Безпека праці при проведенні дезінфекції.

Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.

При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:

— властивість і стійкість збудника інфекції;

— об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо);

— можливість перевезення дезінфікуючого засобу;

— його дію на людей і тварин;

— температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину;

— швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень);

— експозицію й спосіб подачі розчину до об'єкта дезінфекції.

Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії і звільнити від кормів та тварин. Під час проведення дезінфекції потрібно обов'язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними засобами пожежогасіння.

Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.

Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.

Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.

Пестициди (дезінфектанти) застосовують відповідно інструкцій до препарату та вимог Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хв., світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.

Вимоги ОП під час дератизації Для попередження проникнення гризунів в тваринницькі, складські і фуражні приміщення необхідно фундамент закладати на глибину понад 70 см, не залишаючи простору під підлогою. При цьому каналізаційні, вентиляційні та інші отвори необхідно закривати металевими решітками. Для знищення гризунів хімічним методом застосовують кормові принади з отруйними речовинами: вуглекислим барієм, ратінданом, крисідом, фосфідом цинку, миш’яковими препаратами, зоокумарином тощо. Для обкурювання приміщень та нір ефективні задушливі гази (фуміганти) - хлорпікрин, ціанплав, сірчаний ангідрид, вуглекислий газ, які викликають загибель гризунів. Ефективні результати по знищенню гризунів дає комбінований препарат бактокумарин - суміш бактеріальних культур та зоокумарину. Під час підготовки принад необхідно чітко дотримуватись рекомендованих концентрацій препаратів. Принади виготовляють в спеціальних приміщеннях з витяжними шафами або на спеціальних майданчиках на відстані не менше 200 м від житлових приміщень, тваринницьких ферм тощо із застосуванням ЗІЗ. На місці роботи забороняється приймати їжу, курити, розмовляти по телефону, зберігати воду, продукти харчування та особистий одяг, залишати місце роботи без нагляду. Отруйні принади вносять у нори або інші природні чи штучні схованки. Не дозволяється розсівати або відкрито розкидати отруйні принади в населених пунктах і біля них, на площах випасання худоби та вигулу птиці, біля тваринницьких і птахівничих ферм в радіусі 500 м. Працівники, що виготовляють і розкладають отруйні принади, повинні мати комбінезони, які не мають зовнішніх кишень, рукавиці, гумові чоботи або брезентові бахіли, засоби захисту органів дихання (респіратори) та захисні окуляри. Щодня після роботи потрібно старанно обмивати під душем усе тіло водою з милом, прополіскувати рот чистою водою. Дератизацію необхідно проводити таким чином, щоб запобігти забрудненню патогенними мікроорганізмами й отрутами сільськогосподарської продукції, ґрунту, води, кормів, повітря, а також зараженню й отруєнню людей і тварин. 3. Загальні вимоги безпеки під час експлуатації систем, що працюють під тиском.

Системи, що працюють під тиском. Причини аварій. До таких систем належать: парові та водогрійні котли; компресори та повітрозбірники (ресивери); трубопроводи для стисненого повітря, газу та пари; балони та цистерни для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів, а також інші посудини, що працюють під тиском.

Системи, що працюють під тиском є джерелами підвищеної небезпеки. Основна небезпека полягає в тому, що при можливому руйнуванні такої посудини чи апарата може статися значне вивільнення енергії внаслідок раптового вибуху.

Основними причинами аварій при експлуатації систем, що працюють під тиском можна вважати: неякісне виготовлення, монтаж чи ремонт посудин, апаратів, трубопроводів; порушення технологічного режиму та правил експлуатації; несправність запобіжних пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів, арматури; корозія металу.

Допуск до роботи. З огляду на підвищену небезпеку до обслуговування систем (посудин), що працюють під тиском, допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження, навчання за затвердженою програмою, атестовані і мають посвідчення на обслуговування відповідного устаткування (посудини, апарата). Підготовка таких працівників здійснюється у навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах), які одержали в установленому порядку дозвіл Держпромгірнагляду на проведення такого навчання. Періодичні перевірки знань працівників, які обслуговують системи, що працюють під тиском проводяться не рідше ніж один раз на рік.

Загальні вимоги безпеки. Адміністрація підприємства зобов'язана утримувати системи, що працюють під тиском у справному стані, який забезпечує безпеку їх обслуговування та надійність роботи. На підприємствах повинні бути розроблені, затверджені, вивішені на робочих місцях та видані під розписку обслуговуючому персоналу інструкції щодо безпечного обслуговування таких систем. Назначається особа, на яку покладається відповідальність за справний стан та безпечну експлуатацію систем (посудин), що працюють під тиском.

Для забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання аварій і вибухів ці системи повинні бути оснащені запірною або запірно-регулювальною апаратурою, запобіжними пристроями, приладами для вимірювання тиску,температури,покажчиками рівня рідини і т.п. Кількість, тип і місце встановлення контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв, арматури обирається організацією-розробником проекту, виходячи з конкретних умов експлуатації. Всі системи, що працюють під тиском до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ).

Контрольно-вимірювальні прилади, запобіжні пристрої та арматура.

Для запобігання підвищення тиску вище допустимого в посудинах, апаратах та трубопроводах встановлюють пружинні або важільно-вантажні запобіжні клапани. Вони автоматично відкриваються при підвищенні тиску вище допустимого значення.

Якщо посудина приєднана до джерела живлення, в якому тиск більший за робочий тиск у посудині, то на підвідній лінії встановлюють редукційний клапан, який автоматично підтримує задане значення робочого тиску.

У разі необхідності контролю за рівнем рідини в посудинах, застосовують покажчики рівня рідини. На посудинах, що обігріваються полум'ям або гарячими газами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче дозволеного, має бути встановлено не менше двох покажчиків.

Кожну посудину і самостійну порожнину з різним тиском необхідно опоряджувати манометрами — приладами для вимірювання тиску. Манометри повинні мати клас точності не нижче 2,5 — при робочому тиску посудини до 2,5 МПа; 1,5 — при робочому тиску посудини понад 2,5 МПа.

Вимоги безпеки при експлуатації компресорних установок.

Компресор – це машина для отримання стиснутого повітря, що є енергетичним джерелом для приведення в дію багатьох технологічних процесів, пневматичних інструментів та механізації інших трудомістких видів робіт.

Основні причини аварій, що призводять до вибуху компресорів:

· збільшення тиску повітря вище допустимого;

· перегрівання компресора внаслідок підвищення температури стиснутого повітря;

· незадовільна система змащування і низька якість мастил;

· забір запиленого повітря, неправильний монтаж і обслуговування;

· самоспалахування газоповітряної суміші;

· несправність контрольних приладів та пристроїв безпеки;

· накопичення нагару та зарядів статичного струму і ін.

До обслуговування компресорних установок допускаються особи не молодші 18 років, придатні до цієї роботи за станом здоров’я, навчені за відповідною програмою і мають посвідчення на право експлуатації компресорних установок. Знання правил обслуговування перевіряються не менше одного разу на рік.

ТЕМА: Вимоги ОП під час проведення ветеринарно-

---

Дата добавления: 2015-08-18