Голден Колфілд - передтеча бунтівного покоління 60-х років ХХ ст..

9. 1. Визначте центральні проблеми поезії Рільке «Орфей. Еврідіка. Гермес.».Поясніть яких нових смислів набуває у цьому творі давній античний сюжет. Образ Орфея, славетного міфічного співця, наділеного такою магічною силою мистецтва, що йому підкорялися не лише люди, а й уся природа, завжди хвилював уяву Рільке. За легендою Орфей, втративши кохану, спустився за нею у царство померлих і зачарував співом його володаря. Аїд згодився відпустити Еврідіку, але за умови, що Орфей жодного разу не озирнеться на Еврідіку дорогою з царства тіней. Орфей не витримав і озирнувся. Еврідіка щезла назавжди. Цей міф Рільке поклав в основу свого твору, «Орфей. Еврідіка. Гермес», переосмисливши його. На думку поета, призначення поезії — нести людям любов, красу, перемагати зло. Але в світі існує таке зло, перемогти яке неможливо, це — смерть. Протистояти смерті може тільки любов і пам'ять. Про те, як митець здатен протистояти силам забуття, і йдеться в поезії «Орфей. Еврідіка. Гермес». Цей вірш певною мірою наближений до прози: він не має рим, строфічного поділу, чіткого віршованого ритму. Та й наявність персонажів, зовнішнього сюжету, конфлікту між героями надають твору певної епічності. Але глибокий підтекст, суто ліричне вирішення конфлікту примушують замислитися не над сюжетними подіями, відомими з міфу, а над проблемою творчості, здатності митця протистояти силам забуття. На початку твору Рільке створює картину царства тіней, де перебувають душі померлих. Перше, що вражає у цій картині,— відсутність жодного поруху життя. Монументальність, якась застиглість, вічність відчувається у цій картині. І ще картина зовсім позбавлена звуків. Тому, напевно, упродовж твору не називаються й імена героїв. Тут немає місця живому голосу, немає тут місця і співам Орфея. Ц мовчазна картина, ця беззвучність підготовлює трагічний фінал. Орфей поспішає до виходу, він прислуховується до кроків позаду, іноді йому здається, що він чує їх. «Вони ідуть»,— переконує він себе, промовляє ці слова гучно, але тільки луна відповідає йому. Орфей не може озирнутися, не має права, але уявляє їх собі — Гермеса й Еврідіку. Уявляє не її постать, вид, але те почуття, що вона викликала — кохання і біль від втрати. Орфей оплакував її так, що світ увесь «на плач суцільний обернувсь», але це не повернуло Еврідіки: «так само, як над іншою землею, і сонце йшло, й зоріло тихе небо, // плачливе небо в скривлених зірках». Вірш написаний так, що створюється враження, ніби автор теж у цьому лабіринті смерті, перед ним проходять постаті його героїв, наближаючись і віддаляючись від нього. Тому в наступних рядках уже Еврідіка наближається, тепер її можна добре роздивитися. Вона вже не та білява жінка, оспівана в піснях Орфея, те, що наближається — лише тінь, у ній уже немає життя, а відтак — немає й кохання до Орфея. Сам момент, коли Орфей озирнувся, поет не змальовує. Він (поет) «дивився» у цей час на Еврідіку, вражений тими змінами, які у ній відбулися. Тому, коли Гермес спинив Еврідіку, з розпачем промовивши: «Він таки оглянувсь», Еврідіка тільки безтямно запитує: «Хто?». Останні рядки вірша, попри всю їхню сумовитість, дарують якусь непевну надію. Остаточно проблему протистояння митця силам забуття Рільке не вирішує. Те, що в останніх рядках міститься та кий багатозначний образ («невпевнена, і ніжна, і терпляча») ніби обіцяють нові пісні Орфея про кохання до Еврідіки, хай тужні, але прекрасні. Поезія «Орфей. Еврідіка. Гермес» розкриває важливу проблему творчості Рільке — здатність митця мистецтвом одухотворювати світ, протистояти забуттю прекрасного, вічного, життєдайного.

2. Поясніть, як розкриваєтьсярятівна сила кохання та істиногомистецтва в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Історія Майстра і Маргарити — це не одна з головних ліній роману. У творі порушуються найважі й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Майстер і Маргарита — його головні ге­рої роману. Саме вони є прикладом споріднення творчості і кохання. Ці дві стихії дають людині силу, наділяють її крилами. А від союзу творчості і любов і народився «син» — роман Майстра. Батько-Майстер відав дитя-роман у світ людей. І вони його «розіп'яли» у нищівних рецензіях. Тема творчості і кохання — провідна в романі «Майстер і Маргарита». Автор доводить: якщо ці сили об'єднаються, вони здатні перетворити людину, сповнити її життя висо­ким змістом, надати їй надлюдської сили. І тоді ні час, ні люди не владні над митцем, якого надихає на творчість любов. Творчу особистість можна проклинати, забороняти її творіння, але знищити створене нею - неможливо. Майстер назавжди пов'язаний зі своїм творінням. Гине книга, і коханці втрачають один одного. У романі «Майстер і Маргарита» Булгаков показав, що здатна витерпіти людина заради любові і заради свого творенія. Булгаков вважає ідеалом любові Маргариту, яка готова на все заради свого коханого. Після розгрому роману критиками, піддавшись розпачу, Майстер падає духом, відмовляється від свого роману і зникає. Маргарита в ім'я любові готова йти за допомогою до Воланду. Їй довелося витерпіти багато випробувань. Любов до Майстра поєднується з ненавистю до його гонителів. Але навіть ненависть не може придушити в ній милосердя. Ми розуміємо, що сила любов і набагато сильніше зла, а сила творчості сильніше існуючого порядка. Сатана, караючий людей за брехню і безчестя, постає перед нами в образі справедливого судді. Він не тільки повертає Маргариті її коханого, але і робить все необхідне, щоб вони жили разом довго і щасливо. Все це завдяки коханню Маргарити. Майстер в романі не зміг здобути перемогу над несправедливістю реальному житті. Але песимізмом не віє від фінальних сторінок книги. Адже На землі у Майстра залишився безсмертний роман, якому судилося продовжувати боротьбу.

10. 2.

11 1. Дайте визначення основних напрямів та течій "срібної доби" російської поезії.

Срібний вік - це поезія кінця 19, початок 20 століття. Поезія " Срібного століття" - це яскрава і різноманітне явище в історії російської поезії. " Срібний вік " об'єднує безліч поетичних напрямків: Символізм, Акмеїзм, Футуризм, Імажинізм, новокрестьянскіх поезія та ін

* Символізм (символ, знак) - одна із течій модернізма, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком символічного" життя душі" і пошуком " вічної істини" виник у Франції в кінці 19 і відразу з'явився в Росії. Символісти сприймають матеріальний світ через символи - знаки вічних ідей. Головні принципи символізму виявлення " відповідностей " між явищами матеріального і духовного світів; суть дії певних асоціацій. Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей»

Головне завдання символістів - змусити читачів самостійно домальовувати, накреслених і ледь зрозумілий образ створений поетом.

Представники - Сологуб, Блок, Брюсов, Білий, Мережковський.

*Акмеїзм - це модерністка течія в - російській поезії 10-20 - х років 20 ст. Лідерами акмеїзму були: Гумельов, Городецький. Акмеїсти на відміну символістів відображують у своїх творах "мужньо - твердий" ясний погляд на життя. Теорію цього руху розробив Гумельов.

*Футуризм - Авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.

Представники - В. Маяковський, В. Хлєбников, Б. Пастернак, М. Асєєв, С. Бобров, І. Сєверянін.

Дата добавления: 2015-08-09