Методика навчання іншомовного монологічного мовлення у початковій школі.

1. Монологічне мовлення як продуктивний вид МД.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

ММ характеризується певними комунікативними, психологічними та лінгвістичними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду МД.

2. Комунікативні особливості ММ.

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

3. Психологічні особливості ММ.

В психологічному плані ММ притаманні такі риси:

* однонаправленість (мовець → аудиторія, для порівняння при ДМ: учасник1 ↔ учасник2);

* зв’язність (ММ передбачає зв’язність думки та мовлення);

* тематичність (монолог як це розгорнуте висловлювання має певну тему та ідею, які й визначають його композицію);

* контекстуальність (ММ розглядається в певному контексті);

* відносно безперервний спосіб мовлення (монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу);

* послідовність і логічність (монолог має свою логічну структуру, кожна фраза в ньому має займати своє місце в залежності від загальної мовленнєвої задачі мовця).

4. Лінгвістичні особливості ММ.

З мовної точки зору ММ характеризується:

* структурною завершеністю речень,

* відносною повнотою висловлювання *,

*При визначенні повноти монологічного висловлювання на початковому етапі слід

виходити з вербальних можливостей учнів.

Так наприклад, I have a book – повнота передачі думки – „наявність предмету у

дитини” – на початку роботи над цією структурою забезпечена. Але цієї повноти не

буде, якщо вона, маючи означення типу English, Russian, interesting і т.д., не вживає

їх у своєму мовленні.

Учбова ситуація “My Friend” – спочатку учень може сказати: I have a friend. His name

is Mike. – і цього вже буде достатньо, оскільки він має тільки такі мовні можливості

для передачі повідомлення. З часом, поповнюючи свій словниковий запас новими

словами, їх співвідношенням, граматичними структурами, висловлювання учнів

мають носити все більш повний та розгорнутий характер.

* розгорнутістю та різноструктурністю фраз,

* складним синтаксисом,

* зв’язністю, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку (наприклад: later, then, after that, that’s why, so, at first, to begin with, well, to cut the story short, to my mind, it’s quite clear, etc).

8. Типи монологічних висловлювань.

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань:

* монолог-опис є констатуючим типом, в якому стверджується наявність чи відсутність будь-яких ознак в предметі;

* монолог-розповідь є динамічним типом, в якому розповідається про розвиток подій;

* монолог-роздум спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези або судження робиться висновок.

9. Етапи навчання ММ.

МЕТА

МЕТА

МЕТА

10. Система вправ для навчання MМ.

Група вправ Мета вправ Характеристика вправ

I група вправи на об’єднання ЗМ рівня фрази у понадфразову єдність (ПФЄ) умовно-комунікативні продуктивні вправи на приєднання та об’єднання структурно однотипних і різнотипних ЗМ; мовні вправи на усвідомлення засобів міжфразового зв’язку, характерних для певного типу монологу (вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку, їх виписування, з’єднання за їх допомогою речень)

II

група

вправи на створення власного монологічного висловлювання продуктивні комунікативні вправи першого рівня, в яких допускається використання різних опор (підстановчі таблиці, структурно-мовленнєві схеми, логіко-синтаксичні схеми, план

В комплекс цілеспрямованих навчальних дій, які розвивають уміння зв’язного мовлення, мають входити як вправи підготовчого типу, так і вправи, що розвивають суто ММ.

Мета вправ I типу (підготовчі, тренувальні, дрилі і т.д.) – активізація конкретного мовного матеріалу, тобто набуття навичок оперування певними фонетичними, граматичними і лексичними елементами. Суть цих вправ або дрилів – багаторазове повторювання іншомовної форми, яке варіюється і відповідає даному змісту. Оскільки основною функціональною одиницею вправ I типу є речення, тому вони сприяють навчанню як ДМ, так і ММ.

Вправи цього типу складаються з наступних компонентів:

1) інструкція (що слід зробити),

2) зразок або модель (ілюстрація, як слід виконати вправу),

3) стимул (первинний мовний/мовленнєвий матеріал, який слід опрацювати),

4) реакція (результат учбової діяльності учнів),

5) ці вправи також можуть містити ключ.

I. Імітативні вправи сприяють збільшенню об’єму робочої пам’яті учнів. Обов’язкова умова – учні повинні знати зміст висловлювань, що вони відтворюють. Такі вправи мають проводитися систематично. Використовується хоровий прийом (Please repeat after me).

II. Підстановчі вправи розвивають здібність до швидкої адаптації граматичних форм та сполучень слів на матеріалі розширеного речення. (Підстановці таблиці, зміна речень з використанням даних на дошці або окремих слів і словосполучень, що пред’являє вчитель.) Приклад: Make up new sentences, using the given one and the words for substitution. Don’t forget to make the necessary changes.

E.g. My friend Robert goes in for skating. Хід виконання вправи:

1. Jane Jane goes in for skating.

2. Ann and Tim Ann and Tim go in for skating.

3. swimming Ann and Tim go in for swimming.

4. like Ann and Tim like swimming.

5. collecting stamps etc.

6. elder sister

7. reading books

III. Трансформативні вправи відпрацьовують механізми робочої пам’яті учнів.

Наприклад: Answer these questions as shown in the model. Use the … Tense.

Model: Are you doing your homework today? – No, I did it yesterday.

Конструктивні вправи – самостійне повторення учнями мовних знаків з опорою на даний

їм мовний структурний матеріал та відповідні інструкції щодо оперування ним. Ці вправи набувають творчого характеру.

1) Розширення речень. Наприклад: Pete works.

1. Pete works at a factory.

2. My brother Pete works at a factory.

3. My elder brother Pete works at a factory.

4. My elder brother Pete works at a factory which is nearby.

2) Завершення речень. Наприклад, Model: When I came home after school I …

When I came home after school I had my dinner.

When I came home after school I started doing my homework.

When I came home after school I played a little in the yard.

3) Придумування початку речення.

понадфразового рівня висловлювання та ключові слова)

III

група вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня продуктивні комунікативні вправи другого рівня, які складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня

1. … because I haven’t got enough time.

2. … because I have no money.

3. … after classes.

4. … when the teacher came into the classroom.

4) Складання речень з використанням даних слів як підказки.

Model: chess – I enjoy playing chess.

in the garden – I like to work in the garden.

5) Складання фраз заперечень за зразком.

Model: Kate is from Moscow. (Lviv) – No, Kate isn’t from Moscow. As far as I know she is

from Lviv.

6) Складання речення, пов’язаного за змістом з даним.

Model: It is cold today. – It is cold today. I don’t want to go to the skating-rink. / You must

put on warm clothes. / I’ll probably stay at home and read a book. Etc.

7) Придумування висловлювань з використанням сурядних і підрядних прийменників, а також інших засобів мовного зв’язку. Наприклад: …while …, … before …, … that’s why …, … than …. Щоб учням було легше конструювати речення, краще дати їм систему деяких інформативних опор.

V. Вправи на переклад.

VI. Питально-відповідні вправи (на спеціальні запитання) – краще проводити суто перед виконанням запропонованого завдання: розповісти (придумати усну розповідь), викласти зміст тексту і т.д.

Вправи II типу (комунікативні, ситуативні та інші) на розвиток ММ також активізують мовний матеріал, але під час вирішування комунікативних і розумових задач. Результатом такої активізації має стати здібність до створення мовленнєвого твору з метою спілкування, готовність включитися в реальну комунікацію. Суть – формування саме змісту висловлювання.

1) Опис малюнків. В основі лежить матеріал певного змісту, який сприймається зором та який слід словесно описати чи передати.

2) Репродуктивні вправи. Традиційний переказ, який розглядається як свідома МД, що є безпосередньою підготовкою до вільного викладу учнями їх думок і почуттів. Переказуючи текст, учні використовують не тільки мовні засоби самого твору, а й лексико-граматичний матеріал, який вони засвоїли раніше. Текст для переказу має бути невеликим за об’ємом, мати чіткий динамічний зміст. Щоб надати цій формі роботи комунікативності і забезпечити більш творчий підхід до неї з боку учнів, слід варіювати завдання, наприклад:

- розкажіть про описаний випадок так, якби ви були його учасником,

- розкажіть про героя так, якби ви були його товаришем,

- розкажіть, як окремі дійові особи відносяться до події, що відбувається.

Комунікативність тут буде мати місце, тільки якщо кожен учень матиме текст для

переказу, невідомий його однокласникам.

До таких вправ відноситься і так званий rendering – передача засобами іноземної мови

тексту, даного рідною мовою. Учні мають не перекладати текст, а лише передати зміст.

3) Ситуативні вправи: на доповнення, проблемні, уявні.

3. І ндивідуалізація процесу навчання іноземної мови

В методиці навчання іноземних мов розроблені різноманітні форми реалізації індивідуального підходу до учнів: самостійна робота, під керівництвом учителя, самостійне оволодіння іноземно. Мовою наодинці чи у групі шляхом широкого використання різноманітних підручників і посібників, але під кервництвом учителя самостійне оволодіння іноземною мовою шляхом опрацювання навчального посібника без допомоги вчителя, індивідуальна робота з одним чи кількома вчителями, самостійне оволодіння іноземною мовою у спеціалізованих центрах. Під індивідуальним підходом мається на увазі навчання учнів іноземного мовлення у групі/класі за єдиною програмою, але з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей. При цьому на перший план ставиться завдання допомогти учням оволодіти базовим рівнем іншомовного мовлення, вихід за межі якого завжди бажаний.

Власне індивідуалізація процесу навчання іншомовного мовлення – це цілісна система, яка має охоплювати всі сторони та етапи навчально-виховного процесу з іноземної мови, а також передбачати комплексне врахуввання і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур прихологічної структури індивідуальності учня, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним іншомовним мовленням. До складу цієї системи входять:

1. цілі індивідуалізації процесу навчання

2. види індивідуалізацій та їх зміст

3. прийоми та засоби індивідуалізації.

Дата добавления: 2015-09-03