Становлення Української адвокатури радянського періоду

Жовтнева революція в Росії ліквідувала старий інститут адвокатури. 24 листопада 1917 р. Раднарком прийняв Декрет про суд № 1, що ліквідував весь апарат буржуазної юстиції й окружних судів, царську адвокатуру і прокуратуру, інститут судових слідчих.

На Україні, де до влади прийшла Центральна Рада, процес ліквідації суду здійснювався в такий спосіб. До революції на тодішній території України діяло три судових палати (Київська, Харківська, Одеська), 10 окружних судів, 102 мирових з'їздів і 805 мирових суддів. Центральна Рада 30 грудня 1917 р. прийняла закон, відповідно до якого замість судових палат створювалися апеляційні суди у межах судових округів, що існували раніше. Був також створений Генеральний суд УНР, що мав у своєму складі департаменти: цивільний, кримінальний і адміністративний. Організацію і діяльність присяжної адвокатури і приватних повірених, що не входили до складу присяжної адвокатури, а були приписані до відповідних судових установ (судових палат, окружних судів, з'їздів окружних суддів), Центральна Рада залишила без змін.

Постановою Народного Секретаріату України від 4 січня 1918 р. була ліквідована присяжна і приватна адвокатура як корпорація. Передбачалося, що всі засідання судів повинні бути відкритими, а присутні в залі судового засідання були вправі брати участь у обговоренні справи. Усім громадянам старше 18 років надавалося право бути захисниками в суді та на попередньому слідстві. Відповідно до Декрету про суд від 14 лютого 1919 р. були ліквідовані судові інстанції, що існували на території України до встановлення Радянської влади. Були створені дві самостійні судові системи: народні суди і революційні трибунали. Для забезпечення захисту в народних судах України були створені колегії обвинувачів і колегії правозахисників (захисників). Правозахисники не тільки виступали на судових засіданнях народного суду, але і надавали юридичну допомогу населенню у галузі адміністративного і трудового права. У консультаціях юридичну допомогу надавали безкоштовно. Списки осіб, що повинні виконувати обов'язки захисників на судових процесах, складали народні судді, працівники рад народних суддів, профспілкові і партійні організації, а також працівники відділів юстиції. Списки готувалися два рази на рік: 1 січня і 1 липня. Створення радянської прокуратури зумовило зміни у організації судового захисту і судового представництва. Виникла необхідність організувати нову, радянську адвокатуру. НКЮ України приступив до розробки нового Положення про адвокатуру на початку травня 1922 р., і вже у вересні колегія НКЮ УРСР схвалила його. На членів колегії були покладені обов'язки з ведення, призначення та узгодження справ у судових органах, а також надання населенню юридичної допомоги. Членами колегії могли бути особи, що мають стаж практичної роботи в органах радянської юстиції не менш 2 років або відповідну теоретичну і практичну підготовку. Після прийняття Конституції СРСР 1936 р. було розроблено нове Положення про адвокатуру, затверджене РНК СРСР 16 серпня 1939 р. На підставі цього Положення колегії адвокатів створювалися в республіках, областях. Крім членів колегії захисників право здійснювати захист у суді мали родичі обвинуваченого і потерпілого (тільки близькі), представники підприємств, установ і ВЦРПС. Членами колегії могли бути особи, які мали вищу юридичну освіту, закінчили юридичну школу, за наявності стажу практичної роботи в судових, прокурорських і інших органах юстиції не менше 1 року. Поряд з ними функції захисту могли здійснювати особи, що не мали юридичної освіти, але такі, що пропрацювали не менше 3 років на посадах у судових, прокурорських органах та органах юстиції. Прийняті в 1958 р. Основи законодавства про судоустрій встановили, що колегії адвокатів діють з метою здійснення захисту в суді, надання юридичної допомоги громадянам, підприємствам і організаціям. Колегії є добровільними об'єднаннями осіб, що займаються адвокатською діяльністю, і діють на підставі Положення, затвердженого Верховною Радою УРСР.

У 1978 р. правове становище радянської адвокатури було закріплено в Конституції УРСР, після чого був прийнятий Закон "Про адвокатуру", де були врегульовані питання організації і діяльності адвокатури в республіканському масштабі.

В Україні після проголошення незалежності було реформовано інститут адвокатури, що підвищило її роль і місце у механізмі захисту прав та інтересів громадян.

Дата добавления: 2015-08-13