Зміст,організація та методика гурткової роботи з біології

Серед багатьох форм і видів позакласної роботи чільне місце належить роботі в гуртках.

У сучасній школі діють різноманітні біологічні гуртки: рослинників, тваринників, фізіологів, квітникарів, дендрологів, лісівників, пасічників, ентомологів, іхтіологів, орнітологів, кролівників, генетиків, селекціонерів, фенологів та ін.

Учитель, ураховуючи завдання біології як навчального предмета, вікові особливості учнів, їхні знання, досвід, теоретичну й практичну підготовку, життєві потреби, обирає вид гуртка й визначає напрями його роботи.

До гуртка юннатів слід залучати учнів, які виявили бажання бути його членами. Найзручніше працювати, коли до гуртка входять 15—20 учнів.

Перше організаційне заняття гуртка проводиться щороку, бо його склад змінюється. На цьому занятті учні ознайомлюються зі статутом гуртка,в якому зазначено його мету й завдання, структуру, напрями роботи, обов'язки членів, порядок їх виключення, організацію роботи.

Мета й завдання біологічного гуртка. Члени гуртка розширюють і поглиблюють свої знання з біології, навчаються робити доповіді й виготовляти наочні посібники для їх ілюстрування. Вони пропагують біологічну науку серед учнів школи та населення свого міста або села, засвоюють певний мінімум практичних умінь і навичок, вчаться спостерігати й проводити досліди з живими об'єктами, доглядати за ними.

Структура гуртка. Гурток створюється на добровільних засадах. Членом гуртка може бути кожен учень, який цікавиться біологією й визнає статут гуртка. Керівним органом гуртка є рада на чолі з головою. Рада обирається з членів гуртка на загальних зборах терміном на один рік у такому складі: голова, його заступник, секретар.

Робота гуртка передбачає: вивчення рослинного й тваринного світу свого краю;

• догляд за рослинами й тваринами куточка живої природи;

• ведення щоденника спостережень за життям рослин чи тварин;

• участь у різних природоохоронних заходах школи;

. чергування в куточку живої природи;

. організацію й проведення дослідної роботи в куточку живої природи й на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці, в сільськогосподарському виробництві;

. підготовку й читання доповідей, співдоповідей та повідомлень про рослини й тварин, їхнє значення в житті людини й у природі, їх охорону та використання;

. підготовку й проведення біологічних вечорів;

• перегляд діа- й кінофільмів, прослуховування звукозаписів біологічної тематики;

. підготовку й проведення шкільних масових заходів;

. випуск стінної газети, бюлетеня, рукописного журналу тощо;

• ремонтування та виготовлення наочних посібників;

. організацію виставок робіт членів гуртка.

Захоплюватися теорією в роботі гуртків не варто.

Доповіді доцільно практикувати один-два рази на півріччя, щоб учні могли добре підготуватися до них. Частіше слід доручати підготовку невеликих (на 4—5 хв) повідомлень.

У процесі роботи в гуртках учнів необхідно залучати до проведення спостережень, бо саме вони дають змогу нагромадити факти.

Обов'язки членів гуртка. Кожний член гуртка зобов'язаний:

/ відвідувати заняття й виконувати статут гуртка;

/ брати активну участь у всіх заходах гуртка — екскурсіях, походах, суспільно корисній роботі, організації шкільних біологічних виставок, конкурсів, вечорів тощо;

/ сумлінно чергувати в куточку живої природи, на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці;

/ вміти користуватися приладами, інструментами, наочними посібниками.

Виключення з гуртка. З членів гуртка виключають тимчасово або назавжди за пропуски занять без поважних причин, порушення правил, зниження успішності з біології та інших предметів.

Організація роботи гуртка. Роботою гуртка юних біологів керує вчитель біології. Він пропонує теми спостережень і дослідних робіт, добирає літературу, відповідає на всі запитання членів гуртка, сприяє розвиткові їхньої самостійності й ініціативи.

На першому засіданні гуртка обирають бюро, редколегію для випуску стінної газети «Юний біолог», техніка-механіка й витівника. Технік-механік демонструє на заняттях діа- або кінофільми й навчає цьому інших членів. Витівник збирає загадки, ребуси, шаради, кросворди на біологічні теми, добирає біологічні ігри, вікторини. Четверо-п'ятеро членів гуртка роблять вирізки й виписки з газет і журналів про біологічні новинки.

На першому занятті, щоб заохотити учнів, учитель має зробити коротке повідомлення про досягнення біологічної науки, а також роз'яснити завдання гуртка та зміст його роботи на поточний період.

В основному зміст роботи гуртків визначається інтересами й підготовкою учнів, а також можливостями школи. Щоб урахувати побажання учнів, на початку навчального року вчитель пропонує їм відповісти на два запитання: «Чим ти бажаєш займатися в біологічному гуртку?», «Яку доповідь ти хотів би послухати, прочитати?»

Планом занять предметного гуртка, який складається його членами разом з учителем на рік або семестр у довільній формі й затверджується на загальних зборах гуртківців, орієнтовно передбачаються зміст, обсяг і послідовність тем, форми та методи їх вивчення.

У методиці проведення занять у гуртках важливо поєднувати індивідуальну самостійну роботу кожного учня з колективною. Чергування теоретичних і практичних занять, екскурсій у природу, спостережень якогось епізодичного явища дає змогу за короткий час скласти загальне уявлення про колектив і оцінити можливості кожного його члена. Добре знаючи колектив, педагог зуміє задовольнити інтереси кожного учня.

Заняття в гуртках мають величезну перевагу над уроками, бо дають змогу вивчати будь-яку тему глибоко й різнобічно. Це зумовлює й широкі виховні можливості, високу ефективність таких занять зі школярами. Форми занять у гуртках можуть бути різними: доповіді, обговорення книжок, рецензування літератури, досліди й повідомлення про їхні результати, перегляд кінофільмів, екскурсії, лабораторні заняття, виготовлення наочності та обладнання для кабінетів.

Роботу з будь-якої теми можна проводити в такій послідовності:

1. Вступне заняття (майже теоретичного характеру).

2. Самостійна робота юннатів (зазвичай дослідницького характеру).

3. Звітне заняття.

4. Випуск стінних газет, журналу, оформлення виставки за результатами роботи.

Заняття гуртка починається з настановчих пояснень учителя з даної теми. Іноді це може бути лекція-бесіда з теми, до вивчення якої приступають гуртківці, в якій учитель ставить мету майбутньої роботи, розкриває її зміст і характер. При цьому вчитель використовує навчальні кіно- та відеофільми, діапозитиви, діафільми, рекомендує літературу з даної теми заняття.

Після цього педагог дає юннатам індивідуальні або групові завдання й проводить інструктаж.

Потім учні працюють самостійно: проводять досліди, спостереження в куточку живої природи, теплиці, на шкільній навчально-дослідній ділянці, в природі, вивчають літературу, наочні посібники, готують масові заходи. За підсумками роботи готують звіти, реферати. Завершується робота проведенням конференції, наукового вечора, випуском стінгазети, оформленням виставки учнівських робіт.

88. Загальний план будови і функцій органів кровообігу людини. Характеристика серцевого циклу. Тиск і пульс.

До органів кровообігу людини належать серце та кровоносні судини.

Серцево-судинна система замкнута, складається з чотирьохкамерного серця і кровоносних судин, що утворюють 2 кола кровообігу – великий і малий (легеневий).

Серце – порожнистий м’язовий орган, що з лівого і правого передсердь, розділених перегородкою і лівого і правого шлуночків, також розділених повною перегородкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться стулчасті клапани. Вони перешкоджають зворотному току крові з аорти та легеневого стовбура в серце. У правій половині серця – тристулковий, а в лівій – двостулковий клапани. На межі лівого шлуночка і аорти, правого шлуночка та легеневого стовбура знаходяться півмісяцеві клапани. Серцевий м’яз складається з поперечно-смугастих м’язових волокон.

Серце може деякий час скорочуватися автоматично, навіть будучи ізольованим від організму. Ця його здатність скорочуватися під впливом власних нервових імпульсів, що виникають у правому передсерді, називається автоматією.

Робота серця складається з трьох фаз, об’єднаних в серцевий цикл:

– Систола передсердь – 0,1 сек – надходження крові з передсердь у шлуночки. Стулчасті клапани відкриті;

– Систола шлуночків – 0,3 сек – надходження крові з шлуночків в аорту і легеневий стовбур. Стулкові клапани закриті. Полу місячні – відкриваються;

– Діастола передсердь і шлуночків – 0,4 сек, загальне розслаблення серця. Півмісяцеві клапани закриті.

Середня нормальна частота серцевих скорочення – 60-75 уд / хв. У тренованих людей частота скорочень серця менше. У новонароджених – 140 уд / хв.

Центри, що регулюють серцеву діяльність, знаходяться в довгастому і спинному мозку, гіпоталамусі і корі великих півкуль. Парасимпатичні волокна уповільнюють роботу серця, симпатичні – підсилюють.

Гуморальна регуляція здійснюється гормонами надниркових залоз – адреналіном (підсилює роботу серця) і ацетилхоліном (уповільнює роботу серця), а також гормоном щитовидної залози – тироксином (частішає серцевий ритм).

Кровоносні судини поділяються на артерії, вени і капіляри.

Артерії володіють товстими стінками, з великою кількістю еластичних і гладких м’язових волокон. Тиск крові і швидкість кровотоку в них найбільші. Артерії несуть артеріальну кров від серця. Виняток становлять легеневі артерії, що несуть венозну кров до легким.

Вени складаються з трьох шарів, але еластичних і м’язових волокон в них менше. Несуть венозну кров до серця, за винятком легеневих вен, що несуть артеріальну кров від легких до серця.

Капіляри – найдрібніші кровоносні судини, стінки яких складаються з одного шару клітин. Через стінки капілярів відбуваються обмінні процеси між кров’ю і тканинами.

Рух крові по судинах. Кров циркулює по системі органів кровообігу, що зв’язує всі органи людини.

Рух крові по судинах визначається різницею тисків крові в артеріях і венах. Ця різниця тисків створюється роботою серця і силою опору стінок судин току крові. Безперервність струму крові забезпечується еластичністю судин і коливаннями їх стінок. Руху крові у венах сприяють венозні клапани і скелетні м’язи, скорочення яких проштовхує кров до серця. Великі вени володіють присмоктуються дію, що виникають при збільшенні обсягу грудної порожнини.

Процес циркуляції крові називається гемодинамікою. Швидкість кровотоку залежить від різниці тисків крові на початку і наприкінці кожного кола кровообігу, від опору судин і від сумарної ширини просвіту судин.

Швидкість кровотоку в аорті дорівнює 0,5 м / сек, в капілярах – 0,00005 м / сек, у венах – 0,25 м / сек. Сумарна площа поперечного перерізу капілярів в 10 тис. разів більше площі поперечного перерізу аорти, саме тому там найнижча швидкість кровотоку.

Тиск крові відображає стан серцевого м’яза і стінок судин. Його різницю на початку і в кінці кола кровообігу забезпечує рух крові по судинах. Розрізняють систолічний та діастолічний тиск. Систолічний тиск в нормі дорівнює 120 мм рт. ст., діастолічний – 80 мм рт. ст.

У міру просування крові по судинному руслу тиск падає. Мінімальних значень воно досягає в порожнистих венах, під час вдиху.

При фізичному навантаженні тиск крові підвищується. У людей похилого віку стінки кровоносних судин втрачають еластичність, що також веде до підвищення артеріального тиску.

Пульс (з лат. pulsus — удар, поштовх) — це періодичне, синхронне з діяльністю серця коливання стінок артерій, що викликане скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску впродовж періоду систоли та діастоли.

Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється також при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії уведених лікарських препаратів, алкоголю.

· Артеріальний:

1. Центральний (на аорті, сонних артеріях)

2. Периферичний (на променевій артерії, артерії тильного боку стопи)

· Венозний;

· Капілярний.

Регуляція кровообігу здійснюється судинного центру довгастого мозку. Симпатичні нерви звужують просвіти судин, парасимпатичні – розширюють. Судини мозку, легенів і серця не звужуються при збудженні симпатичних волокон.

До гуморальних регуляторам просвіту судин відносяться судинозвужувальні гормони – адреналін, вазопресин і судинорозширювальні – ацетилхолін, гістамін.

Кола кровообігу. Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку. З правого шлуночка венозна кров надходить у легеневий стовбур, який ділиться на праву і ліву легеневі артерії. У легенях кров стає артеріальною і повертається по чотирьох легеневих венах у ліве передсердя. Там малий коло кровообігу завершується. Велике коло починається в лівому шлуночку. Кров надходить в аорту і дві коронарні артерії серця. Аорта має висхідну і спадну частини. Висхідна частина переходить в дугу аорти, від якої відходять сонні і підключичні артерії. За ним кров рухається до голови, верхніх кінцівок. Низхідна частина утворює грудну і черевну аорти. Їх гілки постачають кров’ю органи грудної та черевної порожнини, органи малого таза, нижні кінцівки. Від верхньої частини тулуба кров надходить у праве передсердя по верхньої порожнистої вені. Нижня порожниста вена збирає кров від нижньої частини тулуба і від непарних органів черевної порожнини – шлунку, кишечника, підшлункової залози і селезінки. Кров від цих органів надходить спочатку в ворітну вену печінки. Там відбувається дезинтоксикация (очищення, знешкодження) крові. Потім за двома печінковим венах кров направляється в нижню порожнисту вену. Верхня і нижня порожні вени впадають у праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.

Частину від загального об’єму крові «депонується» в кров’яних депо – селезінці, печінці, шкірі.

Дата добавления: 2015-08-21