Принцип наочності у навчанні

Обґрунтований у XVII ст.. Я.А. Коменським у праці «Велика дидактика», який сформулював «золоте правило» дидактики: «… все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – через дотик. Якщо якісь предмети доразу можна сприймати кількома відчуттями, нехай вони одразу сприймаються кількома відчуттями…». Учений закликав до того, щоб люди привчалися брати свої знання, наскільки це можливо, не з книжок, а від неба і землі, від дубів і буків, щоб вивчали самі речі, а не чужі спостереження і слова про них.

Види наочності:

ü Натуральна – рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини;

ü Зображувальна – навчальні картини, репродукції художніх полотен, макети, муляжі;

ü Схематична – географічні, історичні карти, схеми, діаграми, графіки, малюнки.

Використання наочності залежить від творчого потенціалу вчителя. Наприклад, донецький вчитель математики В. Шаталов активно використовував малюнки – опорні сигнали, в яких образно-символічній формі відображено суть факту чи явища. Вони настільки прості, що учень може їх запам’ятати й відтворити, зберігаючи в пам’яті за їх допомогою основний зміст нового матеріалу. Їх цінність полягає у сконцентрованості інформаційного змісту, в адаптивності до дитячого сприйняття.

Використання наочності у навчанні сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і життям, між теорією і практикою, полегшує процес засвоєння і сприяє розвитку інтересу до знань, допомагає сприймати об’єкт у розмаїтті його сторін і зв’язків, стимулює розвиток мотиваційної сфери учнів.

При використанні наочності важливо дотримуватись таких дидактичних вимог:

1. Пам’ятайте, що наочність не мета, а лише засіб досягнення мети.

2. Не забувайте народну мудрість: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути.»

3. Використовуйте засоби наочності для створення проблемних ситуацій.

4. Учіть учнів спостерігати, встановлювати логічні зв’язки між предметами, явищами.

5. Використовуючи наочні посібники у процесі пояснення нового матеріалу, показуйте їх поступово,вводячи до логічної структури навчального матеріалу.

6. В процесі використання наочних посібників пропонуйте учням спочатку розглянути в цілому, потім – за структурою з виділенням головного і другорядного,на кінець – знову в цілому.

7. Не використовуйте на уроці надто багато наочних посібників: це веде до розсіювання уваги учнів.

8. Під час використання наочних посібників актуалізуйте чуттєвий досвід учнів, спирайтеся на сформовані в їхній уяві картини й образи, що виникли.

9. Враховуйте вікові особливості учнів: від предметної наочності в молодших класах поступово переходьте до символічної в середніх та класах.

10. Опановуйте техніку і технологію використання технічних засобів навчання.

11. Старанно і завчасно готуйте пристрої для використання у класі різних видів наочності.

Наочність сприймається не одномоментно. У першій фазі зображені об’єкти постають «розмито», невиразно; у другій – увага учнів концентрується на об’єкті, сприймання стає чіткішим, залишаючись загальним; у третій – сприймання об’єктів диференційоване. На всіх трьох фазах учитель повинен поєднувати наочність із поясненням. Адже його слово передусім спрямовує безпосереднє сприймання змісту навчального матеріалу, відображеного в наочності, допомагає осмислити спостережуване і сформулювати зв’язки між фактами і явищами. Тому коментар наочності дає додаткову інформацію про спостережувальний об’єкт, його зв’язки, які безпосередньо не сприймаються.

Дата добавления: 2015-08-09