для медичного застосування препарату

аміакуРозчин 10 %

(Solutio Ammonii caustici10 %)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летка рідина з гострим запахом, лужною реакцією;

склад: 1000 мл розчину містять аміаку водного 25% 440 мл;

допоміжні речовини: вода очищена.

Форма випуску. Розчин.

Фармакологічна група. Засоби, що діють на респіраторну систему. АТС R07AX.

Фармакологічні властивості. Аміаку розчин 10% належить до лікарських засобів, що подразнюють нервові закінчення. Механізм дії препарату полягає в рефлекторному збудженні дихального центру через рецептори верхніх дихальних шляхів - закінчення трійчастого нерва. Розчин аміаку проявляє також протимікробну активність і добре очищає шкіру.

Фармакокінетика. Дослідження фармакокінетики препарату не проводилися.

Показання для застосування. Аміаку розчин 10% застосовують як засіб швидкої допомоги для збудження дихання і виведення із непритомного стану. Крімтого, препарат застосовують при укусах комах, для миття рук хірурга за методомСпасокукоцького-Кочергіна, а також як блювотний засіб.

Спосіб застосування та дози. Аміаку розчин 10% використовуютьінгаляційно, місцево і приймають внутрішньо. При інгаляційному застосуванні як засобу швидкої допомоги невеликий шматочок марлі або вати, змочений розчином аміаку, обережно підносять до носових отворів на 0,5-1 секунду або використовують ампулу з опліткою. В останньому випадку при відламуванні кінчика ампули їїватно-марлева оплітка змочується розчином аміаку. Внутрішньо дорослі приймають як блювотний засіб по 10-15 крапель на 100 мл води (препарат використовують тільки у розведеному вигляді). При укусах комах розчин аміаку застосовують зовнішньо у вигляді примочок). Для миття рук хірургів за указаним вище методом 25 мл розчину аміаку додають до 5 л теплої кип" яченої води.

Побічна дія. Можливі реакції підвищеної чутливості до препарату. При тривалій експозиції (інгаляційне застосування) Аміаку розчин 10% може викликати рефлекторну зупинку дихання. Прийом нерозведеного розчину викликає опіки стравоходу і шлунка.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату.Для місцевого застосування протипоказаннями є дерматити, екземи та інші шкірні захворювання, а також відкриті травматичні ушкодження.

Передозування. Передозування розчину аміакуможе призвести до зупинки дихання при інгаляції, отруєння й опіків слизової оболонки гортані ішлунка при застосуванні внутрішньо, подразнення й опіків при нанесенні нашкіру.

Лікування. Припинити інгаляцію, забезпечити вдихання свіжого повітря. Оксигенотерапія. При ларингоспазмі – трахеотомія. Протикашльові засоби.

При потраплянні на шкіру промивати водою (15 хв). Мазі протягом 24 годпротипоказані. Надалі лікування таке ж, як при термічних опіках. При ураженні слизової оболонки ока промивати водою (по 15 хв через кожні 10 хв) або 5% розчином борної кислоти. Олії і мазі не застосовують.

При ураженні носа і глотки – 0,5% розчин лимонної кислоти або натуральні соки. У разі прийому внутрішньо пити воду, фруктовий сік, молоко, краще 0,5% розчин лимонної кислоти або 1% розчин оцтової кислоти до повної нейтралізації вмісту шлунка.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не можна застосовувати розчин аміаку (лужної реакції) з препаратами, що мають кислу реакцію середовища. Источник

Умови та термін придатності. Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі, що не перевищує 25°С. Реферат
на тему:
Виписування, зберігання, застосування лікарських препаратів
Лікар після щоденного огляду хворих у відділі, записує в листок призначень необхідні даному хворому ліки, їх дозу, шлях введення.
Палатна м/с щоденно робить вибірку призначень з листка призначень і при потребі виписує на окремому листку ліки у старшої м/с. Якщо ці ліки є у старшої м/с, вона їх дає палатній м/с, а якщо немає, то старша м/с виписує їх з аптеки.
Старша м/с виписує вимогу-накладну на ліки, яку підписує вона та зав. відділенням. Вимогу на отруйні, наркотичні препарати та етиловий спирт виписують на окремому бланку зі штампом лікувального закладу за підписом керівника лікувального закладу і завідуючого відділенням та старшої м/с. Вимоги виписують у трьох екземплярах, на отруйні (наркотики) в чотирьох. І вимозі вказують повне найменування препарату, його дозу, лікарську форму, упаковку, кількість. Вимоги на отруйні, наркотичні препарати виписують на латинській мові.
Запаси наркотичних препаратів у відділі не повинні перевищувати трьохденної потреби в них, а решту медикаментів – п’ятиденної потреби в них.
Лікарські препарати з аптеки відпускаються медичній сестрі лиш в оригінальній упаковці (заводській чи аптечній). Виготовлені ліки повинні мати на етикетці номер аптеки, склад лікарства, дата виготовлення, термін придатності, підпис особи, яка виготовила це лікарство. На етикетках ліків, що містять наркотики, отрути, повинен бути проставлений штамп “А”. Сестра, отримуючи ліки, зобов’язана перевірити їх відповідність з вимогою.
Відповідальність за зберігання ліків у відділі несе зав. відділенням. Безпосереднім виконавцем щодо організації зберігання і витрати медикаментів є старша м/с.
Медикаменти зберігають на постах в спеціальних шафах, які закриваються, на поличках, згідно з призначенням: “Зовнішнє”, “Внутрішнє” і т.д. Ампули з лікарськими препаратами для перентирального введення зберігають у процедурному кабінеті в шафі на полиці з позначкою: “Ін’єкційні”. На посту м/с складає ліки по групах: антибіотики, сечогінні, гіпотензивні і т.д. У місцях зберігання ліків повинні витримуватися температурний і світловий режим. Настої, відвари, емульсії, сироватки, вакцини, розчини, що містять глюкозу, мають зберігатися лише в холодильниках. Препарати з різким запахом (йодоформ, лізол) зберігати окремо, щоб їхній запах не поширювався на інші препарати. Окремо зберігають вогненебезпечні речовини: спирт, ефір, бензин, а також перев’язувальний матеріал, шприци, голки. Мікстури зберігають до 3-х днів, настої, слизи – 2 дні. Стерильні розчини, виготовлені в аптеці, для ін’єкцій, зберігають три доби. Якщо протягом усього часу вони не були використані, їх виливають. Облік медикаментів веде старша м/с, у якої є прошитий зошит зі підписом головного лікаря з печаткою, в якому відмічається кількість і характер медикаментів, що їх відпускають для палатних м/с.
„
кісному обліку в спеціальному журналі, прошнурованому і пронумерованому, завіреному печаткою і підписом головного лікаря.
За порушення правил обліку і зберігання лікарських препаратів списку А і Б мед. персонал притягується до кримінальної відповідальності.
Наркотичні аналгетики вводять лише за призначенням лікаря та його присутності. Про виконану ін’єкцію роблять записи в історії хвороби та спеціальному листку призначень.
Під цими записами ставлять свої підписи лікар, який був присутній під час введення та м/с, яка вводила ліки. Порожні ампули з-під наркотичних препаратів не викидають, а передають разом з невикористаними ампулами і ключами від сейфу м/с, яка приймає чергування. При цьому перевіряють відповідність запису в “Журналі обліку наркотичних препаратів” наявності наповнених і порожніх ампул.
Ампули з-під наркотичних лікарських препаратів здаються по можливості в день використання старшій м/с, яка здає ампули заступнику головного лікаря по лікувальній роботі.
Роздача ліків у відділі проводиться палатною м/с відповідно до листка призначень. Лікарські призначення у листку мають бути підписані лікарем з відміткою дати призначення. Перед роздачею ліків м/с миє руки.
Перед тим, як дати хворому лікарство, необхідно ретельно звірити призначення в листку з аптечною упаковкою. Існує кілька способів роздачі ліків хворим.
Зовнішнє використання ліків – це компреси, примочки, присипки, змазування, розтирання, закапування крапель, інгаляцій, тощо. Під час застосування лікарства на шкіру воно діє насамперед на місце прикладання тобто справляє місцеву дію. Проте шкіра має густу сітку нервових і кровоносних судин і ліки, всмоктуючись, справляють і загальний вплив на організм.
Для присипання використовують спеціальні присипки, які являють собою суміш порошків. При інгаляції ліки вводять в організм у дрібно розсіяному аерозолі.
Для введення ліків в око, ніс, вухо – використовують закрапування крапель, закладення мазі, введення із лікарськими препаратами.
Введення ліків через рот (per os) – найбільш поширений і простий, зручний метод, хоча він має недоліки, а саме: неповне всмоктування ліків у травному каналі, часткове руйнування їх травними ферментами та ін активізація в печінці, що не дає змогу точно визначити концентрацію лікувального препарату в крові.
Перентарально можна ввести ліки шляхом ін’єкцій (inyectio – впорскування). Ін’єкції бувають внутрішньо шкірні, підшкірні, внутрішньом'язові, внутрішньовенні, внутрішньо артеріальні введення ліків в порожнини, серце, суглоби, спинномозковий канал, лімфу. Термін придатності – 2 роки.

Дата добавления: 2015-09-03