Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Попередній період	Звітний в період	Абсолютне відхилення (+,-) (гр.2-гр.1)
А
1. Чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн	6621,3	8976,3	+2355,0
2. Повна собівартість реалізованої продукції, тис, грн	6283,2	8229,6	+1946,4
3. Середня вартість активів, тис. грн	6856,5	6714,5	-142,0
4. Середня вартість оборотних активів, тис. грн	1531,1	1317,2	-2135
5. Середня вартість виробничих запасів, 1 тис. грн	115,4	102,0	-13,4
6. Середня величина дебіторської заборгованості, тис. грн	555,2	799,9	+244,7
7. Середня величина кредиторської заборгованості, тис. грн	1244,9		-2255
8. Середня величина власного капіталу, тис. грн	5611,7	5694,7	+83,0
9. Сума закупівель, тис. грн	2082,0	1469,0	-613,0
Коефіцієнт оборотності: 10. Активів (р.1: р.3)	0,97	1,34	+0Д7
11. Оборотних активів (р.1: р.4)	4,32	6,81	+2,49
12. Виробничих запасів (р.2: р.5)	54,45	80,68	26,23
13. Дебіторської заборгованості (р.1: р.6)	11,93	11,22	-0,71
14. Кредиторської заборгованості (р.9: р.7)	1,67	1,44	-03
15. Власного капіталу (p.l: p.8)	1,18	1,58	+040
Термін одного обороту, дні 16. Активів (360: р. 10)	371,1	286,7	-84,4

Продовження табл. 7.11

А
17. Оборотних активів (360:рЛ1)		52,9	-30,4
18. Виробничих запасів (360: р.12)	6,6	4,5	-2,1
19. Власного капіталу (360: р.15)	305,1	227,8	-773
Строк погашення, дні 20. Дебіторської заборгованості (період інкасації) (360: р. 13)	30,2	32,1	+15
21. Кредиторської заборгованості (360:р.14)	215,6	250,0	+34,4
22. Тривалість операційного циклу (р.18+р.20)	36,8	36,6	-0,2

Скориставшись формулою і даними табл. 7.11, можна привести факторний аналіз зміни оборотного капіталу (засобів). Загальна зміна оборотних засобів становить:

в тому числі за рахунок змін: — чистої виручки

— коефіцієнта завантаження

Балансова перевірка:

тобто сукупний вплив двох факторів дорівнює загальній зміні оборотних засобів.

Аналіз результатів факторного аналізу оборотних засобів показує, що зростання обсягу чистої виручки від реалізації продукції сприяло збільшенню оборотних засобів на 544,8 тис. грн.; прискорення ж оборотності їх забезпечило економію — на 758,4 тис. грн.

Такий же результат, що характеризує економію оборотних засобів за рахунок прискорення їх оборотності, можна отримати за формулою:

або за формулою:

Щоб отримати точні результати факторного аналізу економії (перевитрат), слід використовувати в проміжних розрахунках не менше чотирьох знаків після коми.

Склад наведених в табл. 7.11 і вище показників для оцінки ділової активності підприємства не варто канонізувати. Кожна галузь і навіть окреме підприємство може підібрати такий склад показників, який найбільшою мірою відповідає їх особливостям і потребам.

Коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов'язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.

4.1 Теоретичні аспекти управління фінансовою стійкістю

Сучасний етап розвитку підприємства характеризується негативним впливом значної кількості чинників, серед яких нестабільність податкового і регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, невизначеність та низький рівень капіталізації фондового ринку, низький рівень інноваційної активності та багато інших. Внаслідок дії цих чинників виникає аритмія в русі матеріальних та фінансових потоків, що призводить до значних фінансових втрат, дисбалансів та збитків підприємства. В результаті підприємство втрачає свою фінансову стійкість, що стає реальною загрозою його фінансовій безпеці.

Отже, особливе значення в сучасних умовах має приділятись забезпеченню фінансової стійкості, що можливо за умов впровадження стратегічних підходів до управління підприємством.

Актуальним напрямом сталого функціонування суб’єктів господарювання
є розробка дієвого механізму управління фінансовою стійкістю підприємства.
Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства є частиною загальної системи управління підприємством, що забезпечує вплив на чинники, від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта. Процес формування механізму управління фінансовою стійкістю підприємства необхідно розпочати з характеристики його складових, а також визначення послідовності певних етапів. Оскільки механізм будується на основі системного підходу, то правомірним буде виділення таких його складових, як об’єкти та суб’єкти. Отже, перший етап процесу формування повинен включати в себе визначення об’єктів управління; суб’єктів, які б здійснювали конкретні дії; а також цілей, які переслідують дані суб’єкти.

На другому етапі необхідно оцінити поточний стан та рівень фінансової стійкості, а також виявити та здійснити аналіз чинників, які впливають на об’єкт і на виконання поставлених завдань і цілей. Оцінка поточного стану та фінансової стійкості підприємства здійснюється на основі різноманітних методів фінансового аналізу (так наприклад, розрахунок показників фінансової стійкості і порівняння їх з базовими чи нормативними значеннями та ін.).
Наступним кроком у формуванні механізму управління є визначення методів впливу на зазначені раніше чинники. Характерним для цього етапу є застосування інструментарію управління фінансовою стійкістю, вибір якого залежить від можливостей підприємства, виду його діяльності, фінансового стану, рівня організації контролю та управління на підприємстві.
Наступний етап включає розробку стратегії управління фінансовою стійкістю підприємства, тобто визначення цілей, стратегічних напрямів та перспектив розвитку підприємства. На цьому етапі необхідно узгодити цілі розробленої стратегії з загальною стратегією підприємства.

Передостаннім етапом розробки є реалізація стратегії. Для її реалізації керівникам необхідно мати набір методик та моделей, на основі яких приймати найбільш доцільні рішення.

Успіх реалізації розробленої стратегії підприємства залежить певною мірою від діючої системи контролю. Як частина управлінського контролю, стратегічний контроль є процесом вимірювання та оцінки ступеня наближення підприємства до стратегічної цілі. У системі стратегічного управління контроль здійснюється протягом періоду дії стратегії і за змістом передбачає аналіз та оцінку виконання стратегічних заходів з точки зору відповідності стратегічному плану і ступеня досягнення стратегічних цілей. Тому на заключному етапі необхідно проводити моніторинг, який включає в себе аналіз та оцінку рівня фінансової стійкості підприємства; визначення досягнутих результатів реалізації стратегії та їх порівняння з встановленими стандартами; коригування стратегії та формування коригуючи заходів.

У результаті порівняння стандартів контролю із фактичними результатами формується висновок про успішність стратегії, який може бути як позитивний, так і негативний, визначається ступінь досягнення цілей та відповідність стратегічних заходів стратегічному плану. За результатами аналізу надається інтегральна оцінка діючої стратегії підприємства та виявляються стратегічні проблеми підприємства, ключові фактори успіху, потенціал підприємства. За умов відхилення фактичних результатів від стандартів управлінські дії спрямовуються на коригування процесу досягнення цілей. У разі відсутності відхилень або наявності їх у встановлених межах, коригування процесу реалізації стратегії не є необхідним.

Спільним для кожного етапу розробки механізму управління фінансовою стійкістю є використання інструментів управління фінансовою стійкістю підприємства, тому при розробці схеми механізму управління доцільно було б вказати для кожного етапу процесу управління конкретний набір інструментарію, що може бути використаний.

Отже, фінансова стійкість є якісною характеристикою фінансового стану підприємства і, безумовно, є однією з основних фінансових складових фінансової безпеки, тому є необхідність подальшої розробки механізму управління фінансовою стійкістю як частини загальної стратегії управління підприємством.

4.5 Індикатор фінасово-економічної стійкості

На определенный момент времени (начало, конец отчетного периода) финансово-экономическое состояние предприятия может иметь одну из трех основных характеристик: финансово-экономическое равновесие, финансово-экономическую устойчивость и финансово-экономическую неустойчивость.

Равновесие, устойчивость и неустойчивость выявляются по единой формуле, выражающей разность между собственным капиталом и нефинансовыми активами. Эта разность называется индикатором финансово-экономической устойчивости (ФЭУ) и обозначается символом «И» (все другие обозначения см. табл. 1.1 и 1.2):

И = СК - НА. (3.1)

Индикатор финансово-экономической устойчивости может быть выражен также разностью между финансовыми активами и заемным капиталом, что вытекает из основного уравнения структурированного баланса, которое имеет вид:

ЭА = К (3.2)

или

НА + ФА = СК + ЗК, (3.3)

значит:

И = СК - НА = ФА - ЗК. (3.4)

Разность между заемным капиталом и финансовыми активами равна индикатору (ФЭУ) с противоположным знаком: эта разность является контриндикатором (Ик):

Ик = ЗК -ФА = -И,

(3.5)

следовательно:

И + Ик = 0. (3.6)

Величины СК и НА могут быть либо положительными, либо равными 0. Величина индикатора и контриндикатора может быть положительной, отрицательной и равной 0.

Состояние равновесия является точкой отсчета ФЭУ предприятия и характеризуется равенством собственного капитала и нефинансовых активов, а также равенством заемного капитала и финансовых активов. Индикатор и контриндикатор при этом равны нулю.

Превышение собственного капитала над нефинансовыми активами означает наличие финансово-экономической устойчивости с тем или иным запасом устойчивости.

При этом финансовые активы превышают заемный капитал и тем самым не только гарантируют покрытие обязательств предприятия, но и обеспечивают возможность маневра собственными свободными финансовыми активами. Остаток финансовых активов сверх покрытия обязательств характеризует величину чистого кредитования, или инвестиционный потенциал. Индикатор устойчивости в данном случае положителен, контриндикатор отрицателен.

Недостаток собственного капитала по сравнению с нефинансовыми активами означает финансово-экономическую неустойчивость. При этом финансовые активы не обеспечивают покрытия обязательств предприятия. Отрицательная разность между финансовыми активами и заемным капиталом характеризует величину чистого заимствования, или недостаток собственного финансового капитала. Индикатор ФЭУ теперь отрицателен. Контриндикатор положителен.

Находясь в состоянии финансово-экономического равновесия или устойчивости, предприятие может с гарантией погасить все свои обязательства, не затрагивая нефинансовых (производительных, реальных) активов. В состоянии неустойчивости предприятию недостает финансовых средств, возникает финансовая напряженность, которая может перерасти в финансово-экономический кризис.

Таким образом, три варианта финансово-экономического состояния предприятия определенный на определенный момент времени могут быть проранжированы в следующем порядке:

1. Устойчивость;

2. Равновесие;

3. Неустойчивость.

Это — первичная, укрупненная статическая шкала ФЭУ. На начало и на конец отчетного периода (год, квартал) каждое предприятие может быть отнесено к одному из трех вышеприведенных состояний.

Состояние имущества предприятия, соответствующее каждой из трех рубрик шкалы ФЭУ, можно проиллюстрировать графически (рис.3.1, 3.2, 3.3). Заемный Финансо- капитал вые активы

Соб- ственный Нефинансо- капитал вые активы Заемный капитал, полностью покрытый финансовыми активами

Собственные финансовые активы

Нефинансовые активы — полностью собственные

После наложения структуры капитала на структуру активов

До наложения структуры капитала на структуру активов

Рис. 3.1. Устойчивость. Собственный капитал больше нефинансовых активов: чистое кредитование Финансовые активы Заемный капитал Нефинансовые активы Собственный капитал Финансовые активы — полностью заемные

Нефинансовые активы — полностью собственные

До наложения структуры капитала на структуру активов

После наложения структуры капитала на структуру активов

Рис. 3.2. Равновесие. Собственный капитал равен нефинансовым активам: финансовые активы покрывают заемный капитал

45 Финансо- вые активы Заемный капитал Нефинансо- вые активы Соб- ственный капитал Финансовые активы, полностью заемные

Заемные нефинансовые активы

Собственные нефинансовые активы

До наложения структуры капитала на структуру активов

После наложения структуры капитала на структуру активов

Рис. 3.3. Неустойчивость. Собственный капитал меньше нефинансовых активов: чистое заимствование

Дата добавления: 2015-08-18