Широке розуміння права

Зазначені вище недоліки вузького розуміння права, які проявляються як в теоретичній, такі практичній площині, породили у правовій думці підходи, які в межах наведеної раніше класифікації, об'єднується у т. зв. "широкий" (або плюралістичний) підхід до права або іменують концепціями (школами, теоріями тощо) широкого розуміння права. До них, як правило, відносять соціологічну, природно-правові, психологічні та інтегративні концепції (теорії) права. Нижче будуть розглянуті окремі напрями цих шкіл права.

Широкий підхід до права є досить поширеним у юридичній науці. Його характерною рисою є те, що всі теорії, концепції і т. д., обґрунтовуючи широке праворозуміння, прагнуть перебороти негативні особливості вузького розуміння права. Однак домогтися цього їм вдається по-різному: комусь у більшій, комусь у меншій мірі. При цьому слід зазначити, що, переборюючи недоліки вузького розуміння права школи, що базуються на широкому праворозумінні, володіють у свою чергу досить серйозними недоліками.

Основні недоліки широкого праворозуміння пов'язані з тим, що в межах теорій, що його формують, дуже часто нівелюють нормативну сторону права (іноді повністю її заперечуючи), а також відсувають державу в правових процесах на другий план (а то й на третій, четвертий і т. д.). А ті школи широкого праворозуміння, які намагаються зберегти такі найважливіші характеристики права, як державно-вольовий характер і нормативність, є внутрішньо еклектичними, суперечливими й складними для розгортання цільної юридичної теорії.

У той же час широке праворозуміння обґрунтовує дуже важливі для суспільства й окремої особистості положення у правовій сфері, і насамперед:

• право по своїй суті й змісту повинно відповідати уявленням суспільства й окремої особистості про належне, тобто бути справедливим;

• право повинно не гальмувати розвиток суспільних відносин, а сприяти їхньому розвитку;

• держава і його окремі представники не можуть порушувати ті норми, принципи, ідеали і т. д. у сфері правової дійсності, які суспільство сприймає як необхідні;

• право - це живий суспільний організм, що розвивається та відіграє самостійну роль у системі суспільних відносин;

• право має не тільки зовнішні механізми своєї реалізації, але воно багато в чому реалізується за допомогою залучення в процеси право реалізації психології відповідних соціальних суб'єктів (як індивідуальних, так і колективних);

• право реалізується не лише у контексті функціонування відповідного державного механізму, а й припускає втягнення в правові процеси недержавних інститутів, таких, як: ідеологія, мораль, культура і т. д. Особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняної юридичної науки є тенденція в обґрунтуванні інтегративних або природно-правових підходів до розуміння права. Однак при цьому, крім проблематики праворозуміння, ця тенденція не знаходить адекватного відображення у теоретичних побудовах (у тому числі, трактуванні

джерел, форм, механізмів і т. д. права). Вітчизняна загально-юридична теорія загалом продовжує розвиватись у рамках вузького праворозуміння (більш точно в даному випадку вести мову про нормативне праворозуміння).

Представляється, що сучасна еклектичність юридичної теорії не тільки не сприяє розвитку юридичних наук, а й є реальною перешкодою на шляху становлення адекватної сучасним умовам юридичної практики.

Дата добавления: 2015-08-05