Розмова з дитиною на тему ВІЛ-інфікування

Підходячи до цієї дуже важкої розмови, необхідно враховувати багато аспектів, у тому числі вік дитини, шлях інфікування і т.д. У будь-якому випадку ця розмова повинна відбутися тільки тоді, коли дитина до цього готова, краще після п'яти років. При зараженні від матері під час відвідування лікарів, перебуванні в стаціонарі, здачі аналізів дитина може сама довідатися про назву своєї хвороби. Маленьких дітей варто знайомити з хворобою поступово, маленькими порціями інформації. Це можуть бути короткі прості відповіді на безліч неминуче виникаючих у дитини питань, пов'язаних зі станом здоров'я та необхідністю виконувати призначення лікаря.

Старші діти вже можуть розуміти більше. Дуже важливо правильно побудувати процес подання інформації дитині та давати чесні відповіді на її питання. Якщо дитина одержує неповну інформацію від своїх близьких, вона може одержати перекручену інформацію в якомусь іншому місці. При цьому виникне атмосфера недовіри, перебороти яку буде надзвичайно важко.

ВІЛ-інфікована дитина, діагноз якої приховується, може страждати від самотності та, як наслідок, від страху і сорому. Діти середнього віку, що тяготяться вантажем таємниці ВІЛ-інфікування, можуть мати проблеми, пов'язані з труднощами засипання, відчуженістю від друзів і родини, або депресією, жорстокістю, апатією.

Навіть діти молодшого віку можуть випробувати ті ж труднощі, що і більш старші діти. Завдання батьків і персоналу, що доглядає за дітьми, вчасно помітити ці зміни поведінки дитини та постаратися допомогти їй.

Підлітки, у яких нещодавно діагностовано ВІЛ-інфекцію, звичайно відчувають ті ж самі емоції, що й дорослі люди в подібній ситуації - розчарування, страх, гіркоту, депресію, сором. У той же час діти цієї вікової групи та підлітки можуть демонструвати деякі елементи поведінки, властиві дітям молодшого віку. Для них важливими є питання: "Що мене очікує?, Чи прийдеться мені часто відвідувати лікаря і лягати в лікарню?, Яким чином ВІЛ-інфекція вплине на мої взаємини з родичами, друзями, учнями з моєї школи?, Чи можу я якось запобігти передачі ВІЛ іншим?".

Дуже важливо, щоб підтримку підлітку зробив професійний консультант-психолог. Розмову з підлітком варто вести у відкритій і дружній манері, щоб зменшити страх дитини бути відкинутим родиною, друзями, школою. З дитиною необхідно обговорить коло людей, яким слід говорити про діагноз ВІЛ-інфекції.

Соціальна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД

Всі діти, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками і містять в крові антитіла до ВІЛ, незалежно від віку, тобто від народження, вважаються ВІЛ-інфікованими і повинні одержувати соціальну допомогу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998р. N1051 (1051-98-п) та порядком, затвердженим наказом МОЗ від 31.08.98 N 265 (z0585-98). Не інфікована дитина, народжена ВІЛ-інфікованою матір'ю, також отримує соціальну допомогу до зняття з обліку у зв'язку із зникненням материнських антитіл. Діти з уточненим діагнозом ВІЛ-інфекції/СНІДу одержують соціальну допомогу до 16 років.

Дата добавления: 2015-08-18