Загальна характеристика ЦК РФ.

Центральним, стрижневим актом цивільного законодавства Росії є Цивільний кодекс. Цим положенням він зобов'язаний не тільки загальному характеру містяться в ньому правил, а й вимогу про те, щоб всі інші цивільні закони, а також закони, які містять норми цивільного права, хоча б і прийняті після введення в дію Цивільного кодексу, відповідали його приписами (п. 2 ст. 3). Отже, при колізії норм ЦК та інших федеральних цивільних законів необхідно керуватися правилами Кодексу.

Формально ЦК, як, на жаль, і всі інші кодекси, є звичайним федеральним законом. Від інших законів він відрізняється не своєю юридичною силою, а своїм змістом, який надає йому системообразующее значення для цивільного законодавства. Воно полягає в тому, що, по-перше, Кодекс у систематизованому вигляді містить всі засадничі правила цивільного права, по-друге, саме в ньому передбачено прийняття низки конкретизують його правила федеральних законів (велика частина з яких вже прийнята, причому саме в розвиток правил ЦК), тобто система цивільного законодавства. "Тому нічим не обмежене відступ від правил ЦК в нових законах призведе лише до того, що принципові положення цивільного права перестануть впливати на зміст поточного законодавства і цивільне право з системи узгоджених норм швидко перетвориться на набір розрізнених правил, зміст яких визначається виключно потребами конкретної ситуації, а не перевіреними багатовіковою практикою підходами. Принцип відповідності Кодексу вмісту інших цивільно-правових законів становить головну перешкоду для створення такого положення

Новий Цивільний кодекс приймається частинами. Перша частина Кодексу була прийнята Державною Думою РФ 21 жовтня 1994 і введена в дію з 1 січня 1995 р. (за винятком гл. 4 "Юридичні особи", яка набрала чинності з дня офіційного опублікування частини першої ДК РФ - 8 грудня 1994 р., а також гол. 17, присвяченій речових прав на земельні ділянки, правила якої повинні були вступити в силу одночасно з введенням в дію нового Земельного кодексу) <1>. У своїх трьох розділах вона охоплює загальні положення (Загальну частину) цивільного права (розділ I), Речове право (розділ II) і Загальну частину зобов'язального права (розділ III). Друга частина Кодексу прийнята Державною Думою РФ 22 грудня 1995 і введена в дію з 1 березня 1996 <2> Вона включає один, але найбільший за обсягом розділ IV, присвячений окремим видам зобов'язань (договірних і позадоговірних). Третя частина Кодексу прийнята Державною Думою РФ 1 листопада 2001 і введена в дію з 1 березня 2002 <3> Вона містить два розділи, присвячені спадкового права (розділ V) і міжнародного приватного права (розділ VI). З моменту введення в дію третьої частини ГК РФ, тобто з 1 березня 2002 р., повністю втратили силу сохранявшие дію окремі розділи Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 1991 р.

рийняття частинами такого великого закону, як Цивільний кодекс (а за своїм обсягом це - найбільший закон з числа прийнятих в Росії після 1917 р.), відомо як вітчизняної, так і зарубіжної законотворчій практиці. Зокрема, в 1913 р. у Державну Думу Росії була внесена лише одна, причому остання за рахунком, але найбільша за обсягом (понад 1000 статей) Книга п'ята проекту Цивільного уложення - "Зобов'язальне право" (регламентировавшая, до речі, в єдності як цивільні, так і торгові відносини, але, на жаль, остаточно так і не прийнята). Один з найбільш сучасних цивільних кодексів високорозвинених країн - ГК Нідерландів - приймався частинами (книгами) протягом останніх 50 років (велика їх частина була прийнята в 1992 р.).

Цивільний кодекс РФ є третім за рахунком в російській історії. Перший Цивільний кодекс був прийнятий в 1922 р. в період непу і знаменував собою визнання новою владою майнового (товарно-грошового) обігу. Він враховував багато положень дореволюційного проекту Цивільного уложення, хоча, зрозуміло, насамперед закріплював економічні основи нового ладу. У 1961 - 1964 рр.. була здійснена друга кодифікація цивільного законодавства. Вона висловилася у прийнятті загальносоюзних Основ цивільного законодавства 1961 р. і в розроблених на їх базі (а тому значною мірою дублювали один одного) республіканських цивільних кодексах (ГК РРФСР було прийнято одним з останніх, в 1964 р.). Ця кодифікація повною мірою відображала характер одержавленої, планової економіки та інші особливості суспільного устрою того часу.

Перехід до ринкової організації вітчизняної економіки зажадав та реформування її законодавчого оформлення. Першим глибоко проробленим актом нового, "ринкового" законодавства, в єдиному комплексі охопила весь предмет цивільно-правового регулювання (і по суті призначеним грати роль кодексу), стали Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік 1991 р. У зв'язку з розпадом Союзу РСР вони формально не набрали дію, але були спеціально ратифіковані Російською Федерацією в 1992 р. і діяли в частині, що не суперечить новим російським законам. Основну ж роль у реформуванні майнових відносин у Росії повинні були зіграти її власні закони та президентські укази. На жаль, вони нерідко містили взаємні (і навіть внутрішні) протиріччя і, як правило, відрізнялися досить низьким рівнем юридичної опрацювання. Створений ними безлад в організації майнового обороту зробив особливо нагальною завдання нової цивільно-правової кодифікації, яка і була вирішена прийняттям нового Цивільного кодексу.

Дата добавления: 2015-08-09