Відшкодування витрат

Процесуальні витрати складаються із: плати за розгляд (збору); витрат на провадження. До витрат на провадження відносять дорожні та інші витрати свідків і експертів, а також зацікавлених осіб, та витрати, зумовлені оглядом місця, так само, як і витрати на офіційні листи учасникам.

Стягнення процесуальних витрат проводиться залежно від видів проваджень, позитивних чи юрисдикційних. Крім цього, потрібно розрізняти витрати, що проводяться за ініціативою зацікавлених осіб, та витрати, що проводяться лідируючими суб’єктами в силу своїх статутних обов’язків (відшкодування витрат, що проведені залученими особами – свідками та експертами). Витрати покладаються на учасника, якщо вони виникли з його вини, були зроблені на його користь чи на його вимогу та виникли через статутні обов’язки лідируючих суб’єктів по справі, або якщо позиція зацікавленої особи визнана неправомірною.

В позитивних провадженнях витрати покладаються на сторону, що зацікавлена у наданні управлінської послуги. За загальним правилом заяви громадян розглядаються без стягнення плати. Однак спеціальні звернення громадян розглядаються в більшості випадків за умови сплати відповідних зборів. При відмові сторони-заявника продовжувати участь у справі, їй не повертають плату (збір). В деяких випадках через особливий суспільний інтерес у позитивному провадженні його сторона зазнає менших витрат. Не секрет, що держава особливо зацікавлена у розширенні обсягу державного реєстру патентів на винаходи та інші об’єкти інтелектуальної власності. Через це Державний департамент інтелектуальної власності України відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.93 несе витрати по виготовленню і пересиланні матеріалів, що протиставлені заявці заявника на отримання патенту. Є пропозиція звільнити сторону-заявника від збору за розгляд справи, предметом якої є вимоги про сприяння у реалізації матеріально-правових обов’язків”.

В юрисдикційних провадженнях витрати учасника, позиція якого визнана правомірною покладаються на учасника, позиція якого визнана неправомірною (в якості останнього може виступити як зацікавлена особа, так і лідируючий суб’єкт, що здійснює адміністративне переслідування). Так, в юрисдикційних провадженнях витрати по зберіганню вилучених предметів (витрати митного органу по зберіганню предметів, у відношенні яких винесено постанову про конфіскацію, мають бути компенсовані особою, яка скоїла порушення).

При цьому відшкодування збитків зацікавленою особою із неправомірною позицією здійснюється у добровільному порядку. Лише якщо вона відмовляється відшкодовувати, стягнення проводиться в примусовому порядку на підставі рішення суду. Діє правило Конституції: громадянин може бути позбавлений власності тільки в судовому порядку. Стосовно юридичних осіб це правило загалом не діє, однак законодавство поширює його і на юридичних осіб. Наприклад, витрати на проведення експертизи відшкодовуються за рахунок особи, яка вчинила порушення законодавства. У разі відмови у відшкодуванні зазначених витрат особа, яка здійснила ці витрати, може звернутись до суду із заявою про їх відшкодування. Однак така вимога не може бути предметом судового розгляду в порядку позовного провадження. Спір про право цивільне з приводу факту і розміру шкоди фактично відсутній. Дані питання вирішені в адміністративному провадженні. Адже факт проведення експертизи та її вартість зафіксовані в процесуальних документах. Щодо лідируючих суб’єктів, чия позиція визнана неправомірною, то стягнення з них витрат може бути проведено у позасудовому, адміністративному порядку.

Існує окрема група норм щодо процедурних витрат на стадії виконання в адміністративному провадженні. В юрисдикційних провадженнях щойно висловлене правило теж знаходить своє підтвердження. Так, на судно-порушник покладаються витрати по одержанню ним залишків майна, що не було конфісковане у нього при порушенні законодавства. Аналогічно порушники державного кордону будуть нести витрати по їх депортації.

Від інституту процесуальних витрат слід відрізняти інститут відшкодування збитків, що завдані суб’єктам адміністративно-процесуальних відносин через недобросовісну реалізацію процесуального статусу. Витрати, зроблені проводом у зв’язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадян та юридичних осіб за рішенням суду. А заявник має право вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Наприклад, стягнення збитків із зацікавленої особи дає конкурентне законодавство. Відповідач у разі закриття провадження у справі у зв’язку з не доведенням вчинення порушення може стягнути з заявника збитки, завдані йому забезпеченням виконання рішення, у порядку, визначеному цивільним законодавством.

Дата добавления: 2015-09-03