Індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб

Комерційні юридичні особи поряд із загальними індивідуалізуючи ми ознаками можуть мати тдодаткові. До них відносяться:

1.Виробнича марка дозволяє виділити продукцію юридичної особи серед іншої. Ця марка вміщує найменування юридичної особи, назву виробу, вказівку на державний стандарт, сорт, посилання на технічні умови тощо. Вимоги до маркування товарів при їх поставці витікають із звичаїв ділового обігу, законодавства, діючих стандартів, правил, договірних умов.

6. Знаки для товарів і послуг – цепозначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Слід відмітити таке. Судова практика виходить з того, що не можна казати про подібність товарних знаків, якщо немає однорідності товарів і послуг, що надаються, при позначені цими знаками. За такий ситуації нібито немає конкуренції. На підставі цього господарський суд м. Києва вважав твердження позивача, ТОВ “АЛЛО” про те, що товарні знаки позивача та відповідача, ТОВ “Голден телеком”, є подібними до ступеню змішування, не обґрунтованими.[231] На момент написання книги вище вказане рішення Господарського суду м. Києва оскаржується в порядку апеляції.

З теоретичної точки зору не зовсім вірним є твердження, що немає однорідності товарів і послуг, позначених товарним знаком, немає й конкуренції. За вказаній логіки вповні могла б скластися така гіпотетична ситуація. Є два подібних товарних знака. Одним позначаються продукти споживання, яким довіряє споживач. Реєструється подібний товарний знак, яким позначається побутова техніка невисокої якості. Це можна було б використовувати при недобросовісній конкуренції. Споживач, що купив телевізор невисокої якості, вряд чи захоче набути продукти харчування, позначені подібним знаком.

Щодо охорони прав на товарні знаки, в Україні існує така ситуація. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Держпатенту і продовжується за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на 10 років. Власник свідоцтва може передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Знаки для товарів і послуг користуються правовою охороною і у разі порушень захищаються. Це забезпечується законами України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

7. Фірма (комерційне найменування). Право на комерціцйне найменування врегульоване главою 43 ЦКУ і деталізоване у інших законах. Так фірмове найменування підприємства, в якому за змістом ст. 9 ЗУ "Про підприємства в Україні" визначаються вид, організаційна форма підприємства та інші ознаки, що його індивідуалізують, тобто відрізняють від іншого підприємства, виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до статті 4 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи фірмового найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

З введенням у дію нового ЦКУ виникне необхідність усунути з ринку суб’єктів господарювання, назви яких співпадають. Наприклад у Харкові зареєстровано і діють чотири кафе з назвою “Mon ami”, що призводить до неможливості їх розрізняти.

Державна реєстрація фірмового найменування здійснюється шляхом включення його до Державного реєстру. Отже, реєстрація фірмового найменування невідривно пов’язана з державною реєстрацією юридичної особи.

Закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" та "Про захист від недобросовісної конкуренції" не ставлять настання передбачених законодавством наслідків неправомірного використання чужих позначень у залежність від наявності вини підприємця та заподіяних такими діями збитків власнику фірмового найменування. Отже, фірмове найменування не може використовуватись без дозволу власника, навіть якщо такими діями не спричиняються збитки. Слід зазначити, що за ранніх радянських часів діяло Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22.06.1927 р.

Суб'єкт господарювання, фірмове найменування якого зареєстровано в установленому порядку, має виключне право його використання. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене фірмове найменування, якщо воно використовується юридичною особою.

Застосування подібного найменування або оригінального розташування літер, яке може створити в учасників господарських відносин враження, що позначається фірма, яка фактично не належить даному суб'єкту господарювання, визнається порушенням права на фірмове найменування. Особа, яка використовує чуже зареєстроване фірмове найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

В цивільному обігу також виникає необхідність індивідуалізувати такі ознаки як найменування місця походження товарів, найменування держави походження тощо. Адже зазвичай на ринку більш цінувались завдяки своїм визначальним якостям, важливим з точки зору споживання, наприклад, вина, що виготовлені не в будь-якому місті України, а саме Кримські вина; не аудіо чи відеотехніка, що вироблена за ліцензією японської фірми, а саме техніка виробництва Японії тощо.

Останнім часом серед індивідуальних ознак вказують й бренд – послідовний набір функціональних, емоційних і самовиразних обіцянок цільовому споживачеві, які є унікальними, значимими і важко імітованими[232]. Бренд є композицією трьох складових: фізичних (вигляд, запах, звук), раціональних (що містить у собі та як сконструйований), емоційних (які настрої викликає чи які психологічні почуття виникають при користуванні ним. Розрідняють бренд комерційних юридичних осіб та бренд об’єднань громадян, зокрема політичних партій.

До індивідуальних ознак юридичної особи відноситься її статистичний код, код платника податку, реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі.

Чинним законодавством врегульовані зовнішні атрибути державних юридичних осіб. Так згаданою вище поставновою Додатку №4 “Опис бланка національного закладу (установи)” положення Про затвердження зразків та описів печатки, бланка і вивіски національного закладу (установи) Постанова КМУ від 22 травня 2004 р. № 655 встановлено, що бланк виготовляється на аркуші форматом А4, посередині бланка розміщується зображення малого Державного Герба України завширшки 12 мм. Та заввишки 17 мм. під яким центровим способом розміщується надпис “Україна”, нижче – повне найменування центрального органу виконавчої влади, до сфери якої належить національний заклад та найменування національного закладу. Відповідно додатком 6 встановлені вимоги до вивіски національного закладу. Вона повинна мати форму прямокутника розміром 700мм. на 500 мм. На полі вивіски посередині вгорі розміщується зображення малого Державного Герба України завширшки 80 мм. та заввишки 115 мм під яким центровим способом - напис “Україна”, нижче – повне найменування центрального органу виконавчої влади, до сфери якої належить національний заклад та найменування національного закладу.

Контрольні питання:

1. Поняття та значення індивідуалізації юридичної особи.

2. Теоретичні засади індивідуалізації юридичної особи.

3. Види індивідуалізації юридичних осіб.

4. Місцезнаходження юридичної особи.

5. Найменування юридичної особи.

6. Печатки та штампи юридичної особи.

7. Ідентифікаційний номер юридичної особи.

8. Види рахунків юридичної особи та порядок їх відкриття.

9. Фірма (комерційне найменування).

10. Особливості індивідуалізації комерційних юридичних осіб.

11. Особливості індивідуалізації національний заклад.

Лекція 13. Створення юридичних осіб (Мічурін Є.О.)

План:

1. Стадії створення юридичних осіб.

2. Способи створення юридичних осіб.

3. Розробка та прийняття засновницьких документів.

4. Вимоги до засновницьких документів.

5. Формування керівних органів юридичної особи та їх повноваження.

6. Реєстрація (перереєстрація) юридичних осіб.

Нормативні акти: Конституція України; ЦКУ; ГКУ, ЦК УРСР; ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ЗУ “Про підприємства”; ЗУ “Про господарські товариства”; ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців”; Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Борисова В. До проблеми створення юридичних осіб / Вісник Академії правових наук -№20.-С.79, Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический центр. 331 с.

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.; Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.: Спарк. – 1994, 335 с; Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: стадії створенняюридичної особи, способи створенняюридичної особи, засновницький (установчий) договір, статут юридичної особи, реєстрація (перереєстраці) юридичної особи,

1. Стадії створення юридичних осіб (Р.Б.Шишка)

В доктрину цивільного і зокрема підприємницького права було введено спеціальні правові конструкції кроків до підприємництва (Шапіро) та стадій створення суб’єкта підприємницької діяльності (Шишка Р.Б.). Та й інша відображає послідовність дій власника щодо створення юридичної особи

Для розуміння передумов створення юридичної особи, вважаємо за необхідне навести думку класика цивілістики Г.Ф.Шершеневіча. Для виникнення юридичної особи, за його словами, необхідні: 1) наявність того субстрату, який повинен скласти його зміст, групи осіб чи майна; 2) відповідність законним умовам, оскільки інакше немислимо існування вимушеної особи.[233] Останні умови вказані у законі й вони, передбачаючи порядок створення певної юридичної особи, відомі заздалегідь.

У теорії приватного права виділено стадії створення юридичних осіб. Створення суб’єктів підприємництва проходить ряд стадій: ініціативну, організаційну, легалізаційну.

Ініціатива – начало всіх начал. Вона виходить від засновника чи засновників, як правило власників або досить активних і ініціативних фізичних осіб, і проявляється в попередніх зусиллях, що спрямовані на пошук найбільш оптимальних за даних умов засобів і коштів для утворення юридичної особи[234]. На ініціативній стадії необхідно розробити обгрунтування (юридичні особи публічного права) бізнес-план (юридичні особи приватного права), де детально обгрунтувати економічні, правові, соціальні та інші чинники. Слід провести маркетингові дослідження та виявити запити потенціального споживача, шляхи виробництва та доведення до споживача товарів та послуг, дослідити стан ринку, зібрати відомості про наявних та можливих конкурентів, недоліки їх продукції, намітити стратегію конкурентної боротьби, кадрової політики тощо. Здебільше на цій стадії проводяться консультації, і в тому числі щодо спеціалізації, основних положень засновницьких документів тощо, але ніяких прав і обов’язків не виникає.

Організаційна стадія має свої відмінності в залежності від способу створення юридичної особи та її організаційно-правової форми, виду, форми власності тощо. Характерним для цієї стадії є те, що прийняті рішення породжують у засновників права та юридичні обов’язки

Для унітарних юридичних осіб достатньо волевиявлення власника. Державні підприємства створюються в розпорядчому порядку, що виражається в постанові відповідного виконавчого органу чи його наказі. Деякі юридичні особи – Національний банк України створені безпосередньо на підставі закону. При виданні наказу про створення юридичної особи призначається керівник і з ним укладається трудовий контракт. Після цього державній юридичній особі як суб’єкту підприємництва виділяється відповідна матеріальна база – основні та зворотні кошти чи грошові асигнування для їх придбання.

Волевиявлення фізичної особи на створення юридичної особи як суб’єкта підприємництва проявляється в практичних діях: затвердженні інвестиційного плану, виділення коштів, проведення організаційних заходів, підбір штату працівників, укладання від імені фізичної особи угод спрямованих на забезпечення діяльності створюваної юридичної особи тощо. Саме волевиявлення на створення такої підприємницької структури як розпорядження формалізується лише на етапі легалізації – при заповнені реєстраційної картки.

На цій стадії розробляються проекти засновницьких документів, за рахунок вступних чи інших внесків оплачується вартість проведених робіт, розробляться інколи проектна і кошторисна документація, укладається засновницький договір на підставі якого у засновників виникають інвестиційні зобов’язання (внести обумовлені внески у вигляді грошей, майна, майнових прав), проводяться установчі збори на яких приймається рішення про створення корпоративної юридичної особи, затверджуються засновницькі документи у яких визначено правове становище органів управління та правовий режим майна, обираються самі керівні органи.

Легалізаційна стадія полягає власне у реєстрації юридичної особи як такої. Затверджені засновником засновницькі документи підлягають реєстрації у встановленому порядку. Це означає легалізацію юридичної особи. З моменту отримання свідоцтва про державну реєстрацію виникає її правосуб’єктність.

Стосовно юридичних осіб публічного права державна реєстрація не проводиться але на підстві закону вони вносяться до державного реєстру підприємств і організацій України і набувають інших легалізаційних ознак.

Дата добавления: 2015-08-18