Поняття «контркультури».

Поняття «контркультури» використовується в двох тлумаченнях:

- перш за все, для позначення соціально-культурних установок, які протистоять фундаментальним принципам, які панують в конкретній культурі;

- по-друге, воно ототожнюється з західною молодіжною субкультурою 60-х рр. XX ст., яка відображала критичне ставлення до сучасної культури і відкидання її як «культури батьків».

Поняття «контркультура» з’явилось в західній літературі у 1960 р., відображаючи ліберальну оцінку ранніх хіппі і бітників. Слово належить американському соціологу Теодору Роззаку, який спробував об’єднати різноманітні духовні впливи, спрямовані проти па­нуючої культури, в деякий відносно цілісний феномен – контркультуру. В науковий обіг даний термін запровадили Г. Маркузе і Т. Роззак у 1972 р. Безпосереднє виникнення цього терміну пов’язують з студентською революцією 60-х рр. у США. Єдиний позитивний лозунг цієї революції – «Створення контркультури» – передбачав три основних моменти:

- виховання – нового типу особистості з новими формами свідомості і діяльності;

- формування нових стосунків між людьми;

- формування і сприйняття нових цінностей, вироблення нових моральних і соціальних норм, принципів, ідеалів, етичних та естетичних критеріїв.

Для класичної контркультури характерна відмова від усталених соціальних цінностей, моральних норм та ідеалів, стандартів та стереотипів масової культури, способу життя, який базується на прагненні до респектабельності, соціального престижу, матеріального благополуччя. Відмова, як правило, виявляється в негативізмі стосовно культурних досягнень людства, в екстравагантному способі мислення. Культ розуму та науки підмінено культом несвідомого прояву природних пристрастей і містичного екстазу душі, пуританська мораль ­ — відкритістю інтимних зв'язків, праця — масовими оргіями, наркоманією і т. п. Протест проти "масового суспільства" і "масової культури" отримав практичне завершення в організації різноманітних комун, в яких повинно було здійснюватися виявлення істинно гуманного ставлення людини до світу, до інших людей та до самої себе.

Контркультура об'єднує концепції, які утворюють еклектичну суміш з різних понять екзистенціалізму, фрейдизму, вульгаризованого марксизму, руссоїзму, анархізму, цинізму, східної філософії та релігії.

Сам термін «контркультура» був введений у філософський лексикон саме Теодором Роззак, професором історії світової культури Каліфорнійського університету (Хейвард, США).[1,4]

Табл.№1

Культура	Контркультура
1.Державна структура; правові установи; економічна система. 2.Політичні та ідеологічні доктрини. 3.Система освіти і виховання 4.Мистецтво. 5.Релігія	1. Заперечення всіх старих структур влади,судочинства,економіки. Анархізм. 2. Відмова від політики й ідеології. Деполітизація і деідеологізація. 3.Отказ від старої системи освіти; заперечення всякої системи в освіті і виховання. 4. Нетрадиційне мистецтво: поп-, рок-, панк-мистецтво (музика, танці, живопис і т.д.). 5.Нетрадиційні форми релігії.

Контркультура виникла в США в період відносно стабільного економічного розвитку. На тлі такого стійкого економічного процвітання стали особливо чітко проявлятись протиріччя в сфері духовного життя американського суспільства. Дуже важливо тут підкреслити, що феномен контркультури, як протест ліворадикального характеру був викликаний не економічними причинами. М.І.Новинська вказувала в ті роки на інші передумови кризи 60 -х років: «Передумовою соціально- політичних криз 60 - х років стала не та чи інша змінна економічна кон’юнктура, але зростаюча нетерпимість мас до інститутів і норм сучасного капіталістичного суспільства». Саме ці кризові процеси знайшли відображення і осмислення у свідомості студентства та частини молодої інтелігенції, голосно заявили про себе в культурі, мистецтві, естетиці.[3,25]

Контркультура народилася наприкінці 60 -х років, коли, як зазначають Ю. Н. Давидов і І.Б.Роднянська, рух «нових лівих» досяг свого піку і «несподівано виявив себе в безвиходді і почав швидко розпадатися» [4].

Аналізуючи основні концепції контркультури, викладені в роботах Т. Роззакка – антисайентизм, антитехніцизм, екологічний персоналізм, - неважко виявити також і вплив ідей Франкфуртської школи, ідей Т. Адорно і М. Хоркхаймер, [1,27-28] Т.Маркузе, Е. Фромма, «нових лівих». Водночас Т. Роззак неодноразово підкреслює, який великий вплив на його філософію зробили ідеї Ж.Ж.Руссо і М. Ганді, Ф.Ніцше і З.Фрейда, Е. Муньє і Ж.- П.Сартра, Л.Толстого і Н.А.Бердяева,П.А.Кропоткина і А.П.Чехова. (Роззак вважає, наприклад, що в п'єсі «Вишневий сад» Чехов дуже тонко зображує «загибель духу»під колесами насувається капіталізму.) Ідеї ​​Роззак дуже популярні й сьогодні. Причин цієї по-Відомими багато. Насамперед, слід зазначити, що філософія Т. Роззакка розвивалася в руслі загальнолюдських духів, традицій, саме тому вона близька і зрозуміла багатьом. При цьому його філософія – не суха академічна теорія, це популярна філософська публіцистика, в якій весь матеріал узятий прямо з життя. Вона дає людям свої орієнтири,хоча часом і в метафізичному і утопічному вигляді. Багато його установок, положень, привабливі і доступні. він не користується академічною термінологією, його образна, жива мова, зрозуміла і молодим, і літнім.

Отже, контркультура хоч і стоїть в опозиції до панівної культури, культури політичної, соціальної, навіть елітарної, але в підсумку краще в контркультура вливається в загальний потік не проходить культури і стає в один ряд з вічними, класичними цінностями.

Дата добавления: 2015-08-21