Лекція Соціально-правовий захист дітей з ВІЛ\СНІД

Рекомендована література

ВІЛ-інфіковані діти: медичний догляд, психологічна підтримка, соціальний супровід, правовий захист/ Авт.: Котова Н. В., Старець О. О., Олена П. П., Леончук Н. В., Панфілова О. М., Бордуніс Т. А., Дубініна І. М., Булах Л. В. – К.: ТОВ “К.І.С.“, 2010 – 176 с.

Комплексна зовнішня оцінка національних заходів з протидії СНІД в Україні. – ЮНЕЙДС, 2009 р. – 44 с.

Методичні рекомендації з узагальнення досвіду соціального супроводу та підтримки сімей, які виховують ВІЛ-інфіковану дитину. – К.: Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ), Український інститут соціальних досліджень, 2005. – 63 с.

Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу: У 2-х кн. / Г. М. Бевз та ін. – К.: Держсоцслужба, 2006. – Кн. 2. – 180 с.

Правова база діяльності громадських організацій в Україні. – К., 1997.

Програма підготовки кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі, які беруть на виховання ВІЛ-інфікованих дітей / За заг. ред. І. М. Пінчук, канд. пед. наук. – К.: Держсоцслужба, 2007. – 120 с.

Пропозиції щодо поширення досвіду діяльності центрів денного перебування для дітей з ВІЛ на базі Київського та Одеського центрів. – К.: Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ), Український інститут соціальних досліджень, 2005. – 23 с.

Робота з дитиною у прийомній сім’ї: Метод. посіб. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 188 с.

Підручники «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота» (розділи «Робота з ВІЛ-інфікованими)

Лекція Соціально-правовий захист дітей з ВІЛ\СНІД

За даними центру "Соціальний моніторинг", від 9 до 28% дітей взагалі не чули про ті чи інші права, що гарантуються Конвенцією ООН. Найменш відомим є право на захист від втручання в особисте життя - про нього вперше під час опитування почуло 28%. Маловідомими є права дітей на захист від інформації, що шкодить їхньому благополуччю (вперше почуло - 22%), на захист від викрадання (21%), від надмірної небезпечної праці (21%), від сексуальної експлуатації (21%). 48% опитаних дітей вважають, що права дітей в Україні порушуються досить часто. Кожен четвертий з опитаних був свідком, як порушувалися права інших дітей, майже кожна восьма дитина особисто відчула порушення своїх прав. Недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу вважають себе близько половини опитаних дітей, від вживання наркотиків - 43%, від сексуальної експлуатації - 38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці - 34%.

Однією з найболючіших "дитячих" проблем є доля ВІЛ-інфікованих дітей, яку породила пандемія СНІД. Все більше немовлят народжується з ВІЛ-інфекцією через те, що вірус може передаватися від матері дитині під час вагітності, пологів або грудного годування. як правило, у дітей уражених віл, захворювання розвивається набагато швидше, ніж у дорослих. http://www.gurt.org.ua/publications/news_digest/News28.htm

Понад 40% українців проти того, щоб їхня дитина дружила, спілкувалася або навчалася в одному класі з ВІЛ-інфікованими дітьми. Про це свідчать дані телефонного опитування, яке проводилося Інститутом Горшеніна з 28 по 30 листопада 2011 року. Результати опитування були представлені сьогодні під час прес-конференції.

На запитання: «Чи погодилися б Ви, щоб Ваша дитина дружила, спілкувалася або навчалася в одному класі з ВІЛ-інфікованою дитиною?», 19,1% респондентів відповіли «точно так», 16,9% – «скоріше так», а 19,3% – «скоріше ні», 23,4% – «точно ні». Важко відповісти – 21,3%.

На запитання: «Чи зміниться Ваше ставлення до свого знайомого чи колеги по роботі/навчанню, якщо Ви дізнаєтеся, що він ВІЛ-інфікований?», 34,6% відповіли, що ставлення не зміниться, а 33,2% готові надати йому посильну допомогу і підтримку. 13,7% вибрали відповідь «Мені буде неприємно з ним спілкуватися, але постараюся йому цього не показати»; 7,8% – постараються менше з ним спілкуватися. Повністю припинять контактувати з ним 4,2% респондентів, 9,6% важко відповісти.

Коментуючи результати опитування, радник з питань лікування і розвитку Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, Ірина Борушек сказала: «Те, що майже в 70% опитаних ставлення не змінитися і навпаки вони навіть нададуть посильну допомогу, - дуже тішить».

Серед ВІЛ-інфікованих превалюють особи у віці 20-39 років, постійно реєструються особи підліткового віку. ВІЛ-інфіковані виявляються в усіх регіонах. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Запорізька, Харківська, Полтавська, Луганська, Черкаська області, Київ та Севастополь, АР Крим.

Особливістю епідемічної ситуації є той факт, що близько 75% усіх ВІЛ-інфікованих становлять особи, що вживають наркотичні речовини шляхом ін’єкцій.

Прогностично небезпечні останнім часом є факти зростання кількості виявлених ВІЛ-позитивних осіб серед донорів крові і, як наслідок, поки що поодинокі випадки зараження ВІЛ-реципієнтів крові (Кіровоградська область, м.Київ); збільшення кількості ВІЛ-позитивних вагітних, а також народжених від них дітей.

Чинне законодавство. В грудні 1991 р. прийнято закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Конкретні заходи щодо реалізації державної політики закладалися в Національні програми, які постійно оновлювались. Перша програма (1992–1994 рр.) була спрямована на створення бази вітчизняного виробництва медичного інструментарію одноразового використання, латексних виробів, розроблення вітчизняних діагностичних тест-систем тощо; друга програма (1995–1997 рр.) — на попередження внутрішньолікарняних спалахів ВІЛ-інфекції та її передачі через донорську кров, розвиток мережі спеціалізованих закладів для надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД; третя програма (1999–2000 рр.) — на проведення профілактичних заходів у групах високого ризику, розвиток мережі спеціалізованих закладів з боротьби зі СНІДом у регіонах, а також використання світового досвіду для організації боротьби з ВІЛ/СНІДом у нашій країні.

Четверту програму (2001–2003 рр.) з профілактики ВІЛ/СНІДу було прийнято згідно з постановою Кабінету Міністрів 11 липня 2000. Вона істотно відрізняється від попередніх програм. Програма визначає проблему боротьби з ВІЛ/СНІДом як один з пріоритетних напрямків держави у галузі соціального розвитку та охорони здоров’я, забезпечуючи міжвідомчий підхід до реалізації профілактичних заходів. Вона спрямована на запобігання зараженню ВІЛ, зменшення впливу негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції на суспільство, а також на посилення національних та міжнародних зусиль, спрямованих на боротьбу з ВІЛ/СНІДом.

У 1998 р. було прийнято нову редакцію закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». Зроблено відхід від примусового обстеження певних груп населення і впроваджено тестування за умови отримання попередньої згоди та дотримання конфіденційності. На сьогодні Закон повною мірою відповідає вимогам і нормам міжнародних актів з прав людини та рекомендаціям ВООЗ, повноправним членом якої є Україна.

Головним добутком нового Закону є відхід від політики примусового обстеження певних груп населення і впровадження тестування за умови одержання попередньої згоди та дотримання конфіденційності.

За Законом спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, на який покладається управління та міжвідомча координація у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, є Міністерство охорони здоров’я України.

Державна політика у сфері боротьби із захворюванням на СНІД реалізується шляхом організації виконання Закону «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», постанов Кабінету Міністрів з цього питання, а також розробкою та забезпеченням реалізації відповідних загальнодержавних, регіональних та місцевих програм, що передбачають систему заходів щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції, інформування та навчання населення, спеціальну підготовку медичного персоналу, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері.

Під особливим контролем МОЗ знаходяться такі питання, як недопущення випадків інфікування ВІЛ через донорську кров та її продукти, а також при виконанні медичних маніпуляцій в закладах охорони здоров’я.

Таким чином, аналіз епідемічної ситуації та заходів протидії епідемії, які до цього часу проводились в країні, дозволив визначити пріоритетні напрями профілактичних втручань, їх обсяги, спрямованість і ефективність, прийнятність та достатність, ресурсне забезпечення основних виконавців як державного, так і недержавного секторів. За основу були вибрані наступні напрями профілактичної діяльності:

інформаційно-освітня робота з дітьми і молоддю;

інформаційно-профілактична діяльність засобів масової інформації;

зниження вразливості певних груп населення (споживачі наркотиків, представники секс-бізнесу, чоловіки, що мають сексуальні стосунки з чоловіками, ув’язнені та інші);

заходи щодо безпеки донорської крові;

пом’якшення негативних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу в країні;

моніторинг за ситуацією з ВІЛ/СНІДу, наслідками епідемії та впливом профілактичних втручань;

Дата добавления: 2015-08-18