Принципи інтенсивного вирощування

На сьогодні сільське господарство України характеризується нестабільністю виробництва, незначною кількістю застосування мінеральних добрив, виснаженням ґрунтів та поступовою втратою їхньої родючості. Стає очевидним, що для виправлення ситуації необхідно впроваджувати заходи зі зміною існуючої стратегії землекористування, орієнтацією на підвищення конкурентоспроможності продукції. Здобутки світової і вітчизняної науки дозволяють стверджувати, що найбільшу кількість продукції можна одержувати лише на якісному ґрунті зі збалансованим макро- і мікроелементним живленням.

Традиційно існувала думка, що інтенсивне вирощування соняшнику та розширення його посівних площ у структурі посівів виснажує ґрунт, знижує його родючість, призводить до погіршення структурованості ґрунту, а також до зменшення кількості агрономічно-цінних агрегатів. Але багато товаровиробників, керуючись своїм досвідом та спостереженнями, сумніваються у цих твердженнях і, на нашу думку, не безпідставно.

Провівши аналіз середньої урожайності сільськогосподарських культур в Україні та визначивши скільки кожна з них виносить елементів живлення з урожаєм основної й побічної продукції, отримали чітку картину.

Найбільше азоту на створення 1 т основної та побічної продукції споживає ріпак та соя - 65 та 57 кг/га, дещо менше - соняшник (44 кг/га), а найменше - зернові колосові та кукурудза на зерно. При цьому з листостебловою масою соняшнику азоту повертається у ґрунт 74%, ріпаку 60%, кукурудзи 51%, а стерньовими культурами - 24-32%.

Фосфору (Р₂О₅) більше використовують на створення одиниці продукції рослини ріпаку 49 кг/га та соняшнику 30,7 кг/га, а соя та зернові - на рівні 14,5-17,5 кг/га. З побічною продукцією соняшнику до ґрунту повертається 54% цього елементу, ріпаку та кукурудзи на зерно - 35,8 та 34,0%, сої - 27,8%, а зернових колосових - 17,1-17,6%.

Калію (К₂О) більше за інші культури на створення всієї продукції поглинає соняшник (100 кг/га), менше - ріпак (41 кг/га) та кукурудза на зерно (27,6 кг/га), а соя та зернові - 16,3-20,3 кг/га. З листостебловою масою соняшнику до ґрунту повертається 94% цього елементу, кукурудзи на зерно - 98,5%, ячменю - 92%. На рівні 68,1-72,4% до ґрунту повертається калію із соломою пшениці та ріпаку, а сої - лише 32%.

Таблиця 6. Винос та повернення у ґрунт елементів живлення з урожаєм та побічною продукцією, кг/га

Культура	Винос елементів живлення з ґрунту 1 т основної та побічної продукції, кг/га*	Середньозважене відношення основної продукції до побічної*	Повернення у ґрунт елементів живлення з 1 т побічної продукції, кг/га*
N	P	K	N	P	K
Пшениця	28,8	15,8	18,5	1:1,35	5,0	2,0	9,0
Ячмінь	23,0	17,5	16,3	1:1,5	5,0	2,0	10,0
Кукурудза	25,0	15,0	27,6	1:1,65	7,5	3,0	16,0
Соя	57,0	14,5	20,3	1:1,3	12,0	3,1	5,0
Соняшник	44,0	30,7	100,0	1:2,1	15,6	7,6	45,2
Ріпак	65,0	49,0	41,0	1:2,7	14,5	6,5	11,0

* - середньозважений показник за даними В.Сайка, В. Лихочвора, Є. Білецького, М. Бобро, С. Булигіна, М. Петухова, Е. Панова, Н. Дубини, В. Клечковського, А. Петербургського, Л. Зіневича

В останні десятиріччя у технологічних процесах вирощування сільськогосподарських культур застосовують збирання культур із подрібненням і розсіванням листостеблової маси рослин як засобу біологізації землеробства та підвищення родючості ґрунту й збереження довкілля. В. Сайко повідомляє, що у склад соломи входять усі необхідні рослинам поживні речовини, які після мінералізації є легко доступними. Він вказує, що мікроелементів у соломі більше, ніж у зерні. У середньому в соломі пшениці та ячменю міститься 0,5% азоту, 0,2% фосфору, 0,9-1,0% калію та 30-40% вуглецю, а листостеблова маса соняшнику складається із 1,56% азоту, 0,76% фосфору, 4,52% калію, а також сірки, кальцію, магнію, різних мікроелементів (бор, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт та інші). Отже, листостеблова маса соняшнику є найбільш багатою на макроелементи.

Як зауважують В. Сайко, П. Писаренко, А. Калініченко, О. Горб, за середніх урожаїв зернових (2-3 т/га) у ґрунт із соломою можливо повернути 10-15 кг азоту, 5-8 кг фосфору, 24-30 кг калію, а також відповідну кількість мікроелементів. За даними В.С. Чумака, І.Ф. Сокрути повернення поживних речовин із рослинними рештками стосовно виносу їх із урожаєм в озимої пшениці становлять: N - 35%, Р₂О₅ - 34,6%, К₂О - 28,8%; кукурудзи, відповідно, 33%, 29,3%, 42,2%; цукрових буряків - 20,6%, 18,1%, 11,8%. Найбільш висока частка повернення елементів живлення з пожнивно-кореневими залишками відмічалась після збирання соняшнику та багаторічних трав.

Удобрювальна ефективність тонни подрібненої і загорнутої у ґрунт соломи та іншої побічної продукції рослинництва еквівалентна 3,5-4,0 т напівперепрілого гною. При цьому загортання соломи в ґрунт у місцях її збирання позбавляє від необхідності витрачати кошти на скиртування та перевезення. Листостеблова маса є енергетичним матеріалом для культурного ґрунтоутворення і повинна бути загорнута в ґрунт. Це дає змогу замкнути малий біологічний кругообіг речовин, який було розімкнено за систематичного відчуження більшої частини біологічної продукції рослин.

В. Сайко, О. Тараріко, В. Циков та І. Шувар вважають, що побічна продукція, подрібнена комбайнами та рівномірно розкидана по полю, прискорює інфільтрацію вологи в ґрунт, зменшує поверхневий стік, швидкість вітру біля поверхні ґрунту, знижує температуру ґрунту і цим зменшує втрати вологи на випаровування, бере на себе кінетичну енергію дощових крапель, запобігає запливанню ґрунту й утворенню поверхневої кірки, послаблює ерозію і, що не менш важливо, поглинає залишковий недовикористаний для формування урожаю азот, запобігаючи його втратам і забрудненню ґрунтових вод. Розкладаючись, післязбиральні рештки використовуються наступними культурами. Швидкість мікробного розкладу соломи в ґрунті визначається багатьма факторами: наявністю у ґрунті джерел живлення для мікроорганізмів, їх чисельністю, видовим складом та активністю, типом ґрунту, його окультуренням, температурою, вологістю, аерацією тощо.

Таким чином, проекційне покриття ґрунту рослинними рештками попередніх культур забезпечує при вирощуванні пропасних культур захист зони міжряддя від підвищеної мінералізації ґрунту та ерозійних процесів.

Результати розрахунків показали, що найбільшу кількість азоту з середньозваженим по Україні урожаєм основної та побічної продукції виносить кукурудза на зерно та ріпак - 109,3 та 110,5 кг/га, потім соя й пшениця з показниками 83,2 та 82,4 кг/га, а соняшник при цьому з середнім по країні урожаєм виносить 62,5 кг/га (табл. 7).

Таблиця 7. Середня урожайність основних сільськогосподарських культур в Україні та потенційний винос нею елементів живлення

Культура	Середня урожайність по Україні, т/га, 2006-2010 років	Винос елементів живлення середнім урожаєм, кг/га*
при відчуженні побічної продукції з поля	при розсіюванні побічної продукції по поверхні ґрунту
N	P	K	N	P	K
Пшениця	2,86	82,4	45,2	52,9	63,1	37,5	18,2
Ячмінь	2,20	50,6	38,5	35,8	34,1	31,9	2,8
Кукурудза	4,37	109,3	65,6	120,6	55,2	43,9	2,4
Соя	1,46	83,2	21,2	29,6	60,4	15,3	20,1
Ріпак	1,70	110,5	83,3	69,7	43,9	53,5	19,2
Соняшник	1,42	62,5	43,6	142,0	16,0	20,9	7,2

* - середньозважений показник за даними В. Лихочвора, Є. Білецького, М. Бобро, С. Булигіна, М. Петухова, Е. Панова, Н. Дубини, В. Клечковського, А. Петербургського, Л. Зіневича

Більшу кількість фосфору (Р₂О₅) з ґрунту виносить ріпак - 83,3 кг/га, кукурудза на зерно - 65,5 кг/га, пшениця - 45,2 та соняшник - 43,6 кг/га, а найменше - соя (21,2 кг/га). Калію (К₂О) при цьому більше за інші культури виносить соняшник та кукурудза на зерно (142 кг/га та 120,6 кг/га), вдвічі менше використовують ріпак та пшениця - 69,7 та 52,8 кг/га. Найменше калію на створення продукції споживає соя.

Якщо повернути в ґрунт побічну продукцію сільськогосподарських культур, то відбуваються суттєві зміни в показниках виносу елементів живлення. Так, при поверненні в ґрунт листостеблової маси рослин, найбільшу кількість азоту з урожаєм основної продукції виносить пшениця, соя та кукурудза на зерно - 63,1 кг, 60,4 та 55,2 кг/га, потім ріпак та ячмінь - 43,9 та 34,1 кг/га. Соняшник при цьому виносить урожаєм лише 16 кг/га азоту.

Більше фосфору (Р₂О₅) з ґрунту споживає ріпак - 53,5 кг/га, кукурудза на зерно - 43,9 та пшениця - 37,5 кг/га, а найменше - соя на насіння (15,3 кг/га) та соняшник (20,9 кг/га). Калію (К₂О) при цьому більше за інші культури виносить ріпак, пшениця та соя - 19,2, 18,2 та 20,1 кг/га відповідно.

Протягом 2006-2009 років у Кіровоградському інституті АПВ проводилися дослідження, де в стаціонарному досліді відбирали зразки ґрунту після збирання попередника кукурудза на зерно, який застосовували під соняшник та після його збирання. Результати свідчать, що у разі вирощування соняшнику у п’ятипільній сівозміні інтенсивного типу (чорний або зайнятий пар, озима пшениця, соя, кукурудза на зерно, соняшник), а саме з насиченням культур по 20% за мінеральної та органо-мінеральної системами удобрення, не спостерігалось зменшення вмісту в ґрунті елементів живлення після збирання соняшнику, а саме нітратного азоту та калію. При цьому дещо зменшувався вміст фосфору в орному шарі ґрунту після вирощування цієї культури. Застосування органо-мінеральної системи удобрення підвищувало урожайність насіння на 0,13 т/га порівняно до варіантів із використанням дози добрив N₄₀P₄₀K₄₀ та 0,34 т/га до абсолютного контролю.

Таблиця 8. Вплив систем удобрення на вміст елементів живлення у ґрунті при вирощуванні соняшнику, 2007-2009 роки, (Кіровоградський Інститут АПВ НААН України)

Система удобрення	Урожайність соняшнику, т/га	Вміст елементів живлення, мг/100 г ґрунту
Після збирання попередника кукурудзи на зерно	Після збирання соняшнику
NО3	P2О5	K2О	NО3	P2О5	K2О
Без добрив	2,59	2,94	17,74	11,60	2,83	16,20	13,96
Мінеральна N40P40K40	2,80	3,53	18,78	13,15	3,74	18,60	16,79
Органо-мінеральна N40P40K40+ ПП*	2,93	4,10	20,37	13,60	4,48	18,87	16,57

* - побічна продукція попередника

Тобто зростання урожайності соняшнику на мінеральній та органо-мінеральній системах удобрення відбувалось лише за рахунок внесення мінеральних добрив та комплексного застосування добрив і рослинних решток.

Враховуючи необхідність поповнення ґрунту елементами живлення та органічною масою, та за результатами економічного аналізу найбільш доцільним є застосування органо-мінеральної системи удобрення, яка забезпечує умовно-чистий дохід 8573 грн/га.

Отже, застосування побічної продукції попередника на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N₄₀P₄₀K₄₀ (органо-мінеральна система удобрення) при систематичному використанні забезпечувала підвищення урожайності не лише порівняно до варіантів без застосування добрив, але й до мінеральної системи удобрення, де рослинні рештки вивозилися.

Таблиця 9. Вплив мінеральних добрив, мікробних препаратів та застосування побічної продукції попередників протягом 5 років на урожайність соняшнику, т/га, 2007-2010 роки

Система удобрення	Мікробні препарати	Урожайність, т/га	Прибавка, т/га	Витрати, грн/га	Умовно чистий прибуток, грн/га
Без добрив	-	2,69	-
+	2,78	0,09
Мінеральна (N40P40K40)	-	2,89	0,20
+	2,92	0,23
Органо-мінеральна (N40P40K40 + П.П.)	-	3,03	0,34
+	3,01	0,32

Використання мікробних препаратів не позначилося на урожайності соняшнику як за мінеральної, так і за органо-мінеральної систем удобрення. Збільшення цього показника на фоні природної родючості ґрунту коливалося у межах 0,08 т/га або 3,1%. Прибавка урожайності до абсолютного контролю за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення становила 0,20 та 0,34 т/га, або 7,4 та 12,5% відповідно. Спільна дія мікробних препаратів та мінеральної системи удобрення підвищувала показники врожаю на 0,23 т/га, а взаємодія з органо-мінеральною системою на 0,32 т/га стосовно абсолютного контролю.

Дата добавления: 2015-08-05