Емпіризм у філ. 17 ст. Бекон, Локк

ЕМПІРИЗМ У ФІЛОСОФІЇ ХУІІ СТ. Ф.БЕКОН, ДЖ. ЛОКК.

Засновником емпіризму вважається англійський філософ Френсіс Бекон 1561-1626 pp.. Слід зауважити, що філософія Нового часу в цілому принципово негативно ставиться до середньовічної схоластики. Схоласти вбачали істину в Богові і шукали її в книгах. Пантеїзм епохи Відродження вбачав істину також у Богові, але шукав її в природі, світі. Френсіс Бекон вважав, що істина знаходиться в самих речах і необхідно здійснювати її пошук у природі, світі. Схоластиці він протиставив концепцію природної філософії, яка базується на дослідному пізнанні. У своїй праці Новий

Органон, або Істинні вказівки для тлумачення природи Бекон проголошує принцип емпіризму і розробляє індуктивний метод, тобто метод сходження від розмаїтих індивідуальних, одиничних речей чи фактів до теоретичних узагальнень. За допомогою цього методу можна пізнати природу. Але пізнати й оволодіти природою можна лише підкоряючись їй, не спотворюючи її образу, а осягаючи причини і закони, що діють в ній.
На шляху нового методу можуть виникнути перешкоди у вигляді хибних уявлень, забобонів, які Бекон називає ідолами і які треба попередньо подолати:
- ідоли роду племені повязані з вірою в істинність найкращого. Вони вроджені і повязані з недосконалістю розуму та органів чуття людини. Позбутися їх майже неможливо, але можна послабити їх вплив шляхом дослідницької дисципліни

- ідоли печери повязані з вузькістю поглядів окремих людей, їх звичками, вихованням, внаслідок чого вони спостерігають оточуючий світ ніби з печери

- ідоли майдану ринку повязані зі штампами повсякденного користування, вживанням застарілих понять, суджень, слів і породжуються спілкуванням людей

- ідоли театру теорій повязані з догматичною, сліпою вірою в авторитети, традиції, звиканням до теоретичних систем, що своєю штучністю, нещирістю нагадують театральні дійства.
Протиотрутою ідолам служать мудрий сумнів і методологічно правильне дослідження.
Бекон — противник як схоластичної методології, так і вузького емпіризму. Показовим є його алегоричне зображення трьох можливих шляхів пізнання:
- шлях павука, тобто спроба розуму виводити істини з самого себе. Цей шлях відображає абстрактний раціоналізм

- шлях мурашки відображає однобічний емпіризм, який зводить пізнання до нагромадження голих фактів

- шлях бджоли. Як бджола переробляє нектар у мед, так і справжній вчений перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.
Набуває нового напрямку й уявлення про мету та призначення пізнання. Знаменитий афоризм Бекона знання — сила відображає ідею експериментальної науки, яка приносить людині практичну користь.
Отримання знання орієнтується на його практичне застосування.
Емпіризм грец. — досвід — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

39 Проблеми суспільної угоди та громадянського суспільства в філ. Нового Часу (Гоббс, Локк)

40 Проблема становлення громадянського суспільства в Україні

Дата добавления: 2015-08-21