Журналістське розслідування: особливості теоретичного дисбалансу.

Журналістське розслідування – це всебічний розгляд, вивчення фактів, подій, проведення досліджень, тобто визначення обставин, пов'язаних із якимись подіями. Жанр з'явився наприкінці XIX ст., коли розпочалася конкуренція між приватними виданнями. Серед першовідкривачів журналістського розслідування, як тоді казали, розгрібателів бруду (mackrakers), був С. Клеменс – Марк Твен (1835-1910).

Журналістське розслідування припускає всебічне і докладне дослідження якоїсь маловивченої, закритої або ретельно приховуваної теми, в процесі роботи над якою доводиться долати небажання певних структур надати інформацію, що цікавить журналіста.

Виділяють 3 види розсліду вальної журналістики:

1. Дослідження скандалів (стосовно порушення законів; зазіхань на права організацій та приватних осіб);

2. Дослідження функцій та ліній поведінки уряду, кампаній та інших організацій;

3. Опис основних соціальних, політичних, економічних та культурних тенденцій, що дозволяє спостерігати зміни в суспільстві.

Журналістське розслідування як жанр, або ж класичне журналістське розслідування, представлене на телебаченні такими програмами, як: «Кримінал» (телеканал «Інтер»), «Подвійний доказ», «Без табу» («1+1»), та багатьма іншими.

Для того, щоб проводити розслідування, журналіст повинен мати такі елементарні вміння і навички:

• знати закони своєї країни про вільний доступ до інформації;

• вміти користуватися звичайними довідниками;

• послуговуватися особистими контактами і зв'язками;

• спиратися на необхідну комп'ютерну грамотність.

Д. Рендал пропонує власний алгоритм журналістського розслідування:

1. Намагайтеся дістати якомога більше документів і нічого не викидайте.

2. Записуйте кожне інтерв'ю і підшивайте замітки.

3. Будьте наполегливими.

4. Повертайтеся до "старих джерел".

5. Оберігайте джерела, яким справді багато відомо.

6. Потрібно домогтися підтримки керівництва редакції. Краще, щоб хто-небудь із керівників був куратором розслідування і виступав у ньому "свіжою головою".

7. Підпільна робота. На неї можна зважуватися, якщо тема справді становить значний громадський інтерес, інших шляхів одержання інформації немає, журналіст спирається на великий професійний досвід, а також погодив усе з кимось із керівництва редакції.

Для того, щоб проводити розслідування, журналіст повинен мати такі елементарні вміння і навички:

• знати закони своєї країни про вільний доступ до інформації;

• вміти користуватися звичайними довідниками;

• послуговуватися особистими контактами і зв'язками;

• спиратися на необхідну комп'ютерну грамотність.

З приводу теоретичного дисбалансу:

Ключове поняття "журналістське розслідування" в бібліографічній системі взагалі відсутнє. Є "журналістика", є "розслідування", а "журналістського розслідування" немає. Тому в питанні формулювання поняття довелося удатися до зарубіжних джерел. У книзі "Журналістські розслідування" Джон Уіллмен роз'яснює: "Краще визначення журналістського розслідування дав колишній редактор-розповсюджувач газети "Ньюсдей" Роберт Грін: "Це журналістський матеріал, заснований, як правило, на власній роботі і ініціативі, на важливу тему, яку окремі особи або організації хотіли б залишити в таємниці. Три основні елементи: журналіст проводить розслідування, яке не проводив хтось інший, тема матеріалу достатньо важлива для читача або телеглядача; інші намагаються приховати зачеплені в розслідуванні факти від громадськості".

Дата добавления: 2015-08-21