Діалогічне мовлення

Оцінюється здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватись теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність, емоційність тощо);

в) висловлювати власну думку з теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Критерії оцінювання діалогічного мовлення

Рівень

Бали

Критерії навчальних досягнень учнів

I. Початковий

Учень (учениця) підтримує діалог на елементарному рівні. Здебільшого він (вона) відповідає на запитання лише однозначними реченнями ("так" чи "ні") або уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру

Учень (учениця) відповідає на елементарні запитання короткими репліками, які лише частково реалізують комунікативну мету

Учень (учениця) бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання; комунікативна мета досягається ним (нею) лише частково

II. Середній

Учень (учениця) бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, певною мірою досягає мети спілкування, його (її) репліки лише частково враховують ситуацію спілкування

Учень (учениця) бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, дотримується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте може відхилятись від теми, його (її) мовлення характеризується стереотипністю

Учень (учениця) загалом досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його (її) репліки в основному змістовні, відповідають основним правилам поведінки в розмові, нормам етикету, участь у діалозі здійснюється переважно за допомогою вчителя або співрозмовника, спирається на запропонований зразок

III. Достатній

Діалогічне мовлення учня (учениці) за своїм змістом спрямовується на розв'язання певної проблеми, загалом є змістовним, невимушеним; відстежуються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому дотримуються, судження загалом самостійні й аргументовані, відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік майже не трапляються

Учень (учениця) загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження й аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з'являються елементи оцінних характеристик та узагальнень

Учень (учениця) самостійно складає діалог із проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлює думки, уміє сформулювати цікаве запитання, дати влучну, змістовну відповідь, виявляє толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), особиста позиція виражається порівняно нечітко, аргументація відзначається оригінальністю, самостійністю

IV. Високий

Учень (учениця) складає діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, уміння чітко формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляє готовність уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи йому можливість висловитись; дотримується правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення його реплік у цілому відповідають нормам

Учень (учениця) складає діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми та визначивши проблему для обговорення, переконливо й оригінально аргументує свою позицію, співставляє різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляє повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення його реплік відповідають нормам

Учень (учениця) складає глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми та визначивши проблему для обговорення, демонструючи вміння уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й із власного життєвого досвіду, співставити різні погляди на той самий

предмет, змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується правил поведінки й мовленнєвого етикету в розмові.

Читання вголос

Оцінюється здатність учня:

а) розуміти прочитане;

б) читати з достатньою швидкістю, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

в) виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту авторський задум;

г) пристосовувати читання до особливостей слухачів (ступеня підготовки, зацікавленості певною темою тощо).

Читання мовчки

Оцінюється здатність учня:

а) читати незнайомий текст із належною швидкістю, розуміти й запам'ятовувати після одного прочитування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки, тему й основну думку, виражально-зображувальні засоби прочитаного твору;

б) давати оцінку прочитаному.

59. виставлення тематичного бала.

Тематичний бал (колонка тема), що відбиває фактичний рівень навчальних досягнень учнів з мовної теми (її частини чи групи тем), за згодою учня може бути виставлений автоматично на основі оточних балів (якщо їх кількість достатня) з урахуванням активної навчальної діяльності під час вивчення теми. Тематичний бал, виставлений автоматично, коригуванню не підлягає, він є остаточним результатом (ПО).

2. Мовленнєва (комунікативна) змістова лінія

Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності учнів.

Оцінювання всіх видів мовленнєвої діяльності учнів (читання, слухання, говоріння й письмо) здійснюють фронтально або індивідуально.

Фронтально (увесь клас одночасно виконує певне мовленнєве завдання) оцінюють такі види мовленнєвої діяльності аудіювання; читання мовчки; письмовий твір; письмовий переказ.

Результати цих видів мовленнєвої діяльності записують не в колонці з датою проведення контрольної роботи, а в сусідній (без дати), в якій роблять відповідний запис (аудіювання, читання мовчки, письмовий твір, письмовий переказ). Саме в такий спосіб учитель може виставити на журнальній сторінці оцінку з контрольного виду роботи й тим учням, які були відсутні на уроці, але згодом її виконали (адже через скісну риску над позначкою н ставити бал не дозволяється).

Бали за навчальні твори, перекази, навчальне аудіювання й

читання мовчки виставляють у колонку під датою проведення, а вид

роботи вказують лише на правій сторінці журналу в колонці Зміст

уроку.

Якщо контрольне аудіювання або читання мовчки заплановано провести на одному уроці з тематичною контрольною роботою, то запис у колонці роблять поруч із записом тема (ТКР): тема (без зазначення дати), ПО (без зазначення дати), а потім колонка із записом аудіювання (без зазначення дати).

Індивідуально оцінюють такі види мовленнєвої діяльності:

діалог;

усний твір;

усний переказ;

читання вголос.

Оцінювання цих видів мовленнєвої діяльності здійснюють індивідуально протягом семестру (усний переказ) або ж цілого року (усний твір, діалог, читання вголос) (2) без передбачення для цієї перевірки окремих уроків.

Оскільки усний твір, діалог, читання вголос оцінюють протягом року, то колонку для цих форм контролю можна вже завести на початку року й уже в першому семестрі оцінювати навчальні

досягнення тих учнів, уміння яких відповідають високому й достатньому рівню. Тоді ці форми контролю буде враховано під час виставлення підсумкового бала за II семестр. Якщо ж учитель устиг оцінити учнів з певного виду мовленнєвої діяльності впродовж першого семестру, то цей бал враховують при виставленні бала за I семестр.

Повторне оцінювання (ПО) для всіх видів мовленнєвої діяльності не проводять, оскільки вироблення мовленнєвих умінь і навичок потребує системної й тривалої роботи, тому учень упродовж десяти днів після оголошення контрольного бала не зможе реально підвищити той чи той показник.

Семестрове оцінювання

Виведення семестрового бала.

Семестрове оцінювання - це визначення рівня навчальних досягнень учнів за результатами семестру. Семестровий бал має бути наближеним до середнього арифметичного від суми балів:

а) тематичного оцінювання мовних знань (ПО);

б) умінь та навичок з чотирьох видів мовленнєвої діяльності

(аудіювання, читання, говоріння й письмо);

в) орфографічних і пунктуаційних навичок (контрольний диктант, який пишуть щосеместру в усіх класах);

г) за зошит (запис зошит, як і записи всіх інших форм онтролю, роблять у формі називного відмінка: зошит, а не за зошит, I семестр, а не за I семестр, диктант, а не за диктант і т.д.).

Отже, за I півріччя, наприклад, у 5-му класі семестровий бал виводять на основі досягнень учнів у таких аспектах: тема (6 ПО) + усний переказ (1) + аудіювання (1) + читання мовчки (1) + + письмовий переказ (1) + диктант (1) + зошит (4) (3).

При цьому слід ураховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо).

60.Методична творчість учителя словесника ґрунтується на педагогічних ідеях:

- спрямованості навчально-виховного процесу на всебічний, гармонійний особистісний розвиток його учасників – учителя та учнів;

- реалізації комплексного підходу до навчання – орієнтації на єдність навчальної, розвивальної та виховної мети;

- включення суб’єктів навчання в різноманітну пізнавальну та практичну діяльність, що забезпечує формування знань, навичок і вмінь;

- упровадження принципів особистісно-зорієнтованого навчання, а отже, поєднання індивідуальних, дифе­ренційованих та різноманітних колективних форм діяльності;

- оптимізації навчального процесу.

Методична творчість учителя-словесника посідає певне місце в ієрахічній системі, адже є одним з основних складників його педагогічної творчості, яка, в свою чергу, становить різновид творчої діяльності людини. Це співвідношення можна відобразити у схемі.

Специфіка методичної творчості вчителя полягає в тому, що в ній діалектично поєднуються ознаки загального, особливого та специфічного.

Новизна в методичній діяльності словесникавиявляється в таких ф о р м а х:

- альтернативне мислення, нестандартний підхід до розв’язання педагогічних проблем;

- художньо-дослідницький підхід до змісту навчання – літературного та літературознавчого матеріалу, добір за прин­ципом його особистісної значущості для учнів певного віку з їхніми інтересами й нахилами;

- удосконалення, раціоналізація, модернізація змісту навчального матеріалу відповідно до нових навчально-вихов­них задач;

- бачення різноманітних варіантів вирішення педагогічної задачі та вибір найефективніших із них;

- уміння відмовитися від досвіду, що став стереотипним і не приносить позитивних результатів;

- своєчасне внесення коректив у навчальну діяльність відповідно до зміни умов та обставин;

- створення оригінальної системи педагогічного співробітництва з учнями, що включає сукупність пріоритетних для вчителя принципів, методів, прийомів та засобів діяльності, які в поєднанні з його індивідуально-психологічними особливостями дають змогу досягти вищої якості навчання та виховання;

- розробка нових методів, форм, прийомів і засобів навчання та їх оригінальна комбінація;

- удосконалення, комбінування вже відомих методів, форм, прийомів навчальної взаємодії;

- ефективне використання власного досвіду в нових умовах;

- критичне засвоєння й трансформація набутків передового педагогічного досвіду;

- засвоєння нових методичних і педагогічних ідей, інноваційних підходів до навчально-виховного процесу в сучасних особистісно-зорієптованих, розвивальних, креативних технологіях;

- вдала імпровізація на основі точного знання, компетентного розрахунку та розвиненої педагогічної інтуїції;

- систематичне використання у своїй праці педагогічного експерименту;

- міжособистісне спілкування з учнями на принципах партнерської взаємодії і співтворчості;

- уміле використання в професійній діяльності індивідуальних творчих захоплень педагога (поезія, музика, живо­пис, художньо-виразне читання, театр, гра на музичних інструментах, колекціонування, подорожі, літературно-мис­тецьке краєзнавство тощо), які надають його взаємодії з дітьми неповторності й оригінальності;

- постійний фаховий саморозвиток, підвищення педагогічної та загальної культури й рівня моралі, розвиток про­фесійно-креативних якостей та викорінення негативних рис і т. ін.

Дата добавления: 2015-07-20