Історико-культурні пам’ятки

А) Кам'янець-Подільський

Значна частина історико-культурної спадщини зосереджена в м. Кам'янець-Подільському - історичній столиці Поділля. Місто-музей Кам'янець-Подільський, що включає понад 100 пам'яток, виникло на рубежі XI-XII ст. На початку 1370-х pp. воно було центром Поділля у складі Литовської держави під владою князів Коріятовичів. З 1374 р. місто володіло магдебурзьким правом, що приваблювало сюди чисельних переселенців із руських, польських, вірменських земель. У XIV ст. в місті існували 3 окремі общини - руська, вірменська, польська, кожна з яких користувалася правом самоврядування. В 1670 р. український магістрат був об'єднаний з польським, що практично означало ліквідацію самостійності української общини.

У 1375 р. Папа Григорій XI видав буллу про створення Подільської католицької біскупії з центром у Кам'янці. Тут з'явились чернечі ордени домініканців, францісканців та ін., були споруджені католицькі храми.

В 1434 p., після створення на території Західного Поділля Подільського воєводства у складі Польщі, місто стало його офіційним центром.

Як і все західне Поділля Кам'янець протягом 27 років (1672-1699) перебував під турецькою владою і був за цей час майже спустошений. Після відновлення на цих землях польської влади сейм звільнив місто від сплати податків терміном на 10 років.

Після другого поділу Польщі Кам'янець увійшов до складу Росії. Після приєднання до Російської імперії Бессарабії в 1812 р. кордон із Туреччиною відсунув далеко на південь, Кам'янецька фортеця втратила своє оборонне значення і стала використовуватись як в'язниця. У період між 1814 і 1823 pp. її в'язнем тричі ставав Устим Кармалюк.

У 1830-х pp. у Кам'янці служив військовим лікарем В. Даль. На місцевому матеріалі він написав історичну повість "Подолянка".

В 1918 р. в місті був відкритий перший український університет, ректором якого став Іван Огієнко. Університет мав факультети: історико-філологічний, фізико-математич-

ний, сільськогосподарський, правничий, богословський. У радянський період університет був реорганізований і став функціонувати як інститут народної освіти, а пізніше - як педагогічний інститут.

До найцікавіших екскурсійних об'єктів Кам'янець-Подільського належать міські укріплення, які включають старий і новий замки, замковий міст, міську браму і Вірменський бастіон.

Старий замок розташований на видовженому скелястому мисі. Перші муровані укріплення, що виникли на цьому місці, датуються II-IIІ ст. і пов'язуються з періодом Траянових війн, зокрема, з римською окупацією Дакії. Збереглися - Мала Південна і Денна башти оборонного муру XII-XIII ст.

В XIV - в середині XV ст. були зведені башти Чорна, Лянцкоронська, дві Комендантські, "Рожанка", Водяна, Мала Західна, Ласька, Тенчинська, "Ковпак", Папська. В середині XVI ст. до них додалися Нова Східна і Нова Західна башти, східний замковий мур із брамою і підземною галереєю та ін. споруди.

На початку XVII ст. з західної сторони фортеці на відстані 23 м від Старого замку споруджені нові укріплення, що здобули назву Нового замку (зберігся лише частково).

Старий замок з'єднується з островом Старого міста Замковим мостом, який у 1672 р. був сильно пошкоджений під час турецького штурму. У 1685-1686 р. турки, які заволоділи фортецею, здійснили його кардинальну реконструкцію, чим пояснюється назва мосту - Турецький. На цьому мосту був страчений турками Юрій Хмельницький.

Б) Палацово-парковий ансамбль "маєток Самчики"

Палацово-парковий ансамбль "маєток Самчики"- не даремно називають «українським Версалем». Розташовується він у невеликому подільському селі з однойменною назвою в Староконстантинівському районі Хмельницької області, всього в годині їзди від Хмельницького.

Палац є одним з найцікавіших і прекрасніших архітектурних творінь, зведених в стилі зрілого класицизму. Датується 1785 роком. Самчики відрізняються чіткою симетрично-осьовою композицією, суворістю і стриманістю архітектурних форм, зручним плануванням приміщень. Інтересним є ще і той факт, що споруда збереглася практично без змін з кінця 18 - початку 19 ст.

Будівля палацу має невеликі розміри і є одноповерховою. Але, незважаючи на це, воно є домінантою в парковому пейзажі, де має надзвичайно зручне місцерозташування – на підвищенні. Це найвища точка лівого берега річки Случ. Палац чудово вписується в ландшафт за всіма правилами паркової архітектури. Така була задумка Гайсинського старости, полковника Петра Чечеля, який і був першим власником палацу.

Прикрасою білокам'яного палацу стали химерні споруди китайського павільйону, а також привратних будиночків. Територію маєтку захищала масивна кам'яна огорожа. Головний під'їзд до палацу зроблений з боку парку. При в'їзді гостей маєтку зустрічала скульптура - всміхнений лев. А коли гості виїжджали, їх проводжала інша скульптура – сумний лев.

Зали палацу декоровані ліпниною, розетками, фризом, набірним паркетом, рельєфними сюжетними композиціями на міфологічні теми. Все це доповнювали витвори мистецтва: живопис, гобелени, родинні портрети, стильні меблі того часу, багата драпіровка на стінах. Унікальний фресковий розпис палацу виконав видатний майстер Михайло Врубель. Самчиківські інтер'єри вважаються одними з найбільш виражених в мистецтві палаців XVIII-XIX ст. в Україні.

Цікава задумка архітектора і в розташуванні залів палацу, які плавно «перетікали» один в іншій і приводили до озера, на пленер. Через водоймище був перекинутий дерев'яний міст з поручнями, аби гості, прогулюючись, могли зірвати собі на пам'ять водяні лілії з поверхні озера.

Після придушення польського повстання на Правобережній Україні у 1863 році садибу в Чечелів конфіскували. Вона була продана з молотка І.Угрімову, сімейство Угрімових 34 роки були власниками садиби. Останнім господарем Самчиківського маєтку був редактор журналу «Господарство» і газети «Відомості сільського господарства і сільськогосподарської промисловості» М. Шестаков (з 1856 по1926 рр.).

Після революційних подій і приходу радянської влади садиба в селі Самчики дивом убереглася від знищення. Після 1918 року в багатих залах маєтку проживали незаможні люди, які особисто допомагали більшовикам вивозити коштовні предмети з території палацу.

У 1956 році палацовий парк зайняла науково-дослідна сільськогосподарська станція, відділи якої розташовувалися в будівлі садиби. На частини території заповідника розорали дослідне поле, де і сьогодні вирощують агрокультуру. Музей в маєтку був створений в 90-х роках. Сьогодні садиба «Самчики» охороняється державою як національне надбання.

Дата добавления: 2015-09-03