Друга світова війна

Вступ

З наближенням Європи до другої світової війни українці, здавалося, мало що могли втратити внаслідок тих докорінних змін, до яких вона могла призвести. Страждаючи від ран сталінщини, а в західних частинах — від дедалі більшого гноблення Польщею, Румунією та Угорщиною, українці мали підстави сподіватися, що будь-які, хай навіть спричинені війною, зміни принесуть покращення умов їхнього існування. Проте ті, хто так гадав, трагічно помилялися, бо хоч війна радикально змінила становище українців, їхня доля стала ще гіршою. Падіння Польщі на початку війни призвело до встановлення на Західній Україні ще репресивнішого радянського режиму. Та, вигнавши радянські війська, німецькі нападники принесли з собою нацистський режим, що сягнув на Україні вершини жорстокості. Опинившись між нацистським і радянським режимами, позбавлені власної держави, котра захищала б їхні інтереси, українці виявилися, як ніхто інший, беззахисними перед спустошеннями війни й нещадною політикою тоталітарних держав, що її вели.

Друга світова війна

(1939-1945 роках)

1 вересня 1939 р. розпочалася Друга світова війна. Їй передувала таємна угода керівників нацистської Німеччини і більшовицького Радянського Союзу - Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, кожен з яких прагнув володарювати у світі. Вожді на свій розсуд вирішили долю багатьох народів Європи. За їхньою згодою західноукраїнські землі відійшли до складу Радянського Союзу. На приєднаній території радянська влада запроваджувала такі самі порядки, як і в Східній Україні. Але мир між Німеччиною й СРСР був нетривким.

22 червня 1941 р. - Німеччина напала на Радянський Союз. Війна Радянського Союзу проти Німеччини увійшла в історію під назвою Великої Вітчизняної. Землі України зазнали ударів ворога вже в перші години війни, а Україна стала безпосереднім полем бою. На ній точилися криваві битви, що призводили до страхітливих руйнувань і загибелі мільйонів солдатів і мирних жителів.

Бійці й командири Червоної армії - так називалися збройні сили СРСР - проявили масовий героїзм, але змушені були відступати. Від 11 липня по 26 вересня 1941 р. тривала героїчна оборона Києва. Тоді в полоні опинилися понад 600 тис. солдатів та командирів. Через рік від початку війни українські землі було повністю окуповано німецькими військами та їхніми союзниками.

Українські землі окупанти прагнули перетворити на постачальника продовольства та сировини. «Новий порядок», встановлений нацистами, відзначався винятковою жорстокістю. Окупанти закатували близько 5 млн мирного населення та військовополонених. До Німеччини на примусові роботи було відправлено близько 2,5 млн юнаків та дівчат.

Звільнення України від загарбників відбувалося в 1943-1944 рр. Важливе значення для звільнення українських земель мала битва за Дніпро. 6 листопада 1943 р. військами 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна було звільнено Київ. У грудні почався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні.

Важливу роль у розгромі окупантів на загарбаних українських територіях відігравав рух Опору. У лісовій та лісостеповій зонах Сумщини та Чернігівщини діяли сотні партизанських загонів, великі з'єднання під командуванням Сидора Ковпака, Олексія Федорова та ін. На Волині й в Поліссі розгорнувся широкий самооборонний повстанський рух. Було створено Українську повстанську армію (УПА). Населення вступало до УПА або надавало їй всіляку підтримку. УПА воювала як проти гітлерівських загарбників, так і проти Червоної армії, прагнучи створити незалежну Українську державу.

Та звільненням від гітлерівських окупантів Україна завдячує найперше радянським військам. На початку жовтня 1944 р. було визволено територію України в кордонах 1939 р., а наприкінці жовтня - й Закарпаття.

За звільнення рідної землі наш народ заплатив найвищу ціну: у лавах Червоної армії воювали понад 6 млн українців, з них З млн - загинули. Загалом від 8 до 9 млн громадян України віддали своє життя в цій війні. Днями, коли схиляють голови перед визволителями, є 28 жовтня - офіційний день визволення України і 9 травня - день, який для мільйонів людей є Днем Перемоги.

Війна до Києва прийшла 22 червня 1941 року. На світанку того дня місто здригнулося від першого бомбового удару, а за місяць стало фронтовим. Усе в ті дні дихало в Києві війною: майже 200 тисяч киян стали воїнами Червоної армії, десятки людей працювали на спорудженні захисних укріплень, шанців, протипіхотних і протитанкових перешкод. Навіть школярі брали участь в обороні Києва, яка тривала 73 дні.

Та хоч як самовіддано боролися солдати та мешканці міста, 19 вересня 1941 року до Києва ввійшли завойовники. Так розпочалася доба окупації. Кожен день, прожитий під владою окупантів - а таких днів було 778, - приносив киянам неймовірні страждання. Найбільша трагедія окупованого Києва - урочище Бабин Яр, де загинуло понад 100 000 людей. Багатьох киян було вивезено на примусові роботи. Якщо перед війною в Києві було 930 тисяч мешканців, то коли окупація скінчилася - лише 180 тисяч.

Героїчною сторінкою історії рідної землі є події, пов'язані зі звільненням Києва. Під шквальним кулеметним вогнем загони Червоної армії в жовтні 1943 року переправлялися через Дніпро, проте наступати схилами правого дніпровського берега було важко. Тоді командування вирішило вдатися до маневру: під прикриттям ночі, бійці-визволителі переправилися назад на лівий берег, просунулися трохи на північ. Неподалік села Літки просто по дну Десни переправилися радянські танки. Наступ на Київ розгорнувся біля села Лютіж. Зараз там - музей, експозиція якого розповідає про звитяжні події. З Лютезького плацдарму - так називається місце, з якого розпочато наступ для звільнення Києва, було завдано рішучого удару і 6 листопада 1943 року Київ звільнили...

Спершу по вступі німців кияни ходили міняти речі на продукти в приміських селах, де тоді ще не дуже голодували. Довідавшись про міські злидні, селяни й собі приїздили возами в Київ. Обмін відбувався приблизно за такою схемою: за начебто два пуди пшона в торбі, що не важила часто-густо й одного пуда, правили зимове пальто, гарний костюм - звичайно, чоловічі. В тодішніх міських сім'ях їх було, переважно, по одному, дуже рідко - по два. Тож віддавали чоловікове, синове, батькове - вбрання того, хто був на фронті...»

Цікаві факти:

Чи знаєте ви, що орден Богдана Хмельницького, що його було засновано 1943 р., був єдиним орденом в СРСР, який мав напис українською мовою? На відміну від інших орденів СРСР орденом Богдана Хмельницького нагороджували всі чини армії та флоту, а також найактивніших учасників партизанського руху. Загалом для відзначення масового героїзму та мужності захисників Батьківщини у Великій Вітчизняній війні у роки війни та післявоєнний період було засновано 9 орденів і 23 медалі. У 1943 р. запроваджено стрічки та п'ятикутні колодки для орденів і медалей та встановлено правила, як їх носити.

Першою нагородою, встановленою під час Великої Вітчизняної війни, був орден Вітчизняної війни. Його засновано 1942 р. Він передбачав масові нагородження за повсякденний героїзм радянських воїнів на фронтах Великої Вітчизняної війни. Орден Вітчизняної війни став наймасовішою нагородою серед орденів СРСР.

Вищим військовим орденом СРСР був орден «Перемога». Цим орденом нагороджували осіб вищого командного складу Червоної армії за успішне проведення бойових операцій. Орденом «Перемога» в роки Великої Вітчизняної війни нагороджено 16 чоловік. Одним з найавторитетніших орденів є орден Слави І, II і III ступенів. Цей орден називають «солдатським», оскільки ним нагороджували тільки солдатів, сержантів та старшин. Підставою для нагородження був особистий прояв відваги та мужності.

Список використаної літератури:

1. В. Власов, О. Данилевська, Вступ до історії України.

2. http://school.xvatit.com/index.php?title=Україна_в_Другій_світовій_війні

3. http://kampot.org.ua/history/praci_istorukiv/Orest_Subtelnuy/st_21.shtml

Дата добавления: 2015-08-18