Продавець товару для повної гарантії платежу має намагатись одержати від покупця безвідкличний підтверджений акредитив.

За способом забезпечення валютними коштами акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритий акредитив (covered L/C) передбачає, що при його відкритті банк-емітент одночасно переказує виконуючому (тобто тому, який оплачує) банку відповідні валютні кошти у формі акредитива, які є забезпеченням та джерелом платежу по даному акредитиву. Отже, покритий акредитив, як і безвідкличний, містить тверде зобов'язання банку виплатити суму платежу.

Експортер наполягає на виставленні покритого безвідкличного акредитива, коли він виявляє недовіру до імпортера або його банку. При відкритті покритого безвідкличного акредитива банк-емітент дебетує поточний рахунок свого клієнта-імпортера на суму акредитива та блокує її на особливому рахунку з моменту відкриття акредитива до закінчення строку його дії. Після закінчення строку дії акредитива його невикористана частина або вся невикористана сума поновлюється на поточному рахунку імпортера.

Цей вид акредитива невигідний для імпортерів, оскільки вилучає з обігу кошти на весь строк дії акредитива, який може бути тривалим, і дуже вигідний банку-емітенту, оскільки ці кошти надходять у його розпорядження на заздалегідь обумовлений строк.

Покритий акредитив фактично є для імпортера найбільш безпечним способом передоплати товарів, що постачаються, а для експортера - засіб максимально швидкого отримання грошей.

В Україні комерційні банки, які емітують акредитиви за дорученням імпортерів, у багатьох випадках самі наполягають на наданні наказодавачем покриття, оскільки не можуть повністю покладатись на фінансову стабільність та правдивість нових учасників ринкових відносин. Через ті самі причини західні експортери так само наполягають на виставленні на їх користь покритого безвідкличного акредитива.

Непокритий акредитив (uncoveredL/C), не передбачає попереднього переказу валюти акредитива.

В Україні непокриті акредитиви відкриваються комерційними банками в основному за дорученням пріоритетних клієнтів або ж на незначні суми. Але зі зростом конкуренції у банківському середовищі українські банки будуть відходити від практики емітування покритих акредитивів і в інтересах клієнтів будуть йти на певний ризик, який зв'язаний з відкриттям непокритих акредитивів.

Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити таким чином (Слепов В. А., Гордиенко В.Н. Международные торговые расчеты: Учебное пособие/ Рос. экон. акад. им. Г.В.Плеханова.- М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. - 168 с.):

• це самостійна від торгового контракту угода, яка містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість одержання кредиту імпортером;

• він дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку-емітента на користь обох контрагентів;

• усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;

• підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;

• забезпечує ефективну допомогу та консультації банку з питань відкриття акредитиву, визначення та оформлення документів, які мають бути надані згідно з його умовами;

• передбачає об'єктивну та ретельну перевірку банками документів, на підставі яких здійснюється платіж;

• експортер не отримує платіж, якщо не надасть певні відвантажувальні документи згідно з умовами акредитива;

• дає можливість імпортеру одержати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;

• імпортер може наполягати на відвантаженні товару у певні часові рамки шляхом внесення відповідної умови в акредитив;

• підпорядкування Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів, а також нормам звичайного права у більшості країн дозволяє використовувати акредитив при розрахунках фактично з усіма країнами світу;

• акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторгового кредитування експортера;

• він дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;

• авізування акредитива через банк захищає бенефіціара від підробок та фальшивих акредитивів, оскільки без завірення авізуючим банком автентичності акредитива він залишається лише "зобов'язанням на папері".

До недоліків акредитива (переважно з точки зору імпортера) можна віднести такі:

• банки мають справу лише з документами, а не з товарами, і платіж здійснюється на підставі надання експортером документів згідно з умовами акредитива незалежно від характеристик та кондиції самих товарів;

• відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

• акредитивна форма розрахунків є найдорожчою і тягне за собою цілу низку витрат у вигляді комісій, зборів і, можливо, виплати відсотків у період його дії, які частіше збираються з наказодавача; відкриття акредитивів на незначні суми лк правило, недоцільно;

• акредитив зобов'язує банк здійснити платіж, як тільки відповідні документи йому будуть надані, тоді як експортер є вільним у виборі, надати документи чи ні і, таким чином, вільний від будь-яких зобов'язань до моменту, поки сам не вирішить скористатись виставленим акредитивом;

• він відволікає кошти наказодавача на весь строк дії акредитива.

Частка акредитивів у міжнародній торгівлі значно менша, ніж частка інкасо та відкритого рахунка. Проте в ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним та необхідним:

• нове торгове партнерство;

• сумніви у кредитоспроможності покупця;

• нестабільність економічного та політичного становища у країні покупця;

• наявність валютних або інших нормативних актів контролю та обмежень у країні продавця;

• прохання покупця про комерційний кредит;

• великомасштабні програми;

• спеціальні товари, виготовлені на спецзамовлення, подальша реалізація яких іншому покупцю може бути об'єктивно утруднена.

Крім розглянутих вище найпоширеніших видів акредитивів, при торгівлі готовою продукцією можуть використовуватися й інші їх види:

• переказний, або трансферабельний, акредитив;

• револьверний акредитив;

• акредитив з "червоним застереженням";

• компенсаційний акредитив;

• резервний акредитив;

• транзитний акредитив;

• чистий рамбурсний акредитив;

• акредитивні листи.

Переказний (трансферабельний) акредитив (transferable credit) дає право першому бенефіціару наказати банку, який виконує негайний платіж, платіж з відтермінуванням платежу, акцепт тратт або негоціацію, або, у разі вільної негоціації, банку, який уповноважений бути переказуючим банком, здійснити платіж на всю суму чи на її частину другому бенефіціару / другим бенефіціарам.

Відкриття переказного акредитива доцільне у таких випадках:

• коли продавець, який не є постачальником усієї партії товару, взяв зобов'язання швидко розплатитися із своїми кредиторами та субпідрядниками валютою. Пере­адресування платежів дасть змогу уникнути перерозрахунків із ними. Крім того, даний вид акредитива дешевший за відкриття окремих акредитивів своїм субпідрядникам;

• коли перший бенефщіар не поставляє товар сам, а є посередником та бажає передати частину або всі свої права та обов'язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару) у своїй країні чи за кордоном. При цьому торговому посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, який має бути чітко позначений як трансферабельний.

Після отримання від банку повідомлення про відкриття акредитива торговий посередник може доручити банку перевести акредитив на свого постачальника, або другого бенефіціара. При цьому переказ має відповідати умовам первісного акредитива, за такими винятками:

і) назва та адреса наказодавача акредитива можуть бути замінені на назву та адресу першого бенефіціара, таким чином частина акредитива, яка переказується, буде відкрита наказу першого бенефіціара (посередника). Це дозволяє приховати особу первісного покупця від другого бенефіціара;

2) сума акредитива (та ціна за одиницю товару) може бути зменшена, що дозволить першому бенефіціару отримати свій прибуток;

3) строк дії акредитива та період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволяє першому бенефіціару мати час для подання документів по акредитиву після того, як їх надав другий бенефіціар;

4) перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також тратти другого бенефіціара на свої власні. Але при обміні цих документів банк має розраховувати на оперативну співпрацю торгового посередника: якщо він не надасть їх на першу вимогу, на адресу банку-емітента можуть бути відіслані рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання таким ситуаціям банк вимагає від торгового посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказ акредитива.

У тексті акредитива повинно бути зазначено, що він є переказним (або трансферабельним), тому що у протилежному випадку бенефіціар не має права переадресування платежу.

Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз, тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бенефіціару. Але "зворотний переказ" другим бенефіціаром першому бенефіціару не є другим переказом акредитива.

Переваги трансферабельного акредитива для посередників:

• він дозволяє посереднику не використовувати власні грошові кошти та кредитні можливості у банку;

• він може бути використаний таким чином, що покупець не буде знати про особу первісного постачальника. Для цього основний акредитив не повинен наказувати жодних документів, які могли б містити ім'я первісного постачальника.

Револьверний (відновлювальний) акредитив (revolving credit)- це акредитив, який автоматично відновлюється на попередніх умовах у міру здійснення розрахунків за чергові партії товару. За таким акредитивом визначаються загальний термін його дії та загальна сума, у межах якої здійснюються платежі.

Револьверний акредитив використовується тоді, коли ЗТК передбачає декілька регулярних приблизно рівних за вартістю поставок товарів, які розтягнуті у часі. Контрагенти у цьому разі домовляються про відкриття револьверного акредитива на весь період поставок на суму, яка приблизно дорівнює вартості однієї поставки за умови, що після оплати кожної поставки на акредитиві відновляється встановлена первісна сума.

Після відправки чергової партії товару продавець подає документи до банку та одержує платіж. Банк, який відкрив акредитив, відновлює його до первісної суми, як тільки покупець відшкодує банку здійснені за акредитивом платежі.

Використання револьверного акредитива дозволяє знизити вартість послуг банків, яка залежить від виду акредитива, суми, на яку він відкритий, та строку його дії. Наприклад, ЗТК передбачає поставку товару протягом року чотирма партіями на загальну суму 1 000 000 USD. У цьому разі револьверний акредитив може бути відкритий на весь період поставок на суму 250 000 USD, але за умови, що сума чотирьох платежів не має перевищувати 1000 000 USD. Вартість акредитива у даному випадку буде розраховуватись, виходячи не із 1000 000 USD протягом року, а з суми 250 000 USD за той же період часу, тобто буде у чотири рази дешевша.

Револьверні акредитиви можуть бути відновлюваними відносно двох параметрів - суми та строку, наприклад:

1) акредитив може бути відкритий на суму 100 000 USD для однократного списання, після якого сума акредитива автоматично відновлюється. Кількість списань на суму у межах 100 000 USD не обмежується (за винятком застереження суми щоденного списання). Списання за такими акредитивами можуть тривати до закінчення строку дії акредитива. Такого роду револьверні акредитиви рідко підтверджуються, оскільки важко визначити сумарні зобов'язання протягом строку дії акредитива;

2) акредитив може бути відкритий для використання на суму до 100 OOOUSD на тиждень або місяць. Цю суму дозволяється списувати щотижня або щомісяця незалежно від того, чи була використана яка-небудь сума у попередній тиждень чи місяць. При цьому використання можуть здійснюватись за допомогою одного з двох різновидів револьверного акредитива:

кумулятивного акредитива, який означає, що невикористані або неповністю використані суми з одного періоду можуть бути додані до сум наступного періоду, що на практиці зустрічається не часто;

некумулятивного акредитива, при якому строк використання своєчасно не затребуваних сум закінчується.

Такого роду акредитиви підтверджуються з більшою імовірністю, оскільки можна визначити загальну суму зобов'язань.

Якщо відновлення суми акредитива відбувається не автоматично, а залежить від отримання певних інструкцій після кожного списання, такий акредитив не є револьверним акредитивом у чистому вигляді. Він може бути акредитивом на фіксовану суму, яка збільшується шляхом внесення змін.

Револьверні акредитиви не слід плутати з акредитивами, які виконуються шляхом поступових платежів. Наприклад, якщо акредитив обмежений за сумою та строком дії і при цьому дозволені певні списання сум (без наступного автоматичного відновлення) у міру часткових відвантажень товару, він не є револьверним акредитивом, а виконується шляхом поступових платежів.

У ЗТК може використовуватись таке формулювання розрахунків у формі револьверного акредитива:

"Розрахунок за поставки товарів за цим Контрактом буде здійснюватись з безвідкличного (підтвердженого) револьверного акредитива, який відкривається банком-емітентом (офіційна назва банку) на користь експортера (офіційна назва експортера) проти подання ним до виконуючого банку (офіційна назва банку) таких документів:

-основного товаросупроводжувального документа у 5 оригіналах;

-чистого транпортного документа у 5 екземплярах;

-сертифіката транспортного страхування у 5 екземплярах;

Дата добавления: 2015-08-10