Окопний заряд

Читайте также:

Інженерний боєприпас для влаштування одиночних окопів у твердих ґрунтах з незначним дообладнаний у короткий термін.

ПАСПОРТ МІННОГО ПОЛЯ / obstacle folder

Документ, що містить вичерпну (детальну) інформацію стосовно запланованого мінного поля. Готується відповідно до STANAG 2123

ПЕРЕНОСНИЙ КОМПЛЕКТ МІНУВАННЯ / dispenser

Засіб інженерного озброєння призначений для мінування місцевості за допомогою касетних протитанкових і протипіхотних мін на дальність до 50 м.

ПРОТИПІХОТНА МІНА / anti-personnel mine

Міна, яка має вибухати внаслідок присутності, наближення людини або контакту з нею; це позбавить боєздатності, поранить чи вб’є одну або кілька осіб.

ПРОХІД У ЗАГОРОДЖЕННІ / barrier gap

Ділянка всередині загородження, яка є вільною від перешкод і не підлягає під дію мін, ширина та напрям якої дозволяє своїм військам пройти через загородження у бойовому порядку.

РОЗМІНУВАННЯ / demining

Вилучення всіх мін, боєприпасів, саморобних вибухових пристроїв та мін пасток, що не вибухнули, з визначеного району задля того, щоб цей район був безпечним.

СХЕМА МІННОГО ПОЛЯ / minefield diagram

Карта або малюнок, на якому показано місцеположення мінного поля та систему, якщо така застосовувалася, розташування мін.

ФОРМУЛЯР МІННОГО ПОЛЯ / minefield record

Вичерпний письмовий звіт зі всією належною інформацією стосовно мінного поля, який подається за стандартною формою офіцером, відповідальним за мінування.

ФОРТИФІКАЦІЙНЕ ОБЛАДНАННЯ

взведення на місцевості в смузі оборони різних фортифікаційних споруд у відповідності з задумом, рішенням командира.

ФОРТИФІКАЦІЙНА СПОРУДА (ПОЛЬОВА) / field fortification

Обладнана вогнева позиція або укриття тимчасового характеру, спорудження якої (якого) може бути здійснено реальними силами військових підрозділів і яке потребує не більше ніж мінімального військово-інженерного контролю та залучення технічних засобів.

4. СКОРОЧЕННЯ ТА УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

КР – військовий комплект розмінування;

ВР – вибухова речовина;

ДМ – дистанційне мінування;

ИМП – індукційний міношукач;

ІЗ – інженерне забезпечення;

ІР – інженерна розвідка;

КМТ – колійний мінний трал;

МКТ (МКС, МКО) – маскувальний комплект тканинний (синтетичний, оптичний);

МОН-50 (ОЗМ-72) – протипіхотна міна;

МП – мінне поле;

ОШ – вогнепровідний шнур;

ПЗМ – полкова землерийна машина;

ПМ-4 – підривна машинка;

ППМ – протипіхотна міна;

ППМП – протипіхотне мінне поле;

ПТМ – протитанкова міна;

ПТМП – протитанкове мінне поле;

ПТрМ – протитранспортна міна;

ПТС – плаваючий транспортер самохідний;

РДВ – резервуар для води;

СІЗ – система інженерних загороджень;

УДВ – установка добування води;

УМП – кероване мінне поле;

5. ІНДИВІДУАЛЬНА ПІДГОТОВКА СОЛДАТА, СЕРЖАНТА З ІНЖЕНЕРНОЇ ПІДГОТОВКИ

5.1 ЩО ПОТРІБНО ВІДПРАЦЮВАТИ:

1. Вивчити:

Фортифікаційні споруди, які обладнуються на позиціях і в районах розташування підрозділів (окопи, траншеї, ходи сполучення, споруди для ведення вогню та спостереження), об’єм та послідовність їх обладнання. Особливості обладнання окопів траншей, ходів сполучення в особливих умовах (лісистій, пустинній та гористій місцевостях). Послідовність, способи та практичне відривання одиночних окопів для ведення вогню. Маскування одиночних окопів.

Види та типи вибухових речовин, стандартні заряди, засоби підривання та заходи безпеки при роботі з вибуховими речовинами та засобами підривання.

Невибухові загородження.

Протитанкові міни типу ТМ-62 та підривники до них. Характеристика, улаштування, принцип дії, правила встановлення та знешкодження (зняття). Заходи безпеки. Основні зразки протитанкових мін армій іноземних держав, їх обладнання і порядок знешкодження.

Протипіхотні міни типу ПМН, ОЗМ-72, МОН та ПФМ, підривники та запали до них. Вивчення улаштування, принципу дії та правил встановлення. Прийоми встановлення окремих мін на різноманітній місцевості. Заходи безпеки. Основні зразки протипіхотних мін армій іноземних держав, їх обладнання і порядок знешкодження. Вимоги міжнародних конвенцій щодо застосування (заборони) протипіхотних мін.

Протидесантні, протитранспортні, об’єктні міни саморобні вибухові пристрої та міни сюрпризи. Ознайомлення з улаштуванням, принципом дії та правилами встановлення.

Засоби та способи пророблення проходів в мінних ролях. Вимоги до проходів. Позначення та огородження проходів. Способи розширення колійних проходів. Комендантська служба на проході

Польові фортифікаційні споруди, які обладнуються на позиціях, районах розташування військ. Обладнання польових споруд із місцевих матеріалів. Сили та засоби для фортифікаційного обладнання.

Цілі та завдання виконання інженерних заходів маскування. Демаскуючі ознаки об’єктів. Використання природних маскуючи властивостей місцевості при маскуванні об’єктів, озброєння та військової техніки. Табельні маскувальні комплекти та засоби маскування особового складу. Виконання завдань по маскуванню техніки з використанням табельних маскувальних комплектів, маскувальних властивостей місцевості та захист техніки від високоточної зброї.

2. Відпрацювати практично:

- виконати норматив з відривання та маскування одиночних окопів для стрільби з автомата, кулемета, гранатомета (вогнемета) та зенітних засобів;

- встановлення одиночних мін (протитанкових та протипіхотних);

- пошук та виявлення інженерних боєприпасів та пророблення проходів у мінних полях;

- подолання інженерних загороджень.

5.2 ЧОГО ПОТРІБНО ДОСЯГТИ:

Знати: способи і послідовність фортифікаційного обладнання одиночних окопів, обладнання споруджень для захисту особового складу; призначення, класифікацію, загальну характеристику, будову, принцип дії, правила встановлення протитанкових і протипіхотних мін, які є на озброєнні Збройних Сил України та інших держав, у тому числі і дистанційно встановлених, мін-пасток з використанням авіаційних, артилерійських та інших боєприпасів; заходи безпеки під час пророблення проходів.

Вміти: практично обладнувати і маскувати окопи та укриття; встановлювати окремі міни, групи мін та долати мінні поля, у тому числі встановлені дистанційно; діяти при перевірці місцевості на наявність мін, вибухонебезпечних предметів, виявляти міни-пастки; влаштовувати і долати різні інженерні загородження; здійснювати заходи щодо захисту від високоточної та запалювальної зброї.

5.3 УМОВИ ВИКОНАННЯ СТАНДАРТУ:

Заняття з інженерної підготовки особового складу організовують і проводять начальники інженерних служб військових частин із залученням для відпрацювання нормативів сержантів – інструкторів.

Для проведення занять з інженерної підготовки у військовій частині (закладі) створюється:

навчальний клас (класи) з інженерної підготовки, який оснащується стендами, наочними посібниками, навчальними макетами та обладнанням для перегляду відеоматеріалів;

інженерне містечко з готовими, зразково виконаними, фортифікаційними спорудами і тренувальними майданчиками (відповідно до нормативів з інженерної підготовки);

Заняття з інженерної підготовки проводяться як теоретично у навчальних класах так і практично, на обладнаному інженерному містечку та учбовому тактичному полі.

Основний метод навчання – практичне відпрацювання тем за елементами з поясненням і показом, а потім тренування в цілому. Особливу увагу на заняттях звертають навчанню практичного виконання інженерних завдань та нормативів.

В години, відведені на інженерну підготовку, особовий склад повинен отримати необхідні початкові знання з даної теми інженерної підготовки, а також вивчити техніку, прийоми і способи виконання завдань інженерного забезпечення. Закріплювати, поглиблювати і вдосконалювати отримані знання та навички необхідно на всіх тактичних (тактико-спеціальних) заняттях і навчаннях шляхом виконання практичних завдань.

Крім того, для підготовки офіцерів та сержантів проводяться показні та інструкторсько-методичні заняття.

Використання бойових вибухових речовин та засобів підривання на заняттях в класі категорично забороняється. Перед практичними заняттями з бойовими вибуховими речовинами та засобами підривання особовий склад повинен вивчити та твердо знати заходи безпеки при підривних роботах.

Практичне підривання зарядів вибухових речовин та інженерних боєприпасів проводиться тільки на підривному полі з виставленням охорони, обладнанням польового складу вибухових речовин та дотриманням заходів безпеки.

Вивчення протитанкових та протипіхотних мін, які знаходяться на озброєнні Збройних Сил України та армій іноземних держав, проводиться з використанням плакатів, макетів, навчальних мін в розрізі та підривників до них. На теоретичних заняттях роз’яснюється основні характеристики, принцип дії та способи знешкодження мін, порядок позначення та пророблення проходів в мінних полях. На практичних заняттях проводяться тренування з встановлення окремих мін та подолання інженерних загороджень, в тому числі встановлених дистанційно.

5.4 ТЕМАТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН:

№ теми	Назва теми	Рекомендуємо кількість навчальних годин
Словесно – наочний метод підготовки	Метод вправ	тренувальний	всього
	Інженерне обладнання та маскування одиночних окопів.	0,5	1,5
	Інженерні загородження, їх улаштування та подолання.
	Фортифікаційні споруди та засоби маскування.
	ВСЬОГО	2,5	3,5

5.5 АЛГОРИТМ (ПОРЯДОК) ВІДПРАЦЮВАННЯ СТАНДАРТУ:

Фаза 1 – Проводиться протягом 2,5 годин розповіді з показом із визначених тем предмету навчання, на яких особовий склад вивчає:

1. Фортифікаційні споруди, які обладнуються на позиціях і в районах розташування підрозділів, а також польові споруди для розміщення військ (обов’язково ознайомлюється із зразково обладнаними фортифікаційними спорудами). Цілі та завдання виконання інженерних заходів маскування. Демаскуючі ознаки об’єктів. Використання природних маскуючи властивостей місцевості при маскуванні об’єктів, озброєння та військової техніки. Табельні маскувальні комплекти та засоби маскування особового складу. Виконання завдань по маскуванню техніки з використанням табельних маскувальних комплектів, маскувальних властивостей місцевості та захист техніки від високоточної зброї.

2. Види та типи вибухових речовин, стандартні заряди, засоби підривання та заходи безпеки при роботі з вибуховими речовинами та засобами підривання. Порядок підривання (пошкодження) об’єктів, споруд, військової техніки та боєприпасів. Проведення розрахунків та порядок кріплення зарядів і запалювальних трубок на об’єктах, техніці та боєприпасах.

3. Інженерні загородження. Інженерні боєприпаси та підривники до них. Характеристика, улаштування, принцип дії, правила встановлення та знешкодження (зняття). Заходи безпеки. Основні зразки мін армій іноземних держав, їх обладнання і порядок знешкодження. Вимоги міжнародних конвенцій щодо застосування (заборони) протипіхотних мін.

4. Засоби та способи пророблення проходів в мінних ролях. Вимоги до проходів. Позначення та огородження проходів. Подолання невибухових загороджень

Фаза 2 – Проводиться для закріплення теоретичних знань практичними діями шляхом багаторозовим виконанням номативів з предмету навчання згідно тематичного розрахунку. Проходить оцінювання кожного військовослужбовця згідно стандарту. Під час другої фази з інженерної підготовки обов’язково відпрацьовуються наступні питання:

1. Виконати норматив з відривання та маскування одиночних окопів для стрільби з автомата, кулемета, гранатомета (вогнемета) та зенітних засобів.

2. Встановлення одиночних мін (протитанкових та протипіхотних).

3. Пошук та виявлення інженерних боєприпасів та пророблення проходів у мінних полях.

4. Подолання інженерних загороджень.

Фаза 3 – Проводяться комплекс дій максимально наближенних до умов бойової обстановки з залученням засобів імітації для створення стресової ситуація, що несе психофізичне навантаження з одночасним виконанням учбово-бойових завдань під час проведеннь тактико-спеціальних занять, навчань. Проходить оцінювання дії кожного військовослужбовця у складі підрозділу згідно стандарту. Під час третьої фази з інженерної підготовки обов’язково відпрацьовуються наступні питання:

1. Відривання та маскування одиночних окопів для стрільби з автомата, кулемета, гранатомета та зенітних засобів.

2. Маскування бойової та спеціальної техніки табельним маскувальним комплектом МКТ.

3. Установлення одиночних мін.

4. Подолання мінного поля, установленого засобами дистанційного мінування.

5. Подолання невибухових загороджень.

Додаток № 1

до стандарту підготовки солдат та сержантів з інженерної підготовки

ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО ВИКОНАНННЯ ДІЙ ЗА СТАНДАРТОМ

ТЕМА: 1. Інженерне обладнання та маскування одиночних окопів.

ЗАНЯТТЯ: Загальні відомості про військово-інженерну справу.Шанцевий інструмент і табельні маскувальні засоби, призначення і обслуговування. Заточення і правка інструменту. Вибір, відривання і маскування одиночного окопу під вогнем для стрільби з автомата (карабіна) лежачи і розвиток його в окоп для стрільби з коліна та стоячи. Маскування солдата і зброї підручними та табельними маскувальними засобами.

СПОСІБ ДІЙ:

Тема відпрацьовується на спеціальних заняттях, в результаті яких ті хто навчаються, повинні отримати чітке уявлення про використання захисних властивостей місцевості, застосуванні шанцевого інструменту, підручних і табельних маскувальних засобів, місцевих матеріалів для захисту від усіх вражаючих факторів зброї масового ураження. Ті хто навчаються повинні отримати первинну практику по уривку і маскуванню окопу з використанням шанцевого інструменту. Подальші практичні навички та їх вдосконалення навчанні отримують на заняттях і навчаннях з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки. Друге і третє питання необхідно відпрацьовувати влітку і взимку. При розподілі навчального часу на кожне заняття необхідно виходити з потреби часу за нормативами.

МІСЦЕ:

Під час словесно-наочного методу підготовки – заняття проводити на інженерному містечку на спеціально обладнаних навчальних майданчиках.

Під час підготовки методами вправ і тренувань – тільки з використанням навчальних майданчиків або полігону. На майданчиках повинні бути обладнані зразкові окопи для стрільби лежачи, з коліна та стоячи а, замасковані макети солдатів і бойової техніки, а також майданчик для практичних дій по уривку окопів і їх маскування.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДІЙ ЗА СТАНДАРТОМ

Дії керівника заняття	Дії особового складу
1. Загальні відомості про військово-інженерну справу Шанцевий інструмент і табельні маскувальні засоби, призначення і обслуговування. Заточення і правка інструменту. (0,5 години).
Начальник інженерної служби пояснює солдатам, що військово-інженерна справа охоплює теорію і практику організації і виконання військами різноманітних військово-інженерних задач, у тому числі і інженерне забезпечення бою. Без твердих знань основ військово-інженерної справи не можливо розраховувати на досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Інженерне забезпечення організується і здійснюється з метою створення частинам і підрозділам необхідних умов для своєчасного і скритного їх висування, розгортання, маневру та успішного виконання бойових завдань, підвищення захисту особового складу і бойової техніки від усіх сучасних засобів ураження, а також для нанесення втрат противнику і ускладнення його дій. Успіх інженерного забезпечення досягається: вірним розумінням начальниками інженерної служби, командирами підрозділів завдань інженерного забезпечення; високою інженерною підготовкою особового складу; максимальною самостійністю підрозділів у виконанні завдань інженерного забезпечення; грамотним застосуванням доданих інженерних підрозділів та тісною взаємодією з ними; розумним використанням захисних до маскуючих властивостей місцевості, місцевих будівельних матеріалів і засобів інженерного озброєння; виконанням завдань інженерного забезпечення з повним напруженням сил військовослужбовців та з урахуванням їх постійної готовності до ведення бойових дій. Підрозділи родів військ, спеціальних військ і тилу, виконуючи завдання інженерного забезпечення, повинні вміти: здійснювати фортифікаційна обладнання та маскування займаних районів і позицій; влаштовувати мінно-вибухові та інші загородження для прикриття своїх позицій (районів) і долати загородження супротивника; прокладати і позначати колонні шляхи; підривати бойову техніку, озброєння та інші об'єкти; добувати й очищати воду з використанням табельних засобів; зводити польові житлові і господарські споруди; знати основи мінної безпеки та поводження з саморобними вибуховими пристроями. Начальник інженерної служби пояснює солдатам, номенклатуру шанцевого інструменту і табельних маскувальних засобів, призначення і обслуговування. Заточення і правка інструменту.	здійснюють записи в робочі зошити основні поняття про інженерне забезпечення; вивчають основні завдання інженерного забезпечення; вивчають номенклатуру шанцевого інструменту і табельних маскувальних засобів, призначення і обслуговування.
2. Вибір місця і відривання окопу для стрільби лежачи (0,5 години)
Начальник інженерної служби (командир підрозділу) пояснює солдатам, що окоп служить для зручності ведення вогню і є найпростішим укриттям від вогню противника, осколків і вражаючих факторів зброї масового ураження. На готовому окопі начальник інженерної служби (командир підрозділу) пояснює, що окоп являє собою виїмку в ґрунті довжиною 170 см, шириною 60 см, глибиною 30 см, з бруствером заввишки до 30 см. Для зручності стрільби (опори ліктями) в передній частині виїмки залишається сходинка (поріжок) шириною 25-30 см. При веденні вогню з окопу в бік одного з флангів висота бруствера з боку супротивника (з флангу) робиться на 20 см більше, ніж у секторі обстрілу. Відривають такий окоп піхотною лопатою в середньому ґрунті за 20-25 хв. Ознайомивши солдатів з розмірами окопу, начальник інженерної служби (командир підрозділу) показує порядок окопування солдатів під вогнем противника, вказуючи, що ці роботи проводяться після того, як солдат вибрав зручне місце для ведення вогню. У процесі обкопування начальник інженерної служби (командир підрозділу) стежить за правильним положенням тулуба і голови солдатів і робить необхідні зауваження по техніці роботи. Перевіривши відриті окопи для стрільби лежачи і їх маскування, він переходить до вивчення наступного питання. Начальник інженерної служби (командир підрозділу) в процесі окопування пояснює солдатам, що під час роботи лопату необхідно втикати в землю не прямовисно, а під кутом і навскіс; тонкі корені перерубувати лопатою; голову при роботі тримати ближче до землі, не припиняючи при цьому спостереження за противником. Вийнята земля укладається попереду окопу невеликим півколом, що і створює бруствер окопу. Після цього начальник інженерної служби (командир підрозділу) шикує взвод згідно бойовому розрахунку і подає команду: «(взвод) на такий-то предмет - до бою, вперед». При виході на потрібний рубіж по команді «(взвод) - стій» солдати вибирають місце для ведення вогню і негайно приступають до обкопування.	Відривання проводиться в наступному порядку: солдат, лежачи на обраному місці, кладе справа від себе автомат на відстані витягнутої руки дульною частиною в бік противника; повернувшись на лівий бік, виймає правою рукою лопату з чохла і приступає до уривку; обхопивши держак лопати двома руками, ударами від себе, не піднімаючи ліктя і голови, підрізає дерен або верхній щільний шар землі, позначаючи попереду і з боків кордону виїмки; після цього перехоплює лопату і ударами від себе відвертає дерен, кладе його поперед себе і відриває окоп; коли в передній частині виїмки окопу буде досягнута необхідна глибина, солдатів, відсуваючи назад, продовжує уривку окопу до такої довжини, при якій тулуб і ноги будуть повністю укриті. Закінчивши уривку окопу, його необхідно замаскувати травою або іншим місцевим матеріалом, забарвлення якого відповідала б загальному тлу місцевості, на якій розташований окоп.
3.Розвиток окопу для стрільби лежачи в окоп для стрільби з коліна та стоячи (0,5 години).
Зібравши взвод, начальник інженерної служби (командир підрозділу) показує зразково виконані одиночні окопи для стрільби з коліна, стоячи і, перебуваючи в окопі, показує, як треба вести вогонь з окопу. Роз'яснює захисні властивості і нормативи. Він пояснює, що при більш тривалій затримці на досягнутому рубежі, не очікуючи особливих вказівок, відриті окопи для стрільби стоячи розвивають в окоп на. Після пояснення солдати займають раніше відриті ними окопи для стрільби лежачи і за командою начальника інженерної служби (командира підрозділу) приступають до розвитку його для стрільби з коліна та стоячи. Перевіривши правильність відриття окопів, начальник інженерної служби (командир підрозділу) контрольними питаннями перевіряє засвоєння відпрацьованих питань, робить короткий розбір і дає оцінку кожному солдату за відритий і замаскований їм окоп	Одиночний окоп для стрільби з автомата (кулемета) споруджують спершу для стрільби лежачи, потім його поглиблюють для стрільб з коліна та стоячи. Після закінчення відривання одиночного окопу бруствер розрівнють лопатою та маскують під віт ляд та колір місцевості за допомогою місцевих матеріалів: травою, гілками, орною землею, снігом, тощо. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше як 60 градусів. У бічній крутості окопу обладнують нішу для боєприпасів. Відривання та маскування одиночних окопів для стрільби з автомата, кулемета, гранатомета (вогнемета) та зенітних засобів Місце відривання окопу вказується Начальником інженерної служби. Відрити окоп та замаскувати його підручними матеріалами. Час відраховується від команди Начальника інженерної служби “До відривання окопу ПРИСТУПИТИ” до доповіді про його готовність.
4. Способи маскування солдата і його озброєння. Маскування одиночних окопів (0,5 години).
Начальник інженерної служби показує, як надівається маскувальний комбінезон, для чого, викликавши до себе одного солдата, наказує йому надіти маскувальний комбінезон, пояснюючи, що цей комбінезон призначається для маскування снайперів, саперів-мінерів, зв'язківців, розвідників і спостерігачів в безсніжні періоди року. Комбінезон має нашивки для кріплення підручних маскувальних матеріалів. Вага комбінезона 0,7 кг. Надівається солдатом за одну хвилину. Закінчивши пояснення, Начальник інженерної служби наказує двом - трьом солдатам надягти комбінезони, віддалитися від місця розташування на 150-200 м і переповзати до відокремлення. Закінчивши показ, Начальник інженерної служби переходить до пояснення зимового маскувального костюма. Як і в першому випадку, Начальник інженерної служби пояснює, що він складається з куртки, брюк і рукавиць, зшитих з білої тканини, і має білу стрічку для маскування особистої зброї. Костюм призначається для маскування на білому фоні. Вага його 0,7 кг. Костюм надаватися за 1,5 хвилини. Роздавши комбінезони або костюми, Начальник інженерної служби наказує солдатам надягти комбінезони або костюми (в залежності від пори року), перевіряє правильність і швидкість одягання їх. Наказує трьом - чотирьом солдатам повернутися кругом, віддалитися на 150-200 м і замаскуватися, повертає обличчям до замаскувати солдатам і наказує виявити їх. Таким же методом перевіряє вміння маскуватися решти солдатів. Закінчивши навчання солдатів користуванню маскувальними комбінезонами і костюмами, начальник інженерної служби переходить до пояснення і показу, як і де застосовується табельний маскувальний комплект МКТ. Табельний маскувальний комплект МКТ призначається для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної та наземної візуально-оптичної і фотографічної розвідки противника. Комплект МКТ випускається наступних типів:МКТ-Л - річний з сітчастої тканини МПТ-4 - для маскування техніки на рослинних фонах і оголених грунтах;МКТ-С - зимовий з вибіленої сітчастої тканини. Закінчивши показ, начальник інженерної служби (командир підрозділу), роздавши солдатам елементи маскувального покриття, наказує замаскуватися і перевіряє якість маскування. В кінці заняття начальник інженерної служби (командир підрозділу) вказує на недоліки і позитивні сторони заняття; дає оцінки кожному відділенню	Проводить маскування табельними засобами та підручними матеріалами. Час відраховується від команди Начальника інженерної служби “До маскування ПРИСТУПИТИ” до шикування особового складу біля техніки.

ТЕМА: 2. Інженерні загородження, їх улаштування та подолання

ЗАНЯТТЯ: Міни, які застосовуються у Збройних Сил України та армій інших держав і їх тактико-технічні характеристики. Призначення і улаштування мінних загороджень, порядок їх подолання.

СПОСІБ ДІЙ: Заняття з вивчення протипіхотних, протитанкових та спеціальних мін проводяться з використанням тільки навчальних мін і навчальних детонаторів. На всіх заняттях поводження з навчальними мінами і підривниками повинно бути таким, як з бойовими. Перед кожним відпрацьовується навчальним питанням керівник занять роз'яснює заходи обережності при виконанні прийомів і дій особового складу і вимагає їх пунктуального виконання.

При розподілі навчального часу на кожне заняття необхідно виходити з потреби часу за нормативами.

Знайомляться зі способами перевірки місцевості на наявність мін та вибухонебезпечних предметів. Закріпити навички солдат знімати і знешкоджувати поодинокі протитанкові та протипіхотні міни, навчити пророблювати проходи у мінному полі вручну, їх позначенню та подоланню мінних полів по проробленим проходам та обходах.

МІСЦЕ:

Під час словесно-наочного методу підготовки – заняття проводити в приміщенні класу або на інженерному містечку на спеціально обладнаних навчальних майданчиках. керівник занять пояснює солдатам призначення мін і мінно-вибухових загороджень, після чого, використовуючи макети, плакати та навчальні міни, детонатори до них, пояснює пристрій і тактико-технічні дані протитанкових та протипіхотних мін та детонаторів, а також правила їх установки, зняття та знешкодження.

Під час підготовки методами вправ і тренувань – тільки з використанням навчальних майданчиків або полігону. заняття проводяться на інженерному містечку з попередньою підготовкою навчально-матеріальної бази і місцевості. На цих заняттях солдати практично навчаються установці і знешкодженню окремих мін, улаштування протитанкового мінного поля стройовим розрахунком.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДІЙ ЗА СТАНДАРТОМ

Дії керівника заняття	Дії особового складу
1. Призначення та принципи устрою мінно-вибухових загороджень (0,1 години)
Начальник інженерної служби (командир підрозділу) нагадує солдатам, що інженерними загородженнями називаються інженерні засоби, споруди і руйнування, які влаштовуються або встановлюються на місцевості з метою завдати втрати супротивникові, затримати його просування, утруднити маневр і тим самим сприяти знищенню живої сили і техніки вогнем усіх видів і контратаками наших військ. За характером впливу на супротивника підрозділяються на мінно-вибухові, невибухові і комбіновані. Мінно-вибухові загородження складаються з мінних полів, груп мін, одиночних мін, а також різних фугасів і зарядів, застосовуваних з метою виробництва руйнувань. Основним видом інженерних загороджень є мінно-вибухові загородження, особливо мінні поля і руйнування на дорогах. Розташування загороджень на місцевості тісно пов'язується з системою вогню, маневром військ і природними перешкодами. Інженерні загородження повинні бути ретельно замасковані і раптово для противника. Мінно-вибухові загородження є найбільш потужними, так як не тільки уповільнюють просування противника, але й завдають поразки його живій силі і техніці. В ході Великої Вітчизняної війни ці загородження отримали саме широке застосування. У сучасному бою ці загородження будуть також широко застосовуватися як нашими військами, так і військами противника. Тому кожен солдат повинен добре знати пристрій як своїх мін, так і мін основних типів, застосовуваних в іноземних арміях, вміти самостійно долати мінні загородження, а також встановлювати окремі протитанкові та протипіхотні міни. Мінно-вибухові загородження встановлюються як перед переднім краєм, так і в глибині оборони у вигляді протитанкових, протипіхотних або змішаних полів, а також у вигляді окремих груп мін, встановлених, як правило, на шляхах руху наступаючих військ. Протитанкові мінні поля встановлюються по певній схемі в 3-4 ряди з відстанню між рядами 8-12 і між мінами в ряду 4-5 м	Особовий склад ознайомлюється з призначенням та принципом устрою мінно-вибухових загороджень
Спорядження, установка та знешкодження одиночних протитанкових мін Протитанкова міна типу ТМ-62. (0,3 години)
Переконавшись, що солдати засвоїли матеріал, керівник переходить до наступного навчального питання. На навчальній площадці, де встановлені та підготовлені до установки всі типи протитанкових мін, керівник пояснює і показує всі прийоми спорядження, установки і знешкодження мін. Керівник заняття пояснює, що спорядження міни ТМ-2 підривником МВЗ-62 проводиться перед її установкою. Керівник, переконавшись, що особовий склад дане питання теми засвоїв, переходить до практичної установці протитанкового мінного поля стройовим розрахунком, починаючи з вивчення заходів обережності при мінування. При цьому пояснює, що при установці мінного поля необхідно:знати і дотримувати послідовність робіт; не курити і не розводити багаття ближче 50 м від місця робіт або складу засобів мінування; перед установкою ретельно перевірити справність мін і детонаторів; несправні міни та засоби підривання застосовувати забороняється; остаточно споряджені міни не можна кидати, складувати і натискати на їх кришки; при установці мін не допускати скупчення людей в одному місці.	Особовий склад споряджає міни підривниками; перевіряє наявність кільцевої гумової прокладки на корпусі підривника; заводить ключем-викруткою заводну пружину до торкання зуба секторного упору поворотної скоби; вкручує підривник (в транспортному положенні) в міну. Для установки міни з підривником МВЗ-62 відривають лунки; встановлюють міни в лунку. Остаточне спорядження і установку міни виробляє одна людина; всі роботи по засипці та маскуванню міни робити руками, не натискаючи на міну зверху і оберігаючи її від поштовхів і ударів; рухатися при мінування тільки за напрямами, зазначеними Начальник інженерної служби. Сам Начальник інженерної служби міни не встановлює, а керує підлеглими і видає їм детонатори. Особовий склад проводить розбивку мінного поля і установку мін на місцевості. При переході від складу мін до місця мінування кожен солдатів взводу несе дві міни. При підході до місця мінування по команді Начальника інженерної служби підрозділ шикується на вихідній лінії в одну шеренгу з інтервалами 4 кроки (2,6-2,8 м) і розраховується на «перший» і «другий». Потім за командою Начальник інженерної служби всі номери просуваються на 10-15 кроків вперед, перші номери кладуть ліворуч від себе міну на відстані одного кроку. Далі підрозділ просувається ще на 20-25 кроків вперед і по команді «Другі номери, покласти ліву міну» останні виконують цю команду. Потім підрозділ по команді просувається вперед ще на 20 - 25 - кроків, другі номери кладуть праворуч від себе праву міну і залишаються на місці;¶ перші ж номери просуваються по команді ще на 20-25 кроків, кладуть праву міну праворуч на один крок і залишаються на місці. При мінування остаточно спорядженими мінами після установки їх в лунки детонатори переводяться в бойове положення. По команді «Приступити до установки мін» перші і другі номери відривають лунки і встановлюють другий міни. Після установки солдатами мін в лунки Начальник інженерної служби видає солдатам детонатори і перевіряють якість установки і правильність спорядження мін. Після установки другого мін за командою Начальник інженерної служби спочатку перші, а потім другі номери (коли перші з ними порівняються) підходять до раніше покладених в грунт перше мінам і встановлюють їх. Після цього спочатку другі, а потім і перші номери (після того як другі порівняються з ними) виходять з мінного поля на вихідну лінію. За вказівкою Начальника інженерної служби командир правофлангового (або лівофлангового) позначає віхами (прапорцями) кордону рядів встановленого мінного поля, які знімаються при подальшому заходженні на мінування. Після виходу всіх солдатів з мінного поля і за пред'явленням ними вийнятих запобіжних чек підрозділ направляється за мінами. Після піднесення мін мінування продовжується у такому самому порядку. При мінування стройовим розрахунком в нічних умовах порядок робіт залишається таким же, але кожен солдат несе по 2 міни до свого далекого ряду розноски, де встановлює першу міну, а потім повертається з другої міною до ближнього ряду і тут виробляє установку її. Для безпеки робіт необхідно фланг мінного поля (по ходу мінування) позначати віхами з чорно-білими смугами (на кожному ряду по одній вісі), які після установки мінного поля знімаються Начальник інженерної служби. В кінці заняття з відпрацювання теми керівник заняття проводить розбір заняття, де вказує на виявлені недоліки в процесі відпрацювання теми і дає вказівку на доопрацювання навчальних питань в години самопідготовки.
Спорядження, установка та знешкодження протипіхотних мін (0,2 години)
Керівник розповідає і показує порядок і послідовність установки мін. Для підготовки міни до установки необхідно:відвернути ковпачок із впертою втулки і перевірити наявність свинцевої пластинки тимчасового запобіжника під струною різака; знову навернути ковпачок; відвернути заглушку; вставити в міну запал МД-9, загорнути заглушку назад.	Особовий склад вириває лунки по розмірах мін так, щоб встановлена в неї міна піднімалася над поверхнею ґрунту на 1-2 см; не натискаючи на кришку міни, висмикнути запобіжну чеку; встановити міну в лунку; замаскувати міну, не натискаючи на її кришку. Знімати і знешкоджувати міну ПМН забороняється. Вона знищується на місці її установки підривом заряду ВР (НІС показує, як це робиться).

2. Засоби пошуку мінно-вибухових загороджень (0,5 години)
Керівник заняття пояснює солдатам, що для розвідки і подолання мінно-вибухових загороджень на озброєнні є наступні засоби розвідки і розмінування. Керівник заняття, пояснюючи матеріальну частину засобів розвідки і розмінування, одночасно показує практичні прийоми їх використання	Міношукачі - застосовуються для виявлення металевих протитанкових мін на глибині до 50 СММ і протипіхотних мін з металевим детонатором до 10 см. Пошук мін міношукачем здійснюється в положенні стоячи або лежачи. При цьому пошукова рамка безперервно і плавно переміщається в горизонтальній площині паралельно поверхні грунту на висоті не більше 5 см в смузі шириною до 3 м. Після декількох рухів пошукової рамкою вправо і вліво над обстежуваним ділянкою солдатів просувається вперед на відстань не більше 15 см. Необхідно ретельно стежити за тим, щоб при пошуку не залишалося ділянок, не обстежених пошукової рамкою. Зафіксувавши зміна контрольного струму в телефонах (пониження частоти або повне зникнення звуку), солдат повинен зупинитися і уточнити місце, положення і характер виявленого предмета. Уточнивши місце, положення знайденого предмета, необхідно за допомогою щупа визначити, який предмет виявлений. Якщо виявленим предметом виявиться міна, то в залежності від поставленої задачі солдатів або знешкоджує і витягує її, або позначає спеціальним знаком. Якщо встановлено буде, що сигнал був викликаний не вибухонебезпечним металевим предметом, солдат продовжує пошук, просуваючись у заданому напрямку. Комплект засобів розвідки і розмінування КР призначається для виявлення, позначення і зняття протитанкових, протипіхотних мін та мін-пасток. У комплект засобів розвідки і розмінування входять:збірні щупи - 6 шт.; «Кішки» з мотузками довжиною 30 м - 3 шт.; прапорці - 60 шт.; чохли для прапорців - 6 шт.; котушки з чорно-білою стрічкою довжиною 100 ж -2 шт.; чохли для котушок - 2 шт.; ножиці для різання колючого дроту - 1 шт.; ящик укладальний - 1 шт. Збірний щуп - призначається для відшукання мін, встановлених у грунті на глибині 10-15 см, і застосовується при розвідці мінних загороджень, при проробляє проходів в них і при суцільному розмінуванні місцевості. Збірний щуп складається із сталевого загостреного наконечника довжиною 310 мм, діаметром 5 мм і рукоятки, що накопичується з трьох окремих ланок. Наконечник щупа може бути встановлений уздовж осі рукоятки, а також під кутом 30 °. Ланки рукоятки являють собою круглі дерев'яні штанги з металевими наконечниками на кінцях або відрізки алюмінієвої трубки. Перша ланка рукоятки має на одному кінці конічну оправу з круглим отвором, розташованим по осі ланки, і овальним отвором на бічній поверхні, розташованим під кутом 30 ° до осі ланки. Отвори служать для приєднання до рукоятки наконечника щупа. Наконечник скріплюється з ланкою накидною гайкою. Другий кінець першої ланки має циліндричну оправу із зовнішнім різьбленням. Друге (середнє) і третє (крайнє) ланки мають на одному кінці циліндричну оправу з внутрішнім різьбленням, а на іншому - таку ж оправу із зовнішнім різьбленням. Оправи служать для зчленування ланок. У першій ланці є канал для розміщення в ньому наконечника щупа. Загальна довжина рукоятки в зібраному вигляді становить 146 см, а разом з приєднаним наконечником-177 см. Щупи для роботи стоячи мають довжину 1,5-2 м, для роботи лежачи - 0,8 м. Щуп для роботи стоячи збирається з трьох ланок, а наконечник встановлюється уздовж осі рукоятки. Для роботи лежачи щуп збирається з одного першої ланки і наконечника, встановлюваного під кутом 30 ° до осі рукоятки. На зовнішню різьбу оправи нагвинчує головка від третьої ланки. Для надягання щупа на кисть через бічні отвори головки протягується і зав'язується шнурок. При роботі в положенні стоячи рукоятка щупа утримується під кутом 20-45 ° до поверхні грунту, а при роботі в положенні лежачи - паралельно їй. Грунт плавно проколюється щупом на глибину 10-15 см через кожні 10-20 см, щоб уникнути пропуску мін. Якщо щуп при проколі впирається у твердий предмет, це місце ретельно оглядається. При виявленні міни її позначають прапорцем або іншим знаком. Чотирилапі «кішка» з мотузкою довжиною 30 ж - призначається для витягання (зняття з місця) виявлених мін, для розвідки і знищення протипіхотних мін натяжної дії, а також для зрушування з місця предметів, що викликають підозру щодо їх мінування. «Кішка» складається із стрижня, чотирьох відкидних лап-кігтів і фасонної гайки для закріплення лап в складеному положенні. До стрижню «кішки» прикріплене кільце для прив'язування мотузки. Вага «кішки» 580 р. Для зняття міни з місця її захоплюють «кішкою» за найбільш зручну і безпечну деталь (наприклад, за ручку міни) і обережно з укриття або з положення лежачи на відстані не менше 30 м зрушують з місця. Для розвідки або знищення протипіхотних мін натяжної дії «кішка» береться в руку так, щоб лапи (кігті) були притиснуті до стрижня, але фасонна гайка була б звільнена і не утримувала її. При кидку «кішки» лапи (кігті) розкриваються і потім при підтягуванні її мотузкою зачіпляють за натяжні дроту мін. Прапорці - служать для позначення знайдених мін. Полотнища прапорців металеві, трикутної форми, червоного кольору, зі зрізаними кутами і з білою опуклою буквою «М». Металеві стержні прапорців мають по дві скоби для нарощування їх при установці в високій рослинності. Прапорці переносяться "в брезентових чохлах по 10 шт. В кожному. Чорно-біла стрічка з бавовняної тканини довжиною 100 м - призначена для позначення меж проходу в мінних полях. Ширина стрічки 43 мм. Чорні та білі смуги на стрічці мають довжину по 0,5 м. Крім того, через кожні 5 м на стрічці нанесені позначки 5, 10, 15, 20 і т. д. відповідно відстані від початку стрічки. Стрічка намотується на спеціальну котушку, яка переноситься у брезентовому чохлі. Котушка складається з двох дисків, скоби, осі, скоби з гачком, стрічки і ручки. При роботі котушка зі стрічкою прикріплюється до поясного ременя солдата, а вільний кінець стрічки кріпиться шпилькою до грунту. Укладальний ящик - служить для зберігання і перевезення комплекту КР-Розмір ящика 940X450X335 мм, вага з майном близько 50 кг.
3. Пророблення проходів в мінно-вибухових загородженнях (0,3 години)
Вивчивши засоби розвідки мінних загороджень, керівник заняття за схемами та плакатів розповідає, що проходи в мінних загородженнях проробляються механічним і вибуховим способами, а також вручну.	Особовий склад тренується у виконанні завдання.
Відпрацювання цього навчального питання проводиться в складі взводу. Керівник пояснює, що подолати загородження, встановлені перед переднім краєм оборони, можна двома способами. Якщо при русі в атаку через прохід в мінному полі були допущені помилки або діяли нечітко, керівник заняття зупиняє просування, вказує на допущені недоліки, відводить в у вихідне положення і повторює дії до чіткого і злагодженого їх виконання всім особовим складом. У розборі заняття керівник відзначає наявні недоліки в ході проведення заняття і пояснює, що подальше вдосконалення навичок взводу з подолання мінно-вибухових загороджень буде проводитися в ході майбутніх тактичних занять та навчань	Якщо проходи пророблені в мінних полях противника, які відстоять від нашої траншеї на порівняно великій відстані, а свої загородження відсутні, то за сигналом про початок руху в атаку вискакують з траншеї і починають рух в ланцюзі. Не доходячи 30-40 м до проходу в загородженнях, взвод перебудовується в колонну і по х, по одному або по два долає мінне поле по проходу кидком услід за танками. Подолавши мінне поле, знову розгортається в ланцюг і атакує першу траншею супротивника. Якщо перед нашою першою траншеєю встановлені свої мінні поля, то проходи заздалегідь підготовляються як у своїх загородженнях, так і в загородженнях противника. У цьому випадку безпосередньо перед атакою взвод зосереджується в траншею проти підготовлених проходів і по сигналу, не розгортаючись в ланцюг, долає свої загородження і супротивника по х в колоні по одному або по два, після чого розгортається в ланцюг і атакує противника. Для забезпечення пропуску військ по проходах підрозділи інженерних військ організують комендантську службу. На кожен прохід призначається комендантська пост у складі трьох - чотирьох солдатів. Старший комендантської поста і один регулювальник розташовуються біля початку проходу, а два інших регулювальника - в кінці проходу. Регулювальники розташовуються в одиночних окопах і регулюють пропуск військ по проходах. Закінчивши пояснення, керівник заняття в ролі Начальника інженерної служби взводу ставить завдання на атаку переднього краю оборони противника, вказуючи при цьому порядок руху по проходах у мінному полі. Переконавшись, що завдання зрозуміла правильно, по сигналу Начальник інженерної служби подають команду про початок руху в атаку. Солдати вискакують з траншеї, долають мінне поле зазначеним керівником заняття способом і атакують першу траншею супротивника.

ТЕМА: 3. Фортифікаційні споруди та засоби маскування

ЗАНЯТТЯ: Фортифікаційні споруди для захисту особового складу та пунктів управління. Фортифікаційні споруди для бойової та спеціальної техніки. Порядок обладнання фортифікаційних споруд. Призначення, устрій та порядок застосування засобів маскування.

СПОСІБ ДІЙ: Заняття з вивчення фортифікаційних споруд для захисту особового складу та пунктів управління, споруд для бойової та спеціальної техніки. Порядок обладнання фортифікаційних споруд. Призначення, устрій та порядок застосування засобів маскування.

При розподілі навчального часу на кожне заняття необхідно виходити з потреби часу за нормативами.

Знайомляться зі способами та порядком обладнаннями фортифікаційних споруд, їх маскуванням. Закріпити навички солдат із фортифікаційного обладнання, навчити їх практичному обладнанню фортифікаційних споруд та їх маскуванню.

МІСЦЕ:

Під час словесно-наочного методу підготовки – заняття проводити в приміщенні класу або на інженерному містечку на спеціально обладнаних навчальних майданчиках.

Під час підготовки методами вправ і тренувань – тільки з використанням навчальних майданчиків або полігону. Заняття проводяться на інженерному містечку з попередньою підготовкою навчально-матеріальної бази і місцевості. На цих заняттях солдати практично навчаються порядку обладнання та утримання фортифікаційних споруд, їх маскуванню.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДІЙ ЗА СТАНДАРТОМ

Дії керівника заняття	Дії особового складу
1. Загальні відомості про призначення та типи фортифікаційних споруд. Порядок обладнання польових фортифікаційних споруд. (1 година)
Начальник інженерної служби розповідає солдатам про призначення та основні типи військових фортифікаційних споруд, загальну їх класифікацію, порядок обладнання польових фортифікаційних споруд. За призначенням фортифікаційні споруди поділяються на споруди: для ведення вогню; для спостереження та управління вогнем; для захисту особового складу; для пунктів управління; для медичних пунктів, медико-санітарних батальйонів та полевих шпиталів; для захисту техніки та матеріальних засобів. За конструкцією фортифікаційні споруди поділяються на споруди відкритого та закритого типу (відкриті та закриті споруди). Відкриті споруди – окопи, траншеї та ходи сполучення, щілини, укриття для техніки та матеріальних засобів – зазвичай представляють собою котлован або рів з земляним насипом (бруствером) з однією або декількох сторін. Для підвищення захисних властивостей деякі відкриті споруди (ніши, щілини, ділянки траншей та ходів сполучення) можуть мати часткове або повне перекриття. В залежності від умов місцевості та рівня ґрунтових вод відкриті споруди влаштовують заглибленими або насипними. Відкриті споруди в 1,5 – 2 рази зменшують радіуси зон виходу з ладу особового складу, зброї, техніки та матеріальних засобів від уражуючи факторів ядерної зброї порівняно із розміщенням на необладнаної місцевості. Вони захищають також від куль та уламків снарядів, мін, авіабомб у звичайному спорядженні та знижують втрати від фугасної дії цих боєприпасів. Влаштування над відкритими спорудами перекриттів та противоуламкових козирків з грунтовою обсипкою більше 10 см забезпечує, крім того, захист від запалювальних засобів та крапельно-рідинних отруєних речовин. Закриті споруди на відміну від відкритих споруд, як правило, мають замкнену конструкцію по всьому контуру й захищений вхід. Закриті споруди забезпечують значно більш високий захист від ядерних та звичайних засобів ураження, ніж відкриті. За ступенем забезпечуваного захисту від ядерних засобів ураження споруди поділяються на класи захисту, які характеризуються розрахунковими значеннями надмірного тиску на фронті повітряної ударної хвилі та поверхні землі. Ступінь захисту від звичайних засобів ураження характеризується типом та калібром боєприпасу і відстанню його підриву від споруди, при якому забезпечується захист. За способами захисту особового складу від хімічної, бактеріологічної (біологічної) зброї та радіоактивного пилу закриті споруди поділяються на групи колективного захисту (КЗ) та індивідуального захисту (ІЗ). В спорудах групи КЗ забезпечується захист особового складу від засобів ураження без застосування індивідуальних засобів захисту, а в спорудах групи ІЗ – тільки із застосуванням індивідуальних засобів захисту. За умовами спорудження та експлуатації закриті споруди поділяються на споруди польового та довгострокового типів (польові та довгострокові споруди). Польові споруди споруджаються військами із місцевих матеріалів та збірно-розбірних конструкцій промислового виготовлення, призначені для багаторазового використання, і експлуатуються головним чином у військовий час. Довгострокові споруди споряджаються військами у мирний час як правило із елементів і конструкцій промислового виготовлення (в основному залізобетонних) і експлуатуються як у мирний час, так і у військовий час. За розміщенням відносно поверхні землі та способу спорудження закриті фортифікаційні споруди поділяються на споруди наземні (обсипні), котловані і підземні. Найбільше застосування мають котловані споруди. Наземні соруди споряджаються на поверхні землі без відриття котловану, а потім обсипаються грунтом для забезпечення необхідного захисного шару. Котловані споруди можуть бути напівзаглубленими та повністю заглубленими. Котловани відриваються за допомогою котлованих або землерийних машин, екскаваторів, бульдозерів та вручну, а за необхідністю – із застосуванням вибухових речовин. Остов споруди збирається безпосередньо в котловані або поблизу з ним. В останньому випадку остов встановлюється до котловану за допомогою автомобільного крану або вручну, а потім засипається грунтом. Відмітка дна котлованів закритих польових споруд повинна бути не менше ніж на 20 – 30 см, а для довгострокових не менше ніж на 50 см вище рівня ґрунтових вод. При високому рівні ґрунтових вод, у скельних ґрунтах, в лісі необхідний захисний шар споруд забезпечують обвалуванням стін та покриттям ґрунтом, який береться зі сторони. Типи і конструкції фортифікаційних споруд слід обирати у відповідності з бойовою обстановкою, наявністю сил, засобів, часу та умовами місцевості.	Особовий склад: здійснює записи в робочі зошити основні поняття про призначення, класифікацію військових фортифікаційних споруд та порядок обладнання польових фортифікаційних споруд; засвоює порядок обладнання польових фортифікаційних споруд на прикладі обладнання перекритої щілини на відділення та окопу для бойової техніки. Послідовність відривання окопу (перекритої щілини) на відділення: Місця розташування окопу (укриття) визначаються забивкою посадочного кілка. Щілини влаштовуються із розрахунку на відділення (екіпаж, обслугу). При фортифікаційному обладнанні районів розташування військ, а також об’єктів військового та оперативного тилу щілини можуть влаштовуватись на 10 чоловік і більше (до взводу). При ємкості щілини 10 і більше чоловік у ній влаштовується 2 входи. Відкрита щілина являє собою виїмку в ґрунті з насипаним з трьох сторін бруствером. За наявності часу та матеріалів відкрита щілина перекривається колодами діаметром не менше 14 см або, за наявністю, іншими місцевими матеріалами. З верху над перекриттям влаштовується ґрунтова обсипка товщиною не менше 60 см. Для підвищення захисних властивостей щілини ділянку траншеї, що примикає до неї перекривають колодами (довжина перекритої ділянки не менше 2,5 м). Послідовність відривання окопу для бойової техніки: Місце обладнання укриття для бойової техніки визначається забивкою посадочного кілка. Глибина посадки конкретного типу бойової техніки визначається положенням нульової лінії зброї у місці розташування умовного центру споруди. За відмітку нульової лінії приймаються відстань від основи посадочного кілка до горизонту зброї. Розташування нульової лінії на місцевості визначають з урахуванням забезпечення найбільшої інтенсивності вогню і відсутності ділянок в секторі обстрілу, що не прострілюються, рівня ґрунтових вод, висоти рослинності, а зимою товщини снігового покрову.
2. Маскування польових фортифікаційних споруд, бойової та спеціальної техніки за допомогою використання табельних маскувальних засобів. (1 година)
Керівник заняття дає визначення маскування. Маскуванням називаються комплекс заходів, направлених на введення противника в оману відносно наявності і розташування свої військ, різних військових об`єктів, їх стану, боєготовності, дій, забезпечити раптовість дій і зменшити втрати в живій силі і техніці, а також ввести противника в оману щодо своїх сил, засобів, дій і намірів. В залежності від масштабу застосування та характеру задач маскування ділиться на стратегічне, оперативне та тактичне, а в залежності від того проти яких засобів розвідки та систем наведення високоточної зброї здійснюються маскувальні заходи, розпізнають маскування оптичне, радіолокаційне, теплове, радіо – радіотехнічне, звукове та ін. Керівник заняття роз'яснює значення та зміст маскуванню польових фортифікаційних споруд. Після чого пояснює, що сутність маскування полягає в усуненні демаскуючих ознак при прихованні військ і об'єктів, а також у створенні хибних об'єктів. Роз'яснює вимоги, що пред'являються до маскування: маскування повинна бути активною, безперервної та своєчасної, правдоподібною і різноманітною. Розповідає, чим досягається маскування, на прикладах показує вплив маскування на дії військ, особливу увагу звертає на значення маскувальної дисципліни. Виконання заходів з маскування особового складу, фортифікаційних споруд, стартових позицій ЗРВ, техніки РТВ та інших військових об’єктів досягається: - використанням маскуючих властивостей місцевості, розосередженим розміщенням військ, використанням для дій військ темного часу доби та інших умов обмеженої видимості (дощ, туман, сніг); - застосуванням табельних маскувальних і димових засобів, використанням підручних матеріалів, фарбуванням матеріальної частини та споруд;пристроєм помилкових районів, позицій та споруд, імітацією пересування підрозділів (частин) і демонстративними діями військ; - проведенням заходів щодо противорадіоло-каціонной, світлового та звукового маскування; - дотриманням маскувальної дисципліни, збереженням військової таємниці і вмілої організацією інженерних робіт. Закінчивши пояснення, керівник заняття проводить опитування, тих хто навчається, ставить контрольні питання оцінює роботу кожного військовослужбовця на занятті. Керівник заняття дає визначення табельному маскувальному комплекту. Табельний маскувальний комплект (МКТ) призначається для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної та наземної візуально-оптичної і фотографічної розвідки противника. До табельних засобів маскування належать: - засоби індивідуального маскування особового складу; - маскувальні комплекти та маски; - радіолокаційні кутові відбивачі; - каталітичні підігрівачі; - світломаскувальні пристрої; - покриття, що поглинають або відбивають радіохвилі; - спеціальні машини та обладнання. Заходи з маскування здійснюються підрозділами усіх родів військ Повітряних Сил, як правило, власними силами. До індивідуальних засобів маскування особового складу відносять: - маскувальний комбінезон; - маскувальний костюм. Для маскування бойової та спеціальної техніки від повітряної та наземної візуально-оптичної та фотографічної розвідки противника використовують маскувальні комплекти та маски. Комплект МКТ (з тканини) має чотири різновиди: 1. МКТ-Т (транспортний) – для маскування на рослинному фоні; 2. МКТ-П – для маскування на пустельно-пісчаному фоні; 3. МКТ-Л (літній) – для маскування на рослинному фоні; 4. МКТ-С – для маскування на сніжному фоні. Маскувальний комплект складається з: маскувального покриття 12×18 м; зшивних шнурів 18 шт.; металевих кілків – 24 шт.; пакувального чохла. Маскувальне покриття складається з 12 стандартних елементів розміром 3×6 м кожний. Комплект МКС (синтетичний) має два різновиди: 1. МКС-2 – для маскування на рослинному фоні; 2. МКС-2П – для маскування на пустельно-пісчаному фоні.	Здійснюють записи в робочі зошити з порядку маскування польових фортифікаційних споруд, стартових позицій зенітних ракетних військ (ЗРВ), техніки радіотехнічних військ (РТВ) та інших військових об’єктів Повітряних Сил ЗС України. Для проведення інженерних заходів по маскуванню в першу чергу використовуються табельні засоби маскування, а також місцеві та разового витрачення матеріали. При цьому маскувальні комплекти можуть бути витрачені цілими або по частинах, а при створенні масок великої площі - по кілька комплектів одноразово. Маскування військової техніки масками-перекриття з табельного маскувального комплекту (МКТ) з урахуванням захисту від ВТЗ Комплект МКТ знаходиться в упаковці на техніці, чотири КФП-1-180 складені на відстані 5 м від техніки. Екіпажі вишикувані біля техніки. По команді Начальника інженерної служби розпакувати комплект та розгорнути маскувальну сітку на техніці так, щоб центральний шов був розташований у напрямку повздовжньої вісі техніки. Покрити техніку маскувальною сіткою. Прикріпити краї маскувальної сітки до землі кілками, присипати ґрунтом (снігом) по всьому периметру. Поставити під маску підпірки. Встановити та перевірити в дії КФП-1-180. Вишикувати особовий склад біля машини.

Додаток № 2

до стандарту підготовки солдат та сержантів з інженерної підготовки

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК (РЕКОМЕНДАЦІЇ) ЗА ВАРІАНТАМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

ТЕМА: Інженерне обладнання та маскування позицій, інженерні загородження, їх улаштування та подолання, фортифікаційні споруди.

ЗАНЯТТЯ: Інженерне обладнання та маскування одиночних окопів, інженерні загородження, їх улаштування та подолання, фортифікаційні споруди та засоби маскування.

СПОСІБ ВІДПРАЦЮВАННЯ:

Заняття з інженерної підготовки проводяться як теоретично – в навчальному класі з інженерної підготовки, так і практично, на спеціально обладнаних навчальних майданчиках (інженерному містечку) або учбовому тактичному полі.

Основний метод навчання – це показ з розповіддю, відпрацювання за елементами з поясненням і показом, а потім тренування в цілому. Особливу увагу на заняттях звертають навчанню практичного виконання інженерних завдань та нормативів.

Спочатку особовий склад ознайомлюється із зразково обладнаними фортифікаційними спорудженнями, правилами та способами їх маскування, а також зразками інженерних боєприпасів, правилами їх встановлення та знешкодження, заходами безпеки при роботі з ними. На заняттях застосовуються наочні посібники, макети.

Надалі на заняттях з інженерної підготовки практично відпрацьовуються кожним військовослужбовцем питання інженерного обладнання позицій, які займають, та подолання інженерних загороджень.

МІСЦЕ:

під час словесно-наочного методу підготовки – заняття проводити в приміщенні навчального класу (класів) з інженерної підготовки, який оснащується стендами, наочними посібниками, навчальними макетами та обладнанням для перегляду відеоматеріалів;

під час підготовки методами вправ і тренувань – тільки з використанням навчальних місць (майданчиків) або полігону. Заняття проводяться на навчальних майданчиках (інженерному містечку) з попередньою підготовкою навчально-матеріальної бази і місцевості.

Дата добавления: 2015-08-13; просмотров: 707 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ	\|	ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.033 сек.)