Експериментальне завдання. 1. Створити відеокліп за запропонованою викладачем тематикою.

1. Створити відеокліп за запропонованою викладачем тематикою.

2. Використати у відеокліпі відеоматеріал, фотографії, музику, голосовий супровід.

3. Використати у відеокліпі різні відеоефекти, відеопереходи, титри.

4. Зберегти фільм у своїй теці.

& Запитання для самоконтролю

1. Що розуміється під поняттями «Збірник», «Проект», «Фільм», Панелі»?

2. Які можливості програми Windows Movie Maker?

3. Навести технологію створення| відеокліпу.

4. Яке призначення Шкали часу?

5. Яке призначення Шкали розкадровування?

6. Перелічіть доріжки, що входять до складу Шкали часу.

7. Які існують способи збереження фільму?

8. Як записати пряме відео?

9. Як додати кліп у проект?

10. Яка технологія роботи з Windows Movie Maker?

Контрольні запитання

1. Як автоматично відкрити останній проект при запуску Windows Movie Maker?

2. Як автоматично завантажувати невстановлені кодеки?

3. Як відновити загальні настройки за умовчанням?

4. Як задати співвідношення сторін?

5. Як задати максимальний розмір файлу фільму для відправки фільмів по електронній пошті?

6. Як автоматично відкрити останній проект при запуску Windows Movie Maker?

7. Як додати кліп в проект?

8. Як зберегти фільм на CD-R або CD-RW компакт-диску?

9. Як відобразити всю шкалу часу на екрані?

10. Наведіть основні відомості про інтерфейс Windows Movie Maker.

11. Які завдання можна виконати за допомогою поєднань клавіш?

12. Як зберегти фільм на записуваному (CD-R) або перезаписуваному (CD-RW) компакт-диску?

Рекомендована література

1. Андердал Кит Цифровое видео для «чайников». − 4-е изд.: [Пер. с англ.] – М.: ООО «И.Д.Вильямс», 2007. – С. 94-95, 132-177, 212-124, 165-166, 205-206.

2. Молочков В. Цифровое видео для начинающих / В.Молочков. – М.: Питер, 2005. – С. 76-128.

3. Гороль П.К. Методика використання технічних засобів навчання.: П.К.Гороль, Л.Л.Коношевський, М.Г.Вороліс. навч. посіб. / – К.: Освіта України. – 2007. – 256с.

4. Коджаспирова Г.М. Технические средства обучения и методика их использования: учебн. пособие для студ. высш. пед. учебн. заведений. / Г.М.Коджаспирова, К.В.Петров. − М.: Изд. Центр «Академия», 2003. – С. 195-218. (е-посібник).

5. Кух А.М. Технічне забезпечення сучасного освітнього середовища: навч.-метод. посіб. / А.М.Кух, О.М.Кух. – Кам‘янець-Подільський: К-ПДПУ, інформаційно-видавничний відділ, 2005. – 130 с. (е-посібник).

6. Мультимедійні засоби навчання: навч. посіб. / П. К. Гороль, Р. С. Гуревич, О. В. Шестопалюк, М. Ю. Кадемія. – [2-ге вид.]. – Вінниця: ТОВ «Планер», 2010. – 486 с.

7. Самойленко П. И. Современная информационная образовательная среда как эффективное инструментальное средство изучения физики: монография / П. И. Самойленко, Н. Л. Сосницкая, Е. А. Волошина. – М.: АПКиППРО, 2009. – С.155-170.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Аберація (в ід лат. aberratio – ухилення) – це спотворення, які створює оптика через недосконалість поверхонь оптичної системи, що відбивають і заломлюють. Аберація проявляється в тому, що зображення виходить нечітким, з неправильною передачею геометрії об'єкту зйомки або забарвленим, наприклад, по контуру.

Автофокус – с истема автофокусу в цифрових камерах буває активною, пасивною і комбінованою. В активному режимі електроніка камери обчислює відстань до об'єкта, що знімається, і фокусує об'єктив на цю відстань. У режимі пасивного автофокусування електроніка досліджує зображення в пошуках контрастних ліній і меж об'єктів. Потім камера фокусується таким чином, щоб ці лінії стали максимально чіткики.

Анастигмат (в ід грець. an – не, «без» і «астигматизм») – об'єктив, у якому використовуються спеціально підібрані лінзи, що виправляють аберацію.

Апертура (в ід лат. aperture – отвір) – величина, яка позначає отвір оптичної системи (об'єктива), використовуване в момент зйомки. Апертура об'єктива визначає кількість світла, яка проходить через об'єктив, і роздільну здатність об'єктива.

Аудіовізуальна технологія навчання − інформаційна технологія навчання, здійснювана з використанням носіїв інформації, призначених для сприйняття людиною по двох каналах одночасно (зоровому і слуховому) за допомогою відповідних технічних пристроїв, а також закономірностей, принципів і особливостей уявлення і сприйняття аудіовізуальної інформації.

АЦП – аналогово-цифровий перетворювач. Мікросхема, яка використовується у фотокамері. Вона призначена для перетворення одержаного з матриці зображення в цифровий формат даних, який може використовуватися в комп'ютері.

Байонет ( від англ. bayonet – «штикове з'єднання») – роз'єм для кріплення зйомного об'єктива до корпусу камери. Усі провідні виробники камер мають свій стандарт байонета, який не сумісний з продукцією інших фірм.

Бленда – спеціальна насадка на об'єктив, що усуває небажане засвічення, виключаючи блики-«зайчики» на зображенні. Виготовляється з пластмаси, металу, гуми у вигляді кільця – усіченого конуса або чотирипелюсткової піраміди з чорною матовою поверхнею всередині.

Брекетінг – зйомка камерою серії кадрів (три або більше), які відрізняються параметрами із заданим інтервалом значень (експозиція, баланс білого тощо), з метою вибрати найбільш оптимальний знімок. При брекетінзі по експозиції один знімок буде темним, інший світлим, третій нормальним. Така зйомка застосовується в складних умовах, коли параметри вибираються досвідченим шляхом. Знімки можна комбінувати у фоторедакторі для збільшення співвідношення між світлом і тінню, розширення динамічного діапазону.

Відеокамера – це пристрій, призначений для запису на відеоплівку статичних і динамічних об'єктів і для подальшого їх відтворення.

Відеокомп'ютерна система – комплекс устаткування, що дозволяє представляти користувачу різні види сприйманої інформації (текст, мальована графіка, відеофільм, рухомі зображення, звук) і забезпечуює ведення інтерактивного діалогу користувача з системою.

Відеомагнітофон – пристрій, призначений для магнітного запису і відтворення зображення і звуку.

Відеопроектор – пристрій, що формує зображення за допомогою світлового потоку з телевізійного сигналу.

Візуальні динамічні екранні комплекси (аудіовізуальні ТЗН) включають: кіноапаратуру, призначену для демонстрації навчальних кінофільмів; телевізійну апаратуру; апаратуру замкнутих телевізійних навчальних систем. У цих комплексах використовуються діапроектори, кіноустановки, магнітофони, відеомагнітофони, а також пристрої для автоматичного зашторювання вікон, створення відповідної освітленості аудиторій, «підсвітку» телеекранів тощо.

Витримка – відрізок часу, за яке світло потрапляє на матрицю або плівку. Забезпечується за рахунок затвору, а саме значення витримки означає час, за який відкривається затвор. Витримка залежить від освітленості об'єкта зйомки, чутливості матриці (плівки) і встановленої діафрагми. Розрахувати її можна за спеціальною таблицю, експонометром. У сучасних камерах автомата камери самостійно справляється з такими обчисленнями.

Допоміжні технічні засоби навчального процесу – засоби, що є необхідною складовою частиною оснащення учбового процесу, але не виконують дидактичних функцій.

Гіперфокальна відстань – відстань від площини матриці (плівки) до предмета, при фокусуванні на який задня межа простору, що різко зображається, знаходиться в нескінченності. Залежить від фокусної відстані, встановленої діафрагми, фізичних розмірів сенсора і формату плівки.

Графопроекция – спосіб отримання зображення, при якому світловий потік при русі до екрану змінює напрям.

Глибина різкості – відстань уздовж оптичної осі об'єктива в просторі зображень, у межах якого оптичне зображення, утворюване об'єктивом, володіє достатньою різкістю. При фокусуванні на об'єкт у фокусі опиняється ще і частина простору за об'єктом і перед об'єктом. До цього простору і відноситься термін «глибина різкості». Вона збільшується, якщо закривати діафрагму, і зменшується, якщо розкривати діафрагму. При незмінній діафрагмі глибина різкості тим менша, чим менша дистанція, на яку фокусується об'єктив, і тим більша, чим довша дистанція зйомки. Глибина різкості залежить від фокусної відстані об'єктива: при однакових значеннях діафрагми і дистанції до об'єкта глибина різкості буде більша для об'єктивів з меншими фокусними відстанями (ширококутних) і менша для об'єктивів з великими фокусними відстанями (телеоб'єктивів).

Демонстраційна програма – педагогічний програмний засіб, що візуалізує інформацію про процеси і явища навколишнього світу.

Діапозитив – це фотографічне зображення на прозорій основі (склі або плівці) різних об'єктів.

Діапроектор – оптико-механічний прилад, що складається з функціонально зв'язаних між собою оптичних, механічних і електричних вузлів і органів управління.

Діапроекція – спосіб отримання зображення, при якому світловий потік проходить через об'єкт демонстрації.

Діафільм – серія діапозитивів, які розташовуються на єдиній основі - плівці в чіткий послідовності і мають супроводжуючий текст, що пояснює і доповнює зорові образи.

Діафрагма ( від греч. diaphragma – «перегородка») дозволяє змінити діаметр отвору, що обмежує перетин світлового потоку, який проходить через об'єктив. Від діафрагми залежить глибина різкого зображення простору (ГРЗП), відповідно при прикритті діафрагми збільшується витримка. Діафрагма може управлятися як вручну, так і автоматикою камери.

Динамічна проекція – створення на екрані ілюзії руху.

Довгофокусний об'єктив – об'єктив, фокусна відстань якого більш ніж у 1,5 рази перевершує діагональ кадру (поля зображення). Довгофокусний об'єктив дозволяє одержувати великомасштабні знімки віддалених об'єктів.

Звукова кінопроекція – показ на екрані збільшених, послідовно і заздалегідь знятих зображень, що швидко зміняються, з відтворенням фонограми фільму.

Звукові технічні засоби – комплекси апаратури і посібників, що забезпечує запис і відтворення звуку.

Звукові комплекси технічних засобів діляться на звукотехнічні й лінгафонні. Звукові комплекси включають електрофони, програвачі, магнітофони, радіоприймачі й інші засоби, використовувані для запису й відтворення звуку як звукова допомога. Лінгафонна техніка забезпечує різні види комунікативної діяльності учнів і викладача.

Інформаційно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу навчального закладу — забезпечення освітнього процесу необхідними науково-педагогічними, навчально-методичними, інформаційно-довідковими, інструктивно-організаційними, нормативно-методичними, технічними й іншими матеріалами, які використовуються при навчанні і вихованні учнів у конкретному навчальному закладі.

Інформаційно-освітня технологія (ІОТ) – процес отримання знань, побудований не на спілкуванні з викладачем, а на застосуванні новітніх методик і прийомів, заснованих на використовуванні комп'ютерних, аудіо- і відеотехнічних засобів.

Інформаційно-навчальне середовище – сукупність умов, що сприяють виникненню і розвитку процесів інформаційно-навчальної взаємодії між учнями, студентами, вихованціями та викладачем і засобами аудіовізуальних технологій, а також формуванню пізнавальної активності учнів за умовами наповнення компонентів середовища (різні види навчального, демонстраційного устаткування, що сполучається з комп'ютером, програмні засоби і системи, навчально-наочні посібники тощо) предметним змістом певного навчального курсу.

Інформаційний пошук – сукупність методів і засобів класифікації і зберігання даних, що забезпечують можливість швидкого пошуку необхідної інформації.

Інформація навчальна – відомості наукового, технічного або виховного характеру, що виконують функцію пояснення і слугують для передачі науково обґрунтованого досвіду, накопичених знань про природні й суспільні явища, систематизовані з урахуванням інтелектуальних можливостей і вікових особливостей їх одержувачів. Навчальна інформація за своїм змістом може мати методичний або інструктивний характер.

Кінопроектор – пристрій, який слугує для демонстрації кольорових і чорно-білих 16-міліметрових кінофільмів з оптичною і магнітною фонограмами.

Комбіновані технічні засоби – звукове кіно і навчальне телебачення, що забезпечує подачу і сприйняття інформації за допомогою зору і слуху.

Комплекси технічних засобів – поєднання технічних пристроїв з програмним забезпеченням, що реалізують дидактично спрямований навчальний контент. Комплекси технічних засобів навчання створюються, як правило, для групового навчання, але можуть використовуватися і для індивідуального навчання.

Матеріальні засоби навчання використовуються в навчальному процесі для формування в учнів знань, умінь і навичок, управління їх пізнавальною діяльністю, загального розвитку і виховання. Розрізняють 3 групи навчального устаткування: 1) натуральні об'єкти; 2) зображення; 3) відображення предметів і явищ світу знаками, словами і фразами природних і штучних мов.

Методи медіаосвіти – способи діяльності педагога й учня, за допомогою яких досягаються цілі медіаосвіти. Типові методи: словесні (розповідь, лекція, бесіда, взаємозбагачувальний діалог, обговорення, аналіз, дискусія щодо медіатекстів тощо); наочні (проглядання аудіовізуального матеріалу – медіа-текстів), репродуктивні, дослідницькі, евристичні, проблемні, ігрові (моделювання художньо-мистецької діяльності творців медіатексту, імпровізація тощо).

Наочність – різні штучно створені сукупності кодів для фіксації і передачі інформації певного вигляду на тому або іншому матеріальному носії інформації.

Образно-знакові засоби — засоби, в яких об'єкти, що вивчаються, передаються у формі образних двомірних зображень за допомогою різних знаків або знакових систем. До цієї групи відносяться: картини, малюнки, портрети, аплікації, фотографії, слайдфільми, відеофільми тощо.

Навчальні технічні засоби – різне устаткування, що дає можливість реалізовувати певну навчальну програму.

Педагогічна інформаційна технологія (ПІТ) — система матеріальних (технічних) і ідеальних (знання) засобів, що використовується в навчанні з метою обробки, передачі і розповсюдження інформації і перетворення способів її уявлення.

Пошукова система (механізм пошуку, інформаційно-пошукова система) — система, що забезпечує пошук і відбір необхідних даних за допомогою мови запитів і відповідних правил пошуку. Особливою рисою всіх пошукових систем служить наявність на її сторінці спеціального вікна (форми), призначеного для введення ключових слів. При роботі в Інтернет результатом виконання запиту до пошукових систем (звітам) служить набір посилань.

Програмно-методичне забезпечення – комплекс, до складу якого входять: програмний засіб навчального призначення або пакет програмних засобів навчального призначення; інструкція для користувача програмним засобом навчального призначення або пакетом програмних засобів навчального призначення; опис методики (методичні рекомендації) з використовування програмного засобу навчального призначення або пакету програмних засобів навчального призначення.

Предмет медіаосвіти – взаємодія людини з медіа, медіамова і її використовування в соціумі, медіа і його функціонування в соціумі, система знань і умінь, необхідних людині для повноцінного сприйняття й аналізу медіатекстів, для соціокультурного розвитку творчої особистості.

Проектор (проекційний апарат) – оптичний пристрій, що формує зображення оптичних об'єктів на розсіюючій поверхні, що служить екраном. За способом освітлення об'єкта розрізняють діаскопічний, епіскопний і епідіаскопічний.

Розгортка зображення — в телебаченні послідовна, в чіткому порядку і з певною швидкістю передача всіх елементів зображення.

Засоби навчання – матеріальні об'єкти, природні предмети, комплекс носіїв навчальної інформації з технічними аудіовізуальними пристроями, а також штучно створені людиною моделі, що використовуються педагогами й учнями в навчально-виховному процесі як інструмент їхньої діяльності.

Статична проекція – отримання нерухомого світлового зображення об'єкта на екрані.

Статичні екранні комплекси ТЗН – комплекс різних типів проекторів (слайд-проектор, оверхед-проектор, відеопроектор у режимі презентації Power Point), проекційний екран, стема автоматичного зашторювання вікон і опускання екрана, дистанційного керування ТЗН.

Телебачення навчальне – універсальний аудіовізуальний засіб навчання, що синтезує можливості статичної і динамічної проекцій, запису й відтворення звуку.

Телевізійний приймач – приймач, призначений для прийому й відтворення телепередач у метровому і дециметровому діапазонах хвиль.

Технічні засоби – сукупність технічних пристроїв.

Технічні засоби навчання (ТЗН) – дидактичні матеріали на електронних носіях інформації, що пред'являються учням за допомогою відповідних технічних пристроїв.

Технічні засоби статичної проекції – комплекс посібників - носіїв інформації і апаратів, який дозволяє одержувати на екрані нерухоме зображення.

Транспаранти – зображення на прозорій плівці, виконані фабричним або саморобним способом, призначені для демонстрації за допомогою графопроектора.

Навчальна телепередача – передача центрального, місцевого або шкільного телебачення, складена за темою навчальної програми, призначена для перегляду на уроці або в позаурочний час.

Навчальне демонстраційне устаткування, що сполучається з ЕОМ забезпечує: управління за допомогою комп'ютера об'єктами реальної дійсності; збір, обробку, передачу інформації про реальний процес; візуалізацію закономірностей, що вивчаються; автоматизацію процесів обробки результатів навчального експерименту; графічні побудови. Склад навчального, демонстраційного устаткування, що функціонує на базі СНІТ: навчальні роботи, керовані ЕОМ, що імітують промислові пристрої і механізми; електронні конструктори; комплект датчиків і пристроїв, що забезпечують отримання інформації про регульований фізичний параметр або процес; засоби просторового введення і маніпулювання текстовою і графічною інформацією.

Навчально-методичний комплекс на базі СНІТ – засоби навчання, у тому числі і функціонуючі на базі НІТ, в сукупності з навчально-методичними матеріалами (підручники, навчальні посібники для учнів, методичні засоби, рекомендації для вчителя), які створють цілісність, представлену певним складом і структурою.

Навчальний діафільм – серія тематично зв'язаних кадрів, змонтованих на одній плівці в логічній послідовності, яка передає динаміку об'єкта, що зображається, події, явища, процесу і забезпечує покадровий показ навчального матеріалу.

Навчальний кіно -, відеофрагмент – навчальний кінофільм (відеофільм), що містить навчальний матеріал з одного питання теми.

Цифрове кіно – спосіб створення фільмів, у якому традиційні фотохімічні процеси фільмовиробництва замінені електронними перетвореннями оптичного зображення.

Електронний підручник – сукупність навчального матеріалу, що пред'являється тому, хто навчається за допомогою комп'ютера.

Епіпроекция – спосіб отримання зображення, при якому світловий потік відображається від демонстрованого об'єкта.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Гороль П. К. Методика використання технічних засобів навчання.: навч. посіб. / П. К. Гороль, Л. Л. Коношевський, М. Г.Вороліс. - К.: Освіта України, 2007. – 256 с.

2. Грамотеев В. П. Новичок в интернете / В. П. Грамотеев, Л. В.Васильева, Р. Прокди. — СПб.: Наука и Техника, 2010. — 256 с.

3.Дрига Й.Й. Технические средства обучения в общеобразовательной школе: учеб. пособие для студентов пед. институтов / Й.Й.Дрига, Г.И.Рах – М.: Просвещение, 1985. - 271 с.

4.Зелинский С. Э. Современная цифровая техника / С. Э. Зелинский. —: Фолио, 2006. — 414 с. — (Учебный курс).

5. Карпов Г. В. Технические средства обучения. / Г.В.Карпов, В.А.Романин. – М.: Просвещение, 1972. – 384 с.

6. Коджаспирова Г.М. Технические средства обучения и методика их использования: учебн. пособие для студ. высш. пед. учебн. заведений. / Г.М.Коджаспирова, К.В.Петров. – М.: Изд. Центр «Академия», 2003. – 256с.

7. Кравченя Э.М. Технические средства обучения: учебн. пособие / Э.М. Кравченя. – Мн.: Высш.шк., 2005. – 304 с.

8. Кух А.М. Технічне забезпечення сучасного освітнього середовища: навч.-метод. посіб. / А.М.Кух, О.М.Кух. – Кам‘янець-Подільський: К-ПДПУ, інформаційно-видавничний відділ, 2005. – 130 с.

9. Лапінський В.В. Мультимедійна дошка / Віталій Лапінський, Любов Карташова. – К.: Шк. світ, 2011. – 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).

10.Леонтьев В.П. Самоучитель. Цифровое фото, музика и звук. / В.П.Леонтьев, И.В. Прокошев. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006. – 384 с.: ил. - (Самоучитель работы на коипьютере).

11. Мультимедійні засоби навчання: навч. посіб. / П. К. Гороль, Р. С. Гуревич, О. В. Шестопалюк, М. Ю. Кадемія. – [2-ге вид.]. – Вінниця: ТОВ «Планер», 2010. – 486 с.

12. Михнушев А.Г. Организация комплексного применения технических средств обучения в учебном процес се: метод. реком. / А.Г.Михнушев. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1990. – 122 с.

13. Онищук В.О. Організація навчання в умовах кабінетної системи. / В.О. Онищук. – К.: Рад. школа, 1980. – 101 с.

14. Педагогіка / за ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 543 с.

16. Прессман Л.П.Основы методики применения экранно-звуковых средств в школе. / Л.П. Прессман – М.: Педагогика, 1979. – 176 с.

17. Самойленко П.И. Современная информационная образовательная среда как эффективное инструментальное средство изучения физики: монография / П.И.Самойленко, Н.Л.Сосницкая, Е.А.Волошина. – М.: АПКиППРО, 2009. – 216 с.

Дата добавления: 2015-08-18