Особливості використання жанру кореспонденції на сторінках друкованих ЗМІ: історія та сьогодення.

Найменше жанрово окресленою є кореспонденція – специфічне породження більшовицької преси, якого не знайти в жодній іншій, крім радянської, теорії жанрів. Кореспонденція – допис. Він може бути різним за формою і найчастіше нагадує листа, статтю. У період, коли вся партійна преса займалася описом виробничих, технологічних процесів, коли масовим був рух позаштатних кореспондентів, комусь здалося доцільним обґрунтувати існування не просто допису, а жанру кореспонденції. Під кореспонденцією прийнято було розуміти таку форму подачі інформації, коли описується, аналізується об’єднані спільністю теми факти дійсності, обмежені місцем і часом. Кореспонденція часто нагадувала мішок, у який зсипалися факти. Розуміючи дискусійність такого підходу зауважимо, що в сучасній періодиці, окрім деяких архаїчних за характером районних газет, такий примітивно-описовий жанр майже відсутній, хоч кореспонденти і сам процес кореспондування існуватимуть завжди. Бо в журналістиці завжди існуватиме потреба оперативно описати чи проаналізувати певну сукупність фактів, йти від конкретного до загального. Зразки таких публікацій трапляються і у сучасній періодиці.

Попри те, що жанр кореспонденції в українській періодиці все ще зустрічається, сьогодні він є одним із тих «несправедливо і неправомірно забутих» жанрів, котрі потребують термінової «реанімації» хоча б для того, щоб не позбавити слов’янську журналістику національного обличчя.

Кореспонденцію журналісткознавці називають «найневизначенішим жанром», що постійно «перебігає» з інформаційної групи в аналітичну і навпаки. Але потрібно пам’ятати, що кореспонденція, як і будь-який інший жанр має свої різновиди, особливості та структуру.

Журналісти російської преси поняття «кореспонденція» використовували вже у ХYІІІ столітті. Однак нам потрібно підкреслити, що довгий час кореспонденціями називали будь-які публікації на сторінках газет і журналів. Лише в кінці ХІХ століття це поняття стало вживатися на означення жанру. Сутність його виявляється у результаті аналізу відповідних публікацій. Предметом кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. В цьому відношенні вона близька до таких жанрів, як репортаж і звіт.

Кореспонденція – це коли «на конкретному матеріалі, в аналітичному плані розробляється актуальна тема, вирішується певна проблема. Кореспонденція – не тільки послідовність окремої ситуації, але й виявлення на її основі закономірностей розвитку дійсності».

Кореспонденція може бути інформаційною: повідомлення зарубіжних кореспондентів, розповідь про нову подію, наукове відкриття. Вона нагадує розгорнуту замітку але відрізняється від неї широтою обсягу матеріалу, розвитком певної теми. Аналітична кореспонденція розкриває причини описаного явища. На основі аналізу фактів в матеріалі ставляться нові проблеми для обговорення злободенних питань соціально-економічного чи політичного життя суспільства. Такі кореспонденції називають постановочними. Часом журналіст ніби разом з читачем аналізує, співставляє, порівнює, оцінює факти – так народжується кореспонденція-роздум.

Аналітична кореспонденція відрізняється від інших жанрів кількома факторами. Наприклад, ціль репортажу — дати «живе» відображення «предметної» події, тому репортер використовує при зборі інформації метод спостереження. Мета звіту — точно відобразити «інформаційні події» у своїй послідовності. Мета інформаційної кореспонденції — повідомити дещо про явища чи факти, але використовуючи при цьому, на відміну від репортажу, не «живе» спостереження, і фрагменти яких-небудь виступів, і «згорнутий» переказ минулого. Однак повідомлення не є самоціллю. Воно лише дає уявлення про подію, попереднє його тлумачення. Саме це тлумачення відрізняє в першу чергу аналітичну кореспонденцію від інформаційної, репортажу і звіту, передбачає роз’яснення причин подій, явищ, прогнозування їхнього розвитку. Автор кореспонденції використовує теоретичні методи пізнання – аналіз, синтез, індукцію, дедукцію та інші.

Двоскладовість аналітичної кореспонденції (повідомлення про подію і тлумачення) зближує її з іншим жанром — коментарем. Але між кореспонденцією і коментарем існує певна відмінність. Вона полягає в тому, що джерелом інформації для аудиторії є автор публікації. Саме він «кореспондує» з місця події, вперше інформує аудиторію про те, що сталося. Журналіст інтерпретує минулі події, спираючись на думки їх учасників, свідків і особисті спостереження. А коментар публікується на основі слідів події, яка є вже відомою аудиторії з оперативного інформаційного повідомлення. При цьому тлумачення події відбувається на основі відомих фактів, загальних думок, оцінок, припущень, які пояснює авторитетна для аудиторії людина.

Аналітична кореспонденція відрізняється також від статті. Мета статті – обґрунтувати судження з приводу загально значимого явища, процесу, ситуації, що має велике значення для життя суспільства в будь-яких сферах. Причому такі події, процеси, ситуації, як правило, мають значні наслідки для суспільства, окремих соціальних груп. Тому предметом статті є не окремі факти, а закономірні причинно-наслідкові відношення, які породжують однорідні явища. Автор встановлює між ними зв'язок і при цьому дані факти використовуються як аргументи на користь загального судження.

Вальтер фон Ларош називає кореспонденцію «близнючкою новини, проте вона більша і старша». В ідеалі, це саме так. Але часто повідомлення на основі фактичних даних є менш концентрованими новинами, тому легше написати кореспонденцію до розмірів повідомлення, яке найменшою кількістю слів говорить набагато більше.

Для обговорення злободенних питань соціально-економічного чи політичного характеру журналіст може використовувати жанр постановочної кореспонденції. Цей жанр відображає актуальну ситуацію на основі аналізу і синтезу фактів. Вид постановочної кореспонденції не часто використовується у пресі.

Основою кореспонденції є актуальна тема, вирішується певна проблема. Подія стає лише приводом до написання матеріалу. Повідомлення не є самоціллю кореспонденції. Воно дає лише уявлення про подію, попереднє його тлумачення. Центральним предметом аналітичної кореспонденції являється один значний факт, всі інші думки та судження стають допоміжними засобами для осмислення проблеми. Такі особливості й вирізняють кореспонденцію від матеріалів інших жанрів.

Дата добавления: 2015-08-21