про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Петровський районний суд м.Донецька

83111, м. Донецьк, вул. Салтикова-Щедріна, 1а

ПОЗИВАЧ: Вихренко Валентини Євгенівни

83111, м. Донецьк, вул. Добровольского буд.1кв.77

Ідентифікаційний код 2644115746

Тел.моб. [phone]

ВІДПОВІДАЧ: Управління праці та соціального захисту

Населення Петровської районної у

М. Донецьку ради

83010, м. Донецьк, пл. Петровського, 5

Ідентифікаційний код 25987645

Тел.[phone], факс [phone]

E-mail: [e-mail]

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Я, Вихренко Валентина Євгенівна, є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та перебуваю на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради (далі - Управління), як отримувач допомоги на дитину Вихренко Вадима Сергійовича 22.04.2011р.н. по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.06.2011 р., у розмірі 130,00 грн. (далі - Допомога).

Зазначена Допомога була призначена Управлінням відповідно до ст.15 Закону України від 21.11.1992р. N 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Закон №2811), а також п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 (далі – Постанова №1751).

Вважаю, що розмір Допомоги, який виплачувало мені Управління не відповідає розміру допомоги встановленому діючим законодавством, з наступних підстав.

До 1 січня 2008 року – дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №107) – правовідносини щодо виплати Допомоги регулювалися Законом України від 21.11.1992р. N 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Закон №2811), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом №2240, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір Допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240 було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону №107 були внесені відповідні зміни до Закону № 2811 та Закону № 2240. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811 його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240 було виключено статті 40-44.

Також, відповідно до пункту 23 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону № 107, частина перша статті 15, а також пункт 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 2811, були викладені у нових редакціях, відповідно до яких:

«допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень»;

«3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України (справа N 1-28/2008) (далі – Рішення КСУ від 22.05.2008) визнав неконституційними низку положень Закону № 107, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107, щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240.

Пунктом 2 розділу III Закону №107 було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008, тобто з 22.05.2008 року, відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240, зокрема ст.40-44 зазначеного Закону, а з 1 січня 2009 року – статті 13, 15 Закону № 2811.

Згідно зі статтею 42 Закону № 2240 право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Як зазначено вище, за статтею 43 Закону № 2240 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менш розміру прожиткового мінімуму встановленого законом.

Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» не встановлювався інший ніж у Законі № 2240 розмір Допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 було затверджено саме на виконання Закону № 2811 (п.1). Таким чином, застосувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати Допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240.

Крім того, звертаю увагу на те, що відповідно до статті 46 Конституції України «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Проте в порушення норм Конституції України мені виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж встановлено законодавством. Довідка додається.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Дбаючи про свої права з моменту нарахування Допомоги, не дивлячись на труднощі у зв’язку з народженням дитини, я в червні 2011 року, прийшла до Відповідача довідатись про правові підстави та розмір призначеної допомоги. Працівник Відповідача проінформував мене, що порядок призначення та виплати мені Допомоги регулюється Законом № 2811, не зважаючи на те, що я є застрахованою особою і на мене розповсюджуються норми Закону № 2240, а не норми Закону № 2811. Але на той час, довідавшись про цю підставу та враховуючи, що я не є фахівцем в галузі права, я до останнього вважала доводи Відповідача правомірними та більше не цікавилась цим питанням.

Про те, що права матерів та їх дітей по виплатам Допомоги порушуються, я дізналася у грудні 2013 року із засобів масової інформації. Тому, коли я в грудні 2013 р. дізналась про порушення мого конституційного права на отримання гарантованого державою розміру допомоги для застрахованих осіб, та про те, що не зроблено перерахунку у відповідності з Рішеннями Конституційного Суду 22.05.2008 р., я вирішила не зразу йти до суду, а поскаржитись щодо неправильного, а можливо і помилкового (бо допускала, що людський фактор міг спричинити цю помилку) визначення розміру соціальної допомоги на підставі Закону № 2811, замість Закону № 2240, письмово і особисто начальникові УПСЗН, бо допускала, що людський фактор міг спричинити цю помилку.

У своєму зверненні від 30.12.2013 р. до Відповідача я обґрунтувала необхідність перерахунку та вимагала доплатити недоотриману суму Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності зі ст. 43 Закону 2240, і тим самим вирішити спір щодо розміру допомоги.

Але, у листі від 03.01.2014 р. Відповідач відмовив мені повністю, повідомив при цьому, що єдиним мотивом відмови – є те, що всі нарахування та виплати зроблені УПСЗН у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду пропущений мною з вини Відповідача, тобто в наслідок його неправомірних дій.

Враховуючи зазначені факти, вважаю причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а від так, позовні вимоги у цьому випадку підлягають задоволенню з 08.06.2011 року (початку нарахування та виплати Допомоги Відповідачем).

Враховуючи зазначені факти, вважаю причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а від так, позовні вимоги у цьому випадку підлягають задоволенню з 08.06.2011 року (початку нарахування та виплати Допомоги Відповідачем).

Враховуючи вищевикладене, також звертаю увагу, що Конституція України закріплює неможливість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини – ст. 22 Конституції.

Що стосується застосування саме розміру прожиткового мінімуму, то у відповідності до визначення термінів, передбачених Законом № 2240, суб’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування. Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг. У відповідності до ст. 35 вищезазначеного Закону, допомога, по тимчасовій непрацездатності, що є страховим випадком, якій зумовлює відповідне матеріальне забезпечення, надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). До тимчасової втрати працездатності відносять також період по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку (п. 4 ч. 2 ст. 35 Закону № 2240).

Отже виходячи з того, що застрахованою особою є особа, яка відповідно отримала право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та безпосередньо є одержувачем допомоги, а сама матеріальна допомога є компенсацією за повну або часткову втрату заробітку або доходу застрахованої особи, можна дійти висновку, що при виплаті такої допомоги, необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму передбаченого до відповідної соціальної та демографічної групи, а саме – для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Також варто зазначити, що Конституція України закріплює неможливість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини та забезпечення рівня життя, та рівня соціальних виплат та допомоги, на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом – ст. 22, 46 Конституції.

У зв’язку із вищевикладеним, керуючим ст. ст. 3, 8, 22, 46 Конституції України, ст. ст. 40 – 44 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 – ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішенням КСУ від 22.05.2008 р., ст. ст. 6, 18, 99, 104-106, 162, 256 КАС України,

ПРОШУ:

1. Поновити мені пропущений строк на оскарження протиправних дій Відповідача.

2. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради по нарахування і виплаті мені щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розміру нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом з 08. 06. 2011 р. по теперішній час – протиправними.

3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Петровського районної у м. Донецьку ради здійснити перерахунок та виплату мені, Грибенюк Юлії Василівні, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 08.06.2011 р. по дату винесення рішення судом, з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на мою користь суму судових витрат, понесених мною у зв’язку з подачею та розглядом цього позову.

Додаток:

1. Платіжний документ про сплату судового збору – на 1 арк.

2. Копія листа (відповіді) Відповідача від 06-Г-80-2 від 03.01.2014 р.

3. Копія довідки Відповідача від 03.01.2014 р. № 10/79 про виплату Допомоги – на 1 арк.

4. Копія Свідоцтва про народження сина Вихренко Вадима Сергійовича – на 1 арк.

5. Копія сторінок паспорту та ідентифікаційного коду Позивачки – на 2 арк.

6. Копія Свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ААЛ№705691;

7. Копія цього адміністративного позову з додатками для Відповідача.

24.01.2014 р. В.Є.Вихренко.

Дата добавления: 2015-07-20