ВИСНОВКИ. На основі результатів дослідження сформульовано такі висновки:

На основі результатів дослідження сформульовано такі висновки:

1. Становлення і розвиток музичної освіти та виховання в Україні були зумовлені процесом національно-культурного відродження. Політика національного і духовного поневолення українського населення зіткнулась із зростаючим опором національного руху, в якому, поряд з визначними освітніми діячами, активну участь брали і композитори. Високо оцінюючи виховне значення музичного мистецтва, вони здійснили значний вплив на становлення, удосконалення і розвиток музично-естетичного виховання, розкрили ряд нових перспектив в історії педагогічної науки і, зокрема, теорії і практики музичного виховання в Україні.

2. Проблеми музичного виховання школярів займали одне з важливих місць у діяльності композиторів. Найбільш повне своє відображення вони знайшли у педагогічній праці українських композиторів другої половини ХІХ – початку ХХ сторіччя.

3. Найістотнішими тенденціями й особливостями педагогічної діяльності композиторів стали:

¨ обумовленість музичного поступу обставинами суспільно-політичного розвитку, рівнем розгортання процесів національного відродження;

¨ еволюційний шлях їх діяльності від простого просвітництва й залучен-ня молоді до співу до організації рiзних форм музичного виховання, в основі яких домінуючою стала національна ідея;

¨ розширення цiлей і завдань музичного виховання залежно від суспіль-них потреб, рівня національної свідомості, культури народу, загально педагогічних пріоритетів на тому чи іншому етапі національно-визвольного руху;

¨ вдосконалення змісту діяльності, перехід від малоефективних форм, методів і засобів до пошуку шляхів самостійного вирішення актуаль-них проблем музичного виховання школярів і молоді.

4. Педагогічна діяльність композиторів за характером і змістом роботи була прогресивним суспільно-педагогічним явищем, бо вона сприяла:

¨ збагаченню змісту, форм і методів навчально-виховного процесу національним елементом, його науково-методичним забезпеченням;

¨ розвитку ідеї української національної школи та національного виховання, утвердженню її засад у практичній діяльності;

¨ формуванню розгалуженої мережі музичних товариств, в яких композитори активно проводили свою просвітницьку працю серед українського населення, будили його національну свідомість;

¨ створенню української музичної школи і Вищого музичного інститу-ту як альтернативи до аналогічних польських, німецьких закладів;

¨ встановленню тісних зв'язків, пошуку шляхів співпраці між Східною і Західною Україною;

¨ появі нових імен композиторів-педагогів, які, продовжуючи традиції попередників, вносили і свою вагому частку в процес становлення і розвитку музичного виховання в Україні.

5. Одним із найвагоміших результатів діяльності К.Д.Кабалевського є його педагогічна спадщина. Навчання музики він поставив на наукову основу, тобто у своїх виданнях вміщував методичні розділи, які висвітлювали основи дидактики музики і були призначені як для вчителів, так і учнів. Все це свідчить про глибоке розуміння композитором ролі музичного мистецтва у вихованні освіченого, національно свідомого молодо-го покоління.

6. Діяльність К.Д.Кабалевського носила подвижницький характер. Йому було властиве почуття суспільного обов'язку, висока національна свідомість, справжня самопожертва. В умовах асиміляцiйної політики влади, постійного наступу на рідну мову й освіту його праця ставала осередком національного життя.

7. Поряд із системою Бартока-Кодая в останні десятиліття ХХ-го століття велику популярність одержала система К.Орфа. Системи Бартока-Кодая й Орфа вимовляються через кому, що дозволяє думати про їхнє споріднення, чи принаймні, відповідності. Однак ці системи різні і по походженню, і власне кажучи їхньої внутрішньої спрямованості. Спільність їх виявляється в педагогічній установці на професійні основи масового музичного виховання, що варто розглядати як вимогу часу.

8. Система музичного виховання К.Орфа не втратила своєї актуальності і на сучасному етапі розвитку музичного виховання в Україні. Продов-жується удосконалення дидактики і методики навчання, спрямованої на вирішення важливих музично-педагогічних та ідейно-виховних завдань. Ці питання успішно вирішувалися митцем і зафіксовані в навчальних підручни-ках і збірниках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Архимович Л., Шреер-Ткаченко А., Шеффер Т. Музыкальная культура Украины. – М.: Гос. муз. изд-во., 1961. – 261 с.

2. Баребойм Л. Размышления о музыкальной педагогике // За полвека: Очерки. Статьи. Материалы. – Л., 1989. С.157-292.

3. Бервенецький З., Хлобникова Л. “Виховувати музичну культуру” Київ. “Радянська школа” 1989 р.

4. Булат Т.П., Гордійчук Н.М., Грица С.Й. та ін. Історія української музики. Т.2. -К.: Наукова думка, 1989 р.

5. Гордійчук М.М. та ін. Історія української музики. Т. 1. - К.: Наукова думка, 1989 р.

6. Грица С.Й., Загайкевич М.П., Калениченко А.П. та ін. Історія української музики. Т.3. - К.: Наукова думка, 1990 р.

7. Грінченко М. Історія української музики – К.: Спілка, 1992. – C.4.

8. Демочко К.М. Музична Буковина: Сторінки історії. - К.: Музична Україна, 1990 р.

9. Історія української музики / АН УРСР. Ін-т мистецтва, фолькл. та етногр. ім.М.Т.Рильського. – К.: Наук. думка, 1989. – 464 с.

10. Історія створення перших українських шкільних підручників з музики в Західній Україні в другій половині ХІХ сторіччя // Джерела. – 2009. – №2. – С.19-22.

11. Кабалевський Д. “Про трьох китів та інші цікаві речі”. Київ. “Музична Україна” 1973 р.

12. Кабалевський Р, Абдунін Є.Б. “Музика в навчальних класах. Москва. “Просвіта” 1985 р.

13. Кабалевський Р. “Виховання розуму і серця”. Москва, “Просвіта” 1984 р.

14. Корній Л. Нарис історії української музики. - К.: Музична Україна, 2003.

15. Луценко Є.М. З історії музичної освіти України (ІІ пол. XIX ст.).Збірник наукових праць. 4.2. - К.: 1994.

16. Ляшенко І. та ін. Музична культура України: Збірник статей. - М.: Музика, 1979 р.

17. Мартинюк А.К. Диригентсько-хорова школа в українській освіті // Теоретичні та практичні засади культурології: Вип. 3. – Запоріжжя: ЗДУ, 2000. – С. 106-112

18. Масол Л. Виховний потенціал мистецтва – джерело освітніх інновацій // Мистецтво та освіта. – 2001. - №1. – С.2-5.

19. Падалка Г. “Учитель, музика, діти” Київ “Музична Україна”. 1982 р.

20. Панкевич Г. “Мистецтв музики”. Москва. “Знання” 1987 р.

21. Проблема розвитку творчих здібностей дітей у педагогічній спадщині композиторів // Освітянин. – 2009. – №2. – С.16-17.

22. Програма для шкіл (класів) з поглибленим теоретичним і практичним вивченням музики / Укл. З.З.Жовчак, О.В.Комісаров. – К., 1990. – 101 с.

23. Проект програм з музики середньої загальноосвітньої школи та позаклас-на робота з музики 1-4 класи / Укл. А.Т.Авдієвський, А.Г.Бол-гарський та ін. – К., 1991. – 72 с.

24. Ростовський О.Я. “Методика викладання музики у початковій школі”. Тернопіль “Навчальна книга – Богдан” 2000 р.

25. Ростовський Я. “Педагогіка музичного сприймання” Київ. “ІЗМН” 1997 р.

26. Рудницька О. Діалогова стратегія педагогічного впливу // Наукові записки ТДПУ ім.Володимира Гнатюка. – Серія: педагогіка. – Тернопіль, 2001. – №2. – С.3-10.

27. Хурсіна-Аністратенко Ж. Перші музичні освітні заклади на Україні. // Музика, 1982. - №2, с. 8.

28. Шреер-Ткаченко О.Я. Історія української дожовтневої музики. - К.: Музична Україна, 1969 р.

29. Шреер-Ткаченко О.Я. Історія української музики. - К.: Музична Україна, 1980 р.

Дата добавления: 2015-08-18