Проблеми вдосконалення форми держави

Як Вам уже відомо з курсу теорії держави і права, у сучасному розумінні форма держави передбачає єдність трьох елементів:

1) Форма правління (хто править)’;

2) Форма державного устрою (як розподіляється влада?);

3) Форма державного реснсиму (як вона здійснюється, як правлять?). Розрізняють три історичні типи форми держави:

1) Монокуатичний тип (диференційоване суспільство, участь населення – мінімальна, відсутність поділу влади, влада концентрується в одних руках, жорстка централізація, пряме насильство).

2) Полікуатичний тип (однорідне суспільство, середній клас, участь народу, поділ влад, домінує переконання, пошук консенсусу, компроміс, забезпечуються права і свободи тощо).

3) Змішаний тип (перехідний).

В основу розуміння форми держави покладено два вихідні принципи об’єднання людей під владою вищих державних органів:

а) принцип підданства (до здійснення державної влади допущені лише «обрані» за походженням, а решта населення є підданими, що типово для монархії);

б) принцип громадянства (до здійснення державної влади допущені всі повноправні громадяни держави, що типово для республік).

В сучасних умовах названі принципи нівелюються (меоюі між: ними стираються, оскільки існують достатньо демократичні монархії – парламентські (Бельгія, Швеція, Іспанія тощо), в яких підданство втратило свій початковий смисл і мають місце авторитарні та тоталітарні республіки, в яких можливість здійснювати державну владу для пересічних громадян зведена до нуля). ‘ПІВНІЧНА Корея, АВГАНЇСТАН> ЬСНСЄУЄЛА ТА і)

Форми правління держави потрібно розглядати в контексті історичного типу конкретної держави (перехідний тип держави, перехідна і форма). Сучасні вчені (Бостан С.К., Нерсесянц, Григоніс та інші) розрізняють також і держави, які співпадають з типами форми держави:

1) Монократичний тип форми держави (абсолютна монархія, сх. деспотія, суперпрезидентська республіка),

2) Полікуатичний тип форми держави (парламент-ська, президентська, змішана республіка, парламентська монархія).

3) Змішаний тип форми держави (окремі президентські та напівпрезидентські республіки).

Визначальним елементом в епоху абсолютизму в розумінні форми держави є державне правління (що не є домінантою, все залежить від типу держави), яке поділяється на два різновиди:

1) Монархія (влада здійснюється монархом (“моно” – один, “архі” – влада) одноособово і пожиттєво за принципом династії). Існують «чисті» і перехідні монархії (дуалістична) (Бутан, Кувейт, Йорданія, Марокко, Тонга, Свазіленд тощо). Проте названі характеристики більше стосуються абсолютних монархій. В сучасному світі існують формальні (номінальні) монархії, для яких характерно (порушення) відхід від уставлених канонів: зміна династій, виборність монарха (ОАЕ), змішування крові тощо. Монархія існує як данина традиції, як символ нації (Японія, Великобританія, Іспанія),

Республіка (справа народу) – влада здійснюється вищими посадовими особами держави (президент, прем’єр-міністр, депутати парламенту тощо) за принципами виборності, колегіальності, законності, короткотривалості тощо.

Проблема!

Протиставляючи республіку монархії слід мати на увазі лишень абсолютну монархію і демократичну республіку, оскільки протиставлення сучасної парламентської монархії (Люксембург, Бельгія, Японія, Данія) і парламентської або напівпарламентської республіки недоцільна оскільки більшість характеристик співпадають! Тому доцільно поділяти сучасні форми правління на демократичні (цивілізовані) і недемократичні (Південна Корея, В’єтнам, Куба – республіки; Австралія, Нова Зеландія, Данія, Нідерланди – монархії).

Ми знаємо що ^лучасні^А республіки^л поділяються на парламентські і президентські, проте спроба, вдосконалити ці форми правління породила змішані республіканські форми правління: президентсько-парламентські і парламентсько-президентські. Проблема!

Суперпрезидентська (монократична) – тоталітарна республіка! причина: – недосконалість механізму стримань і противаг в сфері реалізації принципу поділу влад.

Для президентської республіки характерно жорстка система розподілу влади (депутат парламенту не може займати іншу платну державну посаду). Для парламентських республік і монархій не типово суворий розподіл влади, тут члени уряду одночасно є і членами парламенту (нижньої палати) оскільки уряд формується парламентом із числа партії-переможниці на парламентських виборах. Тому такі держави ще називають «державами партій». В них законодавча влада здійснюється і парламентом і урядом. Існує проблема і щодо наукового визначення форми державного правління. Так представники ТДП трактують її з філософських позицій, як співвідношення форми і змісту, як спосіб виразу історично-обумовленого змісту держави, а конституціоналісти (вчені) – як державно-правовий інститут, як конституційно-правове оформлення державної влади. В сучасних умовах змінились критерії ідентифікації форми правління: на перше місце вийшов такий критерій як:

1) принцип поділу влад та особливості його реалізації;

2) друге місце посідає режим взаємодії гілок влади (законодавчої і виконавчої насамперед) і на третє з першого! відійшов -

3) спосіб (порядок) формування вищих органів виконавчої та законодавчої влади.

Це пояснюється бурхливим розвитком державотворення в новітні часи (майже немає різниці в статусі між: главами держав у парламентській республіці і парламентській монархії тому обрання чи успадкування влади не відіграє суттєвоїролі).

У світі існує близько 50-ти монархій, а “чистих” – ще менше. Сучасні абсолютні монархії називають неоабсолютними оскільки вони проводять соціально спрямовану політику (Бруней, Бахрейн, Оман, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія).

Зміст і статус монархії визначається особливими конституційними актами – нізами які певною мірою вводять монархію в правове поле діяльності. При монарху існує низка дорадчих установ, що також пом’якшує «цивілізує» її абсолютність. До різновидів сучасних республік відносяться:

1) Президентська республіка (з жорстким розподілом влади)

Проблема: за відсутності демократичного громадянського суспільства, усталених демократичних традицій тощо може перерости в суперпрезидентську форму правління (Білорусь, Куба, Туркменістан)

2) Парламентська республіка (м ‘який тип розподілу влад) Проблема: її вади, недосконалість призвели до становлення

3) Змішаної республіки:

а) президентсько-парламентської (Білорусь, Казахстан, П.Корея та інші);

б) парламентсько-президентської (Ірландія, Ісландія, Україна, Австрія, Хорватія),

Таким чином, скільки існує держав стільки і існує форм правління. Проблема: найголовнішим шляхом удосконалення форм правління є вдосконалення механізму стримань і противаг, розподіл повноважень між: гілками влади, вдосконалення правової регламентації їх діяльності тощо.

Дата добавления: 2015-08-21