналізу матеріалу спробуємо дати характеристику і висвітлити особливості цього «дива» якого не сподівалися в українському політикумі! (Нагадаю, що Сергій Леонідович Тігіпко кандидат у Президенти Укріїни під час виборчої кампанії отримав

Сергій Леонідович як і більшість кандидатів виборчу неофіційну кампанію почав за декілька місяців до старту офіційної. Задача яка тоді стояла перед Тігіпко було закріпити образ і прізвище в пам’яті українського виборця. Він вибрав рекламу власної гарячої лінії, на якій дають відповіді на важливі для виборців питання: як боротися з беззаконням чиновників, як уникнути безробіття. Другим етапом кампанії Тигипка на пізнавання стала реклама його програмної книги «Україна: проект розвитку». Ймовірно він керувався ідеєю: «хочеш отримати людину на п'ять хвилин - дій листівкою, хочеш на тиждень - дій статтею, хочеш на все життя - дій книгою».

Безпосередньо формування іміджу Тигипка під час виборчої кампанії можна можна завдячувати ряду деяких важливих факторів які відносяться як до місця і часу виборів так і особових якостей,які оформились не тільки як імідж але й,як природні якості кандидата. Отож,що посприяло із зовнішніх чинників такому стрімкому злету із «безодні політичного забуття».

Перший фактор це тихе і ефективне повернення в політику без особливих хвостів і навіть деякою перевагою чистої репутації адже він пішов з політики при досить неприємних обставинах, коли хлопнув дверима в штабі Януковича після другого туру президентських виборів 2004. Проте суспільна свідомість запам'ятала Тигипка, як не дивно, з хорошого боку. В першу чергу - як банкіра і молодого чиновника, якому не дали реалізувати себе.

На цьому ж фундаменті Сергій Леонідович намагається побудувати свій політичний імідж сьогодні. Він знову молодий (у своїх-то 49 років), спортивний, розумний і ефективний. Інших тез у вибірковій кампанії Сергій Тигипко немає.

Із стартом політичної кампанії за Тигипком несправедливо закріпився ярлик «технічного кандидата» Юлії Тимошенко. Так, об'єктивне його висунення грало на руку прем'єрові, що, - нехай собі топчеться по електоральних полях Януковича і Яценюка. Проте на цьому загальні інтереси Сергія Леонідовича і Юлії Володимирівни закінчуються.

Характерно, що Тигипко веде виключно іміджеву кампанію, в якій взагалі немає політичного вмісту. І це далекоглядне рішення. Не будучи обтяженим ідеологічною платформою, Сергій Тигипко легко зможе піти на союз з будь-яким з фаворитів президентської гонки. Сергій Тигипко веде, в основному, віртуальну кампанію. Він - в телевізорі, на білл-бордах, в Інтернеті, нарешті. А робота в регіонах (у тому обмеженому об'ємі, наскільки це потрібно для віртуальної кампанії) йде не по партійній, а по технологічній лінії - дешевшою і ефективнішою. Тигипко не витрачається на партійні осередки. В результаті його кампанія, не дивлячись на ефект тотального покриття країни, коштує не так вже і дорого. Скільки може коштувати тисяча бордів, декілька підгодованих сайтів і епізодичні сюжети по телевізору? Йдеться про мільйони - дуже маловірогідно, що десятках мільйонів - доларів. У плані вартості одного голосу Сергій Тигипко працює в рази ефективніше, ніж всі останні колеги по вибірковій гонці. Бізнесмен, проте. Потрібно також віддати належне технологам - їм удалося уникнути очевидного пересичення інформацією. А значить, і ефекту відштовхування. У відмінність, скажімо, від зухвало «кислотної» кампанії Яценюка. Тигипко було відмінно позиційована Відсутність агресії (ну, то хіба трохи, в гомеопатичних дозах, аби не «поплило» гасло «сильний президент»), демонстрація спокійної і конструктивної сили сповна відповідали характеру кандидата.

Тигипко прагне демонструвати силу, причому інколи у прямому розумінні цього слова: напередодні виборів на обкладинці українського видання Men's Health з'явилося його фото в обтягуючій футболці. Виборець повинен був знати: у цього політика не лише залізна воля, але і залізні м'язи. Курс на Європу.В своєму інтерв’ю він позиціонує як справжній профі з досвідом напротивагу іншим,також він лояльний як до Європи так і до Росії(все заради торгівлі і процвітання народу,введення стандартів і якості життя европейців),тобто ідеологічно чистий,людина яка любить власну державу її культуру(виступає проти 2ї мови) і народ який повинен процвітати, одним словом чистий ліберальний політик!

Свої переваги над іншими «претендентами на булаву» Тигипко описав журналістам таким чином: «Перше. Я себе відчуваю дуже упевненим як професіонал. Я добре розумію макроекономічну ситуацію. Добре розумію, що і, головне, як необхідно робити в країні. Друге. Я один з небагатьох кандидатів, які розуміють мікрорівень. Я працював з конкретними підприємствами, з конкретними виробництвами. І такого досвіду у сьогоднішніх кандидатів просто немає. Третє. Я вважаю, що політикові потрібно бути битим. У мене була достатня пауза, аби все обдумати і зважити. І для мене це є найбільшою перевагою. І сьогодні я себе відчуваю людиною, що відбулася і упевненим». Словом, як мовиться, «людина стоїть, треба брати». І, хоча Тигипко свого часу очолювало штаб Януковича, його цілком можна назвати «патріотом прозахідного зразка». Зокрема, він вважає, що «потрібно пити українське, українське, жити по-українськи, а працювати - по-європейськи», а головне - позбавитися від комплексу неповноцінності. Особливо коли мова стосується взаємин з Росією: Тигипко встиг побувати главою штабу Януковича, міністром економіки Ющенка і особистим радником Тимошенко «Все, що лише не скажеш про Росію, сприймається негативно. Мені здається, що це виходитиме від великої невпевненості в тому, що ми можемо конкурувати з Росією. У мене така упевненість є. Сьогодні ми бачимо, що ми маємо цілі сектори, які не гірше розвинені, чим в Росії. А Росія - це ще і величезний ринок збуту. Не кажучи про те, що там працюють 3,8 мільйона українців».

Конкурентоздатна економіка. Сергій Тигипко виступає за:

• невідкладне оздоровлення економіки країни;

• стабільну національну валюту без стрибків і потрясінь;

• відновлення банківської системи і відновлення кредитування;

• зниження рівня безробіття за рахунок реалізації державних інвестиційних проектів;

• захист і відновлення внутрішнього виробництва в країні;

• розвиток великотоварного сільського господарства;

• прозорі операції на земельному ринку країни;

• спрощення податкової системи;

• зниження податкового навантаження з метою детінізації економіки;

• розвиток інноваційного сектора економіки;

• глибоку реформу сфери ЖКХ, направлену на підвищення якості послуг;

• послідовну реформу системи охорони здоров'я.

Більшість громадян України вважають, що майбутнім президентом України має бути чоловік. Про це свідчать результати опиту, проведеного Всеукраїнською соціологічною службою. Так, 73,2% респондентів висловили думку, що президент має бути чоловіком, 22,9% віддають перевагу президентові-жінці.

Громадяни України вважають, що президентом має бути вихідцем з робочого класу. Людиною, яка не народилася в багатій сім'ї, а створила себе самого, піднялася з низів, здолала всі перешкоди і готовий допомогти поліпшити життя всіх громадян.

Дата добавления: 2015-10-13