Робота за кадрами і кадрова робота: зміст і розмежування понять.

Тема 1.Кадрове забезпечення в ОВС України: нормативно-правове підґрунтя та організація

Питання до теми:

Наукові підходи до кадрового забезпечення, еволюція та сучасний стан.

Робота за кадрами і кадрова робота: зміст і розмежування понять.

Питання1-2. Завдання розбудови в Україні демократичної правової держави, невід'ємним елементом якої є ОВС, зумовило пошук та впровадження якісно нових підходів до організації їх діяльності. З перших років існування України як незалежної держави питанням розвитку ОВС приділялася сама пильна увага, про що зокрема свідчить низка законодавчих актів, постанов, наказів, інструкцій та інших офіційних документів, прийнятих за цей час. Підлягали вирішенню питання визначення завдань, принципів, прав та обов'язків ОВС і окремих їх підрозділів, організаційних основ побудови та багато інших. Важливого місця серед них займали кадрові питання, бо ніяка реформа ОВС не досягне цілі без якісного комплектування особового складу та виконання ним повною мірою своїх службових обов'язків.

Діяльність працівників ОВС, їх статус, права та обов'язки регулюють безпосередньо закони України "Про міліцію", "Про війська внутрішньої та конвойної охорони", "Про надзвичайний стан", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну службу" та ряд інших законів і підзаконних актів. Серед останніх насамперед слід відзначити Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР, затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 p., які хоча і прийняті ще за часів існування Радянської України і відповідно стосувалися особового складу радянської міліції, продовжують свою чинність і на сучасному етапі. Разом з тим сьогодні ведеться активна робота по розробці відповідних документів і незабаром планується їх прийняття та впровадження у практику.

Принципового значення для розвитку ОВС мають затверджена Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. "Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки", "Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ", що схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. В кожному з цих документів чинне місце займають заходи, що спрямовані на поліпшення роботи з кадрами.

МВС України, усвідомлюючи, що людські ресурси є головною умовою ефективності будь-якої організації, протягом всього часу лриділяло питанням вдосконалення кадрової роботи саму пильну увагу: через систему наказів, інструкцій, рекомендацій спрямовувало та регулювало цю діяльність. Неодноразово різні аспекти роботи з кадрами обговорювалися на засіданнях колегій МВС України та приймалися відповідні рішення. На вдосконалення роботи з кадрами ОВС спрямована "Комплексна програма вдосконалення роботи з Кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-7005 роки", яка була затверджена наказом МВС України від 29 січня 1999 р.

Певного розвитку за цей час набули кадрові апарати. З метою забезпечення належного рівня управління роботою з кадрами у Структурі апарату МВС України було створено Головне управління кадрів, котре функціонувало як самостійна служба. Відповідні управління кадрами були організовані в ГУМВС в Автономній Республіці Крим та УМВС областей. На містах кадровою роботою займалися відділи та групи кадрів. Відділи кадрів увійшли також у структуру деяких галузевих служб (управління по боротьбі з організованою злочинністю, управління державної служби охорони, управління виконання покарань). У штатному розкладі УВС, міськрайорганів існувала посада заступника начальника по роботі з кадрами.

Наказом МВС України від 14 січня 1995 р. "Про реорганізацію Кадрових апаратів органів внутрішніх справ" існуючи кадрові структури були перетворені на апарати по роботі з особовим складом. Поява цього документу була зумовлена наявністю суттєвих негараздів у сфері кадрової роботи, які негативно позначалися на результатах діяльності ОВС у цілому, їх авторитеті у суспільстві: формалізм у роботі кадрових апаратів, неякісність відбору кадрів, відсут ність дійової системи їх професійного супроводження, нездатність керівників всіх ланок з'єднувати колектив, проводити правильну дисциплінарну практику, недбале ставлення до професійної підготовки, соціально-побутових проблем підлеглих, низький рівень виховної роботи і т. ін.

Реорганізація кадрових апаратів в апарати по роботі з особовим складом була не простою зміною назв, а принципово новим підходом до всієї системи підбору, розстановки та формування кадрів. Кадрове забезпечення ОВС, підготовка фахівців з високим інтелектуальним і моральним потенціалом, виховання у них високого рівня свідомості висувалось як одне з головних завдань. На кадрові апарати, поряд із звичними для них функціями, покладалися функції соціального захисту працівників, психологічного забезпечення службової діяльності та здійснення культурно-масової роботи. Кадрова робота, за новою концепцією її розвитку, повинна була стати найважливішим компонентом всієї системи виховного впливу на особовий склад.

Посади заступників начальників ГУМВС - УМВС, міськрайвід-ділів, підрозділів та установ по кадрах були трансформовані у посади заступника начальників цих підрозділів по роботі з особовим складом. На них покладалося досить широке коло функціональних обов'язків: кадрова робота, вивчення морально-ділових якостей підлеглих, стеження за їх професійним зростанням, урегулювання відносин у колективі, вирішення соціально-побутових проблем працівників та членів їх сімей, розв'язання конфліктних ситуацій у колективі, формування резерву керівного складу тощо. Перелік цих обов'язків свідчить, з одного боку, про відповідальність, складність та значення цієї діяльності, а з другого - про необхідність спеціальної підготовки працівників, що працюють у цій сфері, формування у них відповідних знань, умінь та навичок, бо робота з людьми - не може бути справою дилетантів.

Пріоритетними напрямками роботи з кадрами було визначено: посилення індивідуальної роботи з особовим складом; широке використання наставництва у роботі з молодими працівниками; підвищення загальної та професійної культури працівників; патронажна діяльність із сім'ями працівників, які загинули або тяжко постраждали під час виконання службових обов'язків; психологічне за безпечення службової діяльності працівників; повсякденна допомога ветеранам ОВС тощо. Особлива увага зверталася на підвищення рівня виховної роботи з особовим складом, бо саме від неї значною мірою залежить дієздатність ОВС, доля і навіть життя працівників ОВС.

Однак у зв'язку з припиненням існування комуністичної партії і відповідно політапаратів, які охоплювали своїм впливом всю систему політико-виховної та культурно-освітньої роботи з особовим складом, на цьому напрямку роботи в ОВС протягом тривалого часу існував вакуум. Хоча в той же час аж ніяк не зменшилась потреба у проведенні виховної роботи, підвищенні професійного, культурного та освітнього рівня працівників.

На значення цієї діяльності вказувалося у Наказі МВС України від 12 вересня 1992 р. "Про підвищення рівня загальної та професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ та ролі керівників в організації виховної роботи". Підкреслюючи значення та відповідальність виховної діяльності в ОВС, у наказі зазначалось зокрема, що участь керівників у вихованні працівників потрібно вважати невід'ємною частиною їх службової діяльності. У відповідності до наказу керівний склад органів, підрозділів та навчальних закладів МВС України забов'язувався проводити

' індивідуальну виховну роботу з підлеглими, контролювати питання підвищення професійного, освітнього та культурного рівня працівників, поведінку на службі та в побуті, застерігати від небажаних та компрометуючих зв'язків.

У роботі з особовим складом рекомендувалось активно використовувати різні форми професійного навчання і службової підготовки, інструктажі, аналітичний розгляд конфліктних ситуацій, наставництво. Від підлеглих вимагалося підвищувати рівень культури спілкування і поведінки у громадських місцях, покращувати стройову виправку і зовнішній вигляд, проявляти турботу про духовний і моральний стан працівників. У наказі зверталась увага також на необхідність розвивати та вдосконалювати такі форми етичного та естетичного виховання працівників ОВС, як школи і університети культури, читацькі конференції і клуби за інтересами, фестивалі та самодіяльної творчості і т. ін.

На жаль, незважаючи на весь позитивізм змісту наказу, доцільності запропонованих заходів, вони здебільше залишилися не виконаними. Однією з головних причин було те, що в ОВС не було на той час реального механізму його реалізації, тобто конкретної структури, яка б могла організувати і проконтролювати реальне виконання наказу. Незабаром МВС України були зроблені конкретні кроки щодо створення такої структури. У 1993 р. наказом МВС України було створено Управління по соціально-психологічній роботі з особовим складом ОВС, яке згодом було реформоване у Відділ з виховної і соціально-психологічної роботи Головного управління кадрів МВС України. Відповідні відділи (відділення) були організовані в кадрових апаратах УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС м. Севастополя і в УМВС на транспорті.

Основним призначенням створених підрозділів було забезпечення ефективної роботи особового складу ОВС по боротьбі зі злочинністю і охороні громадського порядку, створення спільно із галузевими службами сприятливих соціально-психологічних умов у підрозділах ОВС, соціального захисту працівників, членів їх сімей, а також ветеранів ОВС, розвитку культурно-масової та спортивно-оздоровчої роботи.

Але, відомо, що ніяка справа не буде добре зробленою, якщо не має фахівців, які здатні за рівнем своєї професійної підготовки займатися цією справою. У зв'язку і цим на роботу в ОВС почали запрошувати психологів, соціолоїж педагогів, фахівців з культурно -виховної роботи. Разом з тим відчувалась потреба у спеціалістах, які не тільки б мали відповідний фах, але й розумілися в особливостях правоохоронної діяльності, знали проблеми працівників ОВС не з точки зору зовнішнього погляду на них, а, так би мовити, із середини і відповідно могли приймати рішення щодо розв'язання цих проблем і надавати конкретну допомогу. Саме тому у вищих закладах освіти МВС України (Університет внутрішніх справ, Київський інститут внутрішніх справ) була розпочата підготовка слухачів за спеціальностями практичної психології та соціальної роботи.

З метою подальшої професіоналізації цієї діяльності наказом МВС України від 13 липня 1996 р. було створено службу психологіч ного забезпечення оперативно-службовоі діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ. Рішенням колегії МВС України від 5 лютого 1997 р. була затверджена Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України, де були визначені сутність системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і Підрозділів системи МВС України, причини, що зумовлюють необхідність її створення, а також принципи та напрямки психологічного забезпечення, його завдання, умови формування та розвитку, розглянуті питання управління системою психологічного забезпечення, підготовки кадрів та етапи реалізації Концепції.

Згідно з Концепцією було виділено чотири головних напрямки Психологічного забезпечення:

• професійний психологічний відбір, який передбачає надання допомоги громадянам у виборі професії працівника ОВС, визначення Ьтупеня відповідності психологічних даних кандидата вимогам конкретної професії, розробку пропозицій щодо раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на первинні посади по спеціальностям;

• психологічне супроводження служби, завданнями якого є пси-Кологічна адаптація працівника до умов служби; оцінка можливостей Йрго кваліфікаційного зростання; надання працівникам допомоги після к перебування в екстремальних ситуаціях тощо;

• професійно-психологічна підготовка (мається на увазі організація та проведення психологічної підготовки в системі професійної осві-№; формування у працівників психологічної готовності до професійної Йяльності в екстремальних ситуаціях, відповідального ставлення до (Іртримання правил безпеки тощо);

• психологічне супроводження оперативно-службової діяльності.

Дата добавления: 2015-07-24