Розглянемо компоненти названої системи.

Цілі індивідуалізації процесу навчання іноземної мови поділяються на основні та допоміжні.

До основних відносяться:

- заповнення прогалин у вихідному рівні володіння учнем іншомовним мовленням і своєчасне усунення нового відставання, що зявляється;

- розвиток інтелектуального кругозору, психічних процесів і якостей особистості учня, які відіграють провідну роль в оволодіння іншомовним мовленням;

- формування індивідуального стилю оволодіння іншомовним мовленням, який охоплює і вміння самостійної роботи.

Допоміжні цілі індивідуалізації включають:

- активізацію навчально-виховного процесу з іноземної мови;

- стимулювання навчальної діяльності учнів;

- створення позитивного емоційного вфону навчального процесу

Перелічені цілі індивідуалізації можуть бути досягнуті лише за умови реалізації різноманітних видів індивідуалізації процесу навчання іншомовної мовленнєвої діяльності. В сучасній методиці навчання іноземних мов види індивідуалізації визначаються відповідно до характеру підструктур психологічної структури індивідуальності учня, зважаючи на те, що кожна з них, як підтвердили експерименти, здійснює значний вплив на рівень володіння учнем іноземною мовою.

Психологічна структура індивідуальності (За К.К. Платоновим) складається з чотирьох підструктур:

1. спрямованості

2. соціального досвіду

3. форм відображення

4. біологічних властивостей.

Підструктура спрямованості обєднує нахили, ажання, інтереси, ідеали,, світогляд, переконання та мотиви. У процесі оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю найбільш вагомим виступає мотиваційний фактор. В учнів проявляються різні види мотивації, головним з яких виступають «зовнішня» або широка соціальна мотивація і «внутрішня», зумовлена самою навчальною діяльністю. Найвищий інтерес та успішність при вивченні іноземної мови досягаються при співвідношені зовнішньої і внітрішньої мотивації як 70% до 30%.

Отже, врахування відмінностей у мотиваційній сфері учнів і може здійснюватись за допомогою «мотивуючої» індивідуалізації.

Підструктура соціального досвіду охоплює знання, вміння, навички, звички. К.К. Платонов називає цю підструктуру індивідуально культурою або підготовленістю. При навчання іноземних мов провідним компонентом виступає рівень сформованості іншомовних навичок і вмінь, який може бути підвищений за допомогою лише регулювання режимів навчання, у звязку з чим відповідний вид індивідуалізації називається «регулюючою» індивідуалізацією.

До третьої підструктури входять психічні процеси та емоціно-вольові якості особистості, які розвиваються і вдосконалюються в різних видах діяльності. Теоретичні та експериментальні дослідження довели, що для якісного і швидкого оволодіння іншомовним мовленням слід мати добре розвинені фонематичний слух і слухову память, достатній безпосередній обсяг памяті, гнучке словено-логічне мислення і високу емоціну стійкість. В окремих учнів ці процеси та якості слід розвивати цілеспрямовано на матеріалі іноземної мови. Відповідно цей вид індивідуалізації називається «розвиваючою» індивідуалізацією.

Четверта підструктура охоплює психологічні особливості індивіда, що зумовлюють індивідуальний стиль його діяльності. В поняття індивідуальний стиль навчальної діяльності входять: темп роботи на основі наявних знань, навичок та вмінь. Однак він виробляється і вдосконалюється, якщо людина активно шукає прийоми та способи, які допомагають їй згідно з її темпераментом досягти кращих результатів. Одне із завдань вчителя іноземної мови полягає у наданні допомоги учневі у формуванні індивідуального стилю оволодіння ним іншомовною діяльністю. Тому цей вид індивідуалізації названо «формуючою» індивідуалізацією.

Практична реалізація вищезгаданих видів індивідуалізації повязана з необхідністю вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів. З цією метою використовуються такі методи дослідження: анкетування, дидактичне тестування, психологічне тестування, соціальне тестування. Технологія їх використання досить детально описана в методичній літературі, тому наведемо приклад лише одного тесту для визначеності обсягу зорової памяті учнів на початку навчального року.

Учень, що отримав 60 балів і більше, зараховується в підгрупу з достатнім обсягом зорової памяті, менше 60 – підгрупу з недостатнім обсягом зорової памяті.

Результати вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів заносяться вчителем до «Атласу індивідуально-психологічних особливостей учнів класу». (Приклад)

Працюючи з таким атласом, учитель може визначити, якої допомоги потребує учень і як має здійснюватися індивідуалізація процесу навчання. Так, з вищенаведеного атласу видно, що в учня А-ко І.М. недостатньо розвинена навчальна мотивація і в цьому випадку буде мотивуюча індивідуалізація. Крім того рівень володіння цим учнем іншомовною мовленнєвою діяльністю не досягає вимог програми, у звязку з чим корисною для нього буде і регулююча індивідуалізація. Що ж до рівня фінкціонування в цього учня психічних процесів, то вчителю слід забезпечити цілеспрямований розвиток у нього фонематичного слуху, слухової памяті, безпосереднього обсягу памяті та емоційної стійкості, що може бути досягнута лише за умови реалізації розвиваючої індивідуалізації. І, нарешті, цей учень відноситься до некомунікативного типу оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Вчителю необхідно навчити його раціональних прийомів оволодіння іншомовним мовленням, тобто реалізувати формуючу індивідуалізацію.

Розкриємо детальніше зміст кожної з видів індивідуалізації.

Змістом мотивуючої фндивідуалізації є, з одного боку, врахування сталої системи мотивів оволодіння учнем іншомовним мовленням, а з другого – цілеспрямоване формування у кожного учня нових, складніших і поки що відсутніх у нх видів мотивації

Регулююча індивідуалізація – спрямована на врахування реального рівня володіння учнем іншомовним мовленням на кожному з етапів навчального процесу. Вона передбачає, з одного боку, можливість тимчасового спрощення і часткового варіювання завдань для менш підготовлених учнів за умови одержання необхідного кінцевого «продукту» згідно з вимогами програми, а з другого – розширення та ускладненя програмних вимог для добре підготовлених і зацікавлених іноземною мовою учнів.

Розвиваюча індивідуалізація – дозволяє, по-перше, забезпечити в чавчальному процесі опору на реальний рівень функціонування психічних процесів, а по-друге, реалізувати цілеспрямований розвиток слбофункціонуючих психічних процесів за допомогою спеціально підібраних серій завдань на матеріалі інозмної мови.

Формуюча індивідуалізація має сприяти формуванню в учнів індивідуального стилю оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю з урахуванням і в опорі на індивідуальні особливості нервової системи учня та стиль діяльності, який уже склався.

Вищеназвані види індивідуалізації слід реалізовувати у навчальному процесі в комплексі, оскільки й індивідуальні особливості людини мають формуватися комплексно.

Упровадження кожного з видів індивідуалізації у практику школи має свою специфіку під час навчання різних видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма та писемного мовленя. Проте існують ще й певні загальні прийоми та засоби реалізації кожного з видів індивідуалізації навчання іншомовного мовлення на уроці та в позакласній роботі.

Мотивуюча індивідуалізація. Основні прийоми реалізації цього виду індивідуалізації такі: підбір мовленнєвих партнерів і груп з урахуванням спільності їх інтересів та контексту діяльності; підбір варіантних мовленнєвих завдань, текстів для аудіювання і читання з урахуванням сфери інтересів, бажань та уподобань учнів. Визначення варіативної послідовності опитування учнів під час виконання ними мовленнєвих завдань залежить від їх життєвого досвіду, контексу діяльності та статусу особистості в навчально-мовленнєвому колективі.

Основними засобами реалізації мотивуючої індивідуалізації є тексти для аудіювання, тексти й книжки для читання, комплекси вправ для навчання усного та писемного мовлення, як ті, що відповідають індивідуальним інтересам і запитам учнів, так і ті, що сприяють формуванню у них ціннісних орієнтацій на оволодіння іншомовним мовленням.

Регулююча індивідуалізація. Основні прийоми цього виду індивідуалізації такі: зміна цілей, обсягу, ступеня складності та режимів виконання рекомендованних студентам завдань та вправ з урахуванням загального рівня володіння іншомовною совленнєвою діяльністю і рівня підготовки до конкретного уроку, зміна цілей, обсягу, ступеня складності та режимів виконання рекомендованих школярам завдань і вправ з урахуванням загального рівняволодіння ними іншомовною мовленнєвою діяльністю та індивідуальних труднощів, що виникають під час оволодіння ними певними іншомовними навичками та вміннями, визначення оптимальної міри допомоги учням з боку вчителя, визначення послідовності опитування учнів з урахуванням їх підготовки до виконання конкретного завдання.

Ефективним засобом реалізації регулюючої індивідуалізації на уроці і під час виконання завдань удома є підручник та навчальні роздавальні картки, на уроках у лінгафонному кабінеті – фоограма у комплексі з адаптуючими роздавальними картками, а на позакласних заняттях у лінгафонному кабінеті – фонограма.

Розвиваюча індивідуалізація – до основних можна віднести такі прийоми цього виду індивідуалізації: підбір раціональних режимів виконання іншомовних вправ з урахуванням рівня функціонування в учня психічних процесів, які значно впливають на якість оволодіння іншомовним мовленням; зміна обсягу запропонованих учням вправ, призначених для розвитку психічних процесів і якостей особистості на матеріалі іноземної мови.

Айбільш ефективним засобом розвиваючої індивідуалізації на уроці є адаптуючі роздавальні картки з різноманітними опорами, які забезпечують наповніше сприйняття іншомовної інформації зі слуху окремими категоріями учнів; на позакласних заняттях у лінгафонному кабінеті – спеціальні комплекси вправ, спрямовані на розвиток особистості учня на матеріалі іноземної мови.

Формуюча індивідуалізація – принципово важливими є такі прийоми формуючої індивідуалізації: підбір мовленнєвих партнерів з урахуванням їх силою оволодіня іншомовною мовленнєвою діяльністю; розмежування режимів виконання та обсягу іншомовних вправ для учнів з різним типом оволодіння ішомовною мовленнєвою діяльністю учнів «комунікативного» і «некомунікативного» типів; визначення раціонального завдання для учнів різних типів.

Засобами реалізації формуючої індивідуалізації на уроках у лінгафонному кабінеті є адаптуючі роздавальні картки, які забезпечують часткову зорову опору під час аудіювання; на позакласних заняттях у лінгафонному кабінеті – лабораторні завдання з музичними паузами для відпочинку; на позакласних заняттях усіх видів – графіки виконання завдань і памятки щодо формування індивідуального стилю оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю.

Дата добавления: 2015-09-03