Небезпека ураження людини електричним струмом

Експлуатація усіх видів електроустановок становить певну небезпеку для людей. Це викликає необхідність суворого дотримання вимог правил техніки безпеки і відповідної кваліфікації персонала, який обслуговує ці пристрої.
Ураження електричним струмом можливо у випадку дотику до струмове-дучих частин електроустаткування або до металевих неструмоведучих частин електроустаткування, що опинились під напругою при порушенні изоляції. Електричні установки можуть створити і пожежну небезпеку при КЗ, переван таженні проводів, кабелів і електроприймачів, іскрінні і підвищеному нагріван ні контактних з'єднань.
Електричний опір людини змінюється в широких межах (від 500 до 100000 Ом) і залежить від багатьох причин: загального стану здоров'я, товщини і стану шкірного покриття і його вологості, умов навколишнього середовища, тривалості проходження струму і деяких інших факторів. У розрахунках з тех ніки безпеки опір людського тіла зазвичай приймається рівним 1000 Ом.
Проходячи через організм людини електричний струм спричиняє терміч ний, електролітичний, механічний та біологічний вплив.
Термічний вплив струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, на гріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які прохо дить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.
Електролітичний вплив струму характеризується розкладанням крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічний вплив струму проявляється ушкодженнями (розриви, розша рування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.
Біологічний вплив струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується довільним судон-ним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Подразнення тканин організму внаслідок впливу електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходять ся на шляху проходження струму.
Сила електротравми залежить від значення струму і тривалості його про ходження. Вважається, що в більшості випадків струм 0,1 А являє собою смер тельну небезпеку для людини. При цьому струмі, що проходить від руки до ру ки або від руки до ніг протягом 3 с, може наступити параліч серця.
Для людини небезпечний як змінний, так і постійний струм, однак найбі льшу небезпеку становить змінний струм промислової частоти (50 Гц). З під вищенням частоти змінного струму небезпека ураження зменщується.
Залежно від небезпеки ураження людини електричним струмом у діючій редакції ПУЕ [1.8] прийнята наступна класифікація приміщень, у яких розмі щують електроустаткування.
Приміщення без підвищеної небезпеки - сухі нежаркі з підлогами, що не проводять струм, без металоконструкцій, струмопровідного пилу, наприклад житлові, адміністративні й інші громадські будинки з дерев'яними, лінолеумо вими і подібними підлогами.
Приміщення з підвищеною небезпекою - вологі (при відносній волого сті вище 75 %), жаркі (при температурі понад 30 °С), з струмопровідними під логами (залізобетонними, металевими, земляними), приміщення, у яких існує небезпека одночасного дотику до металевих конструкцій будинків, трубопро водів, верстатів і металевих корпусів електроустаткування.
Особливо небезпечні приміщення - надзвичайно сирі приміщення, у яких підлога, стіни і стяля покриті вологою (лазні, пральні і т.д.), у яких відно сна вологість повітря близька до 100 %, приміщення з хімічно активним сере довищем, що впливає на ізоляцію. До особливо небезпечних відносяться і такі приміщення, в яких одночасно існують дві або більше ознак підвищеної небез пеки. Стосовно до вищенаведеної класифікації нормами і правилами встанов лені належні вимоги, яким повинно відповідати електроустаткування, проводки і всі інші елементи електрообладнання.

44 Засоби електробезпеки. Технічні засоби захисту - це пристрої, що слугують для захисту людини від ураження електричним струмом. До них належать: - ізоляція струмвідних частин; - недоступність для випадкового дотику до струмовідного устаткування; - захисне заземлення; - занулення; захисне відключення; - захисне розділення електромережі; - мала напруга; - сигналізація про небезпеку дотику; - електрозахисні засоби. Стан ізоляції струмопровідних частин повинен відповідати Правилам використання електроустановок. Цими Правилами передбачене періодичне випробування ізоляції (2 рази на рік у приміщеннях зі складними умовами, підвищеною вологістю і 1 раз на рік у приміщеннях з нормальним середовищем). Ізоляція створює великій опір, який перешкоджає протіканню через неї струму. Опір ізоляції кожної установки або окремої ділянки електричної мережі має бути не меншим 0,5 МОм. Якщо опір ізоляції знижується на 50% від початкового, мережу або ізоляцію міняють.   45. УМОВИ УРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ Аналіз небезпеки електроустановок зводиться до визначення значення струму, котрий протікає через тіло людини при різних можливих варіантах потрапляння її під напругу внаслідок дотику до струмоведучих частин електричних мереж, неструмоведучих частин електроустановок, котрі опинились під напругою при пошкодженні ізоляції, або внаслідок опинення під напругою кроку, а також до оцінки впливу різних чинників та параметрів мережі на небезпеку ураження. Електричні мережі бувають постійного та змінного струмів. Мережі змінного струму бувають однофазові та багатофазові. Найбільш поширені — трифазові мережі змінного струму. За режимом нейтралі трансформатора або генератора трифазові мережі можуть бути з ізольованою або глухозаземленою нейтраллю. Ізольованою називають нейтраль, ізольовану від заземлювального пристрою або приєднану до нього через апарати з великим опором (трансформатори напруги, компенсаційні котушки). Глухозаземленою називають нейтраль, приєднану до заземлювалюного пристрою безпосередньо або через апарати з малим опором (трансформатори струму). Небезпека мереж однофазового струму. Однофазові мережі та мережі постійного струму можуть бути ізольованими від землі, мати заземлений полюс або середню точку. При однополюсному дотику до провідника (рис. 3.11) людина виявляється під'єднаною до другого провідника через опір розтіканню струму. З огляду на те, що однофазові мережі змінного струму мають невелику протяжність, ємністю провідників відносно землі можна знехтувати, а для мереж постійного струму ємність не враховується, оскільки струм розтікання через ємність рівняється нулю. З метою спрощення можна вважати, що струми розтікання обох провідників однакові, тобто Значення сили струму, що протікає через людину, отримане з еквівалентної схеми: де — напруга, В; — опір тіла людини, Ом; г — струми розтікання провідників. Рис. 3.11. Схема дотику до провода ізольованої мережі Дотик людини до незаземленого провідника мережі з заземленим полюсом (рис.3.12) зумовлює протікання струму через тіло людини де— опір заземлення полюса, Ом. Однак, враховуючи, що, вважаємо, що Рис. 3.12. Схема дотику до незаземленого провода мережі з заземленим полюсом Дотик до справного провідника при замиканні іншого провідника на землю (рис.3.13). Цей дотик зумовлює струм через тіло людини де— опір короткого замикання, Ом. ис. 3.13. Схема дотику до провода несправної мережі При дотику до одного з проводів мережі з заземленою середньою точкою (рис. 3.14). Людина опиняється під напругою, котра складає половину напруги мережі: де— опір заземлення середньої точки, Ом. Рис. 3.14. Схема дотику до провода мережі з заземленою середньою точкою Двополюсний дотик (рис. 3.15). Людина опиняється під напругою мережі. Сила струму в цьому випадку визначається за формулою: Аналіз наведених вище формул свідчить, що найбільш небезпечним є двополосний дотик за будь-якого режиму нейтралі відносно землі, оскільки в цьому випадку струм, котрий протікає через тіло людини, визначається лише опором її тіла. Найменш небезпечним є дотик до провідника ізольованої мережі за нормального режиму роботи.

47. Електрозахисні засоби - це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.
ДНАОП 1.1.10-1.07-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів" (в подальшому Правила) - чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції.
Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо), огороджу-вальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).
Ізолюючі електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові.
Основні ізолюючі електрозахисні засоби розраховані на напругу установки і при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників.
Додаткові електрозахисні засоби навіть у разі дотримання функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих і застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У разі застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий засіб. Для захисту працівників від напруги кроку достатньо використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.

48 Захисне заземлення (схема, принцип дії).

Провідник чи декілька провідників, що розміщені у землі або на поверхні землі з метою встановлення електричного з'єднання між пристроєм та землею.
Власне дія — навмисне електричне з'єднання будь-якої точки електричної мережі, електроустановки чи обладнання, із заземлюючим пристроєм.
Усі види заземлення за функціями, які вони виконують можна об'єднати у три групи: захисне заземлення, робоче (функціональне) заземлення та заземлення блискавкозахисту.
Захисне заземлення (англ. protective earthing) — заземлення точки або точок у системі чи в процесі монтажу системи або в обладнанні, з метою забезпечення електробезпеки[1][2].

49. Занулення (схема, принцип дії).

Зан́улення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).
Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій тра пилося замикання на корпус.
Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх не-струмопровідних частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке при зводить до спрацьовування максимального струмового захисту.
Захисне заземлення і занулення виконують з метою:
забезпечення нормальних режимів роботи установки;
забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі струмопровідних частин;
захисту електроустаткування від перенапруги;
захисту людей від статичної електрики.

50. Захисне відключення - це автоматичне відключення всіх фаз (полюсів) ділянки сітки, яке забезпечує безпечне для людини поєднання струму і часу його проходження при замиканні на корпус або зниження рівня ізоляції нижче встановленого значення.
Відключення здійснюється автоматами. Захисне відключення рекомендується в тих випад-ках, коли безпечність неможливо забезпечити шляхом заземлення або коли його важко виконати.
Захисне відключення забезпечує швидке - не більше 0.2с - автоматичне відключення установки від живлячої сітки при виникненні в ній небезпеки враження струмом.
Перевагами захисного відключення являються: можливість його використання в електричних установках любої напруги і при любому режимі нейтралі, спрацювання при малих напругах на корпусі 20-40В і швидкість відключення, що дорівнює 0.1-0.2с.

Дата добавления: 2015-09-03