Не вартий майбутнього,

А хто не шукає видатних людей

Свого часу – сам не годен пошани»

Максим Рильський.

Дарниця… Слово яке чудове. Водночас дзвінке і лагідне, тепле. Як зігріта весняним сонцем земля. Земля, що принесла себе і своє багатство у дар людям, що віками дбає про них, любовно наділяючи кожного своєю життєдайною силою. Земля і люди Дарниці – нерозривний скріплений спільними радощами і єдиним болем, освячений тисячоліттями союз. Не раз і не два за довгу історію, часом – трагічну історію краю доводилося дарничанам доводити своє споконвічне право вільно, а отже щасливо жити на цій землі.

Лівий берег Дніпра напроти Києва зовсім пологий. У давнину тут простяглися широкі, в три версти луки, за якими стояв суцільний ліс, перерізаний річками, озерами та болотами. Водойм було багато: озера Русанівське, Василівське, Святище, Дарницьке, Тельбин, річки Позняківка, Радунка, Дарниця… Люди жили по берегам водойм утворивши Слобідки назви яких дійшли до наших днів. На Старо - Бориспільському шляху знаходився Дарницький хутір – нині район вулиць Пражська - Азербайжанська. Він розташувався між річкою Дарницею та озером Дарницьким. (зараз забудоване) Часів Київської Русі тут проходила дорога до Дніпровських перевозів на Київ.

Відносно назви Дарниця існує декілька версій, але найбільш популярна, це склад слів «дар» і «ниць»: прибулі посли чи торгівці Великого шовкового шляху з Китаю в Європу підносили Київським князям дари при цьому падали на коліна нахиляючи голову до землі. Але ні одна з версій ні де не підтверджена історично, документально.

Татаро – монгольська навала зруйнувала побут лівобережжя на довгі три століття. Лише в ХУ столітті з’являються повідомлення, що землі лівобережжя передаються в користування Київських монастирів, які засновують слободи і надають право селянам від 10 до 15 років звільнятися від податків та повинностей. У ХУ111 столітті документи зафіксували про поселення на хуторі Дарницькому. Отже, Стара Дарниця – це найбільш давня частина Дарниці. В середині Х1Х столітті в Києві розпочинається велике будівництво. Будується перший на кам’яних опорах ланцюговий міст (1848 – 1853). Від нього з Микільської Слобідки до Чернігова укладається перша в Росії кам’яна дорога. Це дало можливість киянам розвивати на Лівобережжі промисли та утворювати дачні поселення. І перші такі поселення розташовуються навколо Дарницького озера. Після відміни кріпосного права в 1861 році промисловий бум охопив всю частину лівого берега Дніпра.

На цей же період припадає і залізничний бум в Росії. Перший міністр шляхів сполучення П.П.Мельников розробляє в 1862 році Проект – програму побудови залізниць, в якій левова частина будівництва припадала на території України. Дві лінії мали будуватися з Одеси до Києва та з Москви через Курськ також до Києва. На цей проект почали поступати заявки на видачу концесій будівництва залізниць з різних регіонів, а також з тих, що не входили першочергово в мережу залізниць Росії. Зазнав змін і сам проект, який був височайше затверджений царем Олександром другим 23 квітня 1866 року. Цього ж року були надані концесії на будівництво залізниць Курсько – Київської, Києво – Балтської та інші.

Найбільшим прихильником будівництва залізниці через Київ був професор Київського університету з кафедри поліцейського права М.Х.Бунге, який згодом став відомим державним діячем Х1Х ст. міністром фінансів, головою Комітету міністрів Росії. Саме за його клопотанням були узгоджені проекти будівництва лінії Київсько – Одеської та Київсько – Курської залізниць. 31 грудня 1865 року П.П.Мельников доповідав царю про пропозиції щодо будівництва залізниць від Балти до Києва та від Курська до Києва з відгалуженням на Волочиськ до Австрійського кордону. 24 березня 1866 року контракт на будівництво лінії від Курська до Києва був підписаний імператором.

Таким чином 30 квітня 1867 року відбулося урочисте відкриття початку робіт з будівництва Курсько – Київської залізниці. По всій довжині майбутньої залізничної лінії від місця розливу Дніпра (Березняки) і до Курська після молебні почались земляні роботи до яких було залучено 30 тисяч чоловік. Лише після спаду води в Дніпрі, на початку липня почалась відсипка землі під насип до мосту через Дніпро та під колію до пристані біля Кухмістерської Слобідки. На пристань почали прибувати перші баржі з рейками з англійських заводів та вагони і паровози заводів німецького виробництва «Борзіг». Для виїзду, на будівництво мосту, біля Дарницького хутора було налаштовано за ініціативою інженера Аманда Струве роз’їзд, який в подальшому був названий «Роз’їзд 12 верста». Він функціонував з липня 1868 року, як тимчасовий для будівництва мосту, але 30 серпня 1869 року було відкрито рух пасажирських поїздів до тимчасової станції Дніпро і роз’їзд отримав статус постійного. 13 лютого 1870 року міст було здано в експлуатацію, який з’єднав три столиці, дві історичні – Київ і Москву й одну діючу – Санкт – Петербург через Москву. З цього приводу газета «Киевлянин» писала такими словами: «…В этот день, с открытием Днепровского моста на Киево – Курской железной дороге, Киев и Москва, древние стольные города земли русской, случайно и насильственно разведенные, но кровно никогда не разлученные, окончательно, как можно крепче соединённые железным путем».

Вже в травні 1870 року до Дарниці починають курсувати дачні поїзди, бо як зліва так і з правої сторін залізниці будуються дачі киян, зводиться церква, поліцейська дільниця, аптека, телеграф, а на вокзалі телефон з київськими номерами, літній театр і відомий на весь Київ Дарницький базар найдешевший в усій окрузі. А по березі Дніпра будуються дві пароплавні ремонтні верфі, до яких прокладені зі станції колії (1870, 1872) лісопильні заводи(1873) а з початком будівництва у 1896 Полтавської залізниці з’являється шпалопросочувальний завод (1896), для потреб залізниці та будівництва у Києві трамвайних колій. Для обороту паровозів на станції лаштують трикутник. З утворенням вузла, станції Дарниця в 1896 році отримує статус станції другого класу. Прийнято рішення про будівництво паровозного депо, але воно було завершене лише в1909 році. До станції Дарниця з Поштової площі в 1912 році починає курсувати трамвай

Під’їздні колії прокладені до Дарницького фанерного заводу (1910), холодильника і бойні (1912). В Дарниці вже проживає до 30 тисяч населення.

Ще в 1902 році приймається рішення про будівництво в Дарниці сортувальної станції західного напрямку, на цьому наполягало військове відомство та й залізничникам вона була потрібна. Розбудова починалася тричі: 1902 рік будується так званий Подільський парк зі з’їздами з Ніжина та Полтави. Події революцій 1905 -1907 років і російська - японська війна 1904 – 1905 років відклали це будівництво. До нього повернулися лише в кінці 1912 року. Тоді було збудовано парк прийому поїздів на 12 колій, до 16 колій розбудовано станційних колій, перебудований Полтавський парк відправки поїздів на Донбас. Початок Першої світової війни призупинив а з 1915 року, прискорив будівництво і в 1916 році Дарницький вузол мав сортувальну станцію, виїзд на Петрівку, але проіснував не довго. Почалася революція і події громадянської війни, інтервенція привели до повної розрухи станцію, а підрив мостів білополяками зробили станцію тупиковою. На лівому і правому берегах були налаштовані пристані для перевантаження вантажів. На станції збиралося багато вагонів з вантажем людей та військових. Шпиталь організований залізничниками станції та медпунктом був переповнений хворими. Починалися голод і епідемії. Хаос посилювався не визначенням адміністративного статусу лівобережжя, який відносився до Чернігівської губернії, Броварської волості, Остерського повіту. До Києва, чи до Чернігова, чиї вказівки виконувати?, постійно стояло питання.

До Дарниці прибуває поїзд ВЦВК на чолі з Ф.Є. Дзержинським і Головою ВЦВК України Г. Петровським. На великому мітингу на станції Дзержинський ставить перед дарничанами завдання відновити Дарницький залізничний в першу чергу і дерев’яний Наводницький мости. На засіданні уповноважених розглядалося питання ліквідації розрухи залізничної інфраструктури, ремонту вагонів і паровозів. Дзержинський дає завдання Петровському розробити план будівництва підприємств у Дарниці, які необхідно буде втілити в життя після завершення громадянської війни саме в Дарниці. Таким чином в Дарниці з’явилося чотири підприємства що увійшли до списку будівництва в період дії Першого п’ятирічного плану. Першим у цьому рядку з 400 об’єктів на Україні стояв Дарницький вагоноремонтний завод та сортувальна станція Дарниця в західному напрямку.

НАРОДЖЕННЯ ВАГОНБУДУ!

Дата добавления: 2015-09-03