Загальна характеристика Німецького цивільного уложення. Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.

Німецьке уложення 1900 р. відповідало новим умовам розвитку країни. Воно давало широку правову можливість захисту інститутів приватної власності, укладання угод, розпорядження майном тощо. У другому його розділі містились докладні вказівки про юридичних осіб. В кодексі чітко простежувалось додержання інтересів юнкерства, оскільки він не скасовував багатьох цивільних законів минулого. В інтересах поміщиків розпорядження землею було обґрунтоване додатковими формальностями, які утруднювали буржуазії доступ до земельної власності.

Німецьке цивільне уложення (кодекс) 1900 р. складалося з 5 книг. Перша була присвячена загальним питанням права, визначала основні цивільно-правові інститути. Вона містила вихідні положення про осіб, речі, угоди, строки давності та забезпечення прав. Друга книга була відведена для зобов’язань, третя — речового права, четверта — шлюбно-сімейного, п’ята — для спадкоємного.

Кодекс будувався за пандектною системою, прихильниками якої німецькі юристи були з давніх-давен. Загальні вказівки про застосування права були вміщені на початку зводу, а також у передмові до кожного розділу. Кодекс складався з 2885 параграфів. Для розуміння його положень потрібна була ґрунтовна юридична підготовка. За стилем викладу він багато в чому поступається Кодексу Наполеона.

Уложення дуже докладно регламентувало відносини буржуазної власності, давало повну свободу для одержання доходів від укладання угод. Чітко було визначено приватну власність. Згідно з уложенням, повноліття наставало з 21 року. Була вироблена процедура позбавлення дієздатності. Закон дав детальну правову регламентацію власності, угод, зобов’язань, успадковування тощо. Вводилась письмова форма укладання угод, з яких випливали обов’язки сторін. Угода щодо землі та майна мала бути зафіксована в іпотечних книгах. Уложення містило докладні роз’яснення щодо договору особистого наймання, однак виявляло при цьому велике піклування про інтереси наймодавача. Насамперед воно захищало інтереси власника засобів виробництва.

Під впливом критики збоку соціал-демократів в уложення були внесені норми, згідно з якими наймач повинен був забезпечити захист робітників від факторів, що загрожували його життю і здоров’ю, виплачувати йому допомогу при наявності страхування від хвороби та нещасних випадків.

При відкритій спадщині дозволялося відшукувати найбільш далеких родичів. Разом з тим закон значно розширив свободу заповіту. Уложення закріплювало громадянську форму одруження. Чоловік міг одружитися по досягненні 21 року, а жінка — 16 років. Закон, як і раніше, фіксував верховенство чоловіка в сімейних відносинах. За кодексом, головним обов’язком жінки було вести домашнє господарство.

У цілому уложення усунуло строкатість і партикуляризм цивільного права, дало загальнонімецьке регулювання майнових і шлюбно-сімейних відносин. Положення кодексу вплинули на цивільне право Китаю, Бразілії.

У 1871 р. було прийнято загальноімперське Кримінальне уложення. До особливо небезпечних злочинів було віднесено зраду, повстання, усні публічні або письмові заклики до непокори владі, законам, замах на імператора. Кодекс давав детальну класифікацію державних злочинів, за які встановлювались жорсткі санкції: страта, тюремне ув’язнення, каторга. Уложення було чинним до кінця другої світової війни.

У 1877 р. було видано кримінально-процесуальний кодекс. Він закріплював правила й процедуру змішаного процесу. Кодекс посилив обвинувачувальні засади, роль поліції, особливо на стадії попереднього розслідування. Формально порушення кримінального переслідування і складання обвинувального висновку покладались на прокурора. Фактично підставою для цього були матеріали, одержані поліцією.

У Франції та ФРН поряд з цивільними кодексами діють торгові. Французький торговий кодекс (ФТК) був прийнятий у 1807 p. (набрав чинності у 1808 p.). Німецьке торгове уложення (НТУ) — у 1897 p. (набрало чинності у 1900 p.).

Прийняті торгові кодекси складалися з 4 книг. У Франції ці книги мали назви: "Про торгівлю взагалі", "Про морську торгівлю", "Про неспроможність і банкрутство", "Про торгову юрисдикцію"; у Німеччині книги називалися: "Торгові діячі", "Торгові товариства", "Торговельні угоди", "Морське право".

Різниця між двома названими кодексами є значною як за обсягом, так і за змістом матеріалу. Німецьке торгове уложення було прийнято значно пізніше ФТК, тому воно було пристосованішим до вимог капіталістичного обігу і містило значний правовий масив. Сьогодні його роль у системі торгового законодавства набагато вища, ніж ФТК. Між тим загальною рисою для обох кодифікацій є зменшення їхньої ролі у системі джерел торгового законодавства Франції та ФРН. Торгові відносини сьогодні регламентовано здебільшого великою кількістю спеціальних законів.

Розвиток німецького торгового права також відбувається за межами НТУ. Деякі його положення (наприклад, щодо акціонерних товариств) втратили силу і замінені спеціальними законами. Багато торговельних угод регулюються банківським, страховим, морським, біржовим, транспортним та іншими законодавствами.

Велику кількість джерел цивільного права становлять під-законні акти уряду, міністерств, відомств, інших органів державного управління. У деяких країнах встановлено суворий контроль (у тому числі судовий) за відомчою нормотворчістю. Між тим спостерігається тенденція до зростання делегованого законодавства, тобто нормативних актів, що видаються урядом. Урядові постанови розглядаються як продовження закону (делеговане законодавство) або як автономні правові акти, що допускаються конституціями.

Дата добавления: 2015-08-09