Чим можна заслужити собі вічне щастя?

Хто хоче дійти до мети, мусить спочатку бачити дорогу, а вже потім нею йти. Так само, щоб осягнути вічне щастя, мусимо спочатку пізнати правдиву дорогу до неба, аж тоді йти тою дорогою. Де бракує одного або другого, там не досягається мети. "Погани були духовно сліпими, бо не знали дороги до спасения. А євреї були духовно кульгавими, бо знали дорогу до спасения, але нею не йшли" (Св. Григ. В.).

Вічне щастя можна заслужити собі так:

1.Мусимо старатися пізнати Бога через віру в правди, Ним об'явлені.

Христос говорить: "Це ж життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і Того, що Ти післав, Ісуса Христа" (Йоан 17, 3). До пізнання Бога веде віра. "Наперед іде віра, а за нею знання" (св. Анз.). Віра є матір'ю знання.

2. Мусимо виконувати Божу волю, дотримуючись Його
заповідей.

Христос говорить до багатого молодця: "А коли хочеш увійти в життя вічне, держи заповіді" (Мат. 19, 17.). Слуга одержує заплату лише тоді, коли працює.

Власними силами не можемо, однак, ані вірити, ані дотриму­ватись заповідей; потребуємо для цього Божої ласки.

Людина вже сама по собі для осягнення цілі потребує ласки Божої. Навіть Адам потребував її в стані невинності. Рільник, що управляє ріллю, не осягне нічого без сонячного світла та без дощу. Так само з людиною, яка прагне до неба. "Як сонце потрібне землі, щоб її освічувати та огрівати, так само потрібна ласка Божа людині, яка народжується з первородним гріхом і є немічною. Все, що слабе, потребує допомоги і підтримки. Сліпий потребує провідника, хворий ліків. Людина, ослаблена гріхом, потребує Божої ласки, щоб осягнути свою мету (Св. Бонав.). Ми подібні до подорожнього, що упав, ослаблений, і не може йти далі. Оглядається, отже, і просить тих, хто їде, щоб взяли його на віз. Так і ми, чуючи свою неміч, мусимо оглядатися за допомогою, азнахо­димо її лише у Бога (А. Штольц), Тому говорить Христос: "Без мене не можете чинити нічого" (Йоан 15, 5). А в іншому місці св. Письма читаємо: "Коли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста, даремно пильнує сторожа" (Пс. 126, 1.) Народ говорить: "Без Бога ані до порога".

Ласку Божу одержуємо передусім через установлені Христом засоби ласки.

3. Отже, ми мусимо користати з засобів ласки, а саме
зі Служби Божої, св. Тайн і молитви.

Віра, отже, — це неначе дорога, що веде до небесних воріт, заповіді — це дороговказ на тій дорозі, засоби ласки — це гроші на подорож. Дорога до небесних воріт вузька, стрімка та терниста, і мало таких, що нею йдуть. Зате "широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі. І багато таких, що ними входять" (Мат. 7, 13).

Вічне щастя осягаємо, отже, через релігію. Бо релігія — це пізнання Бога і життя та служба Богу в спосіб, який відповідає волі Божій.

Релігія не є самим лише знанням або пізнанням релігійних речей. Коли б так було, тоді й дияволи були би релігійними, бо вони знають, чого Бог хоче, але чинять навпаки. Релігію визнаємо предусім дотриманням Божих приписів; вона є, отже, справою волі і діла.

Слово "релігія" виводять звичайно від латинського "religare" — в'язати. Отже, слово "релігія" означає зв'язок між Богом І людиною. Дехто вважає, що слово "релігія" походить від грецького "eulogia" — віддавання пошани, тобто означає возвеличення найвищого єства. Слово релігія часто плутають зі словом конфесія або віросповідання (confiteri — сповідувати, визнавати), бо релігію і сповідання релігії важко відокремити. Релігія, яка є лише в серці і не виявляється назовні словом і ділом, не є правдивою релігією. Хто говорить, що сповідання нічого не значить, — тільки релігія, судить так нерозумно, як той, що говорить: "Байка, що скажу перед судом, аби я лише в серці думав правду". Чи це не обман і ошуканство: думати одне, а говорити інше?

Наука про віру, заповіді і засоби ласки називається наукою релігії.

Наука релігії не є самою релігією. Хтось може знати науку релігії зовсім докладно, знати напам'ять цілий підручник релігії, але бути нерелігійною людиною, тобто вести погане життя.

Наука релігії є першою між усіма науками, бо вона пояснює нам найваж­ливіші питання життя: нащо живемо на землі? Що діється зі мною по смерті? Як виник світ? і т. д. Доки людина не має відповіді на ці питання, доти нічого не знає і не відчуває задоволення. Слід зауважити, що всі релігійні правди тісно пов'язані між собою, як окремі частини великої будівлі. Чим у будівлі є підвалини, тим у науці релігії є основні правди віри (Трійця, Втілення гріх первородний і т. д.). І як там цегли спочивають одна на другій, так і тут одна правда виводиться з іншої або єднається з нею взаємно. Чим там є мури, тим тут є три частини: наука віри, моральності і наука про службу Божу. "Катехизм — це чудово зв'язана система об'явлених основних правд" (Кетелєр).

Дата добавления: 2015-08-21