Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

АНАЛЬГІН

(ANALGIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: metamizole sodium;[(1,5-диметил-3-оксо-2-феніл-2,3-дигідро-1Н-піразол-4-іл)-N-метил-аміно]метансульфонат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або злегка жовтуватого кольору;

склад: 1 таблетка міститьметамізолу натрію (анальгіну) 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Аналгетеки та антипіретики. Код АТС N02B B02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Анальгін (метамізол натрію) виявляє аналгетичну, жарознижуючу та протизапальну дію. Аналгетичний ефект обумовлений інгібіцією ЦОГ та блокуванням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти, що беруть участь у формуванні больових реакцій (брадикініни, простагландини та ін); уповільненням проведення екстра- тапропріоцептивних больових імпульсів у центральній нервовій системі, підвищенням порога збудливості таламічних центрів больової чутливості та зменшенням реакції структур головного мозку, що відповідають за сприймання болю на зовнішні подразники.

Антипіретичний ефект обумовлений зменшенням утворення і вивільнення знейтрофільних гранулоцитів субстанцій, що впливають на теплопродукцію.

Протизапальний ефект пов’язаний із пригніченням синтезупростагландинів.

Фармакокінетика. Метамізол натрію добре всмоктується вшлунково-кишковому тракті. Терапевтична концентрація в плазмі крові досягається приблизно через півгодини після прийому препарату. Максимальна плазмова концентрація метамізолу натрію після перорального прийому дози у 6 мг/кг маситіла досягається через 1-1,5 години. У незначній кількості зв’язується збілками плазми крові й інтенсивно метаболізується в печінці: значна частина речовини гідролізу ється з утворенням 4-метил аміно антипірину, що деметилюється з утворенням фармакологічно активного 4-аміно антипірину, 50-60% якого зв’язуєтьсяз білками плазми крові, і ацетильоване похідне якого виводиться із сечею. Препарат також проникає через плаценту та в грудне молоко.

Показання для застосування. Больовий синдром різного походження: головний, зубний біль, невралгія, радикуліт, міозит, біль під час менструації. Як допоміжний засіб може застосовуватися для зменшення болю після хірургічних і діагностичних втручань. Гіпертермічний синдром.

Спосіб застосування та дози. Дорослим і підліткам віком від 12 років призначають звичайно по0,25–0,5 г 1–2 рази на добу. Таблетки приймають після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість прийому препарату –не більше 3 днів.

Побічна дія. У терапевтичних дозах препарат звичайно добре переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона, Лайелла, анафілактичний шок. Можливе пригнічення кровотворення (тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, лейкопенія, анемія, в поодиноких випадках – агранулоцит оз). При схильності до бронхоспазму можливо провокування нападу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон, антипірин). Виражені порушення функції печінки чи/танирок. Захворювання системи крові. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Вагітність, період годування груддю, бронхіальна астма. Не призначати дітям до 12 років.

Передозування. Симптоми: гіпотермія, відчуття серцебиття, задишка, шум у вухах, нудота, блювання, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судомний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцит озу, гострої ниркової і печінкової недостатності.

Лікування: індукція блювання, промивання шлунку, призначення сольових проносних, активованого вугілля і проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій.

Особливості застосування. Виключається застосування препарату для зняття гострих болей у животі (до з’ясування причини). При застосуванні препарату необхідно контролю вати склад периферичної крові (лейкоцитарну формулу). З обережністю застосовують для лікування пацієнтів з анамне стичними вказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), алергічні захворювання тапри тривалому алкогольному анамнезі. При застосуванні анальгіну можливе забарвлення сечі в червоний колір у зв’язку з виділенням метаблоліту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування анальгіну з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори (сибазон, тріоксазин, валокардин, кодеїн, анаприлін, блокатори Н₂-рецепторів) посилюють знеболювальну дію анальгіну. Трициклічні антидепресанти (амізол, доксепін), пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм анальгіну в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати (фенобарбітал, беласпон), фенілбутазонта інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послабляють дію анальгіну. Необхідна обережність при одночасному застосуванні препарату зсульфоніламідними цукрознижувальними препаратами (посилюється гіпоглікемічнадія) та діуретиками (фуросемід). Сарколізин і мерказоліл збільшують ймовірність розвитку лейкопенії. Анальгін посилює седативну дію алкоголю та знижує концентрацію циклоспорину в плазмі.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці. Источник

Термін придатності – 5 років.

Інструкція для застосування ВУГІЛЛЯ АКТИВОВАНЕ

ІНСТРУКЦІЯ

Дата добавления: 2015-09-03