ПЕРОНИ ТА МС

6.7.1. Розмір перону та МС визначається кількістю та розмірами ПС, що на них розміщені та від способу установки ПС на МС або пероні. Габарити ПС та відстань від ПС, що маневрує на пероні, МС або площадках спеціального призначення до перешкод або нерухомого ПС наведені в табл.6.10.

Таблиця 6.10

Тип ПС	Габарити ПС, м	Відстані від ПС що маневрує до перешкод або нерухомого ПС, м	Максимальний радіус повороту (Rmin), м *	Експлуатаційні радіуси повороту (Rекс), м *
Довжина	Ширина по розмаху крил
Іл-62	53,12	43,3	7,5	30,0
Іл-76	46,594	50,5	7,5	12,7
Іл-86	60,21	48,06	7,5	24,5
Іл.-96	63,94	60,10	7,5	23,4
Ил-18	35,9	37,4	7,5	19,0
Ил-14М	22,31	31,7	6,0	12,0
Ту-154	47,925	37,55	7,5	22,0
Ту-134А	37,1	29,0	7,5	16,0
АН-2	12,7	18,17	4,0	10,0
АН-12	33,1	38,0	7,5	15,0
АН-22	57,84	64,4	7,5	30,0	45,1
АН-24	23,53	29,2	6,0	11,0
АН-30	24,26	29,2	6,0	12,0
АН-28	12,98	22,06	4,0	6,4	9,6
АН-72, АН-74	28,07	31,9	7,5
АН-124	69,1	73,3	7,5	28,0	37,0
АН-140	22,46	24,25	6,0	10,29	17,0
АН-148	29,13	28,91	7,5	14,4	17,0
АН-225	84,0	88,4	7,5	30,9	54,7
Як-40	20,36	25,0	6,0	10,0
Як-42	36,38	34,88	7,5	18,0
Л-410М	13,6	17,55	4,0	4,8	7,2

* Показники є довідковими, потребують уточнення згідно з керівництвом з льотної експлуатації літака.

6.8. НЕСУЧА СПРОМОЖНІСТЬ ШТУЧНИХ ПОКРИТТІВ

6.8.1. Штучні покриття аеродрому повинні витримувати навантаження від ПС, що рухається.

6.8.2. Для кожного елементу аеродрому повинна бути визначена та заявлені в ІВП та документах аеронавігаційної інформації несуча спроможність штучних покриттів.

6.8.3. Несуча спроможність штучних покриттів, які призначені для експлуатації повітряних суден масою більше 5700 кг, повинна бути визначена у вигляді класифікаційного показника покриття, що містить наступні данні:

- класифікаційне число покриття (PCN);

- тип покриття;

- категорія міцності ґрунтової основи;

- категорія максимально припустимого тиску в пневматику;

- метод оцінки.

Несуча спроможність штучних покриттів, призначених для експлуатації повітряних суден із масою 5700 кг і менше, повинна бути визначена й подана в наступному вигляді:

- максимально припустима маса повітряного судна;

- максимально припустимий тиск у пневматику.

Якщо несуча спроможність покриття піддається значним сезонним коливанням, можуть бути надані різні значення PCN.

Примітка: 1. Максимально припустимі маса і тиск у пневматику повітряного судна для покриттів, призначених для експлуатації ПС із масою 5700 кг і менш, та класифікаційне число покриття (РCN) для експлуатації ПС із масою більше 5700 кг, слід визначати відповідно до діючої в ЦА методики розрахунку міцності конструкцій елементів аеродромів із штучним покриттям або шляхом експериментальних досліджень, включаючи використання досвіду експлуатації повітряних суден на конкретному покритті і його натурні випробування навантаженнями.

2. Класифікаційне число повітряного судна визначається для такої його центрівки, при якій виникає критичне навантаження на критичне шасі. Для визначення ACN враховується гранична задня центрівка, яка відповідає максимальній повній масі на пероні (стоянці). Гранична передня центрівка у виключних випадках може створити більш критичне навантаження на переднє шасі.

3. Класифікаційне число повітряного судна АCN розраховується у відповідності з методикою визначення АCN, наведеної в DOC 9157-AN/901 Частика 3, ICAO та указується виробником ПС в Керівництві з льотної експлуатації (КЛЕ). При відсутності в КЛЕ ПС значення АCN використовуються значення, наведені в таблиці 6.11

Таблиця 6.11

Тип ПС	Маса максимальна та порожнього ПС, кг	Навантаження на одну основну опору шасі, %	Тиск у пневматиках, МПа	ACN при категорії міцності ґрунтової основи
Жорстке покриття (R)	Нежорстке покриття (F)
Висока (А)	Середня (В)	Низька (С)	Понад-низька (Д)	Висока (А)	Середня (В)	Низька (С)	Понад-низька (Д)
Ил-18		47,0	0,92
Ил-62М		47,0	1,08
Ил-62		47,0	1,08
Ил-96		31,7	1,08
Ил-76Т		23,5	0,588
Ил-76 ТД		23,5	0,686
Ил-86		31,2	0,932
Ил-114		47,5	0,588
Ту-134		45,6	0,834
Ту-154		45,1	0,932
Ту-204	93,5 53,97	45,9	1,372
Як-40		44,0	0,39
Як-42		47,0	0,88
Ан-12		46,0	0,74
Ан-22		45,9	0,45	24,6 12,3	14,1	26,2 15,3	37,3 14,7	28,2 12,8	35,7 15,8	43,2 18,6	60,9 24,7
АН-24		46,6	0,50
АН-26		46,6	0,50
АН-32		46,7	0,55
АН-72		47,2	0,65	12,7 6,6	13,9 7,1	15,2 7,6	16,5 8,2	10,3 5,4	12,8 6,5	14,6 7,5	16,9 8,3
АН-74		47,8	0,65
АН-74 Т-100		47,8	0,65	13,6 6,6	14,9 7,1	16,3 8,2	17,7 8,2	5,4	13,6 6,5	15,5 7,5	8,3
АН-74 ТК-300		46,1	0,75	16,1	17,5 10,6	18,8 11,5	12,2	14,2 8,5	16,1 9,9	17,3 10,5	19,7 11,7
АН-124		47,9	1,1	35,9 16,4	48,4 15,9	72,4	99,6 25,1	17,5	59,8 19,2	77,2 22,7	32,3
АН-225		46,0	1,3	38,2 16,3	51,1 15,5	75,7 18,2	109,1 23,4	57,4 17,2	67,4 19,1	88,3 22,8	125,1 33,1

6.8.4. Надання даних, наведених у п.6.8.3, повинно здійснюватися за допомогою кодів, що визначають тип покриттів, характеристик міцності ґрунтової основи, позначення максимально припустимого тиску у пневматиках, методу оцінки міцності покриттів.

Для позначення типу покриттів застосовуються два коди:

R – жорстке покриття, посилене та не посилене асфальтобетоном;

F – нежорстке покриття

Для характеристик міцності основи застосовуються чотири коди у відповідності з табл.6.12.

Таблиця 6.12

Код основи	Категорія міцності основи	Значення коеф. постелі основи жорстких покриттів (К) МН/м³	Значення каліфорнійського числа несучої спроможності (CBR)	Модулі пружності ґрунтової основи нежорстких покриттів (Е), МПа
стандартне	розрахункове	стандартне	розрахункове
А	Висока		Більше 120		Більше 13	Більше 130
В	Середня		Більше 60 до 120		Більше 8 до 13	Більше 60 до 130
С	Низька		Більше 25 до 60		Більше 4 до 8	Більше 40 до 60
Д	Наднизька		25 та менше		4 та менше	40 та менше

Примітка: При визначенні категорії міцності ґрунтової основи нежорстких покриттів припустимо використовувати значення каліфорнійського числа (CBR) або модуль пружності (Е) ґрунтової основи відповідно від прийнятого методу розрахунку.

Для позначення максимально припустимого тиску у пневматиках застосовуються чотири коди у відповідності з табл.6.13.

Таблиця 6.13

Код	Категорія тиску	Максимально припустимий тиск у пневматиках, МПа	Жорстке покриття з класом бетону верхнього шару	Асфальбетонні покриття з сумарною товщиною шарів, см
W	Високий	Більше 1,5	4,0/50 – 6,4/80	Більше 25
X	Середній	Не більше 1,5	2,8/35 – 3,6/40*	16-25
Y	Низький	Не більше 1,00	-	7-15
Z	Наднизький	Не більше 0,5	-	5 та менше

* В тому числі для жорстких покриттів, посилених асфальтобетоном.

Для надання даних по методу оцінки міцності покриття застосовуються два коди:

Т – технічна оцінка, отримана на підставі спеціальних досліджень характеристик міцності покриттів, в тому числі теоретичний метод.

U – використання досвіду експлуатації ПС, коли відомо, що це покриття при регулярних польотах задовільно витримує навантаження від ПС певного типу та маси.

6.8.5. Рекомендується, щоб класифікаційне число покриттів було не нижче класифікаційного числа ПС, що експлуатується (PCN ≥АCN).

Якщо значення PCN менше значення АCN, рекомендується вводити обмеження по масі та/або інтенсивності руху ПС.

Примітка: Інструктивний матеріал міститься у додатку 4.

6.8.6 При впроваджувані на аеродромі обмежень по масі та/або інтенсивності руху ПС необхідно занести ці обмеження до ІВП та збірнику аеронавігаційної інформації.

6.8.7. Розрахунок міцності штучних покриттів елементів аеродрому проводиться при вводі в експлуатацію нових аеродромів та/або окремих його елементів або після реконструкції (посилення) аеродромних покриттів, але не рідше одного разу у шість років.

6.8.8. Несуча спроможність ґрунтових елементів, які призначені для експлуатації повітряних суден, повинна бути визначена у відповідності з експлуатаційними вимогами утримання ґрунтового льотного поля.

6.9. СТАН ПОКРИТТІВ АЕРОДРОМУ

6.9.1. ЗПС повинна утримуватись і у можливо короткі терміни ремонтуватися таким чином, щоб:

а) на ЗПС зі штучним покриттям були відсутні:

- перевищення між сусідніми плитами й кромками тріщин висотою більш 25 мм;

- оголені стрижні арматури;

- сторонні предмети або продукти руйнування покриття;

- вибоїни та раковини глибиною більше 25 мм з найменшим розміром в плані більш ніж 50 мм, не залиті мастикою;

- напливи мастики заввишки більше ніж 15 мм;

- сколи кромок плит завширшки більш ніж 30 мм та глибиною більш ніж 25 мм, не залиті мастикою;

- хвилеутворення, що утворюють просвіт під триметровою рейкою більше 25 мм (крім вершин двосхилого профілю та водоприймальних лотків);

б) на ґрунтовій ЗПС були відсутні:

- колії від повітряних суден, ділянки з розпушеним, не ущільненим ґрунтом;

- не сплановані ділянки, на яких збирається вода після опадів або танення снігу;

- вибоїни і западини ґрунту, що можуть уплинути на керованість повітряного судна або привести до поломки шасі;

- сторонні предмети, що можуть привести до поломки шасі, ушкодити фюзеляж або гвинт або потрапити в двигуни повітряних суден;

- нерівності поверхні просвітом більш 100 мм під триметровою рейкою.

6.9.2. Покриття РД, перону та МС повинні утримуватись і у можливо короткі терміни ремонтуватись таким чином, щоб на поверхні були відсутні:

а) на елементах аеродрому зі штучним покриттям:

- перевищення між сусідніми плитами або кромками тріщин більше 30 мм;

- оголені стрижні арматури;

- сторонні предмети, продукти руйнування покриття.

- вибоїни та раковини глибиною більше 30 мм не залиті мастикою;

- напливи мастики заввишки більш ніж 15 мм;

- сколи кромок плит завширшки більш ніж 30 мм та глибиною більш ніж 25 мм, не залитих мастикою;

б) на елементах аеродрому без штучного покриття:

- колії від повітряних суден, ділянки з розпушеним, не ущільненим ґрунтом;

- не сплановані ділянки, на яких збирається вода після опадів або танення снігу;

- сторонні предмети, що можуть привести до поломки шасі, ушкодити фюзеляж, або гвинт в двигуні повітряних суден.

6.9.3. ЗПС та РД повинні мати сплановані узбіччя, які необхідно підготувати та утримувати, таким чином, щоб вони:

- запобігали потраплянню сторонніх предметів у двигуни повітряних суден;

- зводили до мінімуму ризик ушкодження повітряного судна при викочуванні його за межі ЗПС та РД.

Узбіччя ЗПС та РД із штучним покриттям повинно утримуватись та ремонтуватись, таким чином, щоб на їхній поверхні були відсутні:

- сторонні предмети й продукти руйнування покриття;

- оголені стрижні арматури;

- уступи поверхні висотою більше 50 мм.

6.9.4. Обстеження фактичного стану поверхні штучних покриттів аеродрому проводиться два рази на рік. Результати оформлюються Актом обстеження аеродрому та його елементів.

6.10. ОРНІТОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛЬОТІВ НА АЕРОДРОМІ

6.10.1. На аеродромі повинен проводитися комплекс заходів відносно орнітологічного забезпечення безпеки польотів, що включає, принаймні:

а) візуальний і радіолокаційний контроль за орнітологічною обстановкою;

б) оперативне оповіщення екіпажів ПС при виникненні небезпеки зіткнення з птахами;

в) відлякування скупчень птахів;

г) облік і розслідування випадків зіткнення з птахами;

д) запобігання створенню умов, що сприяють концентрації птахів;

е) прийняття інструкції, що визначає порядок орнітологічного забезпечення.

Примітка. Радіолокаційний контроль за орнітологічною обстановкою проводиться при наявності відповідних технічних засобів.

6.10.2. На аеродромі із складною орнітологічною ситуацією необхідно провести еколого-орнітологічне обстеження, рекомендації якого повинні бути реалізовані при його експлуатації.

Примітка. Аеродромом зі складною орнітологічною обстановкою варто вважати аеродром:

- при наявності поблизу нього місць великих скупчень і маршрутів масових перельотів птахів;

або

- при наявності за даними обліку більш 4-х випадків зіткнення ПС з птахами за календарний рік.

6.11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ РУХУ В МЕЖАХ РОБОЧОЇ ПЛОЩІ АЕРОДРОМУ

6.11.1. На аеродромі повинні бути розроблені і включені до інструкції з виконання польотів:

- порядок руху повітряних суден по аеродрому із зазначеннями:

а) порядку руху (руління) ПС для вильоту і після посадки;

б) запобіжних заходів при рулінні з врахуванням умов видимості та стану РД;

в) відповідальності за дотримання правил руління, буксирування і супроводу ПС посадовими особами;

- схема стоянок ПС і схема руління (організації руху ПС);

- порядок керування рухом ПС і технічних засобів при перетинанні ними критичних зон РМС;

- схема критичних зон РМС;

- схема розташування транспорту, маршрутів його руху і руху людей по аеродрому.

6.11.2. Всі засоби спецавтотранспорту, що рухаються в робочій площі аеродрому, повинні бути:

а) обладнані засобами внутрішньоаеропортового радіозв'язку з керівником польотів і диспетчерами ОПР;

б) пофарбовані з використанням одного переважного кольору:

- червоного - для аварійних транспортних засобів;

- жовтого - для обслуговуючих транспортних засобів;

в) обладнані проблисковими вогнями жовтого кольору з ефективною силою світла не менше 40 і не більше 400 кд із частотою спалахів від 60 до 90 на хвилину;

г) обладнані передніми і задніми габаритними вогнями, якщо вони використовуються в умовах обмеженої видимості та у нічний час;

д) оснащені буксирувальними пристроями.

Примітка. Під час руху на робочій площі аеродрому групи транспортних засобів, що беруть участь у виконанні визначених робіт, допускається відсутність засобів радіозв'язку на транспортних засобах, якщо вони є на автомашині супроводжуючої особи, відповідальної за проведення робіт, і всі учасники руху проінструктовані про його порядок.

6.11.3. На автомашині особи, відповідальної за проведення робіт на льотній смузі та РД, повинен бути встановлений радіоприймач для прослуховування радіообміну на частоті диспетчера АДВ.

6.11.4. На аеродромі на основі ІВП, діючих нормативів з організації руху повітряних суден, спецавтотранспорту та засобів механізації з урахуванням місцевих умов повинні бути розроблені:

- схема розташування й організації руху повітряних суден, спецавтотранспорту та засобів механізації на аеродромі;

- схема під'їзду, від'їзду і маневрування спецмашин і механізмів при обслуговуванні повітряних суден.

Зазначені схеми повинні бути наочні, доступні для розуміння та вивчені усіма водіями й іншим персоналом служб, пов’язаних із використанням спецмашин на аеродромі.

6.11.5. Експлуатантом аеродрому повинна бути розроблена і затверджена технологія взаємодії служб для забезпечення польотів при проведенні робіт на робочій площі аеродрому з урахуванням місцевих умов і методичних вказівок.

6.11.6. У випадку експлуатації аеродрому в умовах обмеженої видимості (менше 400 м) повинні бути розроблені і внесені до ІВП додаткові заходи по забезпеченню безпеки руху ПС у межах його робочої площі, а також використання додаткових технічних засобів.

Примітка. Додатковими заходами забезпечення безпеки руху можуть бути засоби та організаційні заходи, наведені в додатку 5.

7. ОБМЕЖЕННЯ ТА ОБЛІК ПЕРЕШКОД

Викладені в даному розділі вимоги мають метою визначити повітряний простір навколо аеродрому, який необхідно зберігати вільним від перешкод, а також встановити вимоги щодо одержання даних про розташування і висоту перешкод та їх облік при встановленні схем вильоту і заходу на посадку.

Дата добавления: 2015-08-21