Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ІІ. Музично-теоретичний аналіз твору.

Читайте также:
  1. V. Етап самоаналізу, групової рефлексії та саморозвитку.
  2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
  3. Аналіз динаміки обсягу та рівня виробничих запасів підприємства
  4. Аналіз достатності банківського капіталу.
  5. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві.
  6. Аналіз ефективності капітальних інвестиційних проектів
  7. Аналіз забезпечення та ефективності використання матеріальних ресурсів

Хоровий твір «Весняна песенька» написаний у куплетній формі, має два куплети: перший куплет - 1-8 такти, другий куплет – 9-16 такти.

Твір написаний у А-dur - це світла, життєрадісна тональність. Тональність твору відповідає його характеру.

Агогічні властивості твору: у 7-8 такті – poco rit.(поступово сповільнюючи) a tempo(у темпі).

Темп хорового твору – Moderato(помірний).

Динаміка – це сила звучання музики. Чим багатіша палітра динамічних забарвлень хору, тим більші його можливості в створенні різнобічних художніх образів (агогіка і статика, інертність і експресія, тривога і спокій – передаються відповідними динамічними нюансами). Хоровий спів завжди повинен зберігати повноту тембрових забарвлень та м’якість звучання голосів, помірність відтінків.

«Весняна пісенька» має рухливі та нерухливі динамічні нюанси:

нерухливі: у 1-му такті – «р», у 6-му такті – «mf», у 8-9му тактах – «p», у 12-му такті – «mf», у 14-му такті – «f».

рухливі: у 5-му такті –cresc., у 7-8му тактах – dim., у 13-му такті - cresc.

Фактура твору «Весняна пісенька» гармонічна.

Розмір «Весняної пісеньки» 3/4 з однією сильною долею. На протязі усього твору ритм не змінюється.

Ритм є носієм музичної інтонації. Він завжди має музично – виразне значення. При виконанні твору необхідно безперервно відчувати пульсацію метричних долей, об’єднаних і організованих у групи. Ритмічний малюнок кожної хорової партії пісні «Весняна пісенька» складається з рівномірного руху восьмих, які чергуються з чвертинними та половинними.

 

Гармонічна мова твору різноманітна. Композитор збагачує мелодію тризвуками головних та побічних ступенів ладу.

 

Кульмінація твору «Весняна пісенька» приходиться на 14-ий такт. Досягається за допомпгою високих теситурних умовах. За допомогою ідейного змісту, звучанням усього хору на високій динаміці(mf,f).

 

Ансамблі хорового твору звучить природно, у зручних теситурних умовах для кожної партії: «мі» 1 сопрано не дивлячись на високу теситуру звучить природньо, так як звучить на нюансі mf.

· Дикційний ансамбль – значних труднощів не має, але в деяких словах можуть виникнути склодності: «пестреют», «ширь светла», «цветет», «бежит», «звенит».

· Ритмічний ансамбль – також без значних труднощів, так як усі партіі звучать в одному ритмічному малюнку, основна ритмічна тривалість – восьма(♪).

· Агогічний ансамбль – у творі зустрічається «poco rit.» у 7-8му тактах, «a tempo» - у 9-му такті.

 

 

ІІІ. Вокально-хоровий аналіз твору.

Хоровий твір «Весняна пісенька» написаний для трьохголосного дитячого хору «a’cappella». Партитура написана на дві строчки.

В хоровій партитурі «Весняна пісенька» прямий вид голосоведіння(усі хорові партії одночасно рухаються в одному напрямку).

Стиль хорового письма у творі - гармонічна фактура (строга вертикаль) має в партитурі перевагу. В кожній хоровій партії твору перевагу має плавне голосоведіння. Прийом голосоведення – legato.

Розглянемо стрій твору.

Стрій хору - це чистота інтонування у співі.
Говорячи про хоровому строю ми маємо на увазі сукупність таких понять як стрій мелодичний (горизонтальний) - строй окремої хорової партії і гармонічний (вертикальний) - або загальнохоровий.

Горизонтальний стрій (мелодичний)- спів окремої хорової партії. Робота над чистотою інтонування мелодійної в хоровому колективі - основа для створення інтонаційного ансамблю хорової партії. В процесі розучування твору (особливо важких нових партитур) хормейстер повинен провести ретельні заняття з кожною партією, домагаючись не тільки відтворення нотного і літературного тексту, але і вироблення стійких вокально-технічних навичок і розвитку вокально-слухових відчуттів. При цьому кожен співак і вся партія повинні добре знати свій нотний і літературний текст, зберігаючи у виконанні чистоту інтонування на основі логіки інтонаційного мислення, ладово-взаємопоєднання та тяжіння, збереження чіткої метроритмической і темпової організації відрізка, частини і твору в цілому. Така робота та забезпечить досягнення необхідного інтонаційно чистого ансамблю кожної хорової партії.

З питань інтонування в науково-теоретичних дослідженнях і в практиці хорової роботи існує ряд думок. Є два підходи до мелодійній строю. З одного боку це інтонування ступенів ладу, з іншого - інтонування інтервалів.

Кожна ступінь гамми володіє різною складністю інтонуванням залежно від ступеня її стійкості чи не стійкості. У зв'язку з цим ми можемо інтонувати ступені ладу. Одним з найбільш авторитетних думок з цього приводу є думка П.Г.Чеснокова. Поради П.Г.Чеснокова, висловлені й узагальнені у вигляді системи певних закономірностей в інтонуванні інтервалів, близькі за своєю суттю до теоретичним законам ладу і інтонування інтервалів.

 

Інтонування звуків натуральної мажорної гами.

При русі вгору:

I - сходинка інтонується стійко

ІI – високо

III – високо

IV - з тенденцією до зниження

V - чисто, з тенденцією до підвищення

VI – високо

VII – високо

 

При русі вниз:

VIII (I) сходинка інтонируется стійко

VII – високо

VI – низько

V - чисто, стійко

IV – низько

III – високо

II – низько

I - з тенденцією до підвищення

 

Інтонування звуків натуральної мінорної гамми

Усі сходинки мінорної гами, включаючи тоніку, досить нестійкі і їх потрібно розглядати в зв'язку з паралельним мажором.

При русі вгору:

I - сходинка повинна інтонуватися високо, вона нестійка сама по собі, чується як VI ступінь мажору.

II - ступінь интонируется високо

III – низько

IV – високо

V – високо

VI – низько

VII – низько

VIII (I) – високо

 

При русі вниз:

VIII (I) интонируется стійко

VII – низько

VI – низько

V – високо

IV – низько

III – низько

II – високо

I - рівно, стійко.

Рекомендується чисті інтервали інтонувати стійко, великі - інтонувати широко, малі - вузько.

У виробленні навичок гармонійного ладу необхідно керуватися слуховим відчуттям ладового побудови та взаємозв'язку окремих партій, їх функцій у загальному гармонійному звучанні хору.

Розглянемо горизонтальний стрій хорового твору «Весняна пісенька»

1) партія 1 сопрано різноманітна, трохи складна через те, що має велику кількість стрибків.

У 1, 9 тактах стрибки:

на б6 ↑ - інтонується високо.

 

 

на ч4↓ - інтонується стійко.

 

 

на м3 ↑ - інтонується вузько.

 

 

У 3, 11 тактах поступінний хід від VI до II сходники:

VI – інтонується низько

VII – інтонується низько

I – інтонується високо

II - інтонируется високо

 

 

У 4, 12 такті стрибок на ч5 ↓ інтонується стійко:

 

У 5, 13 такті стрибки:

на м3 ↑ - інтонується високо.

 

 

на м3 ↑ - інтонується вузько.

 

 

на ч4 ↑ - інтонується стійко, впевненно.

 

 

У 6 такті – інтервал м3 ↓ інтонується вузько.

 

У 7 такті – стрибки:

на м3 ↓ - інтонується вузько.

 

 


на ч4 ↑ - інтонується стійко.

 

У 8 такті стрибок на ч5 інтонується стійко.

У 15 такті:

інтервал м3 ↓ інтонується вузько.

 

інтервал б2 ↑ інтонується високо.

 

2) Партія 2 сопрано менш різноманітна, ніж партія 1 сопрано, але теж має свої труднощі.

У 1, 9 тактах стрибки на:

на ч4 ↑ - інтонується стійко, впевненно.

 

на ч4 ↓ - інтонується стійко.

 

 

У 2, 10 тактах інтервал б3 ↑ - інтонується високо.

 

 

У 3, 11 тактах – органний пункт – кожна нота підтягується.

 

У 4, 12 тактах стрибок на б3 ↑ - інтонується стійко.

 
 


У 5, 13 тактах:

інтервал б2 ↓– інтонується високо.

 

інтервал б3 ↑ - інтонується високо.

 

У 5-6, та 13-14 тактах стрибок на б6 інтонується високо, піднягнуто.

 
 

 


У 6 такті інтервал б3 ↓ - співається високо.

 

 

У 15 такті інтервал ч4 ↓ - інтонується стійко, впевненно.

 

3) Партія альта монотонна, виконує функціі гармонічної основи.

У 1, 9 тактах – органний пункт- кожна нота підтягується.

 

 

У 2, 10 тактах стрибок на ч5 ↑ - інтонується стійко.

 

 

У 2-3, 10-11 тактах інтервал ч4 ↓ - інтонується стійко, впевненно.

 

У 5, 13 тактах інтервал б2 ↑ - інтонується високо.

 
 

 

 


У 5-6, 13-14 тактах інтервал ч4 ↓ - інтонується стійко.

 

 

У 15-16 тактах інтервал ч4 ↓ - інтонується стійко.

 

Розглянемо гармонічний стрій твору.

Гармонічний (вертикальний) або загальнохоровий лад складається з суми унісонів. У зв'язку з цим кожен звук хорової партії несе певне навантаження в звучному акорді. Для гармонійного розвитку велике значення має розташування акорду. Найбільш сприятливо в жіночому і дитячому хорі тісне розташування, в чоловічому і змішаному - змішане (широке між нижніми голосами, тісна між верхніми). Так як хоровий твір написаний для дитячого хору – розташування в партитурі тісне. Нижній голос має функцію фундаменту. Приступаючи до вирівнювання інтонації в акорді, необхідно згадати про акустичних законах натурального ладу і властивості обертонів. Вибудовування акорду слід здійснювати на фермате по руці диригента. Мелодія завжди повинна звучати чітко, рельєфно, випукло, трохи голосніше, ніж супроводжуючі голоси. Особливу увагу при виконанні слід звернути на гармонічні дисонуючі інтервали. Голос, який створює дисонанс, слід виконувати тихіше, щоб не виникало неприємного, жорсткого звучання. Ансамбль гармонічної фактури передбачає точне відчуття виконавцями найбільш важливих елементів гармонії та норм звучання акордів; ясного показу тональних відхилень від основної тональності в середній частині твору.

Мажорний і мінорний тризвуки відрізняються між собою нижньою терцією. Мажорний тризвук має нижню велику терцію(її часом називають мажорною терцією). Інтонаційна сторона при виконанні мажорного тризвуку вимагає дбайливої і дуже обережної подачі великої терції з підтягуванням вгору. Основний тон і квінта труднощів не становитимуть.

Наприклад у 1 та 9 тактах.

Б 6/4: «мі» інтонується стійко, впевнено; «ля» інто-

нується високо, підтягнуто; «до» інтонується

стійко.

Д 2(н ):«ре»інтонується тенденцією до заниження;

«мі» інтонується стійко; «сі» - високо.

У 3 та 11 тактах.

VII 3/4(н): звучить з напругою.

 

 

У 6 такті.

Б 5/3: «мі» інтонується стійко, впевнено; «ля» інто-

нується високо, підтягнуто; «до» інтонується стійко.

 

У 7 такті.

II 3/4(н): «фа» співається високо, «ля» - стійко,

впевнено, «сі»- низько.

Зб.6 - «ре #» співати підтягнуто.

 

 

У 15 такті.

VI 7(н): «фа» співається високо, «до» та «мі» -

інтонується стійко.

 

 

Загальний діапазон твору:

 

Діапазон 1 сопрано:

 

 

Діапазон 2 сопрано.

 

 

Діапазон альта:

 

 

Проаналізувавши діапазон хорових партій та структуру їх голосоведіння, можна зробити висновок, що в творі мають перевагу зручні теситурні умови – хорові партії весь час співають в середньому регістрі.

 


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 354 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
І. Загальний аналіз твору.| От автора.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.027 сек.)