Вдосконалення нормативно-законодавчої бази.

Виходячи з вищесказаного, основною метою Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу є запобігання зараженню ВІЛ, зниження впливу негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції на суспільство, посилення та координація національних і міжнародних зусиль, спрямованих на боротьбу з ВІЛ-інфекцією/СНІДом. При опрацюванні окремих розділів Програми профілактики враховувались керівні принципи Декларації про права людини, положення діючого законодавства та рекомендації Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу.

Основні керівні принципи програми:

забезпечення міжвідомчого підходу до реалізації профілактичних заходів;

визначення проблем ВІЛ/СНІДу як державного пріоритету в галузі соціального розвитку та охорони здоров’я;

забезпечення доступності всіх верств населення, передусім осіб з підвищеним ризиком інфікування ВІЛ, до профілактичних заходів;

захист прав інфікованих ВІЛ та постраждалих від СНІДу;

надання ВІЛ-інфікованим медичних та соціальних послуг;

забезпечення безпеки донорської крові та її компонентів, медичних маніпуляцій;

дотримання принципів добровільності та анонімності з перед- та післятестовим консультуванням;

залучення до виконання заходів протидії епідемії неурядових громадських та благодійних організацій.

При визначенні загальних напрямів діяльності в галузі профілактики СНІДу були проаналізовані та враховані перешкоди, що виникли при виконанні попередніх Програм, які могли б зашкодити реалізації запланованих заходів протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. метою посилення відповідальності державних та суспільних інститутів забезпечення захисту населення, запобігання поширенню ВІЛ-інфекції та захворюваності на СНІД в Україні, зменшення впливу негативних наслідків хвороби на суспільство 1 листопада 2000 року Президентом України підписано Указ „Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу“.Прийнятий Указ розвиває основні положення Закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення“ від 09.03.1998 року. Міністерство охорони здоров’я та державні адміністрації мають вжити заходів щодо забезпечення діяльності регіональних координаційних рад з питань запобігання захворюванню на СНІД, сприяння діяльності громадських та благодійних організацій, які займаються профілактичною діяльністю.

З 2000 р. МОЗ України за участю та допомогою Дитячого фонду ООН — ЮНІСЕФ, міжнародної організації «Лікарі без кордонів» розпочало в Україні впровадження заходів щодо профілактики поширення ВІЛ від матері до дитини. Це дало перші позитивні результати. Наприклад, в Одесі кількість ВІЛ-інфікованих дітей, народжених інфікованими матерями, зменшилась майже у 5 разів.

Європейська Комісія та уряд США надали фінансову допомогу Україні для подолання ВІЛ/СНІДу. Вони фінансують Програму запобігання ВІЛ/СНІДу. Агентство США з Міжнародного розвитку зосередило увагу на створенні інформаційно-ресурсного центру, а Європейська комісія розглянула можливості щодо надання допомоги, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, особливо серед молоді.

Спільним наказом МОЗ України та АМН України затверджено план заходів щодо виконання програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001–2003 рр.

МОЗ УКРАЇНИ видало НАКАЗ 29.11.2002 N 448 “Про затвердження методичних рекомендацій "Організація медичної допомоги та догляду за ВІЛ-інфікованими дітьми у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах". Контроль за виконанням наказу покладений на начальника управління організації медичної допомоги дітям і матерям Моісеєнко Р.О. та начальника управління профілактики соціально-небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя Александріну Т.А.

В Україні зареєстровано понад 4000 ВІЛ-інфікованих дітей, більшість з них заразились від матерів. Частина дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (як ВІЛ-інфікованих, так і тих, у кого не відбулось зараження ВІЛ), залишена матерями на опіку держави. Вони, по суті, стали сиротами внаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу. Відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН, діти, що стали сиротами внаслідок ВІЛ/СНІДу, потребують допомоги і підтримки, доступу до медичного та соціального забезпечення нарівні з іншими дітьми, з дотриманням всіх прав людини та конвенції про права дитини.

Усе вище викладене є обгрунтуванням необхідності піклування про долю дітей, що постраждали від ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

Зараження ВІЛ може відбутися: при статевих контактах між чоловіками, чоловіком і жінкою; через кров - при переливанні інфікованої крові чи її компонентів, при використанні забруднених кров'ю шприців та іншого інструментарію, через ушкоджені шкіру і слизові оболонки людей, при контакті з кров'ю чи деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, спинномозковою рідиною, виділенням з ран, та ін.) хворих на ВІЛ-інфекцію. Зараження дітей у більшості випадків здійснюється від ВІЛ-інфікованих матерів (перинатальний шлях інфікування): внутрішньоутробно через плаценту, у пологах (при контакті плоду з інфікованою кров'ю чи секретами матері, при заковтуванні плодом материнської крові чи інших рідин), при вигодовуванні груддю чи грудним молоком.

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом: при дотику, обіймах, рукостисканнях, через поцілунки, при спільному проживанні в одній квартирі, через посуд, столові прилади, через їжу; через постільну білизну, предмети побуту, іграшки; через повітря (у тому числі при чханні та кашлі), при купанні у воді, через ручки дверей та кранів, унітази, через спортивне знаряддя, при укусах комах або тварин.

Дата добавления: 2015-08-18