Особисті немайнові права інтелектуальної власності

У статті 27Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., закріплено право будь-якої особи вільно приймати участь у культурному житті суспільства, користуватись об'єктами мистецтва і брати участь у науковому прогресі, а також користуватись всіма його благами; а також право на охорону особистих немайнових і майнових інтересів, що виникають з будь-якого наукового, літературного або художнього твору, автором яких він є.

Ст. 432 ЦК України до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Незважаючи на те, що закон не дає легального визначення особистих немайнових прав, виходячи із змісту статті 423 ЦК України, особисті немайнові права можна визначити як права, що не мають економічного змісту, які належать творцю (автору) незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у разі передання майнових прав інтелектуальної власності, зокрема права на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У науковій літературі особисті немайнові права ще називають моральними правами.

Майнові права інтелектуальної власності

Закон відносить до майнових прав інтелектуальної власності:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч. 1 ст. 424 ЦК України).

Як зазначають фахівці, майновими правами суб'єкта права інтелектуальної власності слід визнавати ті права, які становлять для нього певний майновий інтерес. При цьому в законодавстві про інтелектуальну власність майнові права творця та його правонаступників превалюють серед усіх інших його прав.

Оскільки, як вже зазначалося вище, сфера інтелектуальної власності активно розвивається, спостерігається ситуація, коли збільшується кількість правопорушень, об'єктом яких виступають порушення прав та законних інтересів на ті чи інші об'єкти права інтелектуальної власності. Саме майнові права на об'єкти інтелектуальної власності і є найчастішим предметом правопорушень, а нерідко – і злочинів. Залучення до цього процесу органів судової влади, які базують свою діяльність на положеннях процесуального законодавства, дозволяє говорити про напрацювання значного досвіду у сфері судового порядку розв'язання спорів.

---

Дата добавления: 2015-08-13