Адвокатура у київській Русі

Виникнення та розвиток адвокатури в Україні пов’язується з часами, коли вона була юридично визначена як особливий правовий інститут в реформах 1864 р. Проте й до того періоду в державах, які існували на території сучасної Україні, застосовувався аналог адвокатури — судове представництво. В період Київської Русі (ІX-XІІІ ст.) роль захисників у судах виконували родичі та добрі знайомі сторін, а також інші особи, які на певних умовах брали на себе обов’язок допомогти стороні відстояти своє право. В добу народження писаного систематизованого законодавства і панування звичаєвого права з повною перевагою останнього в судочинстві праця захисника в судах мала скоріше характер товариської допомоги, моральної під-тримки, а не професійної діяльності.

Процесуальне представництво в різних формах судового процесу часів Київської Русі можна зрозуміти, коротко проаналізувавши джерела давньоруського права. Серед таких джерел, безумовно, в першу чергу слід виділити Руську Правду, яка об’єднувала кілька писаних законів, що визначали судові процедури. До неї належали фактично самостійні законодавчі акти Ярославова Правда, Правда синів Ярослава, Руська Правда ХІІ ст. та інші документи, що діяли в різні часи і багато в чому відрізнялись один від одного за змістом. Крім того, деякі форми судочинства ґрунтувались на звичаєвих нормах, а церковний суд керувався власними регуляціями.

Виникнення і становлення раннього феодального права в Древній Русі тривало значний історичний період і пов’язане із створенням Правд окремих племен східних слов’ян. Ці Правди були зведеннями звичаєво-правових норм, призначених для офі-ційного регулювання соціально-економічних і правових відносин у кожному племені або союзі племен. До другої половини ІX ст. у Середньому Подніпров’ї відбулася уніфікація близьких за складом і соціальною природою Правд цих племен у Закон Руський, юрисдикція якого поширилася на територію державного утворення слов’ян із центром у Києві. Цим створеним визначним нормативним актом, який вже мав риси системи права, керувалися в судовій практиці Великі київські князі й контрольовані ними князівські й місцеві общинні суди. Його можна охарактеризувати в загальному сенсі як якісно новий етап розвитку права Київської Русі в умовах існування держави.

До наших днів дійшло більше ста списків Руської Правди, які можна класифікувати на три основні редакції: 1) Коротка, 2) Велика, 3) Скорочена.

Найдавнішою редакцією є Коротка Правда, що складається із Правди Ярослава, Правди Ярославичів, Покону вірного (виникла не пізніше 1054 р.).

Велика редакція, що виникла не раніше 1113 р. і пов’язана з ім’ям Володимира Мономаха, розділена на Суд Ярослава й Устав Мономаха.

Дата добавления: 2015-08-13