Стан теорії і методики музичного виховання в 70-е роки

У філософії, зокрема в одній з її галузей – естетиці, з'явилися крупні монографічні роботи, в яких на сучасному рівні науки висловлюються методологічні основи теорії естетичного виховання, у тому числі і засобами музичного мистецтва (дослідження А. И. Бурова, Н. И. Киященко, В. К. Скатерщикова, В. А. Розумного, М. Ф. Овсянникова і ін.).

В педагогіці продовжують розроблятися теоретичні основи естетичного виховання. В роботах 70-х років даються результати дослідження найбільш загальних закономірностей естетичного виховання (А.А. Балян); естетичне виховання розглядається крізь призму педагогічно обґрунтованої організації життя дитини – в учбовому процесі, праці, природі, мистецтві, в умовах колективної і індивідуальної діяльності (Б.Т. Ліхачев); затверджується необхідність встановлення правильних взаємозв'язків між об'єктивними і суб'єктивними умовами формування естетичних здібностей – сприйняття, оцінки і художньої творчості (С.А. Анічкин).

В галузі дитячої психології і педагогіки під керівництвом психолога О.В. Запорожця і педагога О.П. Усової розробляється нова система сенсорного виховання дошкільників.

В основі цієї системи лежать теоретичні положення. Процес пізнання дитиною об'єктивного світу включає чуттєвий початок (розвиток відчуттів і сприймань, у тому числі і музичних) і раціональний (розумові операції по порівнянню, аналізу, синтезу сприйманих явищ). Чуттєве і раціональне взаємозв'язане. Сенсорне виховання спрямовано на розвиток сприйняття дитиною предметів, явищ, їх різних властивостей і різноманітних співвідношень.

Суспільний досвід будь-якої галузі людської діяльності відображається в певних нормах, еталонах (наприклад, в музиці норми виражені в нотній системі). Дитина шкільного віку засвоює їх у вигляді певних знань. Але вже в дошкільному віці діти засвоюють найпростіші знання і привчаються діяти відповідно до деяких норм. Наприклад, вони не тільки розрізняють, але і відтворюють музичні звуки відповідно до їх висоти, тривалості тощо.

Але сенсорним розвитком не вичерпується питання про формування розумових здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Художнє мислення дитини тісно пов'язано з практичним освоєнням оточуючого, яке відображається в свідомості, художніх уявленнях, поняттях, думках.

Сучасна психологія досліджує найбільш важливу для художньої діяльності проблему – проблему емоцій. Розробка ситуацій, спонукаючих дітей до емоційних виявів, відкриває нові можливості для управління емоціями, які не тільки регулюють творчу музичну діяльність, але і здатні активізувати і формувати її мотиви; без них не може відбутися виховання естетичного відношення до оточуючого, до мистецтва.

В даний час розробка теорії естетичного виховання ведеться по трьох напрямах: художня творчість дітей в процесі їх навчання, самостійна художня діяльність дітей; комплексний підхід до естетичного виховання, встановлення різносторонніх зв'язків між його різними сторонами. Ці напрями розробляються на матеріалі всіх видів художньої діяльності, у тому числі і музичній.

Для всебічного, гармонійного розвитку дитини проблема дитячої художньої творчості має особливе значення. З цієї точки зору ученими і методистами були досліджені джерела дитячої продуктивної творчості, динаміка розвитку творчого початку в драматизації, музичній, образотворчій, мовній діяльності дітей.

Вивчаючи і оцінюючи дитячу продуктивну творчість, вдалося виділити три групи показників, які специфічні для визначення творчого початку в музичній діяльності дошкільників: а) відносини, інтереси, здібності дітей, що виявляються в музичній творчості; б) способи творчих дій; в) рівень дитячої творчої «продукції». Показники дали можливість більш об'єктивно визначити якість музичної продуктивної творчості дітей.

При розробці першого напряму вчені і методисти виходять з положення правомірності творчої і навчальної діяльності в дитячому садку, самостійності їх функцій і разом з тим найтісніших взаємозв'язків.

Дослідження показали, що, крім непрямих дій на становлення і розвиток дитячих задумів, можна активно формувати дитячу творчість, застосовуючи спеціальні творчі завдання.

Другий напрям – дослідження дитячої художньої самостійної діяльності. Наявність її говорить про художній, музичний розвиток дитини (оскільки ця діяльність виникає за його ініціативою, відповідає його інтересам і проходить без видимого керівництва дорослого), що відбувся, про вплив правильно організованого навчання, хороших традицій побуту дошкільної установи, сприятливої атмосфери в сім'ї. В результаті досліджень були визначені педагогічні умови, сприяючі становленню музичної самостійної діяльності дітей.

З'ясувалася доцільність створення певних зон в приміщенні груп для різних видів самостійної художньої діяльності дітей, визначення номенклатури посібників і устаткування, послідовності їх використовування. Вдалося встановити взаємозв'язки між різними формами діяльності: учбовій на заняттях, виступами дітей на святах (під керівництвом педагога) і самостійною музичною діяльністю. Особливо важливий зв'язок між отриманими художніми враженнями (на святах і на заняттях, а також в сім'ї) із засвоєними способами самостійних дій на заняттях і подальшим застосуванням їх в ігрових ситуаціях. В цілому очевидно, що діяльність, що виникає за ініціативою дітей, успішно розвивається при цілеспрямованому гармонійному поєднанні переживань дитини, її інтересів і правильно організованих педагогічних умов.

Нарешті, третій, провідний напрям – комплексний підхід до естетичного виховання. Одна з провідних особливостей комплексного підходу – це програмність естетичного виховання. Вперше була здійснена спроба створити зразкову програму, в якій задачі естетичного виховання розроблені для кожної вікової групи дитячого саду. Серед них виховання естетичного відношення до природи, оточуючим предметам, а також до мистецтва, що використовується на заняттях, в праці і повсякденному житті. Зміст багаторічного дослідження висловлений у вигляді колективної монографії в книзі «Система естетичного виховання в дитячому садку» і ряді інших робіт і досліджень.

З позицій комплексного підходу проведено дослідження, спрямоване на вивчення характеру взаємозв'язків між музичним вихованням і розвитком дитини. В цьому дослідженні визначена загальна структура музичності, розкриті окремі її компоненти, показана проблема взаємин між загальним і музичним розвитком, між засвоєнням різних видів музичної діяльності і здібностями, які при цьому розвиваються Вивчені можливості формування пісенної, музично-ігрової творчості і роль навчання в цьому процесі. В цілому охарактеризовані зв'язки між вихованням і музичним розвитком дітей на різних вікових ступенях і з урахуванням індивідуальних особливостей.

В музичному вихованні маленької дитини значне місце займає робота з розвитку сенсорних якостей сприйняття. Вивчення природи музично-сенсорних здібностей (розрізнення і відтворення звуковисотних і ритмічних співвідношень музичних звуків, їх тембру і динаміки) дозволяє більш чітко розробити їх класифікацію і визначити місце музично-дидактичних ігор. Залучення композиторів і поетів до музично-поетичного оформлення дидактичних ігор дозволило створити певну систему музично-сенсорного виховання дітей.

Група досліджень присвячена наочним засобам і методам формування музичного сприйняття. При цьому використовується метод моделювання музичних явищ (С.М. Шоломович, Л.Н. Коміссарова, Е.П. Костіна) Автори розробляють різні аналоги засобам музичної виразності. Ці моделі дещо спрощують, схематизували музичну мову. Вони можуть бути і предметами (наочні, методичні посібники), і яким-небудь процесом (наприклад, рухи типу диригування), і якою-небудь ситуацією (наприклад, драматизація відповідно до розвитку музичних образів). Моделюються звуковисотні, динамічні, агогічні, темброві особливості музики, а також жанри творів та їх структура.

Наприклад, на картинках зображений старий (повільний темп), що поволі йде, бадьоро крокуючий солдат (поміркований темп), дитина, що біжить (швидкий темп). Діти, розрізняючи темп музичних творів, показують відповідні картки. При формуванні музичного сприйняття особливу роль відіграє саме виконання музичного твору і продумані пояснення педагога, що розкривають емоційний зміст даного твору.

Сприйняття музики завжди емоційно по своєму характеру, але зовсім не виключає, а, навпаки, припускає його усвідомленість. Виникає необхідність визначити зміст музично-освітньої роботи з дітьми, охарактеризувати обсяг словарного запасу, що дозволяє виказати своє відношення до музичного твору.

Питання дитячого музичного виконання (спів, танці, хороводи, гра на дитячих музичних інструментах) також розглядаються багато якими дослідниками. Вивчаються особливості кожного виду діяльності, характеризуються якості особистості, здібності дитини, які особливо успішно розвиваються і, нарешті, встановлюються шляхи і методи їх формування.

Спів розглядається педагогами як діяльність, в процесі якої успішно розвиваються здібності дитини. В подальших дослідженнях розробляється методика с творення дітьми найпростіших попевок. До своїх попевок діти звертаються неодноразово. Первинні їх імпровізації поступово удосконалюються, тому важливо проаналізувати весь творчий процес і знайти способи управління ім. Виявляється також можливість творчих виявів старших дошкільників в процесі пісенної виконавської діяльності.

Досліджувалася і інша музична виконавська діяльність дітей: танці, хороводи, музичні ігри. В одному з таких досліджень розглядаються багаті можливості ритміки як методу розвитку музичних здібностей, показана необхідність застосування невеликих етюдів з метою вправи дітей в музично-ритмічних рухах. Задача іншого – вивчити можливості ритміки як діяльності, в якій найбільш успішно розвивається відчуття ритму.

Якнайменше розробленою галуззю є залучення дітей до гри на дитячих музичних інструментах. За останні роки викладачі дошкільних факультетів звернулися до вивчення питань в галузі методики навчання грі на фортепіано, ставляться задачі профорієнтації, тобто підготовки студентів – майбутніх педагогів до роботи в дошкільних установах.

Якщо дитина виховується в дитячому садку протягом декількох років, вона досягає певного рівня музично-естетичного розвитку. Тому слід встановити спадкоємність в музичному вихованні дітей підготовчих і перших класів.

Отже, узагальнюючи, можна відзначити поступальний рух кожного етапу в історії розвитку теорії і методики дошкільного виховання, у тому числі музичного, послідовне подолання його труднощів і його позитивні тенденції.

В дореволюційній дошкільній педагогіці відбувалося лише первинне становлення методики музичного виховання на основі узагальнення кращого педагогічного досвіду. В ній відображені як передові погляди учених, методистів і суспільних діячів минулого, що представляють інтерес і в наші дні, так і ідеалістичні погляди, на природу музичного мистецтва, на особливості музичних переживань дітей і на особливості керівництва їх розвитком.

В радянські часи дошкільні установи визначалися як перший ступінь суспільного виховання, а роль мистецтва – як могутній, неповторний засіб виховання.

Перші діячі дошкільного музичного виховання закладали його основи. Багаторічна науково-дослідна робота, узагальнення передової практики висували всі нові проблеми музичного виховання і знаходили шляхи їх рішення.

Створено цілий фонд творів, що забезпечили формування етичних відчуттів, естетичного відношення до оточуючого життя, до музики.

Удосконалювалися програми музичного виховання, уточнювався підхід до навчання як до засобу всебічного розвитку особистості дитини, збагатила методика керівництва заняттями.

Теорія і методика музичного виховання безпосередньо стикається з дошкільною педагогікою, психологією, а також з естетикою і мистецтвознавством. Дослідницька робота в галузі музичного виховання спирається на ці суміжні галузі.

Дата добавления: 2015-08-03